Рішення

від 21.01.2019 по справі 823/133/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 січня 2019 року № 823/133/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у судді Маруліної Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області

третя особа Професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України

про поновлення на роботі

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.10.2017 року адміністративну справу №823/133/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2017 року визначено суддю Маруліну Л.О. для розгляду адміністративної справи № 823/133/16 та вказану справу 10.11.2017 передано на розгляд судді Маруліній Л.О.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2017 року суддею Маруліною Л.О. прийнято до свого провадження адміністративну справу №823/133/16 та призначено судовий розгляд справи на 06.12.2017 року.

Через канцелярію суду 23.11.2017 року від позивача надійшов уточнений адміністративний позов, відповідно до якого позивач просить:

- визнати протиправним і скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 312 о/с від 06 листопада 2015 року в частині звільнення зі служби в органах внутрішніх справ в запас ЗС України за п.64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України майора міліції ОСОБА_1, заступника начальника сектору дільничних інспекторів міліції Черкаського РВ УМВС України в Черкаській області;

- зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області поновити на службі в органах внутрішніх справ України ОСОБА_1 на посаді - заступника начальника сектору дільничних інспекторів міліції Черкаського РВ УМВС України в Черкаській області із 07 листопада 2015 року;

- стягнути із Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із 07 листопада 2015 року по 21 вересня 2016 року виходячи із середньоденного заробітку за посадою заступника начальника сектору дільничних інспекторів міліції Черкаського РВ УМВС України в Черкаській області;

- стягнути із Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 в якості компенсації за моральну шкоду, завданої протиправним звільненням із публічної служби, суми, виходячи із розміру мінімальної плати на відповідний період, починаючи із листопада 2015 року, у загальному розмірі 58 418 грн.;

- допустити рішення до негайного виконання.

В судове засідання 06.12.2017 прибув позивач, представник відповідача не з'явився.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2017 року:

- задоволено клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у Черкаському окружному адміністративному суді та призначено судове засідання на 26.12.2017 року;

- залучено до участі у даній справі Професійну спілку атестованих працівників органів внутрішніх справ України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача;

- частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Через канцелярію суду від позивача 14.12.2017 року надійшла Заява про збільшення позовних вимог у справі, крім зазначених позовних вимог в заяві від 22.11.2017 року, позивач просить встановити контроль за виконанням судового рішення.

В судове засідання 26.12.2017 з'явився позивач, представник відповідача та третьої особи не з'явились.

У зв'язку із технічними проблемами проведення відеоконференції не відбулося.

Заяву про збільшення позовних вимог прийнято в судовому засіданні, також зобов'язано відповідача подати Відзив на позовну заяву, третю особу - пояснення по суті позову, позивача зобов'язано надати пояснення на відзив відповідача, у зв'язку з чим відкладено розгляд справи.

27.12.2017 року через канцелярію суду надійшов адміністративний позов з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до якого позивач просить задовольнити позовні вимоги, мотивуючи це тим, що відповідач протиправно звільнив його з роботи, хоча позивач фактично виконував свої службові обов'язки до 12.11.2015 року, наказ про звільнення підписаний не уповноваженою особою, підстава звільнення не відповідає жодній з підстав зазначених в Положенні про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ , також позивач, посилаючись на рішення судів по справі № 823/5340/15, зазначав, що наказ про звільнення винесено протиправно, з порушенням чинних норм законодавства.

До Окружного адміністративного суду міста Києва через канцелярію суду 15.01.2018 року надійшло клопотання від Управління Міністерства внутрішніх справ в Черкаській області про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у Черкаському окружному адміністративному суді.

Ухвалою від 16.01.2018 року задоволено вказане клопотання та призначено судове засідання на 23.01.2017 року в режимі відеоконференції.

Через канцелярію суду 23.01.2018 року надійшла заява позивача про проведення судового розгляду без його участі.

В судове засідання 23.01.2018 року учасники справи не прибули, судом відповідно до вимог частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Через канцелярію суду 20.02.2018 року від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що не можуть бути задоволені у зв'язку з тим, що позивача було звільнено відповідно до норм чинного законодавства, а позивач не скористався своїм правом нести службу в органах поліції, адже ним не подано вчасно заяву (рапорт) щодо надання своєї згоди про прийняття на службу до поліції.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ в підрозділах УМВС України в Черкаській області на посадах середнього та старшого начальницького складу із вересня 1997 року по листопад 2015 року, наказом голови ліквідаційної комісії Пустовара В.В. позивача було звільнено із органів внутрішніх справ в запас ЗС України за п. 64 г (через скорочення штатів).

На виконання вимог Закону України Про Національну поліцію 03.11.2015 року позивачем було подано рапорт про звільнення зі служби в ОВС у зв'язку із переходом у встановленому законом порядку на службу до Національної поліції України та 07.11.2015 року позивачем було подано заяву про призначення на посаду заступника сектору Черкаського відділення поліції ГУ НП в Черкаській області.

В період із 07 по 12 листопада 2015 року, відповідно до пояснень позивача, останній був допущений до роботи та виконував службові обов'язки згідно посадової інструкції, тому позивач вважає, що між ним та ГУ НП в Черкаській області було укладено безстроковий трудовий договір на підставі поданої ним письмової заяви від 07.11.2015 року.

Проте 12.11.2015 року позивач дізнався, що його звільнено за п. 64 г , а його трудові відносини не було належним чином оформлені.

Також позивачем зазначено, що трудову книжку та витяг з Наказу про звільнення він отримав 12.11.2015 року, а розрахунок здійснено лише 25.11.2015 року без повідомлення про нараховані суми виплат, крім того, на час видачі трудової книжки, у особовій справі позивача був відсутній запис про причини та підстави звільнення, а у самій трудовій книжці не записано жодного заохочення.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд приходить до наступних висновків.

Згідно із статтею 1 Закону України Про міліцію (чинний на час прийняття оскаржуваного наказу) від 20.12.1990 року № 565-XII (далі також - Закон № 565) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до статті 18 Закону № 565 порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначено Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

Згідно з п. 8 Положення № 114 дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема: у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

Згідно пп. г п. 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Згідно із частиною другою статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною третьою статті 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Згідно положень статті 104 Цивільного кодексу України ліквідація - це така форма припинення діяльності юридичної особи, за якої перестають існувати всі її права та обов'язки без переходу прав та обов'язків у порядку правонаступництва до інших юридичних осіб, тобто є припиненням всіх прав і обов'язків юридичної особи без визначення правонаступника.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Національну поліцію від 02.07.2015 № 580 - VIII (далі - Закон № 580) визначено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Таким чином, позивача було попереджено про наступне вивільнення з дня опублікування Закону № 580.

Відповідно до п.п. 9-10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580 працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Отже, Законом України Про Національну поліцію передбачено право осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ (міліції) і відповідають вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, за їх бажанням (згодою) бути прийнятими на службу до поліції.

У разі не прийняття на службу до поліції через невідповідність вимогам до поліцейських, або ж відмови від проходження служби в поліції, працівника міліції звільняють зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів, тобто, на підставі пункту 64 г Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Як встановлено з матеріалів справи, Наказом від 06.11.2015 року № 312 о/с звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п.64 г (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (м-056503) - заступника начальника сектору дільничних інспекторів міліції Черкаського районного відділу.

Із зазначенням підстави Закон України Про Національну поліцію .

Також судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач був керівником первинної профспілкової організації Черкаського районного відділу управління МВС України в Черкаській області та членом комітету Черкаської обласної організації ПАП ОВС України, з 20.05.2015 року ОСОБА_1 призначено в. о. голови Черкаської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України.

Також, відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, та відповідачем не заперечується, що 03.11.2015 року позивачем на ім'я Начальника УМВС України в Черкаській області подано рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ, з зазначенням причини у зв'язку з переходом у встановленому порядку на службу до НПУ .

Позивачем до матеріалів справи також надано фотокопію Заяви про прийняття його на службу до поліції та призначення на посаду заступника сектору Черкаського відділення поліції ГУ НП в Черкаській області від 07.11.2015 року, та в поясненнях зазначено, що саме 07.11.2015 року вказану Заяву було подано та зареєстровано відповідачем.

Натомість відповідач в запереченнях вказує, що зазначена заява від позивача не надходила, а тому позивач і був звільнений із служби, у зв'язку з не виявленням бажання нести подальшу службу.

Так, в матеріалах справи міститься постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2017 року по справі № 823/5340/15, якою встановлено: в свою чергу, відомості про написання рапорту (заяви), про перехід на службу до Національної поліції підтверджуються свідками, допитаними судом першої інстанції під час розгляду справи, які підтвердили, факт перебування позивача на робочому місці у форменому одязі та із вогнепальною табельною зброєю, виконання ним службових обов'язків після 6 листопада.

Наведене свідчить про те, що позивач у встановлений термін виявив згоду на проходження служби в поліції, проте, з незалежних від нього причин, його рапорт (заява) до Головного управління Національної поліції в Черкаській області не були розглянуті у встановленому порядку. .

Також, у вказаній постанові зазначено Оскільки позивачем були виконані вимоги Закону про подання у встановлений термін даних документів, то у суб'єкта владних повноважень виник обов'язок щодо їх розгляду, що не було зроблено відповідачем.

За наведених обставин, враховуючи положення статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та частково задовольнити адміністративний позов шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення на посаду заступника начальника сектору Черкаського відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області від 07 листопада 2015 року та зобов'язання відповідача розглянути таку заяву. .

Своєю постановою Київським апеляційним адміністративним судом від 01.08.2017 року по справі № 823/5340/15 постановлено визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення на посаду заступника начальника сектору Черкаського відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області від 07 листопада 2015 року;

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення на посаду заступника начальника сектору Черкаського відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області від 07 листопада 2015 року та прийняти відповідне рішення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження оскарження вказаної Постанови або її скасування, а отже вона набрала законної сили 01.08.2017 року.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, відповідно до зазначеного, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 06.11.2015 року № 312 о/с в частині звільнення позивача за п. 64 г (через скорочення штатів), адже судом встановлено, що позивачем в Рапорті про звільнення зазначено причину свого звільнення вказавши, що звільняється у зв'язку з переходом на службу до НПУ, також встановлено, що позивачем подано заяву про прийняття його на службу 07 листопада 2015 року, яку відповідач протиправно не прийняв та не розглянув, не дивлячись на те, що відповідно до наявних Довідок МВС України в Черкаській області від 09.03.2016 року № 14/9-92 та від 09.03.2016 року № 614/12/9/02-2016, в яких повідомляється, що станом на 06.11.2015 року в Черкаському районному відділі Управління МВС України в Черкаській області було 8 вакантних посад, а станом на 07.11.2015 року було 5 вакантних посад.

Так, судом встановлено, що позивачем у встановлений термін виявлено згоду на проходження служби в поліції, що відповідно до положень п. 9 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Національну поліцію є підставою для прийняття позивача на службу до поліції, за умови, що він відповідає передбаченим цим Законом вимогам.

Слід зазначити, що відповідачем до матеріалів справи не надано доказів, які б свідчили про те, що позивач не відповідає вимогам до осіб, які можуть проходити службу в поліції.

Як зазначалось вище, позивач був членом профспілкового органу, а відповідно до частини третьої статті 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Також відповідно до п. 8.8 Колективного договору між Управлінням МВС України в Черкаській області та Черкаською обласною організацією професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України на 2014-2017 роки звільнення членів виборного профспілкового органу УМВС України в Черкаській області, його керівників, профспілкового представника, крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого вибраного органу цієї профспілки.

Слід зазначити, що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів згоди профспілкового органу на звільнення позивача.

Так судом встановлено відсутність в матеріалах справи доказів своєчасного ознайомлення позивача з Наказом про звільнення останнього, вручення трудової книжки та проведення розрахунку з ОСОБА_1, як того вимагає стаття 47 Кодексу законів про працю України, а саме, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Суд зазначає, що належне оформлення трудової книжки при звільненні - це внесення запису про звільнення із зазначенням причин (підстав, формулювань) з посиланням на відповідну статтю закону.

В матеріалах справи відсутній доказ того, що в день винесення Наказу про звільнення 06.11.2015 року позивачу була вручена належним чином оформлена трудова книжка та проведено розрахунок відповідно до статті 116 КЗпПУ, а саме в день звільнення 06.11.2015 року.

Натомість матеріалах справи містять докази, що ОСОБА_1 виконував свої службові обов'язки ще до 12.11.2015 року, що підтверджується листом Дарницького районного управління ГУ МВС України з резолюцією на позивача від 11.11.2015 року, службовою телеграмою з резолюцією на позивача від 11.11.2015 року, записом у Листках зауважень та перевірок від 11.11.2015 року, записами в реєстраційних листках від 07.11.2015 року.

Також відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що Відділом кадрового забезпечення Управління МВС України в Черкаській області на адресу позивача надіслано Повідомлення від 06.11.2015 року № 14/17-4356, що позивача звільнено Наказом від 06.11.2015 року та запропоновано звернутись до зазначеного Відділу для отримання особистих документів, проте як встановлено судом, відповідно до поштового штампу, зазначений конверт з повідомленням було надіслано 14.11.2015 року, протилежних доказів відповідачем до матеріалів справи не надано.

На основі пояснень позивача та встановлених обставин по справі, враховуючи висновки постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2017 року у справі № 823/5340/15, яка набрала законної сили, та, відповідно до якої встановлено факт надання згоди в установлений термін позивачем на проходження служби в поліції, що, відповідно до пункту 9 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Національну поліцію є підставою для прийняття його на службу до поліції, за умови, що він відповідає передбаченим цим Законом вимогам.

Крім того, суд звертає увагу, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Отже, оскільки відповідачем не виконано зобов'язання по працевлаштуванню позивача, як працівника ліквідованої установи, то трудові гарантії позивача були порушені.

Відповідно до п. 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивача було звільнено незаконно, з порушенням встановленого законодавством порядку, а тому позовні вимоги у частині визнання протиправним і скасування наказу УМВС України у Черкаській області від 06.11.2015 року № 312 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за пп. г п. 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України позивача, підлягають задоволенню.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до п. 2 якого обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно із п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 року (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові №13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

В зв'язку з викладеним, управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зобов'язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті прибутковий податок з доходів фізичних осіб та єдиний страховий внесок, а тому вимога про стягнення матеріального та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню.

Відповідно до відомостей про грошове забезпечення по Черкаському РВ УМВС України в Черкаській області, позивачу було нараховано: у вересні - 5 806,63 грн. та у жовтні 2015 року - 5947,36 грн.

Таким чином сума розділена на 2 місяці дорівнює 5 876,99 грн.

У вересні та жовтні 2015 року було відпрацьовано 44 робочих дні, а отже за місяць 22 робочих дня, таким чином 5 876,99 грн. ділимо на 22 дні та отримуємо 267,14 грн.

Тому середня заробітна плата за 1 день становить 267,14 грн.

Зважаючи на докази, надані позивачем до матеріалів справи, Наказом від 22.09.2016 року № 552 о/с По особовому складу, ОСОБА_1 призначено дільничним офіцером поліції, Наказом від 17.08.2017 року № 906 о/с позивача призначено майором поліції.

Зважаючи на вказане суд враховує час вимушено прогулу з дня винесення Наказу про звільнення 06.11.2015 року по дату призначення дільничним офіцером, а саме - 22.09.2016 року.

Таким чином, кількість робочих днів з 06.11.2015 року по 22.09.2016 року становить 219 дні.

Середню заробітну плату за 1 день множимо на 219 днів ( 267,14 грн. * 219) та отримуємо 58 503,66 грн. суму, яку відповідач повинен виплати позивачу за час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Зважаючи на вказане, суд ухвалює виплатити позивачу суму у межах стягнення за один місяць, а саме 5 876,99 грн., що дорівнює середньомісячній заробітній платі, негайно.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача в якості компенсації за моральну шкоду із листопада 2015 року в розмірі 58 418,00 грн., суд зазначає наступне.

Положеннями статті 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно частин першої, другої статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини третьої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Приписами статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 цієї Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 58 418,00 грн. є необґрунтованою, оскільки розмір суми відшкодування моральної шкоди та характер моральних чи фізичних страждань, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, або інших негативних явищ, заподіяних їй саме незаконними діями з боку відповідача, позивачем жодним доказом не доведений, а тому, у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини сьомої статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За приписами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79,139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 312 о/с від 06 листопада 2015 року в частині звільнення зі служби в органах внутрішніх справ в запас ЗС України за п.64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України майора міліції ОСОБА_1, заступника начальника сектору дільничних інспекторів міліції Черкаського РВ УМВС України в Черкаській області.

3. Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області поновити на службі в органах внутрішніх справ України ОСОБА_1 на посаді - заступника начальника сектору дільничних інспекторів міліції Черкаського РВ УМВС України в Черкаській області із 07 листопада 2015 року.

4. Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 58 503,66 грн. (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот три грн.) 66 коп.

5. Допустити рішення до негайного виконання в частині поновлення на службі в органах внутрішніх справ України ОСОБА_1 на посаді - заступника начальника сектору дільничних інспекторів міліції Черкаського РВ УМВС України в Черкаській області із 07 листопада 2015 року та присудження середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 5 876,99 грн.

6. В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1;

Відповідач: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, 18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, код ЄДРПРУ 08592537;

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України, 01024, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 20055121.

Суддя Л.О. Маруліна