Ухвала

від 14.02.2019 по справі 236/1816/18

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 236/1816/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року м. Лиман

Краснолиманський міський суд Донецької області в складі :

головуючого судді Саржевської І.В.,

при секретарі Олійник С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Лиман Донецької області скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Петровського РВ ДВС міста Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо припинення обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у червні 2018 року звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Слов'янського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо припинення обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Заявник просив скасувати заходи забезпечення виконання рішення, зняти обмеження у праві виїзду за межі України, запроваджені щодо ОСОБА_1.

Заявник повідомив, що на виконанні у відділі ДВС Петровського РУЮ м. Донецька перебували судові накази № 261/6116/13-ц, виданий 18.10.2013 року Петровським районним судом м. Донецька, про стягнення з ТОВ Донецька вугільна компанія на користь ОСОБА_2 14439,66 грн. заборгованості по заробітній платі, № 261/6118/13-ц, виданий 18.10.2013 року Петровським районним судом м. Донецька, про стягнення з ТОВ Донецька вугільна компанія на користь ОСОБА_3 15768,19 грн. заборгованості по заробітній платі, № 261/6119/13-ц, виданий 18.10.2013 року Петровським районним судом м. Донецька, про стягнення з ТОВ Донецька вугільна компанія на користь ОСОБА_4 15706,18 грн. заборгованості по заробітній платі.

В період з 04.01.2011 року по 21.03.2014 року ОСОБА_1 обіймав посаду генерального директора ТОВ Донецька вугільна компанія . Ухвалою Петровського районного суду м. Донецька від 28.02.2014 року було задоволено подання державного виконавця та тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України - до виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням. На теперішній час ОСОБА_1 вже не є керівником ТОВ Донецька вугільна компанія , вказаним підприємством повністю виплачена заборгованість по заробітній платі стягувачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у 2014 році. Отже, заявник вважає, що дія відносно нього обмежень на право виїзду за межі України є неправомірною, державним виконавцем такі заходи мають бути скасовані.

Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 31.08.2018 року у справі № 236/1816/18 було закрито провадження за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Слов'янського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо припинення обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, додатково роз'яснено заявнику (скаржнику) ОСОБА_1 його право оскаржити бездіяльність державного виконавця до суду в порядку, визначеному КАС України.

Постановою Донецького апеляційного суду від 22.01.2019 року у справі № 236/1816/18 була скасована ухвала суду першої інстанції від 31.08.2018 року, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скарга на бездіяльність державного виконавця подана ОСОБА_1 за правилами ст.ст. 447-449 ЦПК України (в ред. Закону від 03.10.2017 року № 2147-VII) в порядку судового контролю за виконанням судових рішень,ухвалених відповідно до ЦПК України.

Після повернення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, 12.02.2018 року ОСОБА_1 уточнив скаргу на бездіяльність державного виконавця, зазначивши, що заінтересованою особою у справі має бути визнано Петровський РВ ДВС міста Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, який переміщено та перереєстровано на теперішній час за адресою Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольського,2. Адже саме цей територіальний орган ДВС є уповноваженим здійснювати виконання судових рішень, раніше підвідомчих відділу ДВС Петровського РУЮ м. Донецька.

Як вбачається з наданого заявником витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № НОМЕР_1 від 11.02.2019 року, юридична особа публічного права - Петровський РВ ДВС м. Донецьк ГТУЮ у Донецькій області має ідентифікаційний номер 35035875, зареєстрована за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольського,2, керівником юридичної особи є ОСОБА_5

Згідно з правовими позиціями, висловленими у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження , учасник виконавчого провадження (особа, залучена до проведення виконавчих дій), який звернувся до суду зі скаргою, заявою (поданням), бере участь у їх розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується зазначене звернення, - як заінтересовані особи.

У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК,якими врегульовано аналогічні питання (п.3 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України).

Ухвалою суду від 12.02.2019 року здійснено заміну заінтересованої особи у справі за скаргою ОСОБА_1 зі Слов'янського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на Петровський РВ ДВС м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Заявник (скаржник) ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом, в судове засідання не прибув, але надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Вимоги скарги підтримує.

Заінтересовану особу - Петровський РВ ДВС м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи судом, в судове засідання представник не прибув, заяви про розгляд скарги без його участі не надав, клопотань про відкладення розгляду не заявляв.

Заінтересованих осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи судом, однак в судове засідання вказані особи не прибули, заяв про розгляд скарги без їх участі або про відкладення розгляду справи не надали.

Під час дослідження матеріалів справи судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 народився 21.03.1982 року у м. Слов'янську Донецької області, є громадянином України, внесений до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6-10).

Із наданих заявником копій сторінок трудової книжки серії АХ № 746278, заповненої 28.06.2003 року, вбачається, що ОСОБА_1 працював на посаді генерального директора ТОВ Донецька вугільна компанія з 04.01.2011 року по 21.03.2014 року, звільнений за згодою сторін трудового договору, на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України (а.с.23-24).

Наказом т.в.о. генерального директора ТОВ Донецька вугільна компанія від 21.03.2014 року № 21/03-К, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади генерального директора ТОВ, обов'язки цієї посадової особи Товариства прийняв на себе ОСОБА_7 (а.с.22).

Петровським районним судом м. Донецька були видані судовий наказ у справі № 261/6116/13-ц від 18.10.2013 року, яким передбачено стягнення з ТОВ Донецька вугільна компанія на користь ОСОБА_2 14439,66 грн. заборгованості по заробітній платі, судовий наказ у справі № 261/6118/13-ц, від 18.10.2013 року, яким передбачено стягнення з ТОВ Донецька вугільна компанія на користь ОСОБА_3 15768,19 грн. заборгованості по заробітній платі, судовий наказ у справі № 261/6119/13-ц від 18.10.2013 року, яким передбачено стягнення з ТОВ Донецька вугільна компанія на користь ОСОБА_4 15706,18 грн. заборгованості по заробітній платі (а.с.11-19).

Ухвалою Петровського районного суду м. Донецька від 28.02.2014 року у справі № 261/6118/13-ц було задоволено подання державного виконавця відділу ДВС Петровського РУЮ у м. Донецьку, тимчасово обмежено ОСОБА_1 (як керівника юридичної особи - боржника за зведеним виконавчим провадженням) у праві виїзду за межі України з метою повного забезпечення інтересів стягувачів, до виконання зобов'язань, покладених судовими рішеннями (а.с.20-21).

25.05.2017 року стягувач за виконавчим провадженням ОСОБА_4 направила заяву до Управління ДВС ГТУЮ у Донецькій області про повернення без виконання виконавчого документа - судового наказу Петровського районного суду м. Донецька № 261/6119/13-ц від 18.10.2013 року про стягнення з ТОВ Донецька вугільна компанія 15706,16 грн. заборгованості по заробітній платі, повідомила, що боржником - юридичною особою заборгованість по заробітній платі виплачена повністю, претензій до ТОВ Донецька вугільна компанія стягувач не має (а.с.28).

Слов'янським МРВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області листом від 09.08.2017 року на звернення стягувача ОСОБА_4 повідомлено, що за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавче провадження № 41198579 з примусового виконання судового наказу № 2н-1810, виданого 18.10.2013 року Петровським районним судом м. Донецька , про стягнення з ТОВ Донецька вугільна компанія на користь ОСОБА_4 заборгованості по заробітній платі в сумі 15706,18 грн. є завершеним у Петровському РВ ДВС у м. Донецьк ГТУЮ у Донецькій області на підставі п.9 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , подальше проведення виконавчих дій за вказаним виконавчим документом неможливе (а.с.46).

Згідно із заявою ОСОБА_4 від 04.04.2018 року, справжність підпису автора у якій засвідчено нотаріально, стягувач отримала повністю заробітну плату у ТОВ Донецька вугільна компанія , претензій до підприємства та особисто до ОСОБА_1 з приводу невиплати заробітної плати не має (а.с.55).

31.05.2017 року стягувач за виконавчим провадженням ОСОБА_3 направила заяву до Управління ДВС ГТУЮ у Донецькій області про повернення без виконання виконавчого документа - судового наказу Петровського районного суду м. Донецька № 261/6118/13-ц від 18.10.2013 року про стягнення з ТОВ Донецька вугільна компанія 15768,19 грн. заборгованості по заробітній платі, повідомила, що боржником - юридичною особою заборгованість по заробітній платі виплачена повністю, претензій до ТОВ Донецька вугільна компанія стягувач не має (а.с.26).

Згідно із заявою ОСОБА_3 від 04.04.2018 року, справжність підпису автора у якій засвідчено нотаріально, стягувач отримала повністю заробітну плату у ТОВ Донецька вугільна компанія , претензій до підприємства та особисто до ОСОБА_1 з приводу невиплати заробітної плати не має (а.с.56).

07.06.2017 року стягувач за виконавчим провадженням ОСОБА_2 направила заяву до Управління ДВС ГТУЮ у Донецькій області про повернення без виконання виконавчого документа - судового наказу Петровського районного суду м. Донецька № 261/6116/13-ц від 18.10.2013 року про стягнення з ТОВ Донецька вугільна компанія 14439,66 грн. заборгованості по заробітній платі, повідомила, що боржником - юридичною особою заборгованість по заробітній платі виплачена повністю, претензій до ТОВ Донецька вугільна компанія стягувач не має (а.с.27).

Згідно із заявою ОСОБА_6 від 13.04.2018 року, справжність підпису автора у якій засвідчено нотаріально, стягувач отримала повністю заробітну плату у ТОВ Донецька вугільна компанія , претензій до підприємства та особисто до ОСОБА_1 з приводу невиплати заробітної плати не має (а.с.57).

За повідомленням Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 11.01.2018 року № 2-20-5 згідно з даними АСВП у відділах ДВС Донецької області на виконані перебувають виконавчі документи, за якими боржником є ОСОБА_1 (постанови у справах про адміністративні правопорушення органів ДАІ, управління ПФУ), погашення заборгованості здійснено не у повному обсязі (а.с.47).

Відповідно до довідки Управління превентивної діяльності ГУ Національної поліції у Донецькій області від 14.03.2017 року № 7зі/18/02-2017 ОСОБА_1 станом на 13.03.2017 року несплачених штрафів за порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не має (а.с.48).

Згідно з повідомленням Добропільського об'єднаного управління ПФУ Донецької області від 19.02.2018 року № 3153/06 керівником ТОВ Донецька вугільна компанія ОСОБА_1 станом на 19.02.2018 року повністю сплачені адміністративні штрафи за постановами посадових осіб ПФУ (а.с.49).

За повідомленням Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 16.02.2018 року № Б-96/2/1244 згідно з даними АСВП виконавчі документи, за якими боржником був би ОСОБА_1, на виконанні у відділах ДВС Полтавської області не перебувають (а.с.50).

ОСОБА_1 18.04.2018 року звертався до Слов'янського МРВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області із заявою про зняття чинних обмежень у виїзді за межі України щодо нього особисто (а.с.51-52).

Заявнику повідомлено, що на виконанні у відділах ДВС перебували виконавчі провадження про стягнення боргу з підприємства, керівником якого був ОСОБА_1, на теперішній час виконавчі провадження мають статус завершено, але не виконано , отримати більш ґрунтовну інформацію щодо виконавчих проваджень неможливо з об'єктивних причин, через тимчасову окупацію представниками незаконних збройних формувань м. Донецька, захоплення адміністративних будівель на території м. Донецька, втрату оригіналів виконавчих проваджень (повідомлення Управління ДВС ГТУЮ у Донецькій області від 10.05.2018 року № Б-352-0856, повідомлення Слов'янського МРВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області від 21.05.2018 року № 14.19-21/17232, а.с.53-54).

За повідомленням Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 14.03.2018 року № 64/Б-2395 (а.с.25) в органах охорони державного кордону з 13.03.2014 року виконується ухвала Петровського районного суду м. Донецька від 28.02.2014 року у цивільній справі № 261/6118/13-ц, винесена за поданням державного виконавця відділу ДВС Петровського РУЮ у м. Донецьку, про обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України - до виконання зобов'язань згідно з судовими наказами від 18.10.2013 року Петровського районного суду м. Донецька про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі в загальній сумі 45913,97 грн..

Вирішуючи по суті скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, суд виходить з такого.

Як зазначено у ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України(ст. 19 Основного Закону).

Згідно зі ст. 9 Основного Закону чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Україною 17.07.1997 року ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), яка набрала чинності для України 11.09.1997 року. Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Оцінюючи ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у скарзі ОСОБА_1, суд бере до уваги положення ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якими кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території; кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Суд погоджується із заявником в тому, що застосований до ОСОБА_1 захід обмежував його право на вільне пересування, що прирівнюється до втручання в значенні ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy) від 22.02.1994 року, заява № 12954/87, п. 39).

Згадане скаржником втручання в його право порушує ст. 2 Протоколу № 4до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , якщо тільки воно не є передбаченим законом , не відповідає одній із законних цілей, викладених в пунктах 3 та 4 ст. 2 Протоколу № 4, і якщо воно не є необхідним у демократичному суспільстві для досягнення однієї чи декількох визначених цілей (рішення Європейського суду з прав людини у справі Деніці та інші проти Кіпру (Denizci and Others v. Cyprus) від 23.05.2001 року,заяви № 25316-25321/94 та 27207/95, п. 405).

Втручання у права, гарантовані згаданою Конвенцією та Протоколами до неї, можуть вважатись необхідними у демократичному суспільстві , якщо вони мали місця задля реагування на нагальну суспільні потребу та якщо застосовані заходи були пропорційними цілям, котрі переслідувалися.

Законні обмеження мають спрямовуватись виключно на досягнення правомірних цілей, тобто застосовуватись лише для належного забезпечення прав і свобод людини, задоволення справедливих вимог моралі, громадського порядку та загального добробуту в демократичному суспільстві.

Вимога необхідність у демократичному суспільстві тісно пов'язана з вимогою тимчасовості обмежень, яка полягає в їх застосуванні на певний час і обов'язковому припиненні, коли визнається необхідність припинити обмеження прав особи.

Припинення обмежень пов'язується із відновленням стану належного визнання справедливих вимог моралі, громадського порядку та загального добробуту в демократичному суспільстві. Застосування будь-якого обмеження повинно мати певні часові рамки, початок обмежень пов'язується із порушенням нормального стану речей у суспільстві, а закінчення - з відновленням такого стану.

Як вбачається із доданих заявником письмових матеріалів, обмеження у праві виїзду за межі України було встановлене відносно ОСОБА_1 судовим рішенням від 28.02.2014 року.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України підставою для тимчасових обмежень у праві виїзду за межі України є, зокрема, ухилення громадянина від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання таких зобов'язань.

Норми п.18 ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинного на той час Закону від 21.04.1999 року № 606-XIV) надавали державному виконавцеві право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

На теперішній час аналогічні норми містить п.19 ч.3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII).

Згідно із ст. 377-1 ЦПК України (у чинній на той час редакції Закону від 18.03.2004 року № 1618-IV) питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішувалось судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця.

Відповідно до ч.1 ст. 441 чинного ЦПК України (в редакції Закону від 03.10.2017 року № 2147-VIII) тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Отже, втручання у право ОСОБА_1 (як керівника юридичної особи - боржника за виконавчими документами про стягнення заробітної плати) на свободу пересування було здійснено згідно із законом (така можливість була передбачена як загальними нормами ЦПК, так і спеціальними нормами Закону України Про виконавче провадження ), переслідувало легітимну мету (забезпечити виконання судових рішень про стягнення на користь працівників ТОВ Донецька вугільна компанія заборгованості по заробітній платі), на час встановлення згаданого обмеження воно було необхідним у демократичному суспільстві .

Однак на теперішній час стягувачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 повідомили суд про відсутність будь-яких претензій майнового характеру до ТОВ Донецька вугільна компанія та до ОСОБА_1 особисто у зв'язку із повним погашенням на їхню корить заборгованості по заробітній платі (а.с.55,56,57); заявник з 21.03.2014 року не є керівником боржника - юридичної особи (а.с.23-24); заборгованість за постановами територіальних органів ДАІ МВС України та Пенсійного фонду України у справах про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 повністю погашена (а.с.48,49,50).

Відтак, на сьогодні існування встановленого щодо ОСОБА_1 обмеження у праві виїзду за межі України не відповідає критерію необхідності у демократичному суспільстві , не переслідує жодної легітимної мети. Тому право заявника на свободу пересування є порушеним.

Нормами ч.1 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинного на той час Закону від 21.04.1999 року № 606-XIV) було передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Згідно із ч.1 ст. 40 чинного на теперішній час Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII) у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

ОСОБА_1 звертався до органів Державної виконавчої служби із заявою про зняття чинних обмежень у виїзді за межі України щодо нього. Проте посадовими особами органів ДВС (незважаючи на наявність підстав для завершення виконавчих проваджень щодо ТОВ Донецька вугільна компанія , керівником якої був впродовж певного часу скаржник) не вжито жодних заходів, спрямованих на поновлення прав заявника, лише повідомлено ОСОБА_1, що на теперішній час виконавчі провадження мають статус завершено, але не виконано , повідомлено про втрату оригіналів виконавчих проваджень (а.с.53-54). При цьому посадовими особами органів ДВС не вжито заходів щодо відновлення матеріалів втрачених виконавчих проваджень (пп.1-7 розд. XV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зареєстр. у МЮУ 02.04.2012 року за № 489/20802) , не направлено звернень до відповідного суду з приводу припинення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, не винесено постанов про завершення виконавчих проваджень (п.4 розд XIIІ Інструкції з організації примусового виконання рішень); наявність передбачених законом підстав для збереження чинності існуючого щодо ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України посадовими особами органу ДВС на теперішній час не доведена.

Суд визнає протиправною бездіяльність посадових осіб Петровського РВ ДВС м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо припинення обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України і задовольняє скаргу ОСОБА_1.

Водночас відповідно до ст. 5 чинного ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Нормами ч.5 ст. 441 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Таким чином, задовольняючи скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Петровського РВ ДВС м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, суд вважає за необхідне застосувати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права заявника і скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.441, 447,448,451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Петровського РВ ДВС міста Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо припинення обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Петровського районного відділу державної виконавчої служби міста Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо припинення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України колишнього керівника боржника - юридичної особи ТОВ Донецька вугільна компанія ОСОБА_1.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи громадянина України ОСОБА_1 (російською мовою ОСОБА_8, дата народження - 21.03.1982 року, РНОКПП - НОМЕР_2, адреса реєстрації - Донецька область, м. Донецьк, вул. Стратонавта Українського, буд.58, як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1), встановлене раніше згідно з ухвалою Петровського районного суду м. Донецька від 28.02.2014 року у справі № 261/6118/13-ц.

Копію цієї ухвали суду направити для виконання до Петровського районного відділу державної виконавчої служби міста Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Краснолиманський міський суд Донецької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя -