ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/3828/18
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Гнатик А.З.
за участі представника позивача: Максимюк Ю.М.
представника третьої особи: Тинів І.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.С.-Інвест" на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 року (рішення ухвалене у м. Івано-Франківськ судом у складі головуючого судді Чуприни О.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.С.-Інвест" до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі державного реєстратора Дудика Тараса Богдановича про скасування запису про державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Розмай" від 04.07.2018 за №1 119 102 0000 015867,-
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі державного реєстратора Дудика Тараса Богдановича (надалі по тексту також - відповідач, державний реєстратор) про скасування запису про державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Розмай" від 04.07.2018 за №1 119 102 0000 015867.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що протокол установчих зборів №1 від 14.05.2018 як складова обов'язкових документів, які є підставою для здійснення державної реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Розмай" не відповідає вимогам закону, а тому є нікчемним, наслідком чого є скасування запису про держану реєстрацію юридичної особи. Просив позов задоволити.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Б.С.-Інвест". Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимого, суд першої інстанції виходив виключно з того, що правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку за №2866-111 від 29 листопада 2001 року (надалі - Закон №2866-111). А Закон України Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку за №417-УІІІ від 14 травня 2015 року (надалі - Закон №417-УІІІ), яким обґрунтовує позовні вимоги позивача, взагалі не містить поняття установчі збори об'єднання і об'єднання співвласників багатоквартирного будинку .
Відтак, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку, що саме положення Закону №2866-111, а не Закону №417- VIII, врегульовують порядок створення об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, в тому числі скликання і проведення установчих зборів із вирішення даного питання.
Проте, судова колегія апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Під час винесення рішення судом першої інстанції не взято до уваги ч.1 ст. 10 Закону №417-УІІІ до створення об'єднання рішення щодо управління багатоквартирним будинком приймаються у порядку передбаченому даною статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, тобто Законом України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (№2866-111 від 29 листопада 2001 року), чим порушено дану норму матеріального права.
Крім того, у пп.8 ч.1 ст.1 Закону №417-УІІІ вказано, що управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Частиною першою ст. 2 Закону №417-УІІІ передбачено, що предметом регулювання Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку. Відповідно до листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 7/9-10109 від 21 серпня 2015 року такі відносини не обмежуються виключно відносинами у сфері житлово- комунальних послуг, а стосуються й інших відносин за участю власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Згідно ч.1 ст. 10 Закону №417-УІІІ співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому зазначеною статтею, а в ч.2 вказано, що до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком.
З аналізу вищезазначених норм Закону №417-VIII слідує, що з метою реалізації своїх прав та виконання обов'язків щодо управління багатоквартирним будинком, співвласники такого будинку вступають у відносини, які регулюються Законом №417-УІІІ. Повноваження співвласників, під час перебування у відносинах щодо управління будинком, поширюються на всі питання з управління багатоквартирним будинком, а способом реалізації повноважень є скликання загальних зборів та прийняття відповідних рішень за наслідками таких зборів.
У вказаному вище листі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 7/9-10109 від 21 серпня 2015 року зазначено, що у статті 9 Закону № 417-УІІІ наводяться форми управління багатоквартирним будинком. До зазначених форм Закон № 417-УІІІ відносить:
-управління багатоквартирним будинком співвласниками;
-управління багатоквартирним будинком управителем;
-управління багатоквартирним будинком об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку (асоціацією співвласників багатоквартирним будинків).
Разом з тим, за загальним правилом встановленим статтею 9 Закону № 417-УІІІ, управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласникам, а у випадку прийняття ним відповідного рішення - управителем чи об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку. Поряд із зазначеним слід враховувати приписи частин четвертої та п'ятої статті 13 Закону № 417-УІІІ. Прийняття рішень щодо управління багатоквартирним будинком зборами співвласників врегульовано статтею 10 Закону № 417-УІІІ, що є додатковим підтвердженням того, що до моменту створення ОСББ співвласники повинні керуватись нормами Закону №417- VIII.
Відтак, спростовуються твердження суду першої інстанції про те, що порядок створення об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку врегульовують саме положення Закону №2866-111, оскільки аналіз норм Закону №417-УІІІ свідчить, що таким законом врегульовано значно ширше коло відносин, зокрема форми та види управління багатоквартирним будинком, в тому числі скликання загальних зборів співвласників та створення ОСББ.
Щодо відсутності в законі окремих понять, то в ч.2 ст.1 Закону №417-УІІІ вказано про застосування у законі інших термінів, визначення яких наведено у Цивільному кодексі України, законах України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та Про житлово-комунальні послуги , що свідчить про те, що відсутність у Законі №417-УІІІ визначення окремих понять не дає підстав стверджувати про нерегулювання таким законом зазначених понять.
З огляду на зазначене неправильним є також висновок суду про кількість голосів, необхідну для прийняття рішення про створення ОСББ. З вищенаведеного аналізу норм Закону №417-УІІІ, проведених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, слідує, що ОСББ є однією з форм управління багатоквартирним будинком, а для прийняття рішення про визначення форми управління необхідною є кількість голосів власників приміщень, площа яких разом перевищує 75, а не 50 відсотків від загальної площі всіх приміщень багатоквартирного будинку.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, в порушення норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо того, яким саме законом врегульовано проведення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку з результатом у вигляді створення ОСББ, внаслідок чого судове рішення обґрунтоване невідповідним для даного виду відносин законодавчим актом.
Судом першої інстанції також встановлено, що письмове опитування, в тому числі по питанню створення ОСББ, проводилося в період з 17 по 27 травня 2018 року, тобто в строки встановлені частин 10, 11 статті 6 Закону №2866-111 і частини 8 статті 10 Закону №417-VIII. По-перше, з огляду на посилання судом на Закон №417-УІІІ доводи Заявника про застосування саме цього закону для даного виду відносин підтверджуються судом. По-друге, судом не взято до уваги невідповідність порядкового номеру листків письмово опитування даті проведення такого опитування, а саме:
-листок письмового опитування співвласника №22 - дата проведення опитування: 23 травня 2018 року;
-листок письмового опитування співвласника №23 - дата проведення опитування: 22 травня 2018 року;
-листок письмового опитування співвласника №28 - дата проведення опитування: 23 травня 2018 року.
Так, для проведення державної реєстрації ОСББ Розмай протокол зборів співвласників №1 від 14 травня 2018 року повинен цілком відповідати встановленій наказом №203 від 22 серпня 2015 року формі, а не майже в повній мірі, як зазначено в оскаржуваному рішенні.
Разом з тим, суть позовної вимоги полягала у скасуванні запису про державну реєстрацію у зв'язку з невідповідністю законодавчо встановленим вимогам, а як наслідок нікчемністю документу, на підставі якого здійснювалась така державна реєстрація. Основним аргументом при доказуванні позивач зазначає невідповідність протоколу №1 від 14 травня 2018 року вимогам законодавства, порушення процедури проведення зборів та оформлення відповідних документів за результатом проведення таких зборів, а не спотворення волевиявлення чи примушування співвласників в процесі проведення письмового опитування до голосування за або проти прийняття відповідного рішення чи винагородження їх за це в будь-якій формі.
Відтак, суд першої інстанції вважає, що позивач не був зобов'язаний надавати докази спотворення волевиявлення чи примушування співвласників в процесі проведення письмового опитування до голосування за або проти прийняття відповідного рішення чи винагородження їх за це в будь-якій формі.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що що кожна фізична чи юридична особа реалізовує своє право на звернення до суду безпосередньо і самостійно. Проте, Заявник стверджував, що 10 співвласників (а не 13 як стверджує суд першої інстанції) проголосували або проти створення ОСББ, або утримались від голосування, або були позбавлені права голосу, оскільки листки опитування таких співвласників не долучено до протоколу №1 від 14 травня 2018 року. Вказуючи на дану обставину заявник мав на меті довести недотримання визначеної законом процедури проведення загальних зборів співвласників та порядку оформлення відповідних документів за наслідками таких зборів.
Згідно ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв рішення, врахувавши лише позицію відповідача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В матеріалах справи наявні квитанції про сплату позивачем судового збору в розмірі 1762,00 грн. та 2643,00 грн. всього на суму 4405,00 грн.
Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.С.-Інвест" являються підставними і обґрунтованими.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.С.-Інвест" - задоволити.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 року у справі №0940/1295/18 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.
Скасувати запис про державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Розмай від 04 липня 2018 року №1 119 102 0000 015867.
Стягнути з Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (ЄДРПОУ 04054346) за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.С.-Інвест" (ЄДРПОУ 35276627) суму сплаченого судового збору у розмірі 4405,00 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 23.01.2019 року
Суд | Восьмий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.01.2019 |
Оприлюднено | 24.01.2019 |
Номер документу | 79348752 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Улицький Василь Зіновійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні