Ухвала

від 14.01.2019 по справі 160/151/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14.01.19 року Справа № 160/151/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору за подання адміністративного позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Комунального закладу Прядівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Царичанської селищної ради Дніпропетровської області про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об'єктів,-

ВСТАНОВИВ:

08.01.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з позовом до Комунального закладу Прядівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Царичанської селищної ради Дніпропетровської області, в якому просить суд:

- застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об'єктів, а саме будівлі за адресою: Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Прядівка, вул. Центральна, 41, Комунального закладу Прядівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Царичанської селищної ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 33352826), до повного усунення порушень.

Разом з позовною заявою Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, позивач) надало суду письмове клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання цього адміністративного позову.

В обґрунтування свого клопотання позивач зазначив, що ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області є бюджетною неприбутковою організацією, яка утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. При цьому, ГУ ДСНС у Дніпропетровській області пояснило, що кошторисом на 2018 рік, видатки по загальному фонду державного бюджету по КЕКВ 2800 Інші поточні видатки (сплата судового збору) не були передбачені. Крім того, за поясненнями позивача, він звертається до суду за захистом життя та здоров'я людей.

З урахуванням викладеного, позивач посилається на положення ст. 3 Конституції України, ст. 133 КАС України, ст. 48 Бюджетного кодексу України, п. 7 ст. 5, ст. 8 Закону України Про судовий збір , а також на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 23.01.2015 року Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України Про судовий збір .

Також позивач звертає увагу на те, що ухвалою Верховного Суду України від 25.02.2016 року по справі № 826/16796/14 визначено, зокрема, що обмежене фінансування державної установи може бути визнано поважною причиною несплати судового збору та підставою для відстрочення його сплати. Тому просить суд відстрочити сплату судового збору.

Суд, вивчивши доводи позивача, зазначені ним у клопотанні про відстрочення сплати судового збору, письмові докази, подані на підтвердження заявлених тверджень, зокрема, кошторис на 2018 рік від 16.01.2018 року, а також проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.

Питання щодо сплати судових витрат урегульовано главою 8 розділу І Кодексу V адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ Про судовий збір (далі - Закон).

Відповідно до положень ст. 1, ст. 2, ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Судовий збір справляється, у тому числі за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

При цьому, суд, вивчивши позовні вимоги ГУ ДСНС у Дніпропетровській області, зазначає, що такі мають немайновий характер, бо їх вирішення в подальшому не вплине на склад майна позивача.

Відтак, відповідно до ст. 4 Закону України Про судовий збір , за подання до адміністративного суду суб'єктом владних повноважень адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: 1921,00 грн.

Водночас відповідно до ст. 8 Закону України Про судовий збір , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Натомість зазначені позивачем у клопотанні підстави для звільнення від сплати судового збору не відповідають тим умовам, які відповідно до вимог ст. 8 Закону України Про судовий збір , надають суду правові підстави для звільнення позивача від сплати судового збору.

Крім того, суд бере до уваги те, що позивач не є тією особою, яка відповідно до ст. 5 Закону України Про судовий збір , має пільги щодо сплати судового збору, та звільняється від сплати судового збору. Також суд зазначає, що позивач не належить до категорії осіб, що звільняються від сплати судового збору відповідно до п. 7 ст. 5 Закону України Про судовий збір . Адже ГУ ДСНС у Дніпропетровській області є суб'єктом владних повноважень, тобто органом державної влади, що здійснює публічно-владні управлінські функції на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України), та відповідно до положень Кодексу цивільного захисту України, Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_1 України від 16.12.2015 року № 1052, Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, затвердженого наказом ДСНС України № 3 від 04.02.2013 року, зокрема організовує, здійснює покладені на нього завдання щодо державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки та цивільного захисту місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання. Тому, позивач не належить до категорії громадян, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, та не підпадає під дію п. 7 ст. 5 Закону України Про судовий збір .

Також суд зазначає, що ст. 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі і фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Зазначена правова позиція також збігається з висновками Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01) та Верховного Суду України, викладеними в його ухвалі від 28 вересня 2015 року у справі № 21-5496а15.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення позивачу сплати судового збору, суд з урахуванням правових позицій, викладених у постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 23.01.2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011року № 3674-УІ «Про судовий збір» , а також у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016р. № 2 виходить із того, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. При цьому, якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Окрім того, невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення за судовим захистом. З урахуванням викладеного, суд не бере до уваги посилання позивача на ухвалу Верховного Суду України від 25.02.2016 року по справі № 826/16796/14, бо викладені в зазначеній ухвалі мотиви відстрочення сплати судового збору стосуються конкретного випадку.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації № В (81) 7 Комітету ОСОБА_1 Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, ухваленій 14 травня 1981 року: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Так, ч. 2 ст. 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити судовий збір, та перелік суб'єктів, до яких таке відстрочення застосовується, установлено статтею 8 Закону, про що зазначено судом вище. Однак, судом було встановлено, що позивач не навів умов відповідно до ст. 8 Закону України Про судовий збір , які б свідчили про наявність у суду правових підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору.

Також суд зазначає, що надані позивачем письмові докази, а саме: копія кошторису на 2018 рік, тобто станом на момент звернення до суду, свідчить про те, що майновий/фінансовий стан позивача не перешкоджає йому сплатити судовий збір у встановленому законодавством порядку і розмірі. А посилання позивача на відсутність коштів за КЕКВ 2800 Інші поточні видатки суд не бере до уваги, з огляду на те, що фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів з державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щороку затверджується відповідним кошторисом, та на 2018 рік становить 96000 . Це вбачається з наданого позивачем кошторису на 2018 рік.

Тобто суд приходить до висновку про те, що позивач як суб'єкт владних повноважень, що утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про те, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися обґрунтованою підставою для відстрочення сплати судового збору.

Тому у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору суд вважає за необхідне відмовити.

Керуючись статтями 132, 133, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору за подання адміністративного позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Комунального закладу Прядівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Царичанської селищної ради Дніпропетровської області про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об'єктів - відмовити.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.О. Лозицька