Рішення

від 23.01.2019 по справі 591/2314/17

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/2314/17

Провадження № 2/591/39/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2019 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Грищенко О.В., секретаря судового засідання Антипенко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми, за участю представника позивача адвоката ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2 ОСОБА_3, представника відповідача ТОВ Укрпайпенерго адвоката ОСОБА_4, справу за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю Укрпайпенерго , ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування запису про право власності -

В С Т А Н О В И В :

05.05.2017 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18.07.2014 року нерухомого майна - нежитлового приміщення за адресою м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 1/2, скасувати запис № 6388407 від 18.07.2014 року про право власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення за адресою м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 1/2, зареєстроване приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, поновити запис про право власності ТОВ Укрпайпенерго на вказане нежитлове приміщення.

Свої вимоги мотивує тим, що, на його думку, вказаний договір купівлі-продажу, за яким ТОВ Укрпайпенерго продало є ОСОБА_2 нежитлове приміщення за адресою м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 1/2 фіктивним, укладений з метою ухилення ТОВ Укрпайпенерго від виконання рішення суду про стягнення на його користь з даного товариства грошових коштів у розмірі 3 000 000 грн. основного боргу та 3 654 грн. судових витрат.

Зазначає, що відповідачка ОСОБА_2 є одним із засновників ТОВ Укрпайпенерго , а її чоловік - відповідач ОСОБА_3 є його керівником, отже, майно нерухоме за оспорюваним договором було придбано в період шлюбу, тобто перейшло у спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_3. Відповідачі як набувачі майна, є одночасно і посадовими особами ТОВ Укрпайпенерго , і набувачами майна. Вважає, що ці обставини свідчать про те, що правочин укладався без наміру створення правових наслідків ф є фіктивним. Про його фіктивність свідчить також те, що позивач, якому належить 40% статутного капіталу вказаного товариства, не був повідомлений про відчуження майна товариства. Крім того, земельна ділянка, на якій розташоване вказане нежитлове приміщення, так і не була переоформлена та передана у користування ОСОБА_2

Ухвалою суду від 10.05.2017 року було відкрито провадження у даній справі.

Позивач в особі свого представника ОСОБА_1 двічі звертався до суду із заявами (від 15.05.2017 року та від 29.08.2018 року) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - нежитлове приміщення за адресою м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 1/2 та встановлення заборони на його відчуження. Ухвалами суду від 16.05.2017 року та від 30.08.2018 року в задоволенні цих заяв було відмовлено.

Судом було задоволено клопотання про витребування доказів, та ухвалою суду від 24.04.2018 року витребувано у приватного нотаріуса ОСОБА_6 копії документів з нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 18.07.2014 року нерухомого майна - нежитлового приміщення за адресою м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 1/2.

Витребувані документи надійшли до суду 29.05.2018 року.

Письмовий відзив на позов від відповідачів до суду не надходив.

У судовому засіданні 05.06.2018 року було розпочато розгляд справи по суті, позивач ОСОБА_5 надав свої пояснення, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями учасників справи, а також у зв'язку з перебуванням головуючого на лікарняному.

В судовому засіданні 22 січня 2019 року представник відповідача ТОВ Укрпайпенерго ОСОБА_4, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 пояснили, що повністю заперечують проти позову, вважають позовні вимоги безпідставними та такими, що не ґрунтуються на доказах, просили в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Від третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, просила також врахувати її письмові пояснення від 05.10.2017 року. В поясненнях третя особа зазначила, що посвідчення договору купівлі-продажу від 18.07.2014 року нерухомого майна - нежитлового приміщення було здійснено нею у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.159).

Дослідивши докази, що є в матеріалах справи, заслухавши пояснення учасників справи, покази свідка ОСОБА_7, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог, з наступних підстав.

Встановлено, що 18.07.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 посвідчений договір купівлі-продажу від 18.07.2014 року нерухомого майна - нежитлового приміщення за адресою м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 1/2, та здійснено запис № 6388407 від 18.07.2014 року про право власності ОСОБА_2 на вказане нежитлове приміщення (а.с. 25, 223 т.1).

Як вбачається з договору купівлі-продажу, вказане нежитлове належало продавцю за договором - ТОВ Укрпайпенерго на праві власності. При цьому продавець в особі генерального директора товариства ОСОБА_3, діє на підставі Статуту, протоколу № 1 Загальних зборів засновників ТОВ Укрпайпенерго від 16.07.2007 року та протоколу № 30 Загальних зборів учасників ТОВ Укрпайпенерго від 02.07.2014 року.

Продаж предмету договору здійснюється за ціною 401 000 грн., які сплачуються покупцем у безготівковому порядку на рахунок продавця. Право власності на відчужуване майно виникає з моменту державної реєстрації. Покупець ОСОБА_2 діє за згодою свого чоловіка ОСОБА_3 (а.с.223-224 т. 1).

ТОВ Укрпайпенерго було створено згідно з рішенням загальних зборів його засновників, що підтверджується протоколом № 1 від 16.07.2007 року та діє на підставі Статуту (а.с.225 т. 1)

Як вбачається із Статуту ТОВ Укрпайпенерго (в новій редакції від 02.02.2011 року), засновниками і учасниками товариства є: ОСОБА_7 (20% статутного капіталу), ОСОБА_2 (40% статутного капіталу), ОСОБА_5 (40% статутного капіталу) (а.с.12 т. 2).

До компетенції загальних зборів учасників товариства відповідно до п. 20.24 Статуту, віднесено попереднє затвердження правочинів щодо придбання або відчуження нерухомості. Рішення за борах приймаються шляхом відкритого голосування за дотримання певної процедури та умов.

З протоколу № 30 від 02.07.2014 року загальних зборів ТОВ Укрпайпенерго вбачається, що учасниками - ОСОБА_7 ОСОБА_2, ОСОБА_5 було одноголосно прийнято рішення про частини майна товариства - а саме, механічної майстерні - нежитлового приміщення за адресою м. Суми, вул. Прикордонна, буд.1/2 (а.с.127).

Як пояснив у судовому засіданні 22 січня 2019 свідок ОСОБА_7, він був секретарем зборів від 02.07.2014 року та вів протокол. Пояснив, що на зборах були присутні він, ОСОБА_2, ОСОБА_5, був запрошений ОСОБА_3 Всі учасники голосували одноголосно за продаж вказаного нежитлового приміщення.

Позивач ОСОБА_5 у своїх усних поясненнях в судовому засіданні стверджував, що він не був присутній на зборах, що його взагалі не було повідомлено про їх проведення.

Проте, ці пояснення не узгоджуються з письмовим доказом - протоколом зборі, який не визнаний у встановленому порядку недійсним, та вимога про визнання його недійсним не заявлялася, а також з показами свідка ОСОБА_7 та поясненнями відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 Тому суд не може взяти до уваги ці доводи позивача, оскільки вони не підтверджені жодним доказом.

В обґрунтування свої вимог позивач послався на те, що 02.10.2013 року між ним та ТОВ Укрпайпенерго було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, за яким він вніс в касу підприємства грошові кошти в загальній сумі 3 000 000 грн. (а.с.8-9 т. 1).

В подальшому вказані кошти товариство йому не повернуло, і вказана сума була стягнута з ТОВ Укрпайпенерго згідно із заочним рішенням суду від 25.09.2014 року (а.с.11).

16.01.2015 року він отримав виконавчий лист та звернув рішення до примусового виконання (а.с.12, 18 т.1).

Позивач зазначив, що рішення суду ТОВ Укрпайпенерго не виконало, кошти йому не повернуло, а з метою уникнення від виконання рішення, 18.07.2014 року уклало фіктивний договір з ОСОБА_2 про продаж нерухомого майна - нежитлового приміщення за адресою м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 1/2.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи позивача про фіктивність договору купівлі-продажу не ґрунтуються на доказах, що наведені вище.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені в ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 ЦК України передбачені правові наслідки недійсності правочину. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до ст. 234 ч. 1, 2 ЦК України Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Верховний Суд в Постанові від 24 травня 2018 року у справа №522/11043/14-ц, провадження № 61-5024св18 висловив правову позицію щодо визнання правочинів недійсними з мотивів їх фіктивності. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що Згідно з усталеною судовою практикою для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину; саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин; якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків; у разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Таким чином, визнання судом недійсним договору у зв'язку з його фіктивністю має свої особливості, а саме: у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.

Крім того, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише удавано, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для створення враження повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Будь-яких доказів на підтвердження доводів про те, що в учасників правочину був відсутній наміру створити юридичні наслідки, а також про те, що наявний умисел всіх сторін правочину, позивач суду не надав.

Аналізуючи наведені вище докази, суд встановив, що сторони оспорюваного правочину, укладаючи його 18.07.2014 року, не могли заздалегідь передбачити прийняття в подальшому заочного рішення суду від 25.09.2014 року, яким будуть стягнуті кошти на користь позивача. Крім того, виконавчий лист був отриманий позивачем лише 16.01.2015 року, тобто через півроку після укладення договору купівлі-продажу, отже, не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що вказаний договір був укладений з метою ухилення від виконання рішення суду, яке ще не було навіть прийнято.

Обставини , які суд встановлює в межах розгляду цивільної справи, можуть ґрунтуватися лише на доказах, наданих сторонами до матеріалів справи, але не на припущеннях. Суд надає оцінку всім доказам в їх сукупності.

Оскільки позивачем не доведено обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, підстави для визнання недійсним договору та задоволення позовних вимог вівдсутні. Таким чином, суд вважає позов не обґрунтованим і відмовляє у його задоволенні в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 76-89, 263-265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) до товариства з обмеженою відповідальністю Укрпайпенерго (зареєстроване місцезнаходження м. Київ, вул. Возз'єднання, буд. 19, офіс 300, код ЄДРПОУ 35207616), ОСОБА_2 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений 23.01.2019 року.

Суддя О.В.Грищенко