Ухвала

від 15.01.2019 по справі 13/5025/794/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"15" січня 2019 р.Справа № 13/5025/794/11

Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Грамчука І.В. при секретарі судового засідання Мазій І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали в частині заяви про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій в межах справи про банкрутство

за заявою Головного управління ДФС у Хмельницькій області

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно-виробничої компанії "Агроцукор" смт. Ямпіль Білогірського району

(розгляд заяви про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій № Б-59/02/2009-1 та № 60/02/2009-1 від 03.2009р.)

Представники учасників :

кредиторів : ОСОБА_1 - за довіреністю

боржника : не з'явився

ліквідатора : арбітражного керуючого ОСОБА_2 - не з'явився

за участю : ОСОБА_3 - представника за довіреністю ТДВ «СК «Гамайун»

ОСОБА_4 - представника за довіреністю ТОВ «Україна 2001»

ОСОБА_5 - представника ліквідатора

Ухвала виноситься 15 січня 2019р., оскільки в судових засіданнях за клопотаннями повноважних представників учасників справи оголошувались перерви.

Ухвалою господарського суду від 26.04.2011р. порушено провадження у справі № 13/5025/794/11 про визнання банкрутом боржника - ТОВ "Агроцукор" смт. Ямпіль Білогірського району, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та відкрито процедуру розпорядження майном.

Ухвалою від 30.05.2011р. розпорядником майном боржника в межах справи № 13/5025/794/11 призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6

Оголошення про порушення провадження справи про банкрутство боржника опубліковано в газеті "Голос України" № 109 від 17.06.2011р.

Ухвалою від 17.08.2011р. затверджено реєстр грошових вимог кредиторів.

Постановою суду від 09.09.2011р. припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру у даній справі та призначено ліквідатором - арбітражного керуючого ОСОБА_6

Ухвалою суду від 11.04.2012р. звільнено від виконання обов'язків ліквідатора у справі арбітражного керуючого ОСОБА_6 та призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого ОСОБА_7, якого зобов'язано провести ліквідаційну процедуру, скласти ліквідаційний баланс та подати його разом із звітом про свою діяльність до господарського суду для затвердження.

Ухвалою господарського суду від 27.06.2013р. суддею Крамаром С.І. справу № 13/5025/794/11 прийнято до провадження та в подальшому ухвалою суду від 10.08.2017р. припинено повноваження ліквідатора ТОВ ІВК "Агроцукор" арбітражного керуючого ОСОБА_7 з призначенням ліквідатором товариства-банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2 (м.Київ, вул.Кудрявська,11, свідоцтво № 440 від 27.02.2013р., ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Ухвалами господарського суду області строк ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно-виробничої компанії "Агроцукор" смт.Ямпіль Білогірського району неодноразово продовжувався із зобов'язанням ліквідатора подати ліквідаційний баланс та звіт про свою діяльність господарському суду для затвердження.

При цьому у межах справи № 13/5025/794/11 ліквідатор - арбітражний керуючий ОСОБА_7 подав до господарського суду заяву про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій ПАТ (ВАТ) «Теофіпольський цукровий завод» № Б-59/02/2009-1 та № Б-60/02/2009-1, укладених у березні 2009 року між ТОВ «ІВК «Агроцукор» та ТОВ «Лан» і ТОВ «Турівка» .

Позов мотивовано тим, що акції ВАТ «Теофіпольський цукровий завод» , які становили статутний фонд ТОВ «ІВК «Агроцукор» , були відчужені незаконно; договори було підписано з боку продавця неповноважною особою, оскільки повноваження ОСОБА_8, як директора, діяли до 15.02.2008, а тому всі видані ним довіреності автоматично втратили чинність з 15.02.2008; пункт 2.1. договорів щодо проведення розрахунків між покупцем та продавцем виконано не було; реалізація внесеного до Статуту господарського товариства майна (акцій) (тобто зменшення статутного капіталу) відбулася з порушенням статті 16, частини п'ятої статті 52 Закону України «Про господарські товариства» та пункту 6.9 Статуту товариства без повідомлення його кредиторів.

Розглянувши заяву ліквідатора по суті вимог, Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 19.06.2017р. в задоволенні заяви арбітражного керуючого ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій відмовив. Ухвала мотивована тим, що судом не встановлено обґрунтованих підстав для її задоволення; учасниками судового розгляду не доведено наявність законних обставин для визнання недійсними спірних договорів; крім того, в даному випадку, позовна давність для звернення до суду із відповідною заявою станом на даний час сплила.

25.10.2017р. постановою Рівненського апеляційного господарського суду згадану ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 19.06.2017 залишено без змін. Апеляційний господарський суд погодився із висновками суду першої інстанції, додатково зазначивши, що ТОВ «Гамайун» , ТОВ «Україна 2001» та ТОВ «Лан» є сторонами (відповідачами) у даному спорі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу у справі про банкрутство ТОВ «ІВК «Агроцукор» та користуються рівними процесуальними правами сторони згідно норм ГПК України. Оскільки суд відмовляє у позові про визнання недійсними договорів купівлі-продажу по суті в зв'язку з безпідставністю та недоведеністю позовних вимог, то питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення у даній справі та відповідно строк позовної давності як спосіб захисту саме порушеного права при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 квітня 2018р. касаційну скаргу ліквідатора ТОВ «Інвестиційно-виробнича компанія «Агроцукор» арбітражного керуючого ОСОБА_2 задоволено частково зі скасуванням постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2017р. і ухвали Господарського суду Хмельницької області від 19.06.2017 у справі № 13/5025/794/11, та передачею справи на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями керівника апарату суду від 06.07.2018р. справу № 13/5025/794/11 в частині розгляду заяви ліквідатора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій від березня 2009р. передано судді Грамчуку І.В., яким останню прийнято до свого провадження, додатково запропонувавши учасникам надати оригінали доказів на підтвердження/заперечення обставин справи, що підлягають з'ясуванню у відповідності до постанови Верховного суду в справі від 19.04.2018р.

Напередодні судового засідання 8 серпня 2018р. господарським судом отримано (вх. № 05-22/6372/18 від 07.08.2018р.) письмові позиції повноважного представника ТДВ «Страхова компанія «Гамайун» , тоді як письмові пояснення по суті спору (вх. № 05-22/6388/18 від 07.08.2018р.) арбітражний керуючий ОСОБА_2 надав безпосередньо перед початком судового засідання.

Окрім того останній звернувся до суду із рядом клопотань (вх. № 05-22/6389/18 від 08.08.2018р.) про зобов'язання виконати вимоги ухвали суду у справі, (вх. № 05-22/6390/18 від 08.08.2018р.) про долучення доказів, (вх. № 05-22/6391/18 від 08.08.2018р.) про витребування доказів, які поряд із клопотанням (вх. № 05-22/6410/18 від 08.08.2018р.) повноважного представника ТДВ «Страхова компанія «Гамайун» про витребування матеріалів справи № 13/5025/794/11, призначались до розгляду в установленому порядку з пропозицією учасникам справи письмово викласти правові позиції з приводу можливого задоволення/відмови у задоволенні перелічених клопотань.

17.09.2018р. товариство з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" подало клопотання (вх. № 05-22/7556/18 від 17.09.2018р.) про відмову ліквідатору - арбітражному керуючому ТОВ ІВК "Агроцукор" в позові про визнання недійсними договорів купівлі-продажу № Б-59/02/2009-1 та № 60/02/2009-1 від березня 2009р. та витребуванні з СУ ГУ НП в Житомирській області (вул. Старий бульвар, 5/37, м.Житомир, 10008) для огляду матеріали або їх копій кримінального провадження № 12016240090000076.

Натомість 18.09.2018р. ліквідатор - арбітражний керуючий ОСОБА_2 подав письмові пояснення (вх. № 05-22/7595/18 від 18.09.2018р.).

В послідуючому ухвалою суду від 18.09.2018р. у справі № 13/5025/794/11 проведено заміну ініціюючого кредитора ОСОБА_9 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області на його правонаступника - Головне управління ДФС у Хмельницькій області. При цьому клопотання ліквідатора ОСОБА_2 від 17.11.2017р. та від 06.08.2018р. про продовження строку ліквідаційної процедури банкрута задоволено та відповідно строк ліквідаційної процедури банкрута - ТОВ ІВК "Агроцукор" продовжено до 01.12.2018 року.

19.09.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" смт. Теофіполь подало заяву (вх. № 05-22/7647/18 від 19.09.2018р.) про застосування строків позовної давності та необхідність відмовити арбітражному керуючому ОСОБА_7 в задоволенні заяви про визнання недійсним (з моменту укладення) договорів купівлі-продажу акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" від березня місяця 2009р. № Б-59/02/2009-1 та № 60/02/2009-1 від 03.2009р., укладених між ТОВ ІВК "Агроцукор" та ТОВ "Лан" і ТОВ "Турівка".

Натомість ліквідатор ОСОБА_2 надав суду (вх. № 05-22/8294/18 від 09.10.2018р.) письмові пояснення щодо клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору; Заяву (вх. № 05-22/8295/18 від 09.10.2018р.) про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності з огляду на подану заяву ТДВ СК «Гамайун» ; Заяву (вх. № 05-22/8296/18 від 09.10.2018р.) про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності з огляду на подану заяву ТОВ «Україна 2001» ; письмові пояснення щодо письмової позиції ТОВ «Лан» від 15.09.2018р. (вх. № 05-22/8417/18 від 11.10.2018р.); письмові пояснення щодо письмової позиції ТОВ «Україна 2001» від 14.09.2018р. (вх. № 05-22/8418/18 від 11.10.2018р.), а також клопотання (вх. № 05-22/8416/18 від 11.10.2018р.) про витребування доказів.

При цьому зважаючи на обмежені строки подання ліквідатором відповідних матеріалів до суду, в засіданні від 11 жовтня 2018р. господарським судом оголошувалась перерва через надання можливості ознайомитись з матеріалами справи повноважному представнику ТДВ СК «Гамайун» .

Останній заперечив проти можливого задоволення клопотання ліквідатора (вх. № 05-22/8416/18 від 11.10.2018р.) про витребування доказів у ТОВ «Лан» смт. Теофіполь, так як заявник звернувся до товариства лише 8 жовтня 2018р., що не позбавляє ТОВ «Лан» виконати вимоги ліквідатора у добровільному порядку.

У письмовій позиції (вх. № 05-22/6372/18 від 07.08.2018р.) ТДВ "Страхова компанія Гамайун" звертає увагу суду на те, що позовна заява про визнання недійсними договорів № Б-59-02/2009-1 та № 60/02/2009-1 від 03.2009р. купівлі-продажу акцій ПАТ (ВАТ) "Теофіпольський цукровий завод" була подана арбітражним керуючим - ліквідатором 18.04.2017р., тобто понад вісім років від укладення вищезазначених договорів.

Звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що акції ВАТ "Теофіпольський цукровий завод", власником яких було ТОВ ІВК "Агроцукор", і які були відчужені за спірними договорами знаходились під арештом, накладеним з дотриманням вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1744 від 22.09.1999р. "Про затвердження порядку накладення арешту на цінні папери". Додатково вважає, що продаж товариством майна або витрачання коштів, які були внеском до його статутного капіталу не мають наслідком та не призводить до зменшення статутного капіталу товариства.

Повноважний представник ГУ ДФС у Хмельницькій області у письмовій позиції (вх. № 05-22/6411/18 від 08.08.2018р.) просить позов про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій задовольнити. Вважає, що акції ВАТ "Теофіпольський цукровий завод", які становили статутний фонд ТОВ "ІВК "Агроцукор" були відчужені незаконно, оскільки договори були підписані від імені продавця неповноважною особою, а саме ОСОБА_10 на якого було видано довіреність директором ОСОБА_8, повноваження якого завершились 15.02.2008р., як і всіх виданих ним довіреностей, що втратили чинність з 15.02.2008р.

Повноважний представник ТОВ "Лан" у письмовій позиції (вх. № 05-22/7555/18 від 17.09.2018р.) вважає, що фактично арбітражний керуючий довідався про існування спірних договорів купівлі-продажу акцій 12.03.2013р., що є підставою для відмови йому у відновленні пропущеного строку для звернення до суду та підставою для відмови у позові, в т.ч. і через значний пропуск строку звернення до суду.

Повноважний представник ТОВ "Україна-2001" подав письмову позицію (вх. № 05-22/7556/18 від 17.09.2018р.), у якій просить суду відмовити ліквідатору - арбітражному керуючому в позові.

При цьому в межах підготовчого провадження ТОВ "Лан" смт. Теофіполь (вх. № 05-06/609/18 від 17.09.2018р.) подало клопотання про залучення ОСОБА_10 в якості третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні заявника арбітражного керуючого (ліквідатора) ТОВ ІВК "Агроцукор", оскільки згідно копій спірних правочинів, представником ТОВ ІВК "Агроцукор" при продажу акцій виступав ОСОБА_10, що діяв на підставі довіреності № 2 від 24.12.2007р.

Статтею 50 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

З наведеного слідує, що оскільки потенційне рішення на даній справі не може вплинути на права та обов'язки гр.ОСОБА_10, суд вважав за належне у задоволенні відповідного клопотання ТОВ "Лан" смт. Теофіполь (вх. № 05-06/609/18 від 17.09.2018р.) про залучення гр.ОСОБА_10 в якості третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні заявника арбітражного керуючого (ліквідатора) ТОВ ІВК "Агроцукор" відмовити.

При цьому з огляду на відсутність будь - яких клопотань з приводу обставин, визначених ст. 182 ГПК з боку позивача, суд ухвалою від 3 грудня 2018р. констатував досягнення завдань підготовчого провадження та за результатами проведення підготовчого засідання, вирішив закрити підготовче провадження, призначивши справу до судового розгляду по суті.

Разом з тим, 17 грудня 2018р. на стадії судового розгляду заяви повноважний представник ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням (вх. № 05-22/10501/18 від 17.12.2018р.) про відновлення підготовчого провадження в справі з метою долучення до неї оригіналів або належним чином завірених копій оскаржуваних договорів. Згідно клопотання йому стало відомо, що 15.06.2017р. на адресу господарського суду Хмельницької області на виконання вимог ухвали суду в справі № 13/5025/794/11 від 07.06.2017р. надійшла належним чином завірена копія договору № Б-60/02/2009-1 від березня 2009 року та додаткова угода № 1 до Договору № Б-60/02/2009-1 від 16 жовтня 2009 року. Через що заявник просив врахувати вказану обставину при розгляді його клопотання про відновлення підготовчого засідання від 17.12.2018р., долучивши в додатку до клопотання копію супровідного листа, отриманого господарським судом Хмельницької області.

Повноважні представники ТДВ СК «Гамайун» та ТОВ "Україна-2001" проти задоволення приведеного клопотання категорично заперечили з посиланням на його невідповідність вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тоді як представник ініціюючого кредитора підтримала необхідність часткового його задоволення.

На пропозицію суду письмові позиції щодо клопотання (вх. № 05-22/10501/18 від 17.12.2018р.) ОСОБА_5 представники учасників справи детально виклали у відповідних заявах і запереченнях до суду: (вх. № 05-22/10502/18 від 17.12.2018р.) від ТОВ "Україна-2001", (вх. № 05-22/10505/18 від 17.12.2018р.) від ТДВ СК «Гамайун» та (вх. № 05-22/10504/18 від 17.12.2018р.) від ГУ ДФС у Хмельницькій області, а тому вислухавши прибулих та проаналізувавши викладені ними аргументи, суд 17 грудня 2018р. у задоволенні клопотання (вх. № 05-22/10501/18 від 17.12.2018р.) ОСОБА_5 відмовив через його невідповідність вимогам процесуального законодавства.

Зокрема пункту 4 ч.2 ст.202 ГПК України, що передбачає можливість відкладення розгляду справи в разі необхідності витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження, проте не врегульовує процедуру відновлення підготовчого засідання на стадії судового розгляду.

Після оголошеної перерви в судовому розгляді справи, 3 січня 2019р. повноважний представник ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням (вх. № 05-22/69/19 від 03.01.2019р.) про долучення до матеріалів справи документів, які були отримані під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12016240090000076, а саме копії клопотання на 3 арк., копію листа слідчого за вих. № 1648/24-2018 від 28.12.2018р. на 1 арк., копію завірених слідчим копій наявних в матеріалах провадження оригіналу договору купівлі-продажу акцій ПАТ (ВАТ) "Теофіпольський цукровий завод" № Б-60/02/2009-1, укладеного у березні 2009 року між ТОВ "ІВК "Агроцукор" та ТОВ Турівка , додаткової угоди до нього, договору поруки від 24.12.2009, укладеного при забезпеченні виконання зазначеної угоди на 3 арк.

Зважаючи на отримання клопотання (вх. № 05-22/69/19 від 03.01.2019р.) безпосередньо в засіданні 3 січня 2019р. за клопотанням повноважних представників інших учасників справи господарським судом оголошувалась перерва для ознайомлення їх із матеріалами справи та викликом для дачі пояснень щодо клопотання в порядку ст.221 КПК України щодо надання матеріалів провадження для ознайомлення, датованого 28.12.2018р., представника ліквідатора ТОВ "ІВК "Агроцукор" ОСОБА_11.

Прибулий до суду 11 січня 2019р. представник ліквідатора ТОВ "ІВК "Агроцукор" ОСОБА_11 відповів на запитання повноважних представників учасників справи з приводу звернення з клопотанням від 28.12.2018р. в порядку ст.221 КПК України щодо надання матеріалів кримінального провадження № 12016240090000076, досудове розслідування в якому проводить СВ СУ ГУНП України в Житомирській області, а також надав пояснення щодо його участі в розгляді справи № 13/5025/794/11 про банкрутство ТОВ "Агроцукор" смт. Ямпіль Білогірського району Хмельницької області.

Розглянувши матеріали заяви, заслухавши доводи учасників судового розгляду, судом встановлено та приймається до уваги наступне.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи № 13/5025/794/11 протоколу Установчих зборів товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" від 10.03.2000 року, засновниками вирішено створити ТОВ "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор", підписати Установчу угоду про створення товариства та доручити ОСОБА_8 підготувати Статут товариства, всі інші необхідні документи для державної реєстрації.

1 квітня 2000 року установчими зборами ТОВ "ІВК "Агроцукор" , відповідно до протоколу № 2, вирішено затвердити Статут товариства з обмеженою відповідальністю "Інветсиційно-виробнича компанія "Агроцукор" та доручити ОСОБА_8 підготувати всі необхідні документи для державної реєстрації товариства та подати їх на державну реєстрації; обрати директором товариства ОСОБА_8, обрати членів ревізійної комісії: ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 Окрім того, учасники постановили погодитись із пропозиціями про внесення ними до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Інветсиційно-виробнича компанія "Агроцукор" простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", а саме:

ТОВ ім. Гагаріна - 320 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 80 000 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників ;

ТОВ "Хлібороб" - 750 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 187 500 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників ;

ВСГК "Мир" - 500 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 125 000 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників ;

СФГ "Кузьминці" - 180 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 45 000 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників ;

ТОВ "Волиця" - 390 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 97 500 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників ;

ТОВ "Михнівка" - 260 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 65 000 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників ;

СВГК "Святець" - 1 600 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 400 000 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників ;

ТОВ "Маяк" - 500 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 125 000 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників ;

ТОВ "Колос" - 70 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 17 500 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників ;

ТОВ "Довгалівка" - 140 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 35 000 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників ;

ОСОБА_15 - 100 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 25 000 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників ;

ОСОБА_16 - 1 400 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 350 000 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників ;

ОСОБА_17 - 260 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 65 000 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників;

ОСОБА_8 - 2 000 000 простих іменних акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 500 000 грн., з наступним затвердженням цього рішення на чергових зборах учасників.

У відповідності до наявного в матеріалах справи № 13/5025/794/11 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор", затвердженого зборами учасників товариства відповідно до протоколу № 2 від 05.07.2004 року, зареєстрованого державним реєстратором Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області за № 000015 в реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності 29.09.2004 року (далі - Статут), товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцукор" створено з метою здійснення виробничо-господарської, комерційної та іншої діяльності та отримання на цій основі максимального прибутку учасниками товариства.

Учасниками товариства є: ТОВ ім. Гагаріна, ТОВ "Хлібороб", ВГСК "Мир", ТОВ "Волиця", СВГК "Святець", ТОВ "Маяк", ТОВ "Колос", ТОВ "Довгалівка", ФГ "Михнівка", ФГ "Подільська Нива", ФГ "Рідний край", ФГ "Дружба", ТОВ "Маяк", СГВК "Кунчанський", ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_19 (п. 5.1. статуту).

Для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників створюється статутний капітал товариства. Розмір статутного капіталу складає 2 328 265,10 грн. Статутний капітал розподіляється на частки, згідно до кількості учасників в наступних розмірах: ТОВ ім. Гагаріна - на загальну суму 20 грн., що становить 0,0008% статутного фонду товариства; ТОВ "Хлібороб" - на загальну суму 45 грн., що становить 0,0019% статутного фонду товариства; ВСГК "Мир" - на загальну суму 30 грн., що становить 0,0012% статутного фонду товариства; ТОВ "Волиця" - на загальну суму 22,5 грн., що становить 0,0009% статутного фонду товариства; ФГ "Михнівка" - на загальну суму 10 грн., що становить 0,0004% статутного фонду товариства; СВГК "Святець" - на загальну суму 100 грн., що становить 0,0042 % статутного фонду товариства; ТОВ "Маяк" - на загальну суму 30 грн., що становить 0,0012% статутного фонду товариства; ТОВ "Колос" - на загальну суму 5 грн., що становить 0,0002% статутного фонду товариства; ТОВ "Довгалівка" - на загальну суму 27,5 грн., що становить 0,0011% статутного фонду товариства; ФГ "Подільська Нива" - на загальну суму 20 грн., що становить 0,0008% статутного фонду товариства; ФГ "Рідний край" - на загальну суму 10 грн., що становить 0,0004% статутного фонду товариства; ФГ "Дружба" - на загальну суму 30 грн., що становить 0,0012% статутного фонду товариства; ТОВ "Маяк" - на загальну суму 50 грн., що становить 0,0021% статутного фонду товариства; СГВК "Кунчанський" - на загальну суму 10 грн., що становить 0,0004% статутного фонду товариства; ОСОБА_16 - на загальну суму 203 645,25 грн., що становить 8,74% статутного фонду товариства; ОСОБА_17 - на загальну суму 104 522,75 грн., що становить 4,48% статутного фонду товариства; ОСОБА_8 - на загальну суму 1 585 768,2 грн., що становить 68,1882% статутного фонду товариства; ОСОБА_18 - на загальну суму 196 173,75 грн., що становить 8,42% статутного фонду товариства; ОСОБА_19 - на загальну суму 237 745,25 грн., що становить 10,21% статутного фонду товариства (п. 6.1. статуту).

У п. 7.1. статуту передбачено, що органами управління та контролю товариства є : збори учасників; директор товариства; ревізійна комісія.

За п. 7.8. статуту виконавчим органом товариства є директор. Директором товариства можуть бути як учасник, так і особи, які не є учасниками. Директор вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників можуть винести рішення про передачу частини належних їм повноважень до компетенції директора.

Директор в силу положень п.7.14. статуту, поряд з іншим наділений правом, зокрема, видання довіреностей.

Наразі директором ТОВ "Агроцукор" ОСОБА_8 надіслано державному реєстратору Теофіпольської райдержадміністрації повідомлення від 16.02.2008 року про те, що 15.02.2008 року закінчився строк дії контракту із ним як директором ТОВ "Агроцукор".

У березні 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Лан" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" в особі ОСОБА_10, який діє на підставі довіреності № 2 від 24.12.2007 року (продавець), укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-59/02/2009-1 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити наступні іменні акції :

Емітент ЦП - відкрите акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод"; код за ЄДРПОУ емітента ЦП - 05394995; вид, тип та форма випуску ЦП - акція проста іменна; код випуску ЦП - UA НОМЕР_2; номінальна вартість одного ЦП - 0,25 грн.; кількість ЦП (надалі - пакет ЦП) - 4 056 290 шт.; номінальна вартість пакету ЦП - 1 014 072,50 грн.; ціна купівлі одного ЦП - 0,25 грн.; ціна купівлі пакету ЦП - 1 014 072,50 грн. (п.1.1. договору).

Загальна вартість ЦП, вказаних в підпункті 1.1. пункту 1 цього договору, складає 1 014 072,50 грн. (п.1.2. договору).

Покупець за власним вибором в якості оплати за ЦП виписує продавцю простий вексель, на суму, вказану у підпункті 1.2. пункту 1 цього договору або сплачує цю суму на рахунок продавця на підставі отриманого від продавця рахунку, протягом 30 днів з моменту перереєстрації прав власності на ЦП, зазначені в підпункті 1.1. пункту 1 цього договору (п. 2.1. договору).

Право власності на ЦП, вказані в пункті 1 цього договору, переходять до покупця з моменту внесення змін до рахунку в цінних паперах покупця (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору продавець гарантує, що на дату підписання цього договору ЦП, вказані у п. 1 цього договору, знаходяться в його абсолютній власності, не обтяжені заставою та ніякими іншими зобов'язаннями, а також не знаходяться під арештами.

Згідно п. 8.2. договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Договір купівлі-продажу цінних паперів № 59/02/2009-1 від березня 2009 року підписаний сторонами договору та скріплений їхніми печатками.

У березні 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Турівка" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" в особі ОСОБА_10, який діє на підставі довіреності № 2 від 24.12.2007 року (продавець), укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-60/02/2009-1 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити наступні іменні акції:

Емітент ЦП - відкрите акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод"; код за ЄДРПОУ емітента ЦП - 05394995; вид, тип та форма випуску ЦП - акція проста іменна; код випуску ЦП - UA НОМЕР_2; номінальна вартість одного ЦП - 0,25 грн.; кількість ЦП (надалі - пакет ЦП) - 5 510 432 шт.; номінальна вартість пакету ЦП - 1377608,00 грн.; ціна купівлі одного ЦП - 0,25 грн.; ціна купівлі пакету ЦП - 1 377 608,00 грн. (п.1.1. договору).

Загальна вартість ЦП, вказаних в підпункті 1.1. пункту 1 цього договору, складає 1 377 608,00 грн. (п.1.2. договору).

Покупець за власним вибором в якості оплати за ЦП виписує продавцю простий вексель, на суму, вказану у підпункті 1.2. пункту 1 цього договору або сплачує цю суму на рахунок продавця на підставі отриманого від продавця рахунку, протягом 30 днів з моменту перереєстрації прав власності на ЦП, зазначені в підпункті 1.1. пункту 1 цього договору (п. 2.1. договору).

Право власності на ЦП, вказані в пункті 1 цього договору, переходять до покупця з моменту внесення змін до рахунку в цінних паперах покупця (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору продавець гарантує, що на дату підписання цього договору ЦП, вказані у п. 1 цього договору, знаходяться в його абсолютній власності, не обтяжені заставою та ніякими іншими зобов'язаннями, а також не знаходяться під арештами.

Згідно п. 8.2. договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Договір купівлі-продажу цінних паперів № 60/02/2009-1 від березня 2009 року підписаний сторонами договору та скріплений їхніми печатками.

16.10.2009 року між ТОВ "Турівка" та ТОВ ІВК "Агроцукор" укладено додаткову угоду до договору № Б-60/02/2009-1, у якій погодили викласти п.1.1. та. п.1.2. договору в наступній редакції:

"продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити наступні іменні акції :

Емітент ЦП - відкрите акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод"; код за ЄДРПОУ емітента ЦП - 05394995; вид, тип та форма випуску ЦП - акція проста іменна; код випуску ЦП - UA НОМЕР_2; номінальна вартість одного ЦП - 0,25 грн.; кількість ЦП (надалі - пакет ЦП) - 4 056 290 шт.; номінальна вартість пакету ЦП - 1 014 072,50 грн.; ціна купівлі одного ЦП - 0,32 грн.; ціна купівлі пакету ЦП - 1872426,24 грн. (п.1.1. договору).

Загальна вартість ЦП, вказаних в підпункті 1.1. пункту 1 цього договору, складає 1 872 426,24 грн. (п.1.2. договору)".

В послідуючому, ТОВ "Турівка" здійснило відчуження частини акцій ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" ТОВ "Україна 2001" та ТДВ "Страхова компанія "Гамайун".

Ліквідатор, вважаючи, що оскаржувані договори купівлі-продажу цінних паперів підлягають визнанню недійсними, так як довіреність на представництво підписанта договорів зі сторони ТОВ ІВК "Агроцукор" ОСОБА_10 на час укладення таких договорів була припинена у зв'язку із припиненням повноважень ОСОБА_8 як директора ТОВ ІВК "Агроцукор", окрім того, сторонами за договорами не було проведено розрахунки за договорами, звернувся з даним позовом до суду.

У відповідь на ухвалу суду від 07.06.2017 року (т.4 а.с. 78) старшим слідчим СВ СУ ГУНП в Хмельницькій області у листі № 5162/121/24-2017 від 15.06.2017 року повідомлено, що договір № Б-59/02/2009-1 купівлі-продажу цінних паперів від березня 2009 року наявних в матеріалах кримінального провадження лише в копії, а довіреність № 2 від 24.12.2007 року відсутня, тоді як на виконання ухвали господарського суду Хмельницької області № 13/5025/794/11 від 07.06.2017р. направив копію договору № Б-60/02/2009-1 купівлі-продажу цінних паперів від березня 2009 року та додаткову угоду № 1 до договору № Б-60/02/2009-1 купівлі-продажу цінних паперів від 16 жовтня 2009 року.

При цьому, як вбачається із витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ, ТОВ "Турівка" (код 33279610) припинено з 27.08.2012 року (номер запису 16671170017000138), через що провадження за заявою арбітражного керуючого ОСОБА_7 в частині вимог до ТОВ "Турівка" необхідно закрити.

Дослідивши зібрані докази, судом враховується наступне.

Згідно статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У відповідності до статті 19 Конституції, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Статтями 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України закріплено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Підставою недійсності правочину згідно з ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 2 ст. 203 ЦК України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути визнано судом недійсним повністю або в частині.

За приписами ч.3 ст.215 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (абз.5 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

У відповідності до п. 1 роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 закріплено, що угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. При цьому вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною.

Згідно із п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочинну не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_6 України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочинну не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Абзацом першим п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009р. визначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Таким чином, з наведених норм і роз'яснень вбачається, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) слід встановити, що правочин не відповідає вимогам закону.

Окрім того, п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року, визначає, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч.1 ст.216 ЦК).

Згідно абз.4 п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Звертаючись до суду із даною заявою, ліквідатор просив визнати недійсними договори купівлі-продажу цінних паперів від березня 2009 року, укладені між ТОВ "Турівка" та ТОВ "Лан" із товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" в особі ОСОБА_10, який діяв на підставі довіреності № 2 від 24.12.2007 року, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити іменні акції ТОВ "Теофіпольський цукровий завод".

За приписами ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в чинній на час звернення ліквідатора редакції, суд у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати: поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Тобто, ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, а саме: спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника і дана норма кореспондується з положеннями п.7 ч.1 ст.12 ГПК України (у редакції на час звернення ліквідатора), зміненої до п.8 ч.1 ст.20 ГПК України в редакції на час вирішення спору по суті, та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін. При цьому на відміну від положень частини 8 статті 23 Закону про банкрутство, якими визначено, що спори боржника з поточними кредиторами вирішуються шляхом їх розгляду в позовному провадженні господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, положення частини 4 ст. 10 цього Закону прямо не встановлюють порядку розгляду майнових спорів, стороною яких є боржник, в окремому позовному провадженні. Тому такі спори підлягають розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та саме в межах цієї справи.

Отже, спір про визнання недійсними на підставі норм ЦК України договорів купівлі-продажу цінних паперів від березня 2009 року підлягає розгляду в межах провадження по справі про банкрутство ТОВ ІВК "Агроцукор".

В силу ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: 1. боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; 2. боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; 3. боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; 4. боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; 5. боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; 6. боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Разом з тим, приведена редакція ст. 20 Закону не позбавляє права ліквідатора звернутися із позовом про визнання недійсним договору на підставі норм ЦК України, а не лише у випадках та у строки, передбачені вказаною статтею. Наведеним спростовуються відповідні заперечення представників ТОВ "Гамайун" та ТОВ "Україна 2001".

В обґрунтування своїх вимог ліквідатор вказує те, що ОСОБА_10 на момент укладення договорів не мав повноважень на представництво ТОВ ІВК "Агроцукор", оскільки довіреність на його представництво була видана директором ОСОБА_8, у якого на момент укладення договорів вже припинились повноваження.

Згідно ч.1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Пунктом 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Згідно наявних у матеріалах справи копій договорів, представником ТОВ ІВК "Агроцукор" є ОСОБА_10, що діяв на підставі довіреності № 2 від 24.12.2007 року.

Статтею 244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Стаття 246 Цивільного кодексу України унормовує, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Крім того, статті 248, 249 Цивільного кодексу України передбачають можливість припинення представництва за довіреністю та скасування довіреності.

Відтак, оскільки ОСОБА_10 в даних правовідносинах виступав як представник саме юридичної особи - ТОВ ІВК "Агроцукор", а не фізичної особи директора ОСОБА_8, підстави для припинення його довіреності, виданої виконавчим органом юридичної особи, у зв'язку із зміною директора, відсутні, а протилежного ліквідатором не доведено.

При цьому, відсутність у матеріалах справи довіреності № 2 від 24.12.2007 року, на підставі якої були підписані спірні договори, не може свідчити про недійсність вищезазначених правочинів, оскільки правомірність правочину презюмується (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 11.01.2012 року у справі № 15/5009/897/11).

Щодо тверджень ліквідатора про недійсність правочинів у зв'язку із непроведенням розрахунків, суд зауважує, що питання дійсності правочину вирішується на момент його укладення, а питання виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором може бути предметом іншого спору, не пов'язаного із недійсністю правочинів в момент укладення.

Таким чином, вказане також не може слугувати підставою для визнання оскаржуваних договорів недійсними.

В ході судового розгляду на знайшли свого підтвердження посилання ліквідатора на порушення при укладенні спірних договорів ст.ст. 98, 145 ЦК України, відповідно до яких рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом. А також що до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю поряд з іншим належить внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу, оскільки спеціальний Закон, яким являється Закон України Про господарські товариства в чинній на час укладення спірних правочинів редакції, зокрема ст.ст. 59,62 Закону, поряд зі Статутом товариства (п.п.7.3, 7.9), не відносив їх до виключної компетенції загальних зборів ТОВ ІВК Агроцукор , так як директор ТОВ вирішував усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів.

Наявний у матеріалах справи (т.3 арк. 209-213) примірник Статут боржника підтверджує, що до компетенції загальних зборів ТОВ ІВК Агроцукор не віднесено питання прийняття рішення або надання згоди на укладення будь-яких договорів від імені товариства і не встановлено жодних обмежень щодо ціни (вартості) таких договорів (п.7.3). Позаяк для прийняття рішення про укладення спірних договорів не вимагалось проводити загальні збори учасників ТОВ ІВК Агроцукор , а відтак і складати протокол таких зборів.

Аргумент ліквідатора щодо укладення спірних договорів під час заборони на відчуження рухомого майна ТОВ ІВК Агроцукор також не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду заяви арбітражного керуючого.

Відповідно до вимог частини 3 статті 3 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок в редакції, яка була чинною на березень 2009 року, встановлено, що цінні папери за формою існування поділяються на документарні та без документарні.

Згідно положень частини 2 статті 2 Закону України Про акціонерні товариства акції акціонерного товариства існують виключно в бездокументарній формі.

Відповідно до приписів частини 1 статті 5 Закону України Про депозитарну систему в Україні акції бездокументарної форми обліковуються виключно у вигляді записів на рахунку у цінних паперах власника (депонента), який відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунку. Те ж саме відноситься і до акцій, які були випущені в документарній формі, але були знерухомлені за рішенням власника таких акцій, що і мало місце в даному випадку. Знерухомлення акцій ВАТ Теофіпольський цукровий завод , які належали ТОВ ІВК Агроцукор підтверджується матеріалами справи, а саме копіями виписок з рахунку виданими КБ Приватбанк саме як депозитарною установою (копії виписок долучено до матеріалів справи).

Відповідно до статті 179, частини 2 статті 181 Цивільного кодексу України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. При цьому, рухомими речами є речі, які можна фізично переміщувати у просторі.

Таким чином, з урахуванням наведеного, акції акціонерного товариства, які існують в бездокументарній форм (в тому числі знерухомлені акції) та обліковуються виключно у вигляді записів на рахунку у цінних паперах в депозитарній установі не є предметом матеріального світу і їх не можна вільно переміщувати у просторі, а перехід прав власності на такі акції здійснюється виключно шляхом переміщення цих акцій з одного особового рахунку, що відкритий у депозитарній установі (рахунку відчужувача) на інший особовий рахунок - рахунок набувача. Тому, акції акціонерного товариства що існують в бездокументарній формі (в тому числі знерухомлені акції), не є рухомим майном, а є майновими правами (корпоративним правом).

За таких обставин, арешт рухомого майна ТОВ ІВК Агроцукор , який був зареєстрований 29.11.2007 року не поширювався на акції ВАТ Теофіпольський цукровий завод , що були відчужені за спірними договорами. Тоді як на час на укладення спірних договорів порядок арешту цінних паперів, як окремого виду майнових прав, унормовувався приписами постанови Кабінету Міністрів за № 1744 від 22.09.1999 року Про затвердження порядку накладення арешту на цінні папери , дотримання вимог якої в матеріалах справи відсутні.

Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за № 32591930 від 16.08.2011р. копія якого долучена до матеріалів справи, арешт на рухоме майно ТОВ ІВК Агроцукор було накладено постановою виконавчої служби в Теофіпольському районі Хмельницької області АА 756328 від 23.11.2007р., однак записи в виписці депозитної установи про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах не містять посилання на цю постанову.

Відповідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до вимог ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а тому саме ліквідатор ТОВ ІВК Агроцукор , як заявник зобов'язаний довести обставини, що спростовують презумпцію правомірності спірних договорів.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Згідно вимог пунктів 2, 4 статті 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

В межах справи № 13/5025/794/11 ГУ Національної поліції у Хмельницькій області разом із супровідним листом від 15.06.2017року надіслало до суду копію договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-60/02/2009-1 від 03.2009року та додаткову угоду до даного договору від 16.10.2009року, які не засвідчені належним чином.

Зокрема, супровідний лист від 15.0б.2017року з копією договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-60/02/2009-1 від 03.2009року та додатковою угодою до даного договору від 16.10.2009року прошито, з написом Прошито та пронумеровано документи на 2-ох арк. , завірено печаткою № 24 та підписом слідчого.

Аналогічне відноситься до копії договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-60/02/2009-1 від 03.2009р., копії додаткової угоди № 1 від 16.10.2009р. до договору купівлі-продажу акцій ПАТ (ВАТ) Теофіпольський цукровий завод № Б-60/02/2009-1, копії договору поруки від 24.12.2009р., укладеного при забезпеченні виконання договору купівлі-продажу акцій ПАТ (ВАТ) Теофіпольський цукровий завод № Б-60/02/2009-1, завірених старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області підполковником поліції ОСОБА_20

Відповідно до положень Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55, зокрема на п.5.23 ДСТУ 4163-2003 Вимоги до оформлювання документів , підпис складається з назви посади особи, яка підписує документ (повної, якщо документ надруковано не на бланку, скороченої - на документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалу(-ів) і прізвища.

Копії цих документів завірено всупереч вимогами пункту 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від 07.04.2003року ДСТУ 4163-2003 , що не дає підстав для визнання їх допустимими доказами по справі.

Відповідно до приписів статей 77, 91 Господарського процесуального кодексу України для того, щоб бути допустимим доказом будь який документ повинен бути залучений до матеріалів справи або в оригіналі або з відміткою про посвідчення копії документа, яка складається зі слів Згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка посвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Предметом позову є визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій ВАТ Теофіпольський цукровий завод . Стороною правочинів (продавцем) виступало ТОВ ІВК Агроцукор . Однак, арбітражний керуючий-ліквідатор ТОВ ІВК Агроцукор не надав оригіналів оспорюваних договорів або належно засвідчених їх копій, а тому без дослідження судом оригіналів оспорюваних правочинів розглянути та задовольнити позов арбітражного керуючого про визнання їх недійсними не представляється за можливе, що є підставою для залишення позову без задоволення. Така правова позиція підтверджується судовою практикою Верховного суду у справі № 904/8549/17 від 11.07.2018р., № 912/2185/16 від 04.04.2018р., тощо.

У відповідності до матеріалів справи, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 08.08.2018р. у справі № 13/5025/794/11 розгляд заяви ліквідатора - арбітражного керуючого було призначено до судового розгляду на 19.09.2018р. При цьому окрім цієї дати, в межах підготовчого провадження відбулось ще 4 судових засідання, а саме : 11 жовтня, 5 і 21 листопада, а також 3 грудня 2018р., в ході яких ліквідатором - арбітражним керуючим було подано ряд клопотань щодо витребування та долучення доказів до матеріалів справи та відкладення розгляду справи в підготовчому засіданні з метою отримання додаткових доказів, що судом задовольнялись, в тому числі за клопотаннями ліквідатора - арбітражного керуючого з причин не отримання ним всіх належних доказів для розгляду справи по суті.

В ході судового засідання, що відбулось 03.12.2018р. жодним з представників, що взяли участь у цьому засіданні не було заявлено клопотань щодо відкладення судового засідання в межах підготовчого провадження з метою надання додаткових доказів, крім тих що містяться в матеріалах справи. При цьому на виконання приписів частини 2 статті 185 Господарського кодексу України під час судового засідання 03.12.2018р. суд з'ясував думку сторін закриття підготовчого провадження та визначення дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

Всі, особи, які брали участь у судовому засіданні 03.12.2018р., в тому числі ліквідатор -арбітражний керуючий не заперечили проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Згідно приписів пункту 7, частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази по справі подаються протягом підготовчого засідання . Приписами частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Натомість під час розгляду справи представниками ТОВ ІВК Агроцукор ОСОБА_11 та ОСОБА_5 не наведено жодних причин, а тим більше поважності таких причин, що копія договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-60/02/2009-1 від 03.2009р., копія додаткової угоди № 1 від 16.10.2009р. до договору купівлі-продажу акцій ПАТ (ВАТ) Теофіпольський цукровий завод № Б-60/02/2009-1, копія договору поруки від 24.12.2009р., укладеного при забезпеченні виконання договору купівлі-продажу акцій ПАТ (ВАТ) Теофіпольський цукровий завод № Б-60/02/2009-1, завірені старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області підполковником поліції ОСОБА_20 не були долучені до матеріалів справи під час підготовчого засідання тим більше, що лист Слідчого управління ГУНП України в Хмельницькій області за № 5162/121/24-2017 від 15.06.2017 року наявний в матеріалах справи з червня 2017 року.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що копія договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-60/02/2009-1 від 03.2009р., копію додаткової угоди № 1 від 16.10.2009р. до договору купівлі-продажу акцій ПАТ (ВАТ) Теофіпольський цукровий завод № Б-60/02/2009-1, копія договору поруки від 24.12.2009р., укладеного при забезпеченні виконання договору купівлі-продажу акцій ПАТ (ВАТ) Теофіпольський цукровий завод № Б-60/02/2009-1, завірені старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області підполковником міліції ОСОБА_20 заздалегідь надсилались чи надавались представниками ТОВ ІВК Агроцукор іншим учасниками справи, а тому керуючись приписами частини 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України не беруться судом до уваги при ухваленні рішення за заявою арбітражного керуючого-ліквідатора ТОВ ІВК Агроцукор .

У справі Руїз Торіха проти Іспанії , ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитись залежно від природи рішення та мають оцінюватись у світлі кожної справи.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність поданої ліквідатором заяви про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів від березня 2009 року та, відповідно, відмову в її задоволенні. При цьому, будь-яких інших підстав для визнання оскаржуваних договорів недійсними матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано.

Щодо поданих заяв від ТОВ "Україна 2001" та ТДВ Страхова компанія "Гамайун" про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ст.261 ЦК України).

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Таким чином, сторонами у справі про банкрутство, які наділені всіма процесуальними правами сторони під час провадження у справі про банкрутство, є кредитори, боржник, яким Закон не забороняє заявляти про застосування позовної давності під час провадження у справах про банкрутство, оскільки провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України, в тому числі і Цивільним кодексом України (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 19.01.2017 року у справі № 920/1294/15).

Отже, залучені особи - ТДВ "Гамайун" та ТОВ "Україна 2001", не є сторонами справи про банкрутство, проте як учасники даної справи не позбавлені права заявляти про пропуск строку позовної давності.

Щодо поданої заяви про застосування строків позовної давності від ТОВ "Лан", суд зауважує, що оскільки ТОВ "Лан" є стороною оскаржуваного договору та стороною у спорі, то відповідно до ст. 267 ЦК України, поряд з іншими останнє наділене правом заявляти про сплив строку позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В пункті 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013р. № 10 зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки судом не знайдено підстав для задоволення заяви ліквідатора, проте в той же час враховується, що в даному випадку позовна давність сплила з огляду на наступне.

У постанові від 29.10.2014 року у справі № 6-152цс14 Верховний Суд України вказав, що для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

За змістом ч.1 ст.261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому норма ч.1 ст.261 ЦК містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, отже, обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на заявника.

Оскільки заявник як юридична особа набуває та здійснює свої права й обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів.

Статтею 92 ЦК визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Відтак, для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі № 3-1157гс15 від 13.01.2016 року).

Матеріалами справи підтверджується, що загальний строк звернення до суду з вимогою щодо визнання недійсними спірних договорів розпочав обліковуватися з дати укладення цих договорів.

Ця обставина справи була визнана арбітражним керуючим-ліквідатором ОСОБА_2 під час розгляду справи безпосередньо у судовому засіданні 21.11.2018р.

В письмових поясненнях від 06.08.2018р. арбітражний керуючий зазначає, що лише після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 1201624009000076 ліквідатором ТОВ ІВК Агроцукор ОСОБА_7 було з'ясовано факти, що викладені в позовній заяві, тобто з'ясовано факт наявності спірних договорів.

Разом з тим як в матеріалах справи, так і Єдиному державного реєстру судових рішень, наявна ухвала господарського суду Хмельницької області від 09.09.2013р. по справі № 13/5025/794/11, в тексті якої міститься речення наступного змісту: Ліквідатором також повідомлено, що згідно листа АТ "Теофіпольський цукровий завод" від 12.03.2013р. банкрут не являється засновником товариства, за договорами купівлі-продажу цінних паперів від березня 2009р. ТОВ "Лан" та ТОВ "Турівка" придбали в ТОВ ІВК "Агроцукор" акції на суму 1 014 072,50 грн. та 1 377 608 грн. відповідно .

При цьому саме ліквідатором арбітражним керуючим ОСОБА_7 ще в квітні 2013 року було долучено до матеріалів справи № 13/5025/794/11 про банкрутство ТОВ ІВК Агроцукор копії спірних договорів (том 2, арк.76-79), що підтверджує про його обізнаність про існування спірних договорів купівлі-продажу акцій та отримання їх копії ще 12.03.2013р. та є підставою для відмови йому у відновленні пропущеного строку для звернення до суду та підставою для відмови у позові через значне пропущення строку звернення до суду.

При цьому, в заяві від 04.10.2018р. про визнання поважними причин пропущення строку позовної давності арбітражний керуючий-ліквідатор ОСОБА_2 вказав, що обсяг фактичних обставин, з огляду на які ліквідатор ТОВ ІВК Агроцукор повинен був прийняти рішення щодо наявності підстав для визначення спірних договорів недійсними та, як наслідок, звернення до суду значно ширший, ніж факт отримання копій спірних договорів.

Зокрема, ліквідатором ТОВ ІВК Агроцукор вживалися заходи, направлені на отримання документів, які мали відношення до спірних договорів. Зокрема такими документами є :

оригінали договорів купівлі-продажу № Б-59/02/2009-1 та № Б-60/02/2009-1 від 03.2009 року,

оригінали додатків та доповнень до договорів купівлі-продажу акцій, листування між сторонами цих договорів,

протоколи зборів учасників ТОВ ІВК Агроцукор щодо прийняття рішення про відчуження акцій,

докази передачі акцій,

документи щодо проведення розрахунку за договорами,

довіреність ОСОБА_10,

докази наступного схвалення правочинів;

інформація щодо пов'язаності осіб, які укладали договори,

первинні документи боржника,

бухгалтерська документація.

Проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що в проміжок часу з 12.03.2013р. (дати отримання копій спірних договорів арбітражним керуючим, які (копії) були додані до позовної заяви) до 14.04.2017р. (дати складання позовної заяви № 46) тобто протягом більш чотирьох років арбітражний керуючий отримав хоча б один з вище перелічених документів, які він (виключного за словами) намагався отримати.

Таким чином наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що ліквідатор арбітражний керуючий ТОВ ІВК Агроцукор станом на 12.03.2013р., як і станом на 14.04.2017р. не мав :

оригіналів договорів купівлі-продажу № Б-59/02/2009-1 та № Б-60/02/2009-1 від 03.2009 року,

оригіналів додатків та доповнень до договорів купівлі-продажу акцій, листування між сторонами цих договорів,

протоколів зборів учасників ТОВ ІВК Агроцукор щодо прийняття рішення про відчуження акцій,

доказів передачі акцій,

документів щодо проведення розрахунку за договорами,

довіреності ОСОБА_10,

доказів наступного схваленні правочинів;

інформації щодо пов'язаності осіб, які укладали договори,

первинних документів боржника.

бухгалтерська документації щодо спірних договорів.

Таким чином, ТОВ ІВК Агроцукор в особі арбітражного керуючого-ліквідатора 14.04.2017р. звернулось з позовною заявою про визнання недійсними спірних договорів, маючи в наявності аналогічні документи та відомості, які були відомі ТОВ ІВК Агроцукор , як потенційному позивачу станом на 12.03.2013р. При цьому, згідно тексту позовної заяви № 46 від 14.04.2017 року, змісту довіреностей, які видавались ТОВ ІВК Агроцукор своїм представникам в цій справі - ОСОБА_11 та ОСОБА_5, текстами клопотань і заяв, які подавались цими представниками під час розгляду справи підтверджується, що особою, яка звернулась до суду з позовною заявою № 46 від 14.04.2017 року є саме ТОВ ІВК Агроцукор - як юридична особа, а не арбітражний керуючий-ліквідатор.

З врахуванням викладеного, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про поважність причин пропуску загального строку позовної давності, що вимірюється роками і відповідно відсутні підставі для поновлення такого строку за заявою ліквідатора.

Подання позову через значний проміжок часу, після вчиненого порушення, призводить до ситуації, коли зацікавленою особою вже понесені значні матеріальні витрати, що створює невизначеність при реалізації права особи мирно володіти своїм майном, на дотриманні якого наголошує стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2.4. 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що ...позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Порушення пункту першого статті б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі Устименко проти України .

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті б Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу геs judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ЕСНК 2003-Х) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип геs judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Отже, з вищенаведеного випливає, що національний суд не може просто обмежитися вказівкою на наявність у відповідача поважних причин для поновлення пропущеного строку оскарження, а повинен чітко вказати такі причини.

При цьому, в матеріалах цієї судової справи є заява ТДВ „Страхова компанія 'Гамайун" щодо необхідності застосування строків позовної давності.

Судом також в даному випадку враховується, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16.03.2016 року у справі № 3-112гс16, сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною, є самостійною підставою для відмови в позові.

З огляду на вищенаведене, відсутні підстави для задоволення заяви ліквідатора ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів.

Керуючись п.1 1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. №4212-VІ (в редакції Закону від 02.10.2012р. №5405-VІ), ч. 2 ст. 22, ст. 24, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. № 2343-ХІІ (в редакції Закону до 19.01.2013р.), ст.231,234,235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Провадження за заявою арбітражного керуючого ОСОБА_7 в частині вимог до ТОВ "Турівка" закрити.

В задоволенні заяви арбітражного керуючого ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій №Б-59/02/2009-1 та №60/02/2009-1 від 03.2009р. відмовити.

Ухвала набирає законної сили 15.01.2019 р.

Ухвала може бути оскаржена у строки та порядку, встановлені ст. ст. 256, 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Виготовлення повного тексту ухвали завершено 23.01.2019р.

Суддя І.В. Грамчук

Віддруковано 9 прим. (надіслати всім простим):

1 - до справи;

2 - ініціюючому кредитору (30200, смт. Білогір'я, вул. Шевченка 44) - простим;

3 - боржнику (Білогірський р-н, смт. Ямпіль, вул. Леніна, 121)

4 - ліквідатору ОСОБА_7 (29000, АДРЕСА_1)

5 - ТОВ "Лан" (30600, Хмельницька обл., смт. Теофіполь, вул. Шевченка, 63А);

6 - ТОВ "Турівка" (30625, Хмельницька обл., Теофіпольський район, с. Турівка, вул. Центральна, 34);

7 - ТОВ "Україна 2001" (30600, Хмельницька обл., смт. Теофіполь.,вул. Леніна, 37В);

8 - ТОВ "Страхова компанія Гамайун" (03113, м.Київ., вул. Дружківська, 10);

9 - ТОВ "Компанія з управління активами Профіт (03113, м. Київ, вул. Дружківська, 10)