Постанова

від 22.01.2019 по справі 910/8303/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2019 р. Справа№ 910/8303/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Гуцал О.В.

за участю представників

від позивача: Загідько Б.Г. - дов. № б/н від 14.01.2019р.

Дубовик С.А. - дов. № б/н від 15.01.2019р.

від відповідача: Шворик О.М. -дов. № б/н від 19.07.2018р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Медторг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018р.

у справі № 910/8303/18 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Луганської обласної клінічної лікарні

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Медторг"

про стягнення 1.221.799,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Луганська обласна клінічна лікарня звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Медторг" про стягнення 1.221.799,86 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами укладено договір про закупівлю № 180 від 22.11.2017р., відповідно до якого відповідач зобов'язувався поставити товар до 31.12.2017р. або у разі здійснення попередньої оплати протягом 90 календарних днів з моменту здійснення оплати. 22.11.2017р. позивачем здійснено передплату за товар у розмірі визначеному пунктом 3.1. договору, а саме в сумі 7.449.999,12 грн. Відповідачем поставлено товар лише 04.04.2018р., чим порушено взяті на себе зобов'язання за договором № 180 від 22.11.2017р., у зв'язку з чим позивач звертається до суду з вимогою стягнути з відповідача 1.221.799,86 грн. з яких: 700.299,92 грн. пені та 521.499,94 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2018р. у справі № 910/8303/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Медторг" на користь Луганської обласної клінічної лікарні 320.349 грн. 96 коп. пені, 521.499 грн. 94 коп. штрафу, 12.627 грн. 75 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Медторг" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018р. у справі № 910/8303/18 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь позивача 320.349 грн. 96 коп. пені, 521.499 грн. 94 коп. штрафу, 12.627 грн. 75 коп. витрат по сплаті судового збору та ухвалити нове рішення у справі № 910/8303/18 в цій частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог .

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2018р., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Медторг" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. - головуюча суддя; судді - Калатай Н.Ф., Зубець Л.П.

Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї матеріали, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Оскільки апеляційна скарга подана з додержанням вимог ст. ст. 256, 258 та 259 ГПК України, суд визнає подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження у справі та призначення справи до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Медторг" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018р. та призначено справу № 910/8303/18 до розгляду на 22.01.2019р.

11.12.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

22.11.2017 між Луганською обласною клінічною лікарнею (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Медторг (учасник, відповідач) та укладено договір про закупівлю № 180 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору учасник зобов'язався у 2017 році поставити замовнику товар, зазначений в п. 1.2 договору, а замовник - прийняти і оплатити товар.

Згідно з п. 1.2 договору учасник поставляє замовнику 33120000-7 Системи реєстрації медичної інформації та дослідне обладнання (Лот № 2: пересувний кабінет рентгенівської та ультразвукової діагностики на базі шасі IVECO Dialy70C15).

Позивача вважає, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором поставку товару своєчасно не здійснив, в зв'язку з чим має сплатити штрафні санкції.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2017р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно з п. 3.1 договору ціна договору (загальна вартість товару, що поставляється) становить 7.449.999,12 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок учасника після отримання замовником поставленого товару, на підставі накладної протягом семи робочих днів після поставки товару. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за отриманий товар здійснюються протягом п'яти банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Згідно з п. 4.2 договору замовник має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється відповідно до встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2014р. № 117 Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти умов, на підставі рахунку-фактури, на строк не більше трьох місяців.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014р. № 117 Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти (далі - постанова № 117) установлено, що розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату лише у разі закупівлі на строк не більше трьох місяців, зокрема медичного обладнання та санітарних автотранспортних засобів для забезпечення закладів охорони здоров'я згідно з державними програмами і заходами програмного характеру.

Згідно п. 2 постанови № 117 установлено, що розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів здійснюють попередню оплату тільки тих товарів, робіт і послуг, що згідно з договорами про закупівлю передбачається поставити, виконати і надати протягом поточного бюджетного періоду, крім медичного обладнання та санітарних автотранспортних засобів для забезпечення закладів охорони здоров'я згідно з державними програмами і заходами програмного характеру.

Пунктом 5.1 договору визначено строк поставки товару: до 31.12.2017р. або у разі здійснення попередньої оплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014р. № 117 Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти протягом 90 календарних днів з моменту здійснення оплати.

Позивач на підставі рахунку-фактури № СФ-0000054 від 22.11.2017р. та договору № 180 від 22.11.2017р. перерахував відповідачу попередню оплату за товар в розмірі 7.449.999,12 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 22.11.2017р.

Відповідно до п. 6.3.1 договору учасник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Отже, відповідно до умов договору відповідач мав здійснити поставку товару позивачу до 20.02.2018р. включно.

Відповідно до п. 5.4 договору перевірка кожної окремої партії товару по кількості та комплектності здійснюється матеріально-відповідальними особами замовника та підтверджується підписом на всіх екземплярах видаткових накладних у день одержання товару.

Згідно з п. 6.1.2 договору замовник зобов'язаний приймати поставлений товар згідно з видатковими накладеними.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач передав, а позивач прийняв товар за договором згідно видаткової накладної № РН-0000001 від 04.04.2018р.

Щодо посилання відповідача на те, що товар поставлений ще 02.02.2018р. згідно акту приймання-передачі від 02.02.2018р. то вони вірно не взяті місцевим судом до уваги з огляду на те, що зазначений акт підписаний не уповноваженими на те особами, оскільки доказів протилежного не подано. Також акт не підтверджує прийом-передачу товару, а лише засвідчує встановлені комісією зауваження щодо комплектності товару. Окрім цього, умовами п.п. 5.4, 6.1.2 договору визначено, що підтвердженням передачі товару є саме видаткова накладна. Інших будь-яких доказів в підтвердження поставки товару саме 02.02.2018р. сторонами не подано.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з приписами статей 662 , 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу .

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач в порушення умов договору, у визначений строк зобов'язання щодо поставки товару не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що за порушення строків поставки товару учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення поставки товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додаткового стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України , можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Умовами п. 7.3 договору сторони передбачили розмір пені та штрафу, що не суперечать вищевказаним нормам Господарського кодексу України .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 521.499,94 грн. штрафу (за обґрунтованими розрахунками).

За розрахунками суду, з яким погоджується колегія суддів розмір пені становить 320.349,96 грн. за період з 21.02.2018 по 04.04.2018.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України, а саме не вірно визначено період прострочення поставки товару.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018р. у справі № 910/8303/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Медторг" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018р. у справі № 910/8303/18 - без змін .

2. Матеріали справи № 910/8303/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 24.01.2019р.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

Н.Ф. Калатай