Ухвала

від 21.01.2019 по справі 923/1376/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

21 січня 2019 року Справа № 923/1376/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. за участі секретаря Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ліквідатора ОСОБА_1 про покладання субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника по справі

за заявою: Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області, вул. І. Кулика, 143-а, м. Херсон,

до: Приватного підприємства "Промислово-торгівельна фірма "Надія три", код ЄДРПОУ 37048823, Кошовий узвіз, 3-а, оф. 4, м. Херсон,

про банкрутство,

за участі представників сторін:

від кредиторів: Херсонська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області - ОСОБА_2, довіреність № 424/8/21-03-03-25 від 01.02.2018;

від боржника: ліквідатор - арбітражний керуючий ОСОБА_1, керівник боржника ОСОБА_3, паспорт, засновник боржника ОСОБА_4, паспорт, представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5, ордер серія ХС № 83143 виданий 20.07.2018;

в с т а н о в и в:

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 27.08.2015 порушено провадження у справі № 923/1376/15 про банкрутство Приватного підприємства Промислово-торгівельна фірма Надія три .

Ухвалою господарського суду від 20.10.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів до Приватного підприємства Промислово-торгівельна фірма Надія три визнано вимоги Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області у сумі 2 497 350,21 гривень.

Ухвалою суду від 29.08.2018 здійснено заміну кредитора по справі № 923/1376/15- Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області на Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі також ГУ ДФС).

Постановою Господарського суду Херсонської області від 19.11.2015 ПП ПТФ Надія три визнано банкрутом, стосовно боржника відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 06.04.2017 ліквідатором ПП ПТФ Надія три призначено арбітражного ОСОБА_1.

Ліквідатором банкрута 05.04.2018 подано до господарського суду заяву, відповідно до якої, ліквідатор просить покласти субсидіарну відповідальність на керівника ОСОБА_3 за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням підприємства до банкрутства та стягнути з нього кошти у сумі 2 577 641,01 грн.

Ухвалою від 05.04.2018 призначено судове засідання на 22.05.2018 на 10:00 год. для розгляду заяви ліквідатора про покладання субсидіарної відповідальності на засновника та керівника боржника.

Ухвалою від 22.05.2018 суд розгляд справи відклав на 19.06.2018 на 10 год. 00 хв. у зв'язку з неявкою в судове засідання ліквідатора.

Завою від 18.06.2018 ліквідатор уточнив склад відповідачів у справі громадян: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3

Заявою від 13.11.2018 ліквідатор виключив з числа відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, щодо яких колишнім керівником боржника ОСОБА_3І не надано доказів, відповідних доказів за час підготовчого провадження ліквідатором також не знайдено.

Ліквідатором відповідними заявами уточнювався склад та розмір грошових сум, які він вимагав стягнути солідарно з відповідачів. З урахуванням уточнень, ліквідатором подана до суду заява від 08.11.2018 (том 7 а.с. 184-185), відповідно до якої збільшено розмір вимог, які ліквідатор обґрунтовує набранням законної сили ухвалою Господарського суду Херсонської області від 18.09.2018, якою судом визнано додаткові вимоги ГУ ДФС у розмірі 891 404,62 гривень та судові витрати в розмірі 3 524,00 гривень.

Таким чином, загальний розмір вимог кредитора у справі про банкрутство ПП Промислово-торгівельна фірма Надія три складає 3 392 278,83 гривень, які не можуть бути задоволені за рахунок майна боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства, а також просить стягнути з відповідачів 98 657,60грн. витрат із здійснення ліквідаційної процедури у справі на загальну суму 3 490 936,43грн.

Отже, за результатами підготовчого провадження ліквідатор просить покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника на трьох осіб: колишнього керівника боржника ОСОБА_3, на засновників боржника - ОСОБА_4 та ОСОБА_9 солідарно на загальну суму 3 490 936,43грн., в тому числі: податковий борг в сумі 3 392 278,83 гривень та витрат ліквідаційної процедури 98 657,60грн.

В судовому засіданні ліквідатор підтримав позовні вимоги, просить їх задовольнити, вважаючи, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 є винними у доведенні боржника ПП ПТФ Надія три до банкрутства.

Відповідачі проти позовних вимог заперечують, просять у їх задоволенні відмовити.

І) Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

1.1. Стислий виклад позиції позивача - ліквідатора ОСОБА_1

Ліквідатор обґрунтовує свої доводи наступними аргументами.

Відповідно до ч.3, статті 5 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 1 статті 215 ГК України встановлює, що у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Згідно статті 5 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон про банкрутство), засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника. У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов'язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.

У відповідності до ч. 5 статті 41 Закону про банкрутство, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства.

В рамках виконання повноважень у справі про банкрутство, аналізуючи обставини втрати платоспроможності ПП ПТФ Надія три та дії відповідних осіб, які мали наслідком її настання, ліквідатором встановлено ознаки з доведення підприємства до банкрутства, що полягає в наступному.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань: ПП ПТФ Надія гри утворено 29.03.2010 року; ідентифікаційний код: 37048823; основний вид економічної діяльності: оброблення металевих відходів (код КВЕД 37.10.0); адреса підприємства: Кошовий узвіз, 3-а, оф. 4, м. Херсон; засновником ПП ПТФ Надія три є: ОСОБА_9; керівник (підписант) ПП ПТФ Надія три з 04.04.2012 - ОСОБА_3.

В ході проведення ДПІ у м. Херсоні перевірки дотримання ПП ПТФ Надія три вимог податкового законодавства було встановлено, що на підставі вироку Комсомольського районного суду м. Херсона по справі № 667/1/14-К від 03.02.2014 ПП ПТФ Надія три не включило до податкових декларацій дохід на загальну суму 8 990 919,85 гривень, в тому числі: - за травень 2011 року - 5 148 241.46 гривень; - за вересень 2011 року - 3 842 678,39 гривень; та не визначено з його урахуванням податкове зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 2 062 909,57 гривень.

За наслідками проведеної перевірки було складено Акт від 04.04.2014 № 121/21-03-22-06/37048823 Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП ПТФ Надія три (код ЄДРПОУ 37048823) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з податку на прибуток за 2011 рік по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками у квітні-вересні 2011 року та подальшого використання, реалізації придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності з податку на прибуток за вказаний період .

На підставі акту перевірки, 11.04.2014 було винесено податкове повідомлення- рішення № НОМЕР_1.

Додатково в межах виконання повноважень у справі було встановлено, що Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Херсонській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013230000000185 від 07.08.2013 за фактом сприяння невстановленими особами в ухиленні від сплати податків реально діючим суб'єктам господарської діяльності, використовуючи реквізити ПП ПТФ Надія три , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 статті 27. ч.І статті 212 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що протягом травня 2011 року по жовтень 2013 року організацією роботи ПП ПТФ Надія три займався громадянин ОСОБА_3, який виконував функції директора і головного бухгалтера.

В рамках досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 з метою зменшення податкових зобов'язань вніс завідомо неправдиві відомості до офіційних документів, а саме: замість реальних об'ємів реалізації в тому числі експортних операцій, внесено неправдиві дані до декларацій з податку на прибуток та ПДВ, які надавались до ДПІ у м. Херсоні протягом 2011-2013 років, та відображав у вказаних операціях занижені розміри отриманого прибутку ПП ПТФ Надія три .

Згідно наявних у слідчого документів ПП ПТФ Надія три протягом періоду з 01.05.2011 року по 01.02.2012 року здійснено експортних операцій, пов'язаних з реалізацією брухту чорних та кольорових металів на суму понад 113,7 мли. гривень.

В податковому обліку в податкових деклараціях з ПДВ ПП ПТФ Надія три протягом вищезазначеного періоду відображено проведення експортних операцій, що обліковуються за 0-ю ставкою на суму 6,6 млн. гривень.

Згідно декларацій з податку на прибуток підприємств ПП ПТФ Надія три задекларовано доходи в сумі 8,5 млн. гривень (дохід за 2011 рік) та 321,8 тис. гривень (дохід за І півріччя 2012 року).

В ході досудового розслідування встановлено, що вказані порушення свідчать про заниження службовими особами ПП ПТФ Надія три податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Кримінальне провадження № 32013230000000185 було направлено до Комсомольського районного суду м. Херсона з обвинувальним актом за ч.2 статті 212 (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)), ч. І статті 366 (службове підроблення) КК України відносно директора ПП ПТФ Надія три ОСОБА_3.

Вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 03.02.2014 року у справі № 667/1/14-к за наслідками розгляду кримінального провадження № 32013230000000185 від 07.08.2013 за обвинуваченням ОСОБА_3, працюючого директором ПП ПТФ Надія три у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. І статті 366 КК України, судом визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. І ст. 366 КК України, та призначено покарання у вигляді штрафу.

Разом з тим, ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 14.01.2014 року у справі № 667/1/14-к звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, кримінальне провадження № 32013230000000185 від 07.08.2013 закрито у зв'язку із закінченням строків давності.

Згідно статті 75 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні , ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, з досліджених обставин вбачається, що саме дії посадової особи ПП ПТФ Надія три , зокрема, директора ОСОБА_3, що виразились у протиправному внесенні завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів (податкової звітності) стали наслідком виникнення боргу перед Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області.

Саме невиконання ПП ПТФ Надія три боргових зобов'язань перед Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області стало підставою для звернення кредитора до Господарського суду Херсонської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство № 923/1376/15, визнання ПП ПТФ Надія три банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Ліквідатор вказує, що згідно статті 5 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон про банкрутство), засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника. У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов'язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.

Ліквідатор стверджує, що керівник ПП ПТФ Надія три ОСОБА_3 вчинив протиправні дії, умисно вніс завідомо неправдиві відомості до офіційних документів, не вжив жодних заходів для запобігання втрати платоспроможності підприємства, що стало наслідком доведення його до банкрутства.

Ліквідатор зазначає, що відповідно до приписів статті 215 ГК України, встановлено підстави відповідальності за порушення законодавства про банкрутство, у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Доведення до банкрутства визначено в зазначених Методичних рекомендаціях як умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення управненою особою дій , що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності.

Ліквідатором проведено аналіз фінансово-господарського стану ПП ПТФ Надія три та зроблений висновок про наявність у діях ОСОБА_3, як керівника боржника, вини у настанні стійкої неплатоспроможності підприємства та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Ліквідатор вважає, що саме ОСОБА_3, який був керівником ПП ПТФ Надія три та відповідальним за організацію та ведення бухгалтерського обліку, складання звітності, а також за нарахування і виплату податків при здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства умисно здійснив правопорушення, у тому числі, кримінальне, яке призвело до нанесенню підприємству фінансових збитків, та спричинило припинення господарської діяльності ПП ПТФ Надія три , і, як наслідок, неможливості виконати грошові зобов'язання перед кредиторами.

Тому, вважає, що вина керівника ПП ПТФ Надія три в доведенні боржника до банкрутства є очевидною та підтверджена, зокрема, вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 03.02.2014 року у справі № 667/1/14-к.

У ході проведення роботи по виявленню майнових активів ПП ПТФ Надія три для подальшого погашення боргів перед кредитором, ліквідатором були надіслані запити та отримано інформації від органів та установ, що здійснюють реєстрацію прав на майно та майнові права.

Відповідно до наданих відповідей, будь-які майнові активи за ПП ПТФ Надія три не зареєстровано.

Окрім того, ліквідатор заявляє, що відповідно до статей 123, 129 ГПК України, суд розглядаючи справу вирішує питання розподілу судових витрат, до яких відносяться витрати, пов'язані з розглядом справи в сумі 98 657,60 грн.

Разом з тим, питання віднесення судових витрат (які складаються із грошових сум для оплати послуг ліквідатора) на винних осіб, на яких було покладено субсидіарну відповідальність, знайшло своє підтвердження у судовій практиці, зокрема, у справі № 923/862/15, яка в зазначеному питанні була переглянута Верховним Судом постановою від 30.01.2018р.

У випадку винесення господарським судом за наслідками розгляду заяви ліквідатора рішення про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винної особи відповідних сум на користь ПП ПТФ Надія три , дані суми набувають виразу дебіторської заборгованості (права вимоги), що є майном банкрута.

Доводячи вину засновників боржника ОСОБА_4 та ОСОБА_9 ліквідатор посилається на загальні норми законодавства, які передбачають відповідальність власників (засновників) юридичних осіб щодо вжиття заходів з недопущення банкрутства підприємств, вважає, що вказаними особами не контролювалася діяльність ОСОБА_3, не внесено коштів для погашення вимог кредитора.

Отже, ліквідатор просить задовольнити заяву, покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника на трьох осіб: колишнього керівника боржника ОСОБА_3, на засновників боржника - ОСОБА_4 та ОСОБА_9, стягнувши з них солідарно для зарахування до ліквідаційної маси банкрута загальну суму 3 490 936,43грн., в тому числі: податковий борг в сумі 3 392 278,83 гривень та витрат ліквідаційної процедури 98 657,60грн.

1.2. Стислий виклад заперечень відповідача ОСОБА_3

ОСОБА_3 подав до суду відзив та в судовому засіданні підтвердив свою позицію, згідно якої не заперечує проти вимог ліквідатора, згоден з наявністю своєї вини в доведенні до банкрутства ПП ПТФ Надія три , через неналежну організацію керівництва персоналом підприємства та господарською діяльністю боржника. Однак, просить у задоволенні позову відмовити, застосувавши наслідки спливу строків позовної давності для притягнення його до цивільно-правової відповідальності за зобов'язаннями божника.

1.2. Стислий виклад заперечень відповідача ОСОБА_9

Відповідач ОСОБА_9 подала до суду відзив на заяву, позовних вимог не визнає з підстав, зазначених у відзиві та в усних поясненнях, наданих в судовому засіданні. В судових засіданнях відповідач ОСОБА_9 пояснила, що безпосередньо не здійснювала господарського управління підприємством ПП ПТФ Надія три , оскільки з моменту взяття на себе повноважень засновника боржника їй документи бухгалтерської та господарської діяльності боржника не передавалися, а згодом, через чотири місяця, стосовно підприємства ПП ПТФ Надія три були відкриті кримінальні провадження по звинуваченню керівника підприємства ОСОБА_3 в службових злочинах, документація підприємства була вилучена слідчими підрозділами, у зв'язку з чим нею було втрачено можливість впливу на господарський стан боржника. Отже, вважає, що її вини в доведенні боржника до банкрутства - немає.

1.2. Стислий виклад заперечень відповідача ОСОБА_4

Відповідач ОСОБА_4, та його представник адвокат ОСОБА_5, подали до суду відзив, який підтримано в судовому засіданні, відповідно до якого відповідач не визнає позов у повному обсязі з огляду на наступні обставини.

Відповідач не заперечує, що ОСОБА_4 дійсно був директором ПП ПТФ Надія три до 31.05.2011 року, як засновник (власник) підприємства призначив на посаду директора ОСОБА_3

Не заперечує, що він, ОСОБА_4, мав статус засновника ПП ПТФ Надія три до 28.10.2011 року, а з цієї дати передав свої корпоративні права новому засновнику - ОСОБА_9

Стосовно вимог арбітражного керуючого, в межах документів справи №923/1376/15, пояснив наступне. Так, ОСОБА_4 вважає, що вимога арбітражного керуючого про солідарне стягнення грошових коштів є по суті позовною майновою вимогою. Вважає, що арбітражним керуючим не доведено факт вчинення ОСОБА_4 якихось дій або допущення бездіяльності, що призвело до банкрутства ПП ПТФ Надія три .

Так, матеріалами справи підтверджується факт того, що податковий борг виник через винні дії директора ОСОБА_3, який склав недостовірну податкову звітність підприємства за І півріччя 2011 року та за 9 місяців 2011 року.

Зазначений факт підтверджено вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 03.02.2014 року. При розгляді цієї справи ОСОБА_3 визнавав себе винним в повному обсязі та не давав суду і органам досудового розслідування будь яких показів стосовного того, що хтось інший є співучасником цього злочину. Тому пояснення у відзиві ОСОБА_3, які надаються господарському суду, вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи і згідно статті 75 ГПК України повторному доведенню не підлягають.

Податкове повідомлення-рішення про донарахування податку на прибуток було складено 11.04.2014 року на підставі вже винесеного вироку суду і підприємством не оскаржувалося.

Вивчивши матеріали справи щодо нарахування цього боргу, вважає, що директор ОСОБА_3 допустив недбалість, визнавши наявність цього податкового боргу.

Як слідує з Акту перевірки та висновку експерта, податковий борг з податку на прибуток в сумі 2 067 911,57 гривень нараховано за період травня по жовтень 2011 року, так як податковий орган виявив факт реалізації товару на загальну суму 8 990 919,85 гривень, але не знайшов доказів витрат підприємства на придбання цього товару. В зв'язку з чим і нараховано податок на прибуток за окремо взятий період, що суперечить чинному законодавству з питань оподаткування, так як податок на прибуток нараховується за наростаючим принципом, з врахуванням всіх витрат підприємства (Розділ III Податкового кодексу України).

Відповідач зауважує, що за наслідками діяльності підприємства під управлінням ОСОБА_3 складається враження, що ПП ПТФ Надія нібито отримало безоплатно (в дарунок) товару на 8 990 919,85 гривень та продало його не заплативши податок на прибуток. В той же час, ні органи досудового розслідування, ні сам ОСОБА_3 не намагалися вияснити та пояснити де ж підприємство взяло цей товар і які підприємством понесено витрати на його придбання, адже ж не має доказів, що цей товар підприємство отримало безкоштовно. Тобто ніхто і не намагався дослідити ті правовідносини за якими підприємство отримувало товар і відповідно мало би нести витрати на його придбання. Кримінальне провадження (кримінальна справа), на думку відповідача, закінчено такою собі домовленістю угодою сторін, за якою податківці донарахували податковий борг - сторона обвинувачення пред'явила звинувачення, а ОСОБА_3 все визнав, в обмін на умовний термін покарання.

ОСОБА_4 вважає, що в цьому випадку ОСОБА_3 в першу чергу мав доводити, що підприємство несло витрати на придбання товару і не погоджуватися з донарахування такої великої суми податків.

Також ніким не досліджено чи отримувало ПП ПТФ Надія кошти за поставлений товар. Не має про це ні слова ні в обвинуваченні, ні в аналізі арбітражного керуючого ОСОБА_1

Так, в своїй заяві арбітражний керуючий заявляє, що за період з травня 2011 року по січень 2012 року ПП ПТФ Надія поставило товару на суму більш ніж 180 мільйонів гривень, що підтверджується інформацією ДПІ. Але жодного слова про те звідки брався цей товар і чи поступали грошові кошти на рахунки підприємства за поставлений товар, яким чином вони були використані - все це не відомо, але має вирішальне значення для справи.

ОСОБА_4 зазначає, що жодних правочинів щодо постачання товару в травні 2011 року за кордон - він не вчиняв, тому органи досудового слідства і встановили винну в ухилянні від сплати податків саме особою - ОСОБА_3 Для визначення відношення ОСОБА_4 до цих операцій, вважаю доречно було б дослідити відповідні договори та митні декларації. Вважає, що арбітражний керуючий мав дослідити всі ці обставини, так як наявність такої великої дебіторської заборгованості у підприємства дало б змогу стягнути йому борги і погасити всю податкову заборгованість. Окрім того вважає, що податковий борг з податку на прибуток не може вважатися тією кредиторською заборгованістю, на який має розповсюджуватися цивільно-правова відповідальність засновників.

Як стверджує ОСОБА_4, в період, за який були донараховані боргові зобов'язання боржника перед ГУ ДФС, він не мав повноважень засновника боржника, отже не мав ні можливості ні прав впливати на діяльність керівника боржника, або ж опікуватися питаннями недопущення банкрутства юридичної особи, до якої з ним не було юридичних зв'язків, що свідчить про безпідставність позовних вимог, що заявлені до нього особисто.

ОСОБА_4 зазначає, що при обвинуваченні керівника боржника ДПІ не намагалися стягнути шкоду з ОСОБА_3, який визнав свою вину і навіть не намагався захищати інтереси підприємства, не повідомляв і засновників про проблему, що виникла.

Таким чином, вважає, що матеріалами справи підтверджується, що податковий борг виник через неправильне подання звітності директором підприємства та його бездіяльністю щодо захисту інтересів підприємства.

Так само як і ОСОБА_3, на думку відповідача ОСОБА_4 арбітражним керуючим не вжито всіх заходів щодо виявлення активів підприємства - дебіторської заборгованості - просить відмовити в задоволенні заяви ліквідатора ПП Промислово-торгівельна фірма Надія три арбітражного керуючого ОСОБА_1 про покладення на ОСОБА_4, як колишнього директора та засновника підприємства-банкрута, субсидіарної відповідальності у повному обсязі. Однією з підстав відмови у позові вважає недоведеність ліквідатора відсутності майна, оскільки ним не встановлено дебіторів, які отримали товарні цінності боржника на суму більш ніж 180 мільйонів гривень.

На думку відповідача ОСОБА_4 та його представника заява ОСОБА_3 про відмову у задоволенні позову, застосувавши наслідки спливу строків позовної давності є обґрунтованою та є безумовною підставою для відмови у позові.

1.3. Стислий виклад позиції кредитора ГУ ДФС.

В судовому засіданні представник кредитора ГУ ДФС повністю підтримав вимоги ліквідатора, вважає, що ліквідатором надано достатньо матеріалів, які підтверджують вину керівника боржника ОСОБА_3 у вчиненні дій, які стали наслідком визнання боржника банкрутом. Також, вважає достатніми для визнання вини у доведенні до банкрутства докази, що надані ліквідатором стосовно невжиття заходів до недопущення банкрутства боржника з боку його засновників ОСОБА_4 та ОСОБА_9

Заслухавши доводи ліквідатора стосовно підстав покладання субсидіарної відповідальності на засновників боржника та його директора, заперечення представника відповідачів щодо відсутності підстав для покладання відповідальності, а також заяву про застосування наслідків пропуску строків позовної давності для притягнення до цивільної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ліквідатора з наступних підстав.

Провадження у цій справі порушено Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 27.08.2015 за заявою Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області, про банкрутство Приватного підприємства ІІромислово-торгівельна фірма Надія три . Ухвалою суду від 29.08.2018 здійснено заміну ініціюючого кредитора ДПІ у м. Херсоні на його правонаступника - ГУ ДФС.

Ухвалою господарського суду від 20.10.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів до Приватного підприємства Промислово-торгівельна фірма Надія три визнано вимоги Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області у сумі 2 497 350,21 гривень.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 19.11.2015 ПП ПТФ Надія три визнано банкрутом, стосовно боржника відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 06.04.2017 ліквідатором ПП ПТФ Надія три призначено арбітражного ОСОБА_1.

Ліквідатором банкрута 05.04.2018 подано до господарського суду заяву, відповідно до якої, з урахуванням уточнень позовної заяви просить покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями банкрута солідарно на керівника ОСОБА_3 та його засновників - громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_9 на загальну суму 3 392 278,83 гривень, податкової заборгованості та 98 657,60грн. витрат із здійснення ліквідаційної процедури у справі, а всього на загальну суму 3 490 936,43 грн.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань: ПП ПТФ Надія гри , державна реєстрація здійснена 29.03.2010 року (том 3 а.с. 54).

Засновник ПП ПТФ Надія три до 28.10.2011 року - ОСОБА_4.

Засновник ПП ПТФ Надія три з 28.10.2011 року - ОСОБА_9.

Керівник (підписант) ПП ПТФ Надія три з травня 2011 року по жовтень 2013 року - ОСОБА_3.

Відповідно до висновків, здійснених ліквідатором ОСОБА_1 при проведенні аналізу фінансово-господарської діяльності боржника ПП ПТФ Надія три (том 3 а.с. 7-24), ліквідатором стверджується, що наявними є ознаки з доведення боржника до банкрутства. Висновки ліквідатора обґрунтовуються матеріалами кримінального провадження, зокрема висновком №100 судово-економічної експертизи від 05.12.2012 за матеріалами кримінального провадження № 32013230000000185 та проведеною податковим органом перевіркою, результати якої містяться в Акті від 04.04.2014 року (том 3 а.с. 27-94).

Так, встановлено, що на підставі вироку Комсомольського районного суду м. Херсона по справі № 667/1/14-К від 03.02.2014 ПП ПТФ Надія три не включило до податкових декларацій дохід на загальну суму 8 990 919,85 гривень, в тому числі: - за травень 2011 року - 5 148 241.46 гривень; - за вересень 2011 року - 3 842 678,39 гривень; та не визначено з його урахуванням податкове зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 2 062 909,57 гривень.

За наслідками проведеної ДПІ у м. Херсоні перевіркою дотримання ПП ПТФ Надія три вимог податкового законодавства було складено Акт від 04.04.2014 № 121/21-03-22-06/37048823 Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП ПТФ Надія три з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з податку на прибуток за 2011 рік по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками у квітні-вересні 2011 року та подальшого використання, реалізації придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності з податку на прибуток за вказаний період.

На підставі акту перевірки, 11.04.2014 було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1.

Додатково в межах виконання повноважень у справі було встановлено, що Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Херсонській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013230000000185 від 07.08.2013 за фактом сприяння невстановленими особами в ухиленні від сплати податків реально діючим суб'єктам господарської діяльності, використовуючи реквізити ПП ПТФ Надія три , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 статті 27. ч. І статті 212 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що протягом травня 2011 року по жовтень 2013 року організацією роботи ПП ПТФ Надія три займався громадянин ОСОБА_3, який виконував функції директора і головного бухгалтера.

Вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 03.02.2014 року у справі № 667/1/14-к за наслідками розгляду кримінального провадження № 32013230000000185, зареєстрованого 07.08.2013 за обвинуваченням ОСОБА_3, директора ПП ПТФ Надія три , судом визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. І статті 366 КК України, та призначено покарання.

Разом з тим, ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 14.01.2014 року у справі № 667/1/14-к звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, кримінальне провадження № 32013230000000185 від 07.08.2013 закрито у зв'язку із закінченням строків давності.

Сторонами, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_9 підтверджено, що після закінчення кримінального провадження господарська діяльність боржника ПП ПТФ Надія три не здійснювалася, документи фінансової та господарської діяльності боржника, що були вилучені слідчим та залучені до кримінального провадження, не поверталися, документація підприємства не відновлювалася. В той же час, ні керівником ОСОБА_3 ні засновником ОСОБА_9 не подавалася заява до господарського суду про банкрутство боржника.

За даними кримінального провадження та перевірки податковим органом встановлено, що протягом періоду з 01.05.2011 по 01.02.2012 ПП ПТФ Надія три здійснено експортних операцій, пов'язаних з реалізацією брухту чорних та кольорових металів іноземним підприємствам на суму понад 113,7 млн. грн.

В той же час, ліквідатором не досліджено стан розрахунків за такими експортними операціями для виявлення факту здійснення розрахунків з покупцями брухту, не зроблено висновків про відсутність дебіторської заборгованості покупців перед ПП ПТФ Надія три як постачальником товару за експортними операціями, пов'язаними з реалізацією брухту чорних та кольорових металів.

Під час провадження у цій справі про банкрутство керівником боржника ОСОБА_3 документів та відомостей про наявність у боржника майнових активів, у тому числі й дебіторської заборгованості, які можна було би включити або повернути до ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів - не надавалося та ліквідатором не встановлено їх наявності під час здійснення господарської діяльності.

Розглядаючи питання про субсидіарну відповідальність керівника боржника ОСОБА_3, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 75 ГПК України (Підстави звільнення від доказування) обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За таких обставин суд погоджується з висновками ліквідатора, які не заперечуються сторонами у справі, зокрема самим відповідачем ОСОБА_3, що відповідальним за результати господарської діяльності боржника ПП ПТФ Надія три та винним у настанні стану банкрутства підприємства є її керівник ОСОБА_3 Його винні дії та бездіяльність, що призвели до неплатоспроможності боржника встановлено вироком суду, отже доказуванню не підлягають.

Допущена в подальшому бездіяльність ОСОБА_3 стосовно невжиття заходів до відновлення платоспроможності боржника або припинення його діяльності (ліквідації) в установленому законом порядку доведена матеріалами цієї справи та відповідними ухвалами господарського суду і постановою про визнання боржника ПП ПТФ Надія три банкрутом.

Розглядаючи вимоги ліквідатора про покладання відповідальності на засновників боржника суд прийшов до висновку про недоведеність ліквідатором підстав для покладання відповідальності на ОСОБА_4 та ОСОБА_9

Так, на час виникнення ознак неплатоспроможності боржника ОСОБА_4 не був засновником боржника ПП ПТФ Надія три , отже не мав відповідних юридичних прав та обов'язків щодо недопущення банкрутства.

Твердження ліквідатора про те, що засновником ОСОБА_9 не вжито заходів до недопущення банкрутства боржника є загальними посиланнями на норми законодавства та не обґрунтовуються наявними фактичними або юридичними обставинами та можливостями.

Так, відповідно до приписів ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов'язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.

Засновниками (учасниками) боржника в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і відновлення платоспроможності боржника (санація боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство).

Ліквідатором не встановлено чи були фінансові можливості (спроможність) у засновника ОСОБА_9 щодо надання допомоги боржнику для погашення грошових зобов'язань боржника перед кредиторами, та чи була у боржника матеріально-технічна основа для продовження господарської діяльності з метою отримання прибутку і повернення у майбутньому такої допомоги особі, що її надала - у даному випадку засновку.

Ненадання фінансової допомоги само по собі не свідчить про умисел засновника (власника) довести боржника до банкрутства та не може ставитися в вину засновнику як підстава для покладання на нього субсидіарної відповідальності.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для покладання субсидіарної відповідальності на засновників боржника.

Отже, як встановлено судом та підтверджено відповідними матеріалами справи, керівник боржника ОСОБА_3 вчинив дії, які призвели до його неплатоспроможності та банкрутства.

Умови і порядок захисту прав кредиторів як суб'єктів господарювання визначається ст. 215 ГК України та ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, відповідно до приписів ст. 215 ГК України, встановлено підстави відповідальності за порушення законодавства про банкрутство, у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Згідно приписів ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

У відповідності до ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Право на справедливий суд) кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Справедливий судовий розгляд гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав.

Суд зазначає, що ліквідатором обрано спосіб захисту права кредиторів, який передбачений законом та є ефективним при розгляді заяви у справі про банкрутство.

Згідно ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 215 Господарського кодексу України встановлено відповідальність за порушення законодавства про банкрутство, зокрема, за умисне доведення до банкрутства.

Факт банкрутства боржника встановлено господарським судом у цій справі.

Як доведено ліквідатором і кредиторами та підтверджено належними доказами у справі, стійка неплатоспроможність боржника як суб'єкта підприємництва (припинення господарської діяльності) була викликана цілеспрямованими діями його керівника.

За таких обставин та правових підстав суд погоджується з доводами ліквідатора та кредитора у справі і приходить до висновку, що банкрутство боржника є умисним банкрутством.

Такі наслідки як субсидіарна відповідальність осіб за зобов'язаннями боржника, доведеного умисно до банкрутства, передбачена спеціальним Законом - ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено право ліквідатора заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства.

Юридична відповідальність засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб у формі субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника прямо передбачена ч. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Така відповідальність настає у разі, якщо вказані особи винні у доведенні боржника до банкрутства, в частині зобов'язань, для задоволення яких не достатньо майна боржника.

Відповідно до ст. 619 ЦК України, договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

У зв'язку з невиконанням боржником зазначеної вимоги, не виявленням майнових активів боржника за заявою кредитора ДПІ судом було порушено справу про банкрутство боржника, а пізніше його визнано банкрутом. Отже, нездатність особи, за зобов'язаннями якої відповідає її керівник, виконати свої грошові зобов'язання підтверджена судом.

Розглядаючи заяву ОСОБА_3 про застосування наслідків спливу строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Суд погоджується з доводами ліквідатора, що ОСОБА_3 вчинено дії, які свідчать про свідоме та умисне доведення боржника до банкрутства.

В той же час, суд не може застосувати передбачену законом відповідальність за винне доведення боржника до банкрутства через сплив строку позовної давності, про застосування наслідків якого заявлено відповідачем.

Як встановлено судом стійка неплатоспроможність боржника виникла з дій відповідача ОСОБА_3, що вчинені ним у травні-жовтні 2011 року.

Ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 14.01.2014 року у справі № 667/1/14-к звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, кримінальне провадження № 32013230000000185 від 07.08.2013 закрито у зв'язку із закінченням строків давності.

Зазначеною нормою ст. 212 КК України встановлена відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). Так, умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.

Вимоги кредитора у цій справі є вимогами з податків і зборів, які не сплачені боржником ПП ПТФ Надія три на користь бюджету в особі ГУ ДФС в сумі 3 392 278,83 гривень.

Отже, кредитору ГУ ДФС стало відомо про ухиляння від сплати податків та про особу ОСОБА_3, який вчинив такі дії по несплаті податків станом на 14.01.2014 . Цей факт відповідно до наведених судом приписів ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню.

Окрім того, кредитору ГУ ДФС стало відомо про службове підроблення, що вчинено ОСОБА_3 і пов'язане з несплатою боржником боргових зобов'язань з податків на підставі вироку Комсомольського районного суду м. Херсона від 03.02.2014 року у справі № 667/1/14-к, кримінальне провадження № 32013230000000185, зареєстрованого 07.08.2013.

Отже, суд вважає, що з цього часу, 14.01.2014, настали підстави для цивільної відповідальності ОСОБА_3 перед кредитором ГУ ДФС, про що кредитору стало відомо.

Ліквідатором банкрута 05.04.2018 подано до господарського суду заяву, відповідно до якої, ліквідатор просить покласти субсидіарну відповідальність на керівника ОСОБА_3

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно приписів ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

За приписами ст. 267 ЦК України, що встановлює наслідки спливу позовної давності, зазначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин і правових підстав суд задовольняє заяву ОСОБА_3, у задоволенні позову стосовно нього про стягнення податків і зборів, які не сплачені боржником ПП ПТФ Надія три в сумі 3 392 278,83 гривень - відмовляє через сплив позовної давності.

Стосовно вимог ліквідатора про стягнення з винних осіб у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства витрат ліквідаційної процедури в сумі 98 657,60 грн. суд зазначає наступне.

Правовою підставою для покладання судових витрат на відповідача є приписи ч. 9 ст. 129 ГПК України, якою імперативно встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, відповідно до ст. 129 ГПК України, суд враховує, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються - на відповідача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналогічно питання відповідальності та розподілу судових витрат було врегульовано приписами ст. 49 ГПК України в попередній редакції. Так, нормами ГПК було встановлено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Суд зазначає, що ліквідатором правильно визначено спосіб захисту прав учасників справи про банкрутство щодо визначення осіб, які при доведенні боржника до банкрутства мають нести субсидіарну відповідальність за усіма зобов'язаннями, що мають задовольнятися за рахунок майна боржника.

Відповідно до чинної ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Відповідно до встановленої ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Черговість задоволення вимог кредиторів) встановлено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому, у першу чергу задовольняються витрати, зокрема, про стягнення яких заявлено ліквідатором: витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати сторін (кредиторів) на оплату судового збору; вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому (в тому числі витрати ініціюючого кредитора на опдату роботи розпорядника майна); вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацією боржника або ліквідатора банкрута.

Зазначені вимоги до ліквідаційної маси виникають після порушення справи про банкрутство, отже на них не розповсюджуються строки загальної позовної давності, що визначаються для часу виникнення грошових вимог кредиторів та зобов'язань боржника.

Права вимоги зазначених витрат виникають після прийняття судового рішення про порушення справи про банкрутство.

Відповідно до приписів статей 233, 237, 238 питання як розподілити між сторонами судові витрати вирішується судом під час ухвалення судового рішення по суті, тобто, після завершення розгляду справи і наявності відомостей про усі судові витрати, що понесені учасниками справи і які підлягають відшкодуванню.

Суд також може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

До прийняття судом рішення за результатами розгляду справи про банкрутство відповідно до приписів частини 6 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

За таких обставин та правових підстав вимоги ліквідатора про покладання субсидіарної відповідальності боржника за витратами ліквідаційної процедури в сумі 98 657,60грн. заявлені передчасно, отже задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 232, 234-235 ГПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. У задоволенні заяви ліквідатора Приватного підприємства "Промислово-торгівельна фірма "Надія три", код ЄДРПОУ 37048823, м Херсон, арбітражного керуючого ОСОБА_1 про покладання субсидіарної відповідальності на керівника та засновників боржника громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9 у справі № 923/1376/15 про банкрутство Приватного підприємства "Промислово-торгівельна фірма "Надія три", код ЄДРПОУ 37048823, Кошовий узвіз, 3-а, оф. 4, м. Херсон, - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвали прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, але може бути оскаржена . Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складення її повного тексту.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст ухвали складено та підписано 24.01.2019

Суддя П.Д. Пригуза