Рішення

від 17.01.2019 по справі 213/3397/18

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста ОСОБА_1 Дніпропетровської області

Справа № 213/3397/18

Номер провадження 2/213/350/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2019 року місто ОСОБА_1 Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Алексєєва О.В.

за участі секретаря судового засідання Цапенко О.С.

без участі сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду міста ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат , Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІР" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат , Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІР" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що працюючи з 01 вересня 2010 року по теперішній час слюсарем аварійно-відновлювальних робіт Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛІР здійснював виконання слюсарних робіт з ліквідації аварій та пошкоджень на водоводах; земляних робіт; робіт з закладання розтрубних з'єднань; встановлення хомутів; заміни пошкоджених ділянок трубопроводів; заміни засувок та фасонних частин; поточного ремонту та очищення колодязів від бруду; заміни люків та кришок колодязів; пере набивки засувок; заміни маховиків; усунення несправностей на пожежних гідрантах та виконання їх під час котрих підпадав під фактори важкості праці (нахили корпуса, робоча поза), показники котрих перевищували гігієнічні нормативи.

Умови праці на робочому місці слюсаря аварійно-відновлювальних робіт ТОВ ОЛІР , згідно санітарно-гігієнічної характеристики умов праці №2/2-11-3/465 від 12 березня 2015 року, доповнення до неї №2/2-11-3/4920 від 12 листопада 2015 року підготовлених відокремленим структурним підрозділом Криворізьке міськрайонне Управління Головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області та карти умов праці від 03 лютого 2015 року по важкості праці відносяться до 3 класу 3 ступеню шкідливості.

Окрім цього, працюючи машиністом трубоукладача енергетичного цеху Інгулецького ГЗК з 08 травня 1996 року по 22 травня 1996 року та слюсарем аварійно-відновлювальних робіт енергетичного цеху ВАТ ІнГЗК з 22 травня 1996 року по 31 серпня 2010 року (правонаступником яких є Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"), також виконував важку фізичну роботу.

Важкість та напруженість праці позивача на посаді машиніста трубоукладача енергетичного цеху Інгулецького ГЗК, відповідно санітарно-гігієнічна характеристика умов праці, відноситься до 3 класу 1 ступеню шкідливості; на посаді слюсаря аварійно- відновлювальних робіт енергетичного цеху ВАТ ІнГЗК - до 3 класу 3 ступеня шкідливості.

Загальний стаж роботи на підприємствах відповідачів, в умовах впливу шкідливих факторів складає 22 роки 4 місяці.

У зв'язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці, підпадаючи під дію факторів важкості праці (нахили корпуса, робоча поза), показники котрих перевищували гігієнічні нормативи, з вини відповідача, позивачем отримано хронічні професійні захворювання.

За медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ Український НДІ промислової медицини м. Кривого Рогу Про наявність професійного характеру захворювання №101 від 15 січня 2016 року, позивачу встановлено діагноз: 1. Радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна С5, С6, з вираженими статико-динамічними порушеннями, порушенням біомеханіки хребта 3 ст., стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, нейродистрофічними проявами у вигляді двостороннього коксоартрозу (ПФС другого ступеню), з гіпотрофією м'язів стегон (більше справа), остеоартрозу в поєднанні з періартрозами колінних (ПФС другого ступеню) та ліктьових (ПФ першого-другого ступенів) суглобів, двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ст.) з реґіонарною гіпотрофією м'язів плечового поясу, зі стійким больовим синдромом. М54.1.

Причинами виникнення професійного захворювання на підприємствах: ТОВ ОЛІР є перебування в незручній позі - 36,2% робочої зміни при СН до 25%; перебування в вимушеній позі - 48,9% робочої зміни при СН до 10%, нахили корпуса 165 раз за зміну при СН 51-100 раз. ПРАТ ІНГЗК є перебування в незручній позі - 25,2-37,4% робочої зміни при СН до 25%; перебування у вимушеній позі - 7,6-10% робочої зміни при СН до 10%; нахили корпуса 194 раз за зміну при СН 51-100 раз.

У зв'язку із заподіянням шкоди, позивач 12 квітня 2016 року, вперше, пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, де йому було визначено ступень втрати професійної працездатності - 60% по радикулопатії, встановлено третю групу інвалідності.

16 березня 2017 року, позивач, повторно, пройшов огляд МСЕК, де йому було визначено ступень втрати професійної працездатності - 60% по Радикулопатії, встановлено третю групу інвалідності - безстроково, що підтвердлсується довідками МСЕК виданих на ім'я позивача.

Таким чином, позивач змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування.

У зв'язку з вказаними хронічними професійними захворюваннями порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв'язку з загальною слабкістю, втомою, постійними болями.

Тривалий процес лікування, позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, 3 моменту отримання хронічних професійних захворювань, позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обгрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, позивач, в наслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності в молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах позивача, який в тому числі не має можливості приділяти належної уваги своїй родині.

Позивач, при визначені розміру моральної шкоди виходить з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 липня 2018 року та оцінює моральну шкоду в 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб: 60 * 1841,00 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 липня 2018 року встановлений ст.7 ЗУ Про Державного бюджет України на 2018 рік = 110 460,00 (сто десять тисяч чотириста шістдесят) гривень.

Загальний період роботи на підприємствах відповідачів, в умовах впливу шкідливих факторів, складає 22 роки 4 місяці, тобто 268 місяців, з яких в TOB ОЛІР - 97 місяців, в ПРАТ ІНГЗК - 171 місяць.

Вважає, що з ТОВ ОЛІР стягненню підлягає моральна шкода у сумі 39 980 грн та з ПРАТ ІНГЗК у сумі 70 480 грн.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином та своєчасно. Суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити позов. Суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

Представник відповідача ПРАТ ІНГЗК у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, надав відзив, в якому позов не визнав, зазначив, що наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об'єктивним явищем, тривалість роботи працівника у шкідливих умовах праці, яка збільшує рівень професійного ризику, залежить від самого працівника і лише він сам несе відповідальність за наслідки свого вибору. Позивач продовжував працювати в таких умовах тривалий час, отримуючи за це відповідні пільги і компенсації та більшу оплату, хоч мав можливість змінити місце роботи та запобігти ризику професійного захворювання, однак жодного разу не ініціював переведення на іншу роботу, ставлячи за пріоритет для себе матеріальну сторону життя, а не власне здоров'я. Також вказує, що позивач є застрахованою особою, тому має можливість скористатись наданими йому правами відповідно до ЗУ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування . Крім того, вважає, що позивачем не обґрунтовано розмір спричиненої йому моральної шкоди. Просив відмовити у позові.

Представник відповідача ТОВ ОЛІР у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, надав відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити, оскільки позивач продовжував працювати в таких умовах тривалий час, отримуючи за це відповідні пільги і компенсації та більшу оплату, хоч мав можливість змінити місце роботи та запобігти ризику професійного захворювання, однак жодного разу не ініціював переведення на іншу роботу, ставлячи за пріоритет для себе матеріальну сторону життя, а не власне здоров я. Крім того, вважає, що позивачем не обґрунтовано розмір спричиненої йому моральної шкоди.

Дослідив матеріали справи, суд дійшов такого.

Як видно із трудової книжки позивача, останній працював на ПРАТ ІНГЗК з 08 травня 1996 року по 22 травня 1996 року, з 01 березня 2003 року по 31 серпня 2010 року; в ТОВ ОЛІР з 01 вересня 2010 року по теперішній час (а.с.33-36).

Згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22 лютого 2016 року (далі по тексту - Акт) встановлено причину отримання професійного захворювання: працюючи з 01 вересня 2010 року по теперішній час слюсарем аварійно-відновлювальних робіт Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛІР здійснював виконання слюсарних робіт з ліквідації аварій та пошкоджень на водоводах; земляних робіт; робіт з закладання розтрубних з'єднань; встановлення хомутів; заміни пошкоджених ділянок трубопроводів; заміни засувок та фасонних частин; поточного ремонту та очищення колодязів від бруду; заміни люків та кришок колодязів; перенабивки засувок; заміни маховиків; усунення несправностей на пожежних гідрантах та виконання їх під час котрих підпадав під фактори важкості праці (нахили корпуса, робоча поза), показники котрих перевищували гігієнічні нормативи.

Окрім цього, працюючи машиністом трубоукладача енергетичного цеху Інгулецького ГЗК з 08 травня 1996 року по 22 травня 1996 року та слюсарем аварійно-відновлювальних робіт енергетичного цеху ВАТ ІнГЗК з 22 травня 1996 року по 31 серпня 2010 року (правонаступником яких є Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"), також виконував важку фізичну роботу.

Відповідно до п. 14 Акту позивач має хронічне професійне захворюванняя: Радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна С5, С6, з вираженими статико-динамічними порушеннями, порушенням біомеханіки хребта 3 ст., стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, нейродистрофічними проявами у вигляді двостороннього коксоартрозу (ПФС другого ступеню), з гіпотрофією м'язів стегон (більше справа), остеоартрозу в поєднанні з періартрозами колінних (ПФС другого ступеню) та ліктьових (ПФС першого-другого ступенів) суглобів, двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ст.) з реґіонарною гіпотрофією м'язів плечового поясу, зі стійким больовим синдромом. М54.1.

Із пункту 16 Акту видно, що причиною професійного захворювання позивача: ТОВ ОЛІР - перебування в незручній позі - 36,2% робочої зміни при СН до 25%; перебування в вимушеній позі - 48,9% робочої зміни при СН до 10%, нахили корпуса 165 раз за зміну при СН 51-100 раз. ПРАТ ІНГЗК - перебування в незручній позі - 25,2-37,4% робочої зміни при СН до 25%; перебування у вимушеній позі - 7,6-10% робочої зміни при СН до 10%; нахили корпуса 194 раз за зміну при СН 51-100 раз.

Відповідно до п. 12 Акту стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів складає 25 років 05 місяців (а.с.14-17) .

Згідно санітарно-гігієнічної характеристики умов праці №2/2-11-3/465 від 12 березня 2015 року підготовлених відокремленим структурним підрозділом Криворізьке міськрайонне Управління Головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області позивач працював на підприємстві відповідачів в умовах дії шкідливих факторів (а.с.21-31).

Як видно із довідки МСЕК серії 12ААА №016685 від 12 квітня 2016 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності позивачу встановлено втрату працездатності 60% (проф. захворювання) з 28 березня 2016 року до 01 квітня 2017 року (а.с.9).

Як видно із довідки МСЕК серії 12ААА №074451 від 16 березня 2017 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності позивачу встановлено втрату працездатності 60% (проф. захворювання) та третю групу інвалідності з 01 квітня 2017 року безстроково (а.с.10-13).

Відповідно до медичного висновку Українського НДІ промислової медицини

м. Кривого Рогу від 15 січня 2016 року у позивача наявне захворювання професійного характеру (а.с.18-20).

Відповідно до наданих позивачем виписних епікризів та довідок медичних закладів, він тривалий час знаходився на лікуванні з приводу наслідків професійного захворювання (а.с.37-56).

Позивач з 09 жовтня 1982 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (а.с.57) та є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.58).

Сторонами не оспорюється та визнається той факт, що ПРАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" є правонаступником ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", що в свою чергу є правонаступником ВАТ "ІнГЗК", який є правонаступником Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

На підставі ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 зазначеного кодексу закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Суд вважає доведеним спричинення позивачу моральної шкоди, провину відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв'язок між винними діями відповідача з порушення вимог ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» , визначені Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання та настанням у позивача негативних наслідків - 60% стійкої втрати професійної працездатності та наявності третьої групи інвалідності, встановлених безстроково.

Суд не може погодитися із запереченнями представників відповідача, що позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємств у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов'язку забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку: важкість праці перевищувала гранично допустимі показники і причиною цього була саме недосконалість технологічного процесу, як визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання і які не оспорили підприємства - відповідачі.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року встановлено, що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Встановлено, що внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних можливостей, змінився його звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, що призводить до порушення його звичайного способу життя та вимагає від нього додаткових зусиль для його організації.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що «громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди» . Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди суд враховує конкретні обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров'я, вину підприємств в заподіянні шкоди, суттєвість вимушених змін у житті. Суд також враховує, що згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання - причиною профзахворювань є тривалий стаж роботи позивача в шкідливих умовах праці.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, розміру втрати працездатності, наявність вини підприємств, постійний характер страждань позивача, який постійно відчуває біль, обмежений в звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім`єю, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню вини відповідачів, суд вважає необхідним стягнути на його користь з відповідача ПРАТ ІНГЗК моральну шкоду в розмірі 40 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб, ТОВ ОЛІР в розмірі

20 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переживав протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час. Вказані розміри встановлені судом виходячи з характеру правовідносин, в тому числі часу роботи на вищевказаних підприємствах.

Також підлягає стягненню з відповідачів судовий збір в доход держави у розмірі 704,80 грн. в рівних частинах.

На підставі ст.ст. 8, 22, 58 Конституції України, ст.ст. 5, 23, 1166, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.9 Закону України «Про охорону праці» та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 95, 141, 223, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат , Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІР" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат , код ЄДРПОУ: 00190905, вул. Рудна, 47, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, місце реєстрації за адресою: вул. Каткова 65/23, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛІР , код ЄДРПОУ: 32263898, пр. Перемоги,43, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, місце реєстрації за адресою: вул. Каткова 65/23, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я у розмірі 20 000 (двадцяти тисяч) гривень 00 копійок без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат , код ЄДРПОУ: 00190905, вул. Рудна, 47, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область та Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛІР , код ЄДРПОУ: 32263898, пр. Перемоги,43, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область на користь судовий збір у розмірі 704 гривні 80 копійок в рівних частинах по 352 (триста п ятдесят дві) гривні 40 копійок з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 січня 2019 року.

Суддя О.В. Алексєєв