Постанова

від 17.01.2019 по справі 910/23166/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2019 р. Справа№ 910/23166/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Жук Г.А.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - представник не прибув;

від відповідачів - представники не прибули;

від Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Аграрного фонду на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.10.2018 про відмову у задоволенні скарги Аграрного фонду на дії головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області у справі №910/23166/16 (суддя Пукшин Л.Г.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Солодка Країна-А" до Міністерства аграрної політики та продовольства України, товариства з обмеженою відповідальністю "Еверіз веб Солюшенс", Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний Фонд, товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізовані роздрібні системи" про визнання права власності на майно.

ВСТАНОВИВ наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 у справі №910/23166/16 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Солодка Країна-А" задоволено повністю; визнано право власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Солодка Країна-А" на цукор пісок першої категорії у кількості 8 267 тонн, яке оспорюється не визнається Аграрним Фондом, який зберігається на складах ТОВ "Еверіз веб Солюшенс"; витребувано із незаконного володіння Аграрного фонду цукор пісок першої категорії у кількості 8 267 тонн, який належить на праві власності позивачу - ТОВ "Солодка країна-А" та зобов'язано повернути ТОВ "Солодка країна-А" цукор пісок першої категорії у кількості 8 267 тонн за актом прийому-передачі, стягнуто судовий збір.

На виконання вказаного судового рішення 10.03.2017 видано відповідні накази.

Аграрний фонд через загальний відділ діловодства суду першої інстанції подав скаргу на дії головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

Обґрунтовуючи скаргу, боржник зазначає, що постанова від 14.09.2018 про стягнення виконавчого збору винесена головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки державним виконавцем не вчинялись заходи щодо примусового виконання рішення суду та боржник самостійно виконав рішення суду у справі №910/23166/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2018 у задоволенні скарги Аграрного фонду на дії головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області у справі №910/23166/16 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні вказаної скарги місцевий господарський суд виходив з того, що враховуючи не виконання боржником вимог головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у місті Києві та не сплату боржником виконавчого збору, дії державного виконавця, щодо винесення постанови про стягнення з Аграрного фонду виконавчого збору у розмірі 12 800,00 грн. на користь держави від 14.09.2018 були здійснені на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Аграрний фонд звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.10.2018 у справі №910/23166/16 скасувати, а скаргу на дії головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки державним виконавцем не вчинялись заходи щодо примусового виконання рішення суду та боржник самостійно виконав рішення суду у справі №910/23166/16, постанова про стягнення з Аграрного фонду виконавчого збору у розмірі 12 800,00 грн. є неправомірною та підлягає скасуванню.

Сторони та ВДВС не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від сторін та ВДВС до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін та ВДВС не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення сторін та ВДВС, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Натомість, згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас, частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З наведених норм права вбачається, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №921/16/14-г/15 та від 14.11.2018 у справі №906/515/17.

Отже, суд першої інстанції, розглянувши по суті скаргу Аграрного фонду на дії головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області щодо оскарження постанови про стягнення виконавчого збору, як суд, який видав виконавчий документ на виконання ухваленого ним судового рішення, не звернув уваги на те, що такий спір не підлягає розгляду в межах цієї справи за правилами господарського судочинства, тому припустився порушення відповідних норм процесуального права.

За змістом пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Аграрного фонду підлягає частковому задоволенню, оскаржувана ухвала - скасуванню, а провадження за скаргою Аграрного фонду на дії головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області - закриттю.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Апелянтом на даний час відповідного клопотання подано не було, що в свою чергу не позбавляє його права в подальшому звернутися до суду з метою повернення з державного бюджету судового збору, сплаченого ним при поданні апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Аграрного фонду на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.10.2018 про відмову у задоволенні скарги Аграрного фонду на дії головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області у справі №910/23166/16 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.10.2018 про відмову у задоволенні скарги Аграрного фонду на дії головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області у справі №910/23166/16 - скасувати.

3. Провадження у справі №910/23166/16 за скаргою Аграрного фонду на дії головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області - закрити.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 21.01.2019 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Г.А. Жук

М.А. Дідиченко