Постанова

від 23.01.2019 по справі 200/12470/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року справа №200/12470/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сіваченка І.В.

Шишова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду (суддя Логойда Т.В.) від 30 листопада 2018 року (повний текст рішення складено 30 листопада 2018 року) у справі №200/12470/18-а за позовом ОСОБА_2 до Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області про визнання протиправним та скасування розпорядження №289 від 19.05.2008 року Про припинення права постійного користування земельними ділянками громадянину ОСОБА_3 .

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі згідно до п.1 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Позивачу також роз'яснено, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Позивач вважає, що спірні правовідносини у справі стосуються розпорядження органу місцевого самоврядування, прийнятого відповідачем як суб'єктом владних повноважень, цей спір є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами КАС України. Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що предметом позовних вимог у цій справі були вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області №289 від 19.05.2008 року Про припинення права постійного користування земельними ділянками громадянину ОСОБА_3 , обсяг і зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що незгода з розпорядженням прийняте відповідачем зв'язку з недотриманням вимог законодавства, яка визначає підстави та порядок вилучення земельних ділянок та порядку припинення права постійного користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній власності, спричиняє публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів. Крім того, офіційне тлумачення ст.12 ЗК України та ст.17 КАС України у контексті належності до компетенції адміністративних судів розгляду спорів про визнання недійсним рішень органів місцевого самоврядування, яким порушуються права фізичних та юридичних осіб у сфері регулювання земельних відносин міститься у Рішенні Конституційного суду України від 01.04.2010 року №10-рп/2010.

Позивач на адресу суду апеляційної інстанції надіслав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (стаття 4 КАС).

З аналізу наведених норм права вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З аналізу вимог ЦПК України та КАС України можна зробити висновок, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи.

У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного права.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. по справі N 826/8018/17.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що даний спір обумовлений порушенням приватного права позивача як спадкоємця - права користування спірними земельними ділянками, які вилучені при житті спадкодавця шляхом припинення права постійного користування земельними ділянками, і після вилучення передані до земель сільськогосподарського призначення (запас) Малинівської сільської ради.

Тобто, між сторонами існує спір про право, даний спір є приватно-правовим і не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, що виключає його розгляд за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у відкритті провадження у справі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з &?а;…&?а; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?м;…&? ; . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010р. №10-рп/2010 колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки у наведеному рішенні не надавалась оцінка належності спорів про визнання недійсними рішень (дій, бездіяльності) органів місцевого самоврядування до компетенції адміністративних судів з огляду на пункт 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII ) та статті 19 Цивільного процесуального кодексу України.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року у справі №200/12470/18-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року у справі №200/12470/18-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 23 січня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 23 січня 2019 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: І.В. Сіваченко

О.О. Шишов