Ухвала

від 04.10.2019 по справі 280/4235/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 280/4235/18

Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Ясенова Т.І. перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року (суддя суду 1 інстанції ОСОБА_1В.) в адміністративній справі за позовом Акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2019 року Офісом великих платників податків ДФС подано до суду апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.01.2019.

При перевірці апеляційної скарги встановлено, що скаргу подано з порушенням вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Частинами 1, 2 статті 295 КАС України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Звертаючись до суду, податковим органом подано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

В обґрунтування заявленого клопотання посилається на те, що з апеляційною скаргою до суду податковий орган вперше звернувся в межах строку встановленого КАС України, проте ухвалою суду скаргу було повернуто заявнику у зв'язку із не усуненням недоліків. Повернення апеляційної скарги не позбавляє права заявника подати скаргу повторно, тому після сплати судового збору, управління звертається до суду та просить поновити строк апеляційного оскарження.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач вперше звернувся до суду з апеляційною скаргою 26.02.2019, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду першої інстанції. (а.с. 177)

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.04.2019 відмовлено у заявнику у

задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків, апеляційну скаргу відповідача повернуто заявнику у зв'язку із не виконання вимог ухвали від 12.03.2019 про залишення апеляційної скарги без руху, а саме не надано до суду документ про сплату судового збору.

Згідно з частиною 8 статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Так, в разі повернення апеляційної скарги особа має право повторно подати апеляційну скаргу, але в межах строку звернення до суду з апеляційною скаргою встановленого статтею 295 КАС України, або у разі поновлення пропущеного строку з причин, які будуть визнані судом поважними.

Повторно з апеляційною скаргою Офіс великих платників податків ДФС звернувся 23.09.2019, тобто поза межами строку встановленого статтею 295 КАС України.

Судом встановлено, що управлінням не було реалізовано право на касаційне оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

Так, ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час.

Отже, доводи наведені в клопотанні не можуть бути визнані поважними причинами пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції при зверненні з апеляційною скаргою повторно.

Частиною 3 статті 298 КАС України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків встановлених цим Кодексом, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші поважні підстави для поновлення строку.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що апелянтом подано апеляційну скаргу до адміністративного суду апеляційної інстанції після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для направлення до суду апеляційної інстанції заяви із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку встановленого для апеляційного оскарження.

Керуючись ст. 169, 241-245, 298 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року залишити без руху та надати строк десять днів з моменту отримання заявником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення до суду апеляційної інстанції заяви із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку встановленого для апеляційного оскарження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.І. Ясенова