Постанова

від 16.01.2019 по справі 647/2413/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 січня2019 року

м. Київ

справа № 647/2413/15-ц

провадження № 61-31738св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідачі: виконавчий комітет Бериславської міської ради Херсонської області, ОСОБА_19,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна реєстраційна служба Бериславського районного управління юстиції у Херсонській області, ОСОБА_4, комунальне підприємство Херсонське бюро технічної інвентаризації Херсонської обласної ради,

треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Херсонської області, у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Бугрика В. В., Семиженка Г. В., від 17 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до виконавчого комітету Бериславської міської ради Херсонської області, ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна реєстраційна служба Бериславського районного управління юстиції Херсонської області, комунальне підприємство Херсонське бюро технічної інвентаризації Херсонської обласної ради, ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування пункту рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним свідоцтва про право власності на частку нерухомого майна, застосування реституції та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 2001 рік будинок АДРЕСА_1 належав на праві власності: ОСОБА_8 у розмірі 9/25 (36/100) частини, ОСОБА_9 у розмірі 32/100 частини та ОСОБА_10 у розмірі 32/100 частини.

27 березня 2002 року ОСОБА_11 придбав у ОСОБА_9 її частину будинковолодіння. Рішенням виконавчого комітету Бериславської міської ради Херсонської області від 30 квітня 2002 року № 36 ОСОБА_11 надано дозвіл на будівництво житлової прибудови у будинку АДРЕСА_1 з надбудовою другого поверху. На підставі рішення виконавчого комітету Бериславської міської ради Херсонської області від 16 листопада 2004 року затверджено акт прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку ОСОБА_11 по АДРЕСА_2. На підставі цього рішення ОСОБА_11 видано свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_2. У 2009 році ОСОБА_11 звернувся до міської ради із заявою про надання дозволу на реконструкцію належного йому житлового приміщення у будинку АДРЕСА_1, з наданням статусу нежитлового приміщення, виділенням нової поштової адреси та видачею нового свідоцтва про право власності. Рішенням виконавчого комітету Бериславської міської ради Херсонської області від 15 лютого 2009 року

№ 22 ОСОБА_11 дозволено реконструкцію частини житлового будинку АДРЕСА_1 під магазин та зобов'язано його отримати архітектурно-планувальне завдання, технічні умови, експертні висновки, дозвіл на виконання будівельних робіт. Рішенням виконавчого комітету Бериславської міської ради від 27 жовтня 2009 року № 117 надано квартирі ОСОБА_11 поштову адресу: АДРЕСА_1 та видано ОСОБА_11 свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 05 грудня 2006 року визнано дійсним договір купівлі-продажу від 15 серпня 2006 року, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, та визнано за

ОСОБА_4 право власності на 9/25 частини будинку АДРЕСА_1 Рішенням виконавчого комітету Бериславської міської ради Херсонської області

від 19 квітня 2007 року визначено частки ОСОБА_4 та

ОСОБА_10 у розмірі 1/2 за кожним співвласником будинку АДРЕСА_1. Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 10 липня 2007 року за ОСОБА_12 визнано право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10, після чого ОСОБА_12 подарувала свою частку ОСОБА_13, остання - ОСОБА_14, який 26 січня 2009 року продав її ОСОБА_15 14 травня 2007 року ОСОБА_4 подарував свою частину будинку своїй дружині ОСОБА_7 23 жовтня 2009 року ОСОБА_7 придбала у

ОСОБА_15 його частину будинковолодіння та стала власником всього будинку АДРЕСА_1.

10 листопада 2009 року ОСОБА_11 продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_16, який 23 лютого 2012 року продав її ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у рівних частках по 1/2 частині кожному. Позивачі зазначали, що рішенням виконавчого комітету Бериславської міської ради Херсонської області від 19 квітня 2007 року № 44 порушено їх права, оскільки частка ОСОБА_4, яка у подальшому перейшла у власність ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 14 травня 2007 року, була незаконно збільшена, а відповідно частка ОСОБА_11, яку вони придбали за договором купівлі-продажу, - зменшена.

Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивачі просили суд визнати незаконним та скасувати пункти 4.2, 4.3 рішення виконавчого комітету Бериславської міської ради Херсонської області

від 19 квітня 2007 року № 44; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Бериславської міської ради Херсонської області 04 травня 2007 року на ім'я ОСОБА_4; визнати недійсним договір дарування частини житлового будинку від 14 травня 2007 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7; визнати недійсним договір купівлі-продажу частини житлового будинку від 23 жовтня 2009 року, укладений між ОСОБА_15 та ОСОБА_7, витребувати майно з незаконного володіння

ОСОБА_7

У квітні 2016 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до виконавчого комітету Бериславської міської ради Херсонської області,

ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Бериславської міської ради Херсонської області, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вони на підставі договору

купівлі-продажу від 29 квітня 2014 року є співвласниками по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_2 та по 1/2 частині земельної ділянки площею 0,0310 га, що розташована за тією ж адресою. Зазначали, що виконавчий комітет Бериславської міської ради Херсонської області своїм рішенням

від 19 квітня 2007 року № 44 не лише передав у власність ОСОБА_4 чуже майно, а й надав таким чином можливість незаконно використовувати належну їм на праві власності земельну ділянку, оскільки підстав для оформлення за ОСОБА_4 права власності на 1/2 частину будинку

№ 196 не було, тому що на момент набуття права власності йому належало лише 9/25 частин спірного будинку.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили суд визнати незаконним та скасувати пункт 4.2 рішення виконавчого комітету Бериславської міської ради Херсонської області від 19 квітня 2007 року

№ 44 зі змінами; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04 травня 2007 року, видане Бериславською міською радою Херсонської області на ім'я ОСОБА_4; визнати нікчемним договір дарування частини житлового будинку

від 14 травня 2007 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області, у складі судді Кириленко М. О., від 27 лютого 2017 року позов ОСОБА_2,

ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано пункти 4.2, 4.3 рішення виконавчого комітету Бериславської міської ради Херсонської області від 19 квітня 2007 року № 44 Про матеріали з питань будівництва та архітектури . Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04 травня 2007 року, видане Бериславською міською радою Херсонської області від 19 квітня 2007 року на ім'я ОСОБА_4 Позов ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 4.2 рішення виконавчого комітету Бериславської міської ради Херсонської області від 19 квітня 2007 року

№ 44 Про матеріали з питань будівництва та архітектури зі змінами. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04 травня 2007 року, видане Бериславською міською радою Херсонської області 19 квітня 2007 року на ім'я ОСОБА_4 Визнано нікчемним договір дарування частини житлового будинку

від 14 травня 2007 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Бериславського районного нотаріального округу, зареєстрований у реєстрі за № 538.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виконавчий комітет Бериславської міської ради Херсонської області під час прийняття оскарженого рішення від 19 квітня 2007 року № 44 не перевірив користувача або власника земельної ділянки, на якій розташований спірний житловий будинок, підстави набуття ОСОБА_4 права власності на будинок, а саме акт введення в експлуатацію новозбудованих, перебудованих або реконструйованих об'єктів нерухомого майна. Оскарженим рішенням виконавчий комітет Бериславської міської ради Херсонської області не лише передав у власність ОСОБА_4 чуже майно, а й надав таким чином можливість незаконно використовувати належну ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві власності земельну ділянку.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 17 серпня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_7 та Бериславської міської ради Херсонської області задоволено, рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також

ОСОБА_5, ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачі набули право власності на нерухоме майно за цивільно-правовими угодами у 2012 році та у 2014 році та наділені цим правом у відповідних частках. Оскаржене рішення виконавчого комітету Бериславської міської ради Херсонської області було прийнято у 2007 році, отже виконавчий комітет не вирішував питання щодо майна позивачів, а тому і не порушував їхні права та інтереси, не створював перешкоди для здійснення ними своїх прав власника.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_6 просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував заяву позивачів про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, при тому, що матеріали справи містять суперечливі відомості щодо складу та площі спірного будинку. У своєму рішенні апеляційний суд обмежився лише тим посиланням, що право позивачів оскарженим рішенням виконавчого комітету порушено не було, не надавши належну правову оцінку доводам позивачів та не перевіривши надані позивачами докази. Апеляційний суд не звернув увагу на те, що оскарженим рішенням виконавчого комітету порушено право позивачів на земельну ділянку.

У відзиві (запереченні) на касаційну скаргу ОСОБА_7 просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а оскаржене рішення апеляційного суду - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Під час розгляду справи суди встановили, що станом на 2001 рік будинок

АДРЕСА_1 належав на праві власності: ОСОБА_8 у розмірі 9/25 (36/100) частини,

ОСОБА_9 у розмірі 32/100 частини та ОСОБА_10 у розмірі 32/100 частини .

27 березня 2002 року ОСОБА_11 придбав у ОСОБА_9

32/100 частин будинку АДРЕСА_1.

Рішеннями виконавчого комітету Бериславської міської ради Херсонської області від 30 квітня 2002 року № 36 та від 24 липня 2002 року № 55 дозволено ОСОБА_11 будівництво житлової прибудови розміром 12х7 м по АДРЕСА_1 з надбудовою другого поверху розміром 8х8 м.

Рішенням виконавчого комітету Бериславської міської ради Херсонської області від 16 листопада 2004 року № 150 затверджено акт прийняття в експлуатацію належного ОСОБА_11 двоповерхового житлового будинку АДРЕСА_2 загальною площею 116,3 кв. м, житловою площею 70,8 кв. м.

25 листопада 2004 року на підставі зазначеного рішення ОСОБА_11 видано свідоцтво про право власності на ціле нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_2.

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 05 грудня 2006 року визнано дійсним договір купівлі-продажу 9/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1, який був укладений 15 серпня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 та визнано за ОСОБА_4 право власності на

9/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1.

03 жовтня 2006 року ОСОБА_8 звернувся до інвентарного бюро із заявою, в якій зазначав, що у зв'язку з тим, що частина будинку виділена в окрему самостійну адресу № 196-А просив провести реальний поділ домоволодіння АДРЕСА_1 між ним та ОСОБА_10 по приміщенням, якими вони фактично користуються.

Рішенням виконавчого комітету Бериславської міської ради Херсонської області від 19 квітня 2007 року № 44 Про матеріали з питань будівництва та архітектури визнано право власності по 1/2 частині житлового будинку по АДРЕСА_1 за

ОСОБА_4 та ОСОБА_10

Рішенням виконавчого комітету Бериславської міської ради Херсонської області від 30 липня 2014 року № 61 у зв'язку з технічною помилкою у пункті 4.2, 4.3 рішення виконавчого комітету Бериславської міської ради Херсонської області від 19 квітня 2007 року № 44 словосполучення АДРЕСА_2 замінено на словосполучення АДРЕСА_1 .

19 квітня 2007 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право власності на 1/2 частину будинку літ. А з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1.

04 травня 2007 року ОСОБА_4 зареєстрував своє право власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

14 травня 2007 року ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування подарував ОСОБА_7 1/2 частину житлового будинку літ. А, загальною площею 151,1 кв. м, житловою площею 88,2 кв. м, який знаходиться по АДРЕСА_1. 22 травня 2007 року ОСОБА_7 зареєструвала своє право власності на нерухоме майно.

23 жовтня 2009 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_15 (власник частки ОСОБА_10.) було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці місцевої ради. 05 січня 2010 року ОСОБА_7 зареєструвала своє право власності на придбану частину житлового будинку.

ОСОБА_7 набула право власності на цілий житловий будинок АДРЕСА_1.

У 2009 році ОСОБА_11 звернувся до міської ради із заявою про надання дозволу на реконструкцію належного йому житлового приміщення з виділенням нової поштової адреси та видачею нового свідоцтва.

Рішенням виконавчого комітету Бериславської міської ради Херсонської області від 27 жовтня 2009 року № 117 надано квартирі ОСОБА_11 поштову адресу: АДРЕСА_1, та вирішено у встановленому законодавством порядку видати свідоцтво про право власності. 09 листопада 2009 року ОСОБА_11 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

10 листопада 2009 року ОСОБА_11 на підставі договору

купівлі-продажу продав ОСОБА_16 квартиру АДРЕСА_1

23 лютого 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбали у ОСОБА_16 у рівних частках по ? частині квартири АДРЕСА_1 та у подальшому реконструювали квартиру у магазин загальною площею 52,8 кв. м. 03 травня 2012 року вони отримали свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

29 квітня 2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу придбали у ОСОБА_17 по 1/2 частині кожна земельну ділянку площею 0,0310 кв. м. по АДРЕСА_2 та по 1/2 частині кожна житлового будинку № 196-А з господарськими будівлями та спорудами за цією ж адресою.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цієї норми правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов'язань).

За змістом частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.

Відповідно до положень статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Встановивши, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_18 та ОСОБА_5 є співвласниками будинку № 196-А та земельної ділянки по АДРЕСА_2 за цією ж адресою на підставі договорів купівлі-продажу, які були укладені у 2012 році та у 2014 році відповідно, із зазначенням часток та площі нерухомих об'єктів після їх перебудови та виділення в окремі адреси на підставі рішень органу місцевого самоврядування, які є чинними, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачі не довели, що рішенням виконавчого комітету Бериславської міської ради Херсонської області № 44, яке було прийнято 19 квітня 2007 року щодо житлового будинку по АДРЕСА_1 вирішувалось питання про їхні права та інтереси. Оскаржене рішення Бериславської міської ради Херсонської області від 19 квітня 2007 року № 44 було прийнято органом місцевого самоврядування у зв'язку з тим, що частина будинку одного із співвласників була виділена в окрему адресу, а тому виконавчий комітет поділив інші частини будинку між співвласниками з урахуванням їх часток. Позивачі не надали доказів на підтвердження того, що оспорене рішення органу місцевого самоврядування, а у подальшому і договори дарування та купівлі-продажу вплинули на розмір часток позивачів у спірному майні та порушують їхні права як власників. В той же час ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не довели перед апеляційним судом необхідності призначення у справі судової експертизи.

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 04 липня 2014 року у справі № 647/3920/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 26 листопада 2014 року, встановлено, що приміщення, з яких складалась частка ОСОБА_11, були виділені в окрему адресу, а потім реконструйовані та відчужені третім особам. ОСОБА_11 з часу виділення його частки у будинку АДРЕСА_1 не є співвласником зазначеного будинку. У зв'язку із виділенням частки ОСОБА_11 в окрему адресу було проведено перерахунок часток інших співвласників у будинку АДРЕСА_1 (по 1/2 частині житлового будинку за ОСОБА_4 та ОСОБА_10. ). У касаційному порядку ОСОБА_11 зазначені судові рішення не оскаржував.

З урахуванням наведеного, оскаржене судове рішення є таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Доводи касаційної скарги не є підставою для скасування оскарженого судового рішення відсутні.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Херсонської області від 17 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта