Рішення

від 10.01.2019 по справі 280/4235/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 січня 2019 року (14 год. 45 хв.)Справа № 280/4235/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Аксьонової С.В.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1;

відповідача - ОСОБА_2;

розглянув у судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Запорізький завод феросплавів (далі - позивач або АТ ЗФЗ ) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач або Офіс ВПП ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2018 № НОМЕР_1.

Ухвалою суду від 10.10.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 06.11.2018.

06.11.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 03.12.2018.

Ухвалою суду від 03.12.2018 провадження у справі зупинено до 10.01.2019.

Ухвалою суду від 10.01.2019 провадження у справі поновлено.

10.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 10.01.2019.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема зазначив, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог абз. а п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. б 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки факт отримання позивачем послуг з перероблення (збагачення) нікелевмісного королька фракції 0-25 мм від ТОВ Агарта ЛТД підтверджені первинними документи у відповідності по приписів Податкового кодексу України. Податкові накладні по взаємовідносинам позивача із ТОВ Агарта ЛТД зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Суми ПДВ по таким податковим накладним позивачем віднесені до складу податкового кредиту та відображені в додатку №5 до Декларації з ПДВ за травень 2018 року. Так, з урахуванням даних про третю особу - ТОВ Капітал-Сервіс ММХ , з якою позивач не мав договірних відносин, помилкових даних про початок виконання робіт з переробки нікелевмісного королька та інформації про походження сировини для переробки податковим органом зроблено протиправний висновок про документальне оформлення нереальних господарських операцій та неправомірне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ Агарта ЛТД на суму ПДВ 52 151,43 грн. Під час проведення перевірки АТ ЗФЗ було надано первинні документи, щодо господарських взаємовідносин із ТОВ Агарта ЛТД у квітні-травні 2018 року, а також пояснення, з питань щодо періоду початку виконання робіт, походження сировини, яка надавалася для переробки, перевезення сировини, які в сукупності підтверджують реальний та звичайний характер господарських операцій, які відбулися між позивачем та ТОВ Агарта ЛТД . Однак такі документи та пояснення не були враховані за наслідками перевірки. Натомість зроблені помилкові та необґрунтовані припущення, які стали наслідком незаконного висновку за результатами проведеної перевірки. Також вважає що право на податковий кредит є підтвердженим належним чином оформленими податковими накладеними, фактом оплати продукції, що одночасно кореспондує зобов'язанням з ПДВ, які задекларував постачальник. Беручи до уваги вищенаведене, висновки податкового органу є недоведеними, у зв'язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, про що подав відзив на позовну заяву (вх. № 34733 від 30.10.2018), відповідно до якого вказує, що перевіркою встановлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації позивача з ПДВ за травень 2018 року в частині включення до складу податкового кредиту, та як наслідок суми яка підлягає відшкодуванню сум ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ Агарта ЛТД , оскільки встановлено відсутність факту реального здійснення господарської операції з придбання послуг з переробки (збагачення) нікелевмісного королька фракції 0-25 мм позивачем на суму ПДВ 52 151,43 грн. При проведенні перевірки встановлено, що позивачем при формуванні податкового кредиту за травень 2018 року неправомірно враховано суму ПДВ у розмірі 52 151,43 грн., у зв'язку з включенням сум ПДВ по податковим накладним складеними ТОВ Агарта ЛТД . Так, ТОВ Агарта ЛТД відобразило придбання аналогічних послуг, реалізованих в подальшому позивачу у контрагента-постачальника ТОВ Капітал-Сервіс ММХ , однак, ТОВ Капітал-Сервіс ММХ не мало можливості виконувати вищенаведені роботи, оскільки не має в наявності основних засобів та матеріальних ресурсів, що необхідні для виконання зазначених робіт. Отже, надані до перевірки позивачем первинні документи по взаємовідносинам ТОВ Агарта ЛТД не є достатніми доказами фактичного виконання робіт, наведених у податкових накладних, господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими схемами оформлення нереальних господарських операцій між позивачем та ТОВ Агарта ЛТД , виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача. Враховуючи викладене, вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуване рішення діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, у зв'язку із чим просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 10.01.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд з'ясував наступне.

АТ ЗФЗ (код ЄДРПОУ 00186542) є юридичною особою, яка зареєстрована 30.05.1995, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.27).

Основними видами економічної діяльності є 24.10 Виробництво чавуну сталі та феросплавів, 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 35.14 Торгівля електроенергією, про що свідчать Відомості з ЄДРПОУ №668/2018 від 04.05.2018 (а.с.28).

У період з 06.08.2018 по 27.08.2018, на підставі наказу від 03.08.2018 №1458 та направлення на перевірку від 03.08.2018 №146, у зв'язку із наданням ПАТ ЗФЗ листом від 30.07.2018 № 12/266 (вх. № ЗУ ОВПП від 30.07.2018 № 49693/10), заперечень до акту від 19.07.2018 № 391/28-10-47-06/00186542 про результати камеральної перевірки АТ ЗФЗ (код ЄДРПОУ 00186542) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2018 року, на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, фахівцями відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка АТ ЗФЗ з питань що стали предметом заперечень підприємства, а саме: дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ Агарта ЛТД (код ЄДРПОУ 39461026) за період травень 2018 року, за результатами якої складено Акт № 89/28-10-47-06/00186542 від 17.09.2018 (а.с.29-56).

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог абз. а п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. б 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, пп.1 п.4 Розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за № 159/28289, в результаті чого: позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податкової декларації з ПДВ з травень 2018 року (р. 19) на суму 52 151,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) податкової декларації з ПДВ за травень 2018 року на суму 52 151,00 грн.

Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що в ході проведення перевірки встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання послуг з перероблення (збагачення) нікелевмісного королька фракції 0-25 мм від ТОВ Агарта ЛТД . Оскільки реальність вчинення господарських операцій між АТ ЗФЗ та ТОВ Агарта ЛТД не підтверджено обставинами, податковий орган у акті перевірки дійшов висновку, що надані позивачем до перевірки документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

Крім того, податковим органом у акті зазначено, що надані до перевірки АТ ЗФЗ первинні документи по взаємовідносинам ТОВ Агарта ЛТД не є достатніми доказами фактичного виконання робіт, наведених у податкових накладних, господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими схемами оформлення нереальних господарських операцій між позивачем та ТОВ Агарта ЛТД , виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби подано письмові заперечення № 12/340 від 20.09.2018 на акт № 89/28-10-47-06/00186542 від 17.09.2018 (а.с.57-66).

Листом-відповіддю на заперечення № 39478/10/28-10-47-06 від 21.09.2018 висновки акту перевірки № 89/28-10-47-06/00186542 від 17.09.2018 залишені без змін, як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства (а.с.57-71).

На підставі Акту перевірки № 89/28-10-47-06/00186542 від 17.09.2018, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення форми В1 від 24.09.2018 №0004124706, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2018 року у розмірі 52151,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 26075,50 грн. (а.с.72-73).

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із вказаним позовом про його скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22, пунктом 185.1 статті 185 та пунктом 186.1 статті 186 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

За пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині другій статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Бюджетне відшкодування за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, наявність належним чином оформлених первинних документів, зокрема, податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само і помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Так, судом встановлено, що 31.01.2018 між АТ Запорізький завод феросплавів (замовник) та ТОВ Агарта ЛТД (виконавець) укладено Договір на виконання робіт по переробленню (збагаченню) нікелевмісного королька фракції 0-25 мм №207, відповідно до якого замовник замовляє, виконавець зобов'язується виконати роботи з перероблення (збагачення) нікелевмісного королька фракції 0-25мм, з метою отримання корисних продукту - скрапу вид № 25/326 та попутного продукту - марганцевого пилу. Виконавець отримує нікелевмісний корольок у місці зберігання на території замовника та доставляє до місця виконання робіт власними силами та за власний кошт. Факт передачі та транспортування оформлюється замовником товарно-транспортною накладною. Результати зважування при відвантаженні оформлюється ваговим квитком за кількістю, що складається для обох сторін за цим договором. Факт передачі та транспортування переробленого продукту оформлюється замовником актом прийому - передачі корисного продукту та товарно-транспортною накладною. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.06.2018 (а.с.96-102).

Згідно з умовами вказаного договору № 207 від 31.01.2018, ТОВ Агарта ЛТД у квітні 2018 року виконало роботи (надало послуги) з переробки (збагачення) нікелевмісного королька фракції 0-25 мм переробивши 484,14 т. на загальну суму 562 908,54 грн. (у т.ч. ПДВ), в тому числі в рахунок передплати перерахованої АТ ЗФЗ на адресу ТОВ Агарта ЛТД в березні 2018 року в розмірі 250 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 41 666,67 грн.

Так, судом встановлено та підтверджено представником позивача, що роботи з перероблення нікелевмісного королька були розпочаті у березні 2018 року, та перша партія сировини на адресу ТОВ Агарта ЛТД була направлена в березні 2018 року, про що свідчать відповідні товарно-транспортні накладні, наявні в матеріалах справи.

Так, між ТОВ Агарта ЛТД та АТ ЗФЗ були підписані: Акт прийому-передачі виконаних робіт з надання послуг № 2 від 10.04.2018; Акт прийому-передачі виконаних робіт з надання послуг № 3 від 20.04.2018; Акт прийому-передачі виконаних робіт з надання послуг № 4 від 27.04.2018.

Також, ТОВ Агарта ЛТД надані рахунки: № 2 від 20.04.2018 на суму 105 336,52 грн (у т.ч. ПДВ 17 556,09 грн); № 3 від 27.04.2018 на суму 207 572,02 грн (у т.ч. ПДВ 34 595,34 грн).

На підтвердження виконання умов договору № 207 від 31.01.2018 позивачем надано до матеріалів справи, зокрема: товарно-транспортні накладні, вагові квитки, акти прийому-передачі корисного продукту, прибуткові ордери, акти прийому-передачі виконаних робіт з надання послуг, платіжні доручення № 316611 від 11.05.2018 на суму в розмірі 105 336,89 грн., № 316612 від 18.05.2018 на суму в розмірі 207 571,65 грн.

В момент виникнення податкових зобов'язань ТОВ Агарта ЛТД складено та надано АТ ЗФЗ податкові накладні № 2 від 20.04.2018 на суму 105 336,52 грн. № 3 від 27.04.2018 на суму 207 572,02 грн., які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі виписаних ТОВ Агарта ЛТД податкових накладних №2 від 20.04.2018 та № 3 27.04.2018, позивачем відображено податковий кредит з ПДВ у сумі 52 151,43 грн. у податковій звітності за травень 2018 року.

Разом з цим, судом встановлено, що отримані корисні продукти - скрап вид № 25/326, в подальшому реалізовано позивачем на користь ПрАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь за договором № 11-18/35/11180170 від 01.03.2018, що підтверджується доданими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, актами приймання, довіреностями, накладними на відпуск матеріалів на сторону, рахунками.

Марганцевий пил, що отриманий АТ ЗФЗ від ТОВ Агарта ЛТД , використовувався позивачем у власному виробництві, що підтверджується прибутковими ордерами та накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, актами використання пилу, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, реальність господарської операції, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи. Факт наявності у позивача податкових накладних, складених у відповідності до вимог податкового законодавства, відповідачем не оспорюється.

За вказаних обставин суд вважає висновки податкового органу щодо не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій з надання послуг з перероблення (збагачення) нікелевмісного королька між позивачем та ТОВ Агарта ЛТД , з чого випливає право позивача на формування податкового кредиту необґрунтованими.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Доказів анулювання свідоцтва платника ТОВ Агарта ЛТД податковим органом суду не надано, у зв'язку з чим не має підстав для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні робіт (послуг).

Разом з цим, податковим органом у акті перевірки зазначено, що ТОВ Капітал-Сервіс ММХ (код ЄДРПОУ 37442656), яка залучена ТОВ Агарта ЛТД як субпідрядна організація для виконання робіт, згідно договору № 207 від 21.01.2018, не мало можливості виконувати вищезазначені роботи, оскільки ТОВ Капітал-Сервіс ММХ не має у наявності основних засобі та матеріальних ресурсів, що необхідні для виконання вищенаведених робіт.

Суд не погоджується із вказаним висновком з огляду на наступне.

Відповідно до п.2.2 договору № 207 від 31.01.2018, перероблення (збагачення) нікелевмісного королька виконавець проводить у місці розташування Установки по подрібленню шлаків , а саме за адресою: м.Запоріжжя вул.Скворцова, 238-Б.

Так, листом від 16.11.2018 вих. № 16/18 ТОВ Агарта ЛТД повідомило позивача, що Виконавець, керуючись п.4.5 укладеного договору (право на залучення третіх осіб для виконання робіт по договору), уклав договір підряду № 01/01 від 07.03.2018 з ТОВ Капітал-Сервіс ММХ .

Не маючи власних виробничих активів ТОВ Капітал-Сервіс ММХ , для забезпечення процесу перероблення, розміщення виробничого обладнання та складської діяльності, уклало договір оренди приміщення за адресою: м.Запоріжжя, вул. Скворцова, 2386 з ТОВ Слов'яне- 2000 , предметом оренди є виробничий цех, козловий кран та прилегла ділянка площею 900 м.кв.

Також, ТОВ Капітал-Сервіс ММХ орендувало установку з подріблення шлаків у ТОВ ВЕРХУГОЛЬ та Грохот трьохфракційний ГИЛ-426 згідно договору оренди у ТОВ Торгівельний дім Альфа-Маркет . Зазначені орендодавці є власниками виробничого обладнання, яке орендувало ТОВ Капітал-Сервіс ММХ .

Щодо посилань в Акті перевірки та відзиві на позовну заяву на відсутність реальної можливості здійснення господарської операції між ТОВ Агарта ЛТД та АТ ЗЗФ , оскільки встановлено відсутність придбання послуг по ланцюгу (ТОВ Капітал-Сервіс ММХ - ТОВ Агарта ЛТД - кінцевому споживачу АТ ЗФЗ ), то суд вважає такими, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з тих підстав, що згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

В Податковому кодексі України відсутня будь-яка норма, яка б позбавляла платників податків права на податковий кредит у випадку, коли постачальники (продавці) такого платника податків несвоєчасно подають податкову звітність, не декларують та/або не сплачують податки за тими ж операціями, а платник податку виконав усі передбачені законом умови та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентом за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при роботі з контрагентом зроблені виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015.

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеним договором, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих послуг, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб'єкта владних повноважень про фіктивність правочинів та їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що податковим органом необґрунтовано зроблено висновок про нереальність здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ Агарта ЛТД та безпідставно зменшено суму від'ємного значення АТ ЗФЗ на суму ПДВ, включену до податкової звітності за наслідками виконання договору на виконання робіт по переробленню (збагаченню) нікелевмісного королька фракції 0-25 мм №207 від 31.01.2018.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримання позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем вимог абз. а п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. б 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийнято відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі був Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11, код ЄДРПОУ 00186542) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004124706 від 24.09.2018, яким Акціонерному товариству Запорізький завод феросплавів зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2018 року на суму 52151,00грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 26075,50грн., прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Присудити на користь Акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 21.01.2019.

Суддя Ю.В. Калашник