Ухвала

від 21.01.2020 по справі 280/4235/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 січня 2020 року

Київ

справа №280/4235/18

адміністративне провадження №К/9901/36398/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 у справі №280/4235/18 за позовом Акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

26.12.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офіс великих платників податків ДФС (далі - ДФС), яка передана судді-доповідачу 13.01.2020, на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДФС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.01.2019.

З касаційної скарги вбачається, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.10.2019 у задоволенні клопотання ДФС про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, апеляційну скаргу у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків шляхом надання о заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших поважних підстав пропуску строку. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку, встановленого для її подання, та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 10.01.2019 подано 23.09.2019 , тобто після спливу строку на апеляційне оскарження. При цьому, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 відмовлено заявнику в задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків та повернуто апеляційну скаргу.

У клопотанні про поновлення строку відповідачем зазначено, що звернення з першою апеляційною скаргою відбулось у строки, встановлені КАС України. При цьому повернення апеляційної скарги не позбавляє права заявника подати її повторно, тому після сплати судового збору апелянт вдруге звернувся до апеляційного суду з метою реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені ДФС причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після повернення вперше поданої скарги.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції ДФС подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке вмотивоване тим, що один рік з дня прийняття оскаржуваного судового рішення не сплинув, відповідно у податкового органу не втрачена можливість поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Натомість, повторно з апеляційною скаргою податковий орган звернувся лише 23.09.2019, тобто після спливу понад шести місяців з моменту оприлюднення ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги від 02.04.2019. З огляду на наведене, апеляційний суд вказав, що апелянтом не наведено поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки тільки у серпні 2019 року надійшло додаткове фінансування на сплату судового збору, а з рахунка 2800 знято арешт. У розумні строки після настання вказаних обставин відповідач повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою. Скаржник наголошує, що ним було виконано усі вимоги, необхідні для відкриття апеляційного провадження: надано повний обсяг документів, сплачено судовий збір та направлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки скаржником не повідомлено інших (поважних) підстав для поновлення такого строку.

Поряд суд касаційної інстанції зазначає, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Апеляційний суд обґрунтовано не взяв до уваги доводи скаржника, що апеляційна скарга подана в межах річного строку, передбаченого частиною другою статті 299 КАС України, а тому суд апеляційної інстанції повинен був прийняти апеляційну скаргу до розгляду, оскільки ця норма імперативно встановлює граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судових рішень суб`єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб`єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів . Не встановлює ця норма і наявність у суб`єктів владних повноважень безумовного права протягом року оскаржувати судові рішення без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

І у цій справі такий строк пропущено, що не заперечується ДФС. При цьому, вдруге апеляційну скаргу направлено поштою більше ніж через шість місяців після повернення первісної апеляційної скарги.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 у справі №280/4235/18 .

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

Є.А. Усенко ,

Судді Верховного Суду