Рішення

від 11.01.2019 по справі 620/3580/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2019 року м.Чернігів Справа № 620/3580/18

Чернігівський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, Головного управління ДФС у Чернігівській області, третя особа на стороні відповідача - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 30.06.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що підставою для прийняття податковим органом рішення про визначення сум податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб має бути інформація від Мінекономрозвитку про середньоринкову вартість автомобіля із врахуванням його марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення та пробігу, яка, на час прийняття спірного рішення, в ГУ ДФС в Чернігівській області була відсутня. За таких обставин вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 05.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

22.11.2018 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому зазначено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувала інформація Мінекономрозвітку, наявна в базі АІС Податковий блок , тому вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27.11.2018 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що відповідачем не надано жодного доказу, який би підтвердив законні підстави для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016, а саме отримання інформації Мінекономрозвитку щодо автомобіля позивача. А надана інформація з АІС Податковий блок не містить відомостей, необхідних для встановлення належності автомобіля до об'єктів спадкування згідно з підпунктом 267.2 пункту 267.2 статті 267 ПК України, а тому ця інформація не може бути належним доказом.

29.11.2018 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

04.12.2018 представником відповідача надані заперечення, в яких зазначає, що повноваження щодо визначення середньоринкової вартості автомобіля для цілей віднесення його до об'єктів оподаткування транспортним податком належать виключно Мінекномрозвитку, а тому тільки отримавши інформацію від Мінекономрозвитку щодо об'єкту оподаткування транспортним податком, контролюючий орган вносить таку інформацію до ІС Податковий блок та приймає відповідне податкове повідомлення рішення. Така інформація в 2016 році передавалась до податкового органу виключно в електронному вигляді.

17.12.2018 від представника третьої особи надійшли пояснення в яких зазначено, що розрахована у 2016 році згідно Методикою середньоринкова вартість автомобіля Toyota Land Cruiser 200 з об'ємом циліндрів двигуна 4,5 літра, дизель, автоматичною коробкою переключення, 2013 року випуску та пробігом 116000 км. становила 988425,00 гривень (з ПДВ).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник відповідачів позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, просив розгляд справи проводити без його участі.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER 200 універсал-В, 2013 року випуску, з об'ємом двигуна 4461 куб.см, дата першої реєстрації транспортного засобу 11.10.2013 належить позивачу на праві власності, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 19.09.2013 № ВДиА-0001/262 (а.с.14-15), видатковою накладною Авто № ВДиРА-000990 від 10.10.2013 та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САТ № 295400 (а.с.13), (а.с.16)

30.06.2016 Менською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області Новгород-Сіверським відділенням винесено податкове повідомлення-рішення, згідно якого позивачу визначено грошове зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб у сумі 25000,00 грн. з визначенням періоду оподаткування 2016 рік, що підтверджується корінцем податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 № 92491-25 (а.с. 66).

05.08.2016 позивачем сплачено транспортний податок у сумі 25000,00 грн., що підтверджується довідкою Менської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області від 29.03.2018 № 80/25-29 (а.с.17).

Разом з тим, не погодившись з таким рішенням податкового органу, 16.05.2018 позивач звернулась до Мінекономрозвитку з проханням надати інформацію щодо середньоринкової вартості легкового автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 універсал-В з об'ємом циліндрів двигуна 4461 куб.см, тип пального - дизельне паливо, 2013 року випуску та пробігом 116000 км, для цілей оподаткування транспортним податком у 2016 році.

30.05.2018 Мінекономрозвитку надало відповідь № 3805- 05/23070-09, в якій зазначено, що відповідно до інформації ДП Держзовнішінформ середньоринкова вартість легкового автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 з об'ємом циліндрів двигуна 4,5 літра, дизель, автоматичною коробкою переключення передач до 4 років експлуатації становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. В той же час, Мінекономрозвитку зазначає, що розрахована у 2016 році згідно з Методикою середньо ринкова вартість автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 з об'ємом циліндрів двигуна 4,5 літра, дизель, автоматичною коробкою переключення, 2013 року випуску та пробігом 116000 км, становила 988425 гривень (з ПДВ).

27.07.2018 позивач звернулась до Головного управління ДФС у Чернігівській області із заявою, в якій просила скасувати податкове повідомлення-рішення щодо нарахування їй транспортного податку в податковому періоді 2016 року за вищезазначеним транспортним засобом, та повернути їй помилково сплачений в 2016 році транспортний податок в сумі 25000 грн.

31.08.2018 листом Головне управління ДФС у Чернігівській області № 1925/0/25-01-13-04-33 повідомило, що оскільки податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 року про визначення податкового зобов'язання за платежем: Транспортний податок 18011000 за 2016 рік в сумі 25000 грн. позивачем не оскаржувалось, у Головного управління ДФС у Чернігівській області відсутні підстави для повернення коштів, сплачених 05.08.2016 року в сумі 25000 грн.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд зазначає таке.

Питання щодо оподаткування транспортним податком врегульовано статтю 267 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин).

Так, підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 24.12.2015 року № 909-VIII) встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (стаття 8 Закону України Про державний бюджет України на 2016 рік ). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1033500 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України від 18.02.2016 № 66, в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин (далі-Методика), виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.

Пунктом 2 ОСОБА_2 визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н ) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів), (п. 3 ОСОБА_2).

Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку (пункт 4 ОСОБА_2).

Мінекономрозвитку відповідно до цієї ОСОБА_2 розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п.13 ОСОБА_2).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 ОСОБА_2 в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Аналіз наведених положень ОСОБА_2 свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана податковим органом від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача, яка розрахована у відповідності до вищенаведеної ОСОБА_2.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

У розумінні статті 72 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша стаття 73 КАС України).

В той же час, така інформація відсутня, а тому впевнитись у наявності підстав у податкового органу для прийняття податкового повідомлення-рішення неможливо.

Що стосується інформації з АІС Податковий блок , то остання не містить всіх відомостей, необхідних для встановлення належності автомобіля до об'єктів оподаткування за підпунктом 267.2 пункту 267.2 статті 267 ПК України, а тому ця інформація не є належним доказом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Северянін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про достатність аргументів для задоволення позову.

Щодо питання про стягнення з відповідачів понесених витрат на правову допомогу в розмірі 2800,00 грн. на користь ОСОБА_3, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, представником позивача 08.11.2018 виписку Приватбанку від 18.10.2018 № 5018307SB про сплату 2800,00 грн. відповідно до договору про надання правової допомоги від 27.07.2018.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок), сплачений відповідно квитанції від 03.10.2018 № N1B8Z51029 та понесені витрати на правову допомогу у сумі 2800,00 грн. (дві тисячі вісімсот гривень 00 копійок), сплачені відповідно до виписки Приватбанку від 18.10.2018 № 5018307SB.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області від 30.06.2016 про визначення ОСОБА_3 суми податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 25000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок), сплачений відповідно квитанції від 03.10.2018 № N1B8Z51029 та понесені витрати на правову допомогу у сумі 2800,00 грн. (дві тисячі вісімсот гривень 00 копійок), сплачені відповідно до виписки ПРИВАТБАНКУ від 18.10.2018 № 5018307SB.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 24.01.2019.

Позивач: ОСОБА_3 (вул. Буяльського (Калініна), буд. 52, м. Новгород-Сіверський, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач: Менська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул. Сіверський шлях, 57, м. Мена, Чернігівська область, 15600, код ЄДРПОУ 39560485).

Відповідач: Головне управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код 39392183).

Третя особа: Міністерство економічного розвитку і торгівлі (вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ 37508596).

Суддя І.І. Соломко