Постанова

від 10.01.2019 по справі 359/4206/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 січня 2019 року

м. Київ

справа № 359/4206/16-ц

провадження № 61-10037 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Лесько А. О., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач-відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті , відповідач-позивач -ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Коцюрби О. П., Яворського М. А., від 04 жовтня 2017 року.

Встановив:

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті (далі - ТОВ Порше Мобіліті ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 квітня 2013 року між ТОВ Порше Мобіліті та ОСОБА_6 укладений кредитний договір № 50008469, в якому зазначено, що договір між сторонами складають цей кредитний договір, загальні умови кредитування, графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами у відношенні кредиту.

Позивач зазначав, що відповідно до пункту 1.1. загальних умов ТОВ Порше Мобіліті зобов'язалося надати позичальнику кредит в сумі, визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях, а також, що в кредитному договорі сторони встановлюють еквівалент суми кредиту у іноземній валюті, прийнятній для сторін. На підставі укладеного кредитного договору, позивач надав відповідачу суму кредиту у розмірі 161 262,29 грн, еквівалент суми кредиту в іноземній валюті становить 19 796,50 доларів США та суму додаткового кредиту у розмірі 60 900,30 грн, еквівалент суми кредиту в доларах США становить 7 476,10 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90 % на рік, які відповідно до пункту 2.3. загальних умов є змінними, з кінцевим терміном повернення кредиту - 15 квітня 2020 року, для купівлі автомобіля марки Seat, модель IBIZA, 2013 р. в., кузов № НОМЕР_1 з об'ємом двигуна 1 390 куб. см.

Позивач стверджував, що згідно з умовами укладеного договору усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному вище, відповідно до статті 1.3. загальних умов кредитування.

Позивач також зазначав, що до 10 числа кожного місяця ТОВ Порше Мобіліті надсилає відповідачу відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіка погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до графіка погашення кредиту (пункт 1.4.3. загальних умов). Позивачем, відповідно до пункту 1.4.3. загальних умов, виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату чергових (щомісячних) платежів за листопад - грудень 2015 року, які, в порушення викладених норм чинного законодавства та положень укладеного кредитного договору, залишилися несплаченими відповідачем, внаслідок чого виникла заборгованість останнього.

На підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивачем розраховано 3 % річних та інфляційні втрати, а також пеню відповідно до умов пункту 8.1. загальних умов, у розмірі 10 % річних від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. Також позивач зазначає, що статтею 8.2. загальних умов передбачено, що у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у статті 3.3., позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20 % від суми кредиту.

Для забезпечення відновлення порушеного права, позивачем укладено договір про надання юридичних послуг від 26 травня 2015 року з товариством з обмеженою відповідальністю КПД Консалтинг (далі - ТОВ КПД Консалтинг ). Згідно із заявкою на надання послуг від 26 квітня 2016 року № 117 до договору про надання юридичних послуг вартість юридичних послуг за представництво інтересів ТОВ Порше Мобіліті в суді першої інстанції складає 10 000,00 грн, крім того ПДВ 2 000,00 грн. Додатково позивачем понесено витрати за договором про надання юридично- консультаційних послуг від 21 червня 2012 року, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Тріпл Сі надало ТОВ Порше Мобіліті послуги щодо повернення боржником ОСОБА_6 сум поточної заборгованості, заборгованості за кредитним договором, убезпечення звернення стягнення на предмет застави відповідно до вимог чинного законодавства України в позасудовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса на договорі застави, відкриття виконавчого провадження, вжиття заходів, спрямованих на представництво інтересів позивача у виконавчому провадженні, з метою стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, які згідно з актом від 04 січня 2016 року № 2 становлять 1 161,55 грн та ПДВ 232,31 грн, згідно з актом від 27 січня 2016 року № 35 становлять 3 500,00 грн та ПДВ 700,00 грн, згідно з актом від 01 лютого 2016 року № 44 становлять 1 163,57 грн та ПДВ 232,71 грн, загальна сума інших витрат понесених позивачем в порядку статті 8.5. загальних умов становить 6 990,14 грн та 12 000,00 грн сума збитків, нарахованих за статтею 8.5. загальних умов.

Статтею 8.3. загальних умов передбачено, що за кожен випадок порушення позичальником умов статей 5.1. - 5.4., 8.2. позичальник сплачує компанії штраф в гривнях у розмірі еквіваленту 20,00 доларів США за обмінним курсом банку, зазначеному у плитному договорі, на момент направлення компанією першої вимоги щодо сплати, та відповідно у розмірі еквіваленту 25,00 доларів США за обмінним курсом банку, зазначеному у кредитному договорі, на момент направлення компанією другої вимоги щодо сплати, та у розмірі еквіваленту 30,00 доларів США за обмінним курсом банку, зазначеному у кредитному договорі, на момент направлення компанією третьої вимоги щодо сплати.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем передбачених кредитним договором обов'язків йому неодноразово направлялись вимоги про сплату заборгованості за договором. Відповідно до положень кредитного договору за направлення вимог відповідачу нараховано штрафні санкції в розмірі 1 752,22 грн.

В уточненій позовній заяві зазначено, що 23 грудня 2016 року відповідачем здійснено часткову оплату на виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, а саме в розмірі 225 362,23 грн, які зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості в порядку, визначеному договором.

З урахуванням уточнених позовних вимог товариство просило стягнути з ОСОБА_6 на свою користь заборгованість за кредитним договором станом на 22 березня 2017 року у розмірі 352 953,50 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У вересні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ Порше Мобіліті про припинення зловживання правом.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 мотивував тим, що 09 квітня 2013 року між ТОВ Порше Мобіліті та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 50008469, в якому зазначено, що з метою придбання позивачем автомобіля марки SEAT, модель IBIZA, кузов НОМЕР_2, об'єм двигуна 1400 куб. см, рік випуску 2013, відповідачу надано кредит в сумі 161 262,29 грн, що еквівалентно 19 796,50 доларів США, та додатковий кредит в сумі 60 900,30 грн, що еквівалентно 7 476,10 доларів США.

В якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором 16 квітня 2013 року укладено договір застави від 16 квітня 2013 року № 50008469, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковською О. Р., реєстровий № 641, згідно з умовами якого він надав в заставу вищезазначений автомобіль, що належить відповідачу праві власності. 21 грудня 2015 року йому надіслано вимогу (повідомлення) від 16 грудня 2015 року щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором від 09 квітня 2013 року № 50008469, якою ТОВ Порше Мобіліті вимагав від нього дострокового повернення суми кредиту у повному обсязі та заборгованості відповідно до умов договору, яка станом на день направлення складала 323 487,18 грн, однак, відомості, що визначені у вимозі не відповідали дійсності, зокрема, визначено, що позивачем несплачений платежі: за жовтень 2015 року в сумі 8 890,44 грн (рахунок-фактура від 05 жовтня 2015 року № 00287306), який сплачено 30 жовтня 2015 року (квитанція № 429981000956401446211251); за листопад 2015 року в сумі 9 679,62 грн (рахунок-фактура від 02 листопада 2015 року № 00292725), який сплачено 17 грудня 2015 року (квитанція № 429981000615951450343702); за грудень 2015 року в сумі 9 696,44 грн. (рахунок-фактура від 04 грудня 2015 року № 00297553), який сплачено 12 січня 2015 року (квитанція №429981000615951452608152).

Зазначає, що станом на 12 січня 2015 року чергові платежі за кредитом та додатковим кредитом сплачені в повному обсязі, відповідно до наданих позивачем рахунків-фактур. Також зазначено, що у вимозі вказано, що ним не сплачені штрафні санкції, відповідно до статті 8.3. договору, на загальну суму 29 88,57 грн. Однак, відповідно до статті 8.3. кредитного договору від 09 квітня 2013 року № 50008469, обов'язок позичальника зі сплати визначеної таким пунктом штрафної санкції, виникає з моменту направлення першої вимоги про їх сплату. Тобто виконання такого зобов'язання пов'язане з умовою направлення ТОВ Порше Мобіліті першої вимоги про їх сплату, проте він не отримуваввід ТОВ Порше Мобіліті вимог про сплату подібних штрафних санкцій, тому обов'язок зі сплати зазначеного платежу у нього відсутній.

Також, у вимозі зазначено, що товариством понесені витрати з метою повернення простроченої заборгованості позичальника відповідно до статті 8.5. кредитного договору від 09 квітня 2013 року № 50008469, на загальну суму 732,94 грн, однак він не отримував вимогу про сплату зазначеної вище суми, тому обов'язок зісплати зазначеного платежу у нього відсутній. Зазначає, що ТОВ Порше Мобіліті не надано йому жодних обґрунтувань розрахунку завданих збитків, не визначено причинно-наслідковий зв'язок, не наведений склад формування таких збитків, не зазначено, в чому полягають такі збитки. Він не погоджував та не погоджує жодних сум зазначених витрат. У зв'язку із непогодженням ним відшкодування таких витрат, така сума не підлягає задоволенню в безспірному порядку. ОСОБА_6 наголошує, що кредит отримувався для придбання автомобіля, і до правовідносин сторін застосовуються положення Закону України Про захист прав споживачів . Так, вимога щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором втрачає чинність, у випадку усунення прострочення виконання зобов'язань, протягом 30 днів з дня отримання такої вимоги . Вимога ним отримана 26 грудня 2016 року та станом на 12 січня 2016 року жодних прострочених чергових платежів з оплати кредиту та додаткового кредиту не було, прострочена заборгованість відсутня. Тому, відповідно до положень статті 11 Закону України Про захист прав споживачів вимога втратила чинність, і як наслідок, відсутня підстава для дострокового повернення кредиту. Зазначає, що розрахунок суми кредиту в позовній заяві визначено з порушенням норм кредитного договору від 09 квітня 2013 року №50008469, а саме, що сума кредиту (тіла кредиту) визначається до погодженого обмінного курсу, а таким погодженим курсом є курс,визначений як курс для обчислення, тобто 8,1460 грн за 1 долар США. Заявляючи вимоги про дострокове повернення кредиту, ТОВ Порше Мобіліті зловживає своїм правом що, відповідно до статті 13 ЦК України, є недопустимим.

Таким чином, просив зобов'язати ТОВ Порше Мобіліті припинити зловживання правом, що полягає у вимозі ТОВ Порше Мобіліті до ОСОБА_6 щодо дострокового повернення кредиту та сплату заборгованості за кредитним договором від 09 квітня 2013 року № 50008469 згідно з вимогою (повідомленням) від 16 грудня 2015 року щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором від 09 квітня 2013 року № 50008469.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2017 року в задоволенні позову ТОВ Порше Мобіліті відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено; зобов'язано ТОВ Порше Мобіліті припинити зловживання правом, що полягає у вимозі ТОВ Порше Мобіліті до ОСОБА_6 щодо дострокового повернення кредиту та сплату заборгованості за кредитним договором від 09 квітня 2013 року № 50008469 згідно з вимогою (повідомленням) від 16 грудня 2015 року щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за вказаним кредитним договором; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ТОВ Порше Мобіліті мотивоване тим, що дії ТОВ Порше Мобіліті по зарахуванню коштів, отриманих від відповідача на погашення заборгованості не відповідали умовам статті 1.7. загальних умов, у зв'язку з чим позивачем неправомірно нарахована пеня. Крім того, відповідачу не направлялись рахунки на сплату штрафів, а письмова вимога про дострокове повернення кредиту втратила чинність з підстав, передбачених частиною 10 статті 11 Закону України Про захист прав споживачів . Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_6 суд виходив з того, що при здійсненні свого права вимоги дострокового повернення кредиту, позивачем ТОВ Порше Мобіліті порушені права відповідача, зокрема, право на повернення кредиту та сплати відсотків відповідно до визначеного сторонами при укладенні кредитного договору порядку та строків.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2017 року скасовано і ухвалено у справі нове рішення про задоволення позову ТОВ Порше Мобіліті і відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ТОВ Порше Мобіліті заборгованість за кредитним договором від 09 квітня 2013 року № 50008469 в сумі 352 953,50 грн, а також судовий збір в сумі 13 074,56 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням вимог закону та не відповідає обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6 серед іншого, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкових висновків про задоволення позову ТОВ Порше Мобіліті та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, оскільки ним порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року поновлено ОСОБА_6 строк на касаційне оскарження рішення апеляційного суду, відкрито касаційне провадження у справі, роз'яснено сторонам право на подання заперечення на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

20 лютого 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому у сіні 2018 року до Верховного Суду, ТОВ Порше Мобіліті просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_6, а рішення апеляційного суду - без змін.

Правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу інші сторони у справі не скористалися.

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним нормам процесуального права рішення апеляційного суду в частині задоволення позову ТОВ Порше Мобіліті не відповідає.

Судом установлено, що 09 квітня 2013 року між ТОВ Порше Мобіліті та ОСОБА_6 укладеного кредитний договір, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 161 262,29 грн - еквівалент суми кредиту в іноземній валюті становить 19 796,50 доларів США та суму додаткового кредиту в розмірі 60 900,30 грн - еквівалент суми кредиту в доларах США - 7 476,10 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 9,90 % на рік, які відповідно до статті 2.3. загальних умов є змінними, з кінцевим терміном повернення кредиту -15 квітня 2020 року, для купівлі автомобіля марки Seat, модель IBIZA, 2013 р. в.

Усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному вище, відповідно до статті 1.3. загальних умов кредитування. До 10 числа кожного місяця ТОВ Порше Мобіліті надсилає відповідачу відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіка погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до графіка погашення кредиту (пункт 1.4.3. загальних умов).

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ Порше Мобіліті посилався на те, що позивачем, відповідно до пункту 1.4.3. загальних умов, виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату чергових (щомісячних) платежів за листопад - грудень 2015 року, які залишилися несплаченими.

21 грудня 2015 року ТОВ Порше Мобіліті надіслало ОСОБА_6 вимогу від 16 грудня 2015 року про дострокове повернення кредиту, оскільки відповідачем не виконувалися умови договору, тому вимоги направлялися неодноразово.

В уточненій позовній заяві зазначено, що 23 грудня 2016 року відповідачем здійснено часткову оплату на виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, а саме в розмірі 225 362,23 грн, які зараховано позивачем в рахунок погашення заборгованості в порядку, визначеному договором.

Заборгованість, яку просить стягнути з відповідача, становить 352 953,50 грн, з урахуванням 3 % річних, інфляційних втрат, пені у розмірі 10 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, штрафу у розмірі 20 % від суми кредиту, збитків та витрат, пов'язаних із захистом свого порушеного права.

Задовольняючи частково позовні вимоги товариства, стягуючи проценти за користування кредитом та пеню, апеляційний суд не звернув уваги на таке.

Відповідно до статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Згідно із частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, надіславши відповідачу у грудні 2015 року вимогу про дострокове погашення кредиту ТОВ Порше Мобіліті скористався передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України правом та змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому у суду апеляційної інстанції не було передбачених законом підстав стягувати проценти та неустойку, нараховані після звернення з вимогою про дострокове погашення кредиту (грудень 2015 року).

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18). Для забезпечення прогнозованості правозастосовної практики Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15.

Таким чином, , переглядаючи рішення районного суду в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до положень статей 212-214, 303, 316 ЦПК України не встановив обставини у справі від яких залежить правильне вирішення спору, не з'ясував розміру заборгованості за кредитним договором, з чого вона складається, а також не перевірив періоду, за який нарахована заборгованість ОСОБА_6

Що стосується відмови у задоволенні зустрічного позову, то суд апеляційної інстанції належним чином оцінив наявні в матеріалах справи докази, та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_9 не надав до суду доказів погашення кредиту відповідно до направленої вимоги.

Рішення апеляційного суду в частині позову товариства з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті до ОСОБА_6 про стягнення заборгованостіне відповідає закону, що в силу статті 411 ЦПК України , є підставою для його скасування з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення апеляційного суду в частині зустрічного позову ОСОБА_6 до ТОВ Порше Мобіліті про припинення зловживання правом суд касаційної інстанції залишає без змін, оскільки відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416, 419, підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII Перехідні положення ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року в частині задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті про припинення зловживання правом залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А.О. Лесько

В.В. Пророк

В.М. Сімоненко

І.М. Фаловська