Рішення

від 23.01.2019 по справі 1140/2816/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року м. Кропивницький Справа № 1140/2816/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в Кіровоградській області ОСОБА_2 про визнання дій протиправними-,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати дії здійснені 17 жовтня 2018 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в Кіровоградській області ОСОБА_2 щодо безпідставного здійснення заходу з відвідування та усного витребування у неї інформації про державну реєстрацію і здійснення тиску з зазначеного приводу на неї, а також щодо виключного обов'язку укладання трудових договорів та перешкоджання у залученні третьої особи під час проведення інспекційного відвідування - протиправними та такими що невідповідають вимогам Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» і грубо порушують вимоги ст.19, 43 Конституції України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 17.10.2017 р. в ході здійснення фактичної перевірки, за ініціативи складу групи перевіряючих, яка складалась з працівників Головного управління ДФС України в Кіровоградській області, викликано представника Управління Держпраці в Кіровоградській області, в особі ОСОБА_2, якою безпідставно складено направлення на проведення інспекційного відвідування від 17.10.2018 р. №1415/025 без долучення та ознайомлення з відповідним наказом та заперечувала про залучення третьої особи на її стороні, під час перевірки Споживчого кооперативу «Споживче товариство «Джуппо» . Позивач зазначає, що отримавши під підпис повідомлення на відвідування, крім наказу, нею усно надано пояснення, що за трудовим договором вона працю не використовує, в зв'язку з чим в неї відсутні трудові договори та надати представникам контролюючих органів фактично не може. Ігноруючи її доводи, відповідачем проігноровано її пояснення та здійснено перешкоду третій особі в залученні під час такого відвідування, і в отриманні від третьої особи пояснення та інших документів, які підтверджують відсутність, на законних підставах в неї найманої праці. У зв'язку з чим, вищенаведені дії відповідача вважає протиправними.

Ухвалою суду від 22.11.2018 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання, яке призначено на 11.12.2018 року. Крім того, позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Споживчий кооператив «Споживче товариство «Джуппо» , а також відмовлено у задоволенні клопотання про виклик свідків (а.с.1-2).

11.12.2018 у судове засідання сторони не з'явилися, подавши заяви про відкладення розгляду справи (а.с.30-31). У зв'язку з неявкою позивача судове засідання відкладено до 21.01.2019, неявку позивача судом визнано без поважних причин (а.с.32).

Ухвалою суду від 21.01.2019 року в задоволенні клопотання представника Споживчого кооперативу «Споживче товариство «Джуппо» про залучення його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, відмовлено (а.с.44).

21.01.2019 у судове засідання учасники справи не з'явилися, подавши заяви про розгляд справи без їх участі. При цьому позивачем зазначено, що вона підтримує позовну вимоги в повному обсязі (а.с.39). Відповідачем зазначено, що позовні вимоги не визнає повністю, оскільки вона діяла в межах чинного законодавства (а.с.38).

Зважаючи на викладене, у відповідності до ч.3 ст.194 КАС України, суд визнав за можливе продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 14.10.2013 року, основним видом її економічної діяльності є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, про свідчить витяг з ЄДР (а.с.45-46).

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 №96 (далі Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 року №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.04.2015 року за №438/26883, затверджено Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області.

Відповідно до п.6 цього Положення управління Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право зокрема: 2) отримувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб інформацію, документи та інші матеріали, необхідні для виконання покладених завдань; 6) безперешкодно, без попереднього повідомлення проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень юридичних осіб (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичних осіб, які використовують найману працю; 10) одержувати від роботодавців і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки про результати проведення експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан виконання профілактичної роботи, причини порушень законодавства та про вжиття заходів для їх усунення.

У відповідності до зазначених норм Управлінню Держпраці у Кіровоградській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю , затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі Порядок №295).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі за текстом - Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Згідно з п.3 Порядку №295 інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Згідно п.5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією, зокрема ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5 - 7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Згідно з п.6 Порядку №295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об'єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню. Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення (п.п.8, 9 Порядку №295).

Пунктом 11 Порядку №295 передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Так, суд зазначає, що законодавець чітко визначив, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці зобов'язана лише пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки, а ознайомлення з цими документами є правом особи, яким вона розпоряджається на власний розсуд.

Згідно з п.12 Порядку №295 вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.

Відповідно до п.13 Порядку №295 інспекторам праці забороняється: 1) виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду індивідуальних або колективних трудових спорів; 2) підміняти працівників об'єкта відвідування під час проведення розрахунків або перерахунків розмірів належних працівникам коштів, готувати висновки про відповідність або невідповідність нормативних актів об'єкта відвідування вимогам нормативно-правових актів з метою їх подальшого передання працівникам (у тому числі звільненим), іншим особам чи органам; 3) проводити інспекційні відвідування з метою отримання від об'єкта відвідування будь-яких документів або їх копій для подальшого передання іншим особам; 4) розглядати та перевіряти питання, яке є предметом розгляду в суді або щодо якого набрало законної сили рішення суду, перевіряти своєчасність, правильність і повноту виконання рішень суду; 5) розголошувати виробничі та комерційні таємниці чи виробничі процеси, з якими вони могли ознайомитися під час виконання своїх обов'язків, крім випадків, передбачених законом, у тому числі протягом трьох років після звільнення з посади; 6) розголошувати джерело будь-якої скарги, доведеної до їх відома, на недоліки або порушення і повідомляти об'єкту відвідування або його представнику про те, що відвідування було проведене у зв'язку з отриманням такої скарги; 7) вилучати в об'єктів відвідування оригінали їх фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, а також комп'ютерів і їх частин.

Суд зазначає, що право інспектора праці одержувати інформацію, документи та інші матеріали, необхідні для виконання покладених завдань, відповідає його повноваженням щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю фізичними особами, які використовують найману працю.

Судом встановлено, що 17.10.2018 заступником начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_3, складено службову записку та подано начальнику Управління Держпраці в області, та зазначено про необхідність прийняття рішення про проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1, в терміни з 17 по 18 жовтня 2018 року з питань укладення трудового договору, використання неоформленої найманої праці у зв'язку з наявністю інформації, отриманої в ході інформаційно-роз'яснювальної роботи (а.с.39). Як вбачається зі змісту службової записки, проведення інспекційного відвідування доручено головному державному інспектору відділу ОСОБА_2

На підставі службової записки від 17.10.2018 року, першим заступником начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області видано наказ від 17.10.2018 №1415 Про проведення інспекційного відвідування (а.с.40).

На підставі даного наказу оформлене направлення на проведення інспекційного відвідування від 17.10.2018 №1415/02.5, яке доручено головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_2, посвідчення №382 (а.с.10).

Так, суд зазначає, що усний запит про надання інформації був спрямований позивачу відповідачем при виконанні нею контрольних повноважень інспектора праці. При цьому, такий усний запит не зумовлював виникнення будь-яких юридичних наслідків та не передбачав відповідальності за його невиконання. Порушення заборон, установлених пунктом 13 Порядку №295, у діях відповідача не встановлено.

До того ж, на підставі наказу №1415 від 17.10.2018, направлення на проведення інспекційного відвідування від 17.10.2018 №1415/02.5, було проведено інспекційне відвідування позивача та як свідчать матеріали справи, відповідачем відвідування позивача проведено з підстав та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 по справі №1140/2818/18 у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до виконуючого обов'язки начальника Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області ОСОБА_4 про визнання протиправним наказу №1510, виданого 11 жовтня 2018 року виконуючим обов'язки начальника Головного управління ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_4 - відмовлено (а.с.47-48). Згідно інформації з автоматизованої системи Діловодство спеціалізованого суду вказане рішення суду набрало законної сили 22.01.2019 року.

Вирішуючи спір у межах заявлених позивачем вимог, суд виходить з такого.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Процесуальні питання оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень регламентовані Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Завданням адміністративного судочинства згідно з положеннями частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно зі ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, право на звернення до адміністративного суду з позовом не є тотожним праву на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист, адже для того, щоб він був наданий, необхідно встановити, що право особи, яка звернулась з позовом, були дійсно порушені в публічно-правових відносинах.

З наведених положень закону випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушено його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність мають бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача. До того ж, порушення права може означати необґрунтовану заборону на його реалізацію, встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації.

У ході розгляду справи позивачем не доведено та суд не знайшов обґрунтованих підтверджень, що дії відповідача як суб'єкта владних повноважень, щодо здійснення заходу відвідування та усного витребування у позивача документів призвели до настання будь-яких юридичних наслідків, мали вплив на реалізацію її (позивача) прав, свобод, інтересів та призвели до їх порушення.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення позову в повному обсязі.

Враховуючи, що позивачу відмовлено у задоволенні її позову, підстави для стягнення на її користь понесених судових витрат на сплату судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (25014, м. Кропивницький, вул.Шахтарська, 74, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в Кіровоградській області ОСОБА_2 (25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 24, ЄДРПОУ: 39808965) про визнання дій протиправними - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_5