Постанова

від 22.01.2019 по справі 236/1816/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 236/1816/18 Номер провадження 22-ц/804/280/19

Головуючий у 1 інстанції Бєлоусов А.Є. Єдиний унікальний номер 236/1816/18

Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/280/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2019 року Донецький апеляційний суд в складі суддів:

судді-доповідача Папоян В.В.

суддів Кішкіної І.В., Новікової Г.В.,

за участю секретаря Сергєєвої К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 31 серпня 2018 року цивільну справу №236/1816/18 за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, заінтересовані особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (головуючий у 1 інстанції суддя Бєлоусов А.Є., повний текст ухвали виготовлений 04 вересня 2018 року)

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 у червні 2018 року звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Слов'янського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо припинення обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України та просив зняти обмеження у праві виїзду за межі України.

В обґрунтування вимог зазначав, що на виконанні у відділі ДВС Петровського РУЮ м. Донецька перебували судові накази: № 261/6116/13-ц, виданий 18.10.2013 року Петровським районним судом м. Донецька, про стягнення з ТОВ Донецька вугільна компанія на користь ОСОБА_6 14439,66 грн. заборгованості по заробітній платі; № 261/6118/13-ц, виданий 18.10.2013 року Петровським районним судом м. Донецька, про стягнення з ТОВ Донецька вугільна компанія на користь ОСОБА_3 15768,19 грн. заборгованості по заробітній платі; та № 261/6119/13-ц, виданий 18.10.2013 року Петровським районним судом м. Донецька, про стягнення з ТОВ Донецька вугільна компанія на користь ОСОБА_4 15706,18 грн. заборгованості по заробітній платі.

В період з 04.01.2011 року по 21.03.2014 року ОСОБА_2 обіймав посаду генерального директора ТОВ Донецька вугільна компанія . Ухвалою Петровського районного суду м. Донецька від 28.02.2014 року було задоволено подання державного виконавця та тимчасово обмежено його у праві виїзду за межі України - до виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням. На теперішній час він не є керівником ТОВ Донецька вугільна компанія . Вказаним підприємством повністю виплачена заборгованість по заробітній платі стягувачам у 2014 році. Отже, заявник вважає, що обмеження відносно нього на право виїзду за межі України є неправомірним,тому державним виконавцем такі заходи мають бути скасовані.

Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 31 серпня 2018 року провадження у справі закрито.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач надав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що дійшов помилкового висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки даний спір є цивільно-правовим та пов'язаний з невиконанням боржником судового рішення у цивільних справах. Обмеження у праві виїзду за кордон ухвалою Петровського районного суду м.Донецька від 28.02.2014 року у справі №261/6118/13-ц покладено на нього, як на керівника ТОВ Донецька вугільна компанія , яке є боржником у виконавчому провадженні. Заходи примусового виконання рішення суду, застосовані до нього, є такими самими, що застосовуються до боржника.

Особи, які приймають участь у справі в судове засідання апеляційного суду не з'явилися,про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, у випадку порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які викладені в пунктах 2, 3 постанови від 01.03.2013 року № 3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

При цьому необхідно враховувати, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З матеріалів справи убачається, що на виконанні у відділі ДВС Петровського РУЮ м. Донецька перебували судові накази № 261/6116/13-ц, виданий 18.10.2013 року Петровським районним судом м. Донецька, про стягнення з ТОВ Донецька вугільна компанія на користь ОСОБА_6 14439,66 грн. заборгованості по заробітній платі, № 261/6118/13-ц, виданий 18.10.2013 року Петровським районним судом м. Донецька, про стягнення з ТОВ Донецька вугільна компанія на користь ОСОБА_3 15768,19 грн. заборгованості по заробітній платі, № 261/6119/13-ц, виданий 18.10.2013 року Петровським районним судом м. Донецька, про стягнення з ТОВ Донецька вугільна компанія на користь ОСОБА_4 15706,18 грн. заборгованості по заробітній платі.

Ухвалою Петровського районного суду м. Донецька від 28.02.2014 року у справі № 261/6118/13-ц було задоволено подання державного виконавця та тимчасово обмежено ОСОБА_2, якій обіймав посаду генерального директора ТОВ Донецька вугільна компанія в період з 04.01.2011 року по 21.03.2014 року, у праві виїзду за межі України - до виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Закриваючі провадження по справі на підставі п.1. ч.1 ст.255 ЦПК України, суд першої інстанції зазначав, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки заявник не є стороною виконавчого провадження, а тому не має права звертатися до суду зі скаргою на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця в порядку ст. 447 ЦПК України. Та має право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення ухваленого згідно із вимогами ЦПК України, до відповідного адміністративного суду в порядку передбаченому Законом (ч.4 ст. 82 ЗУ Про виконавче провадження ).

Проте з такими висновками суду не можна погодитися у повному обсязі з наступних підстав.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя N R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та прецедентна практика Європейського суду з прав людини (зокрема, справа Сокуренко і Стригун проти України та справа Занд проти Австрії ) стверджує, що суд повинен мати необхідну юрисдикцію для розгляду усіх аспектів позову, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно зі ст. 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Таким чином, скарги щодо виконання рішень, ухвал місцевих загальних судів, які винесені відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства, мають розглядатись в порядку ст. 447 ЦПК України.

Як роз'яснено у п. п. 19, 20 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за N 3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ , розгляд судами скарг у порядку, передбаченому ЦПК, є однією з форм судового контролю за виконанням судових рішень, виконання яких є складовою частиною цивільного процесу, оскільки провадження у справі завершується виконанням ухвалених у такій справі судових рішень. У зв'язку із цим скарги сторони виконавчого провадження щодо виконання судових рішень, ухвалених за правилами ЦПК, підлягають розгляду судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим судом, що видав виконавчий документ.

З матеріалів справи убачається, що заявник не погоджується із застосуванням до нього, як керівника юридичної особи - боржника, заходів примусового виконання судового рішення ухваленого у цивільній справі.

Порядок застосування заходів примусового виконання судового рішення у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон регламентовано ст.. 441 ЦПК України відповідно до якої тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Пунктом 5 ст. 441 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Враховуючи зазначене, з урахуванням того, що розгляду у даній справі підлягає скарга на дії державного виконавця, вчинені за виконавчим документом, виданим у порядку цивільного судочинства, та той факт, що на час винесення спірної ухвали скаржник приймав участь у виконавчому провадженні як представник боржника, то висновки суду першої інстанції щодо розгляду цієї скарги у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України є хибними.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому ухвала суду першої інстанції як постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст..ст. 367, 368, 374, 379, 381, 384, 389 ЦПК України апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 31 серпня 2018 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: В.В. Папоян

І.В. Кішкіна

Г.В. Новікова