Постанова

від 25.03.2019 по справі 620/3580/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3580/18 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Гужві К.М.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача - ОСОБА_3,

від відповідачів (апелянтів) - Радінченко М. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області та Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, третя особа на стороні відповідача: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_5 з позовом до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, Головного управління ДФС у Чернігівській області в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване рішення відповідача про визначення суми податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб не ґрунтується на інформації, отриманої від Мінекономрозвитку про середньоринкову вартість її автомобіля з урахуванням його марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення та пробігу, оскільки станом на час прийняття спірного рішення, ця інформація у ГУ ДФС в Чернігівській області була відсутня. За таких обставин позивач зазначала, що вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідачами подано апеляційну скаргу, в якій останні, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невідповідність висновків суду нормам матеріального права, просять скасувати повністю рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність достатньої та належної інформації у податкового органу щодо вартості автомобіля позивача та відповідно підстав для визначення суми грошового зобов'язання в оскаржуваному повідомленні-рішенні.

Зокрема, апелянти стверджують, що згідно з даними листа Мінекономрозвитку України, середньоринкова вартість транспортного засобу позивача розрахована у 2016 році з урахуванням пробігу вказаного останньою становила 988425 грн.

Водночас, з урахуванням того, що позивачем не надано доказів (даних) щодо пробігу її автомобіля, апелянти вважають, що позивачем не спростовано висновків контролюючого органу щодо наявності підстав для визначення оскаржуваного позивачем податкового зобов'язання з транспортного податку.

З огляду на зазначене, апелянти вважають, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду - без змін.

В обґрунтування вказаної правової позиції зазначає, що доводи апелянтів є безпідставними та повністю спростовується наявними у справі доказами.

Представник позивача наголошує, що жодних підстав для винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення не існувало та жодних доказів про наявність інформації про вартість (розрахунку вартості) автомобіля позивача відповідачами суду не надано.

З огляду на зазначене, представник позивача вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не спростовують законних і обґрунтованих висновків суду першої інстанції, яке було прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

У ході судового розгляду справи представники сторін підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, автомобіль марки Toyota Land Cruiser 200 універсал-В, 2013 року випуску, з об'ємом двигуна 4461 куб.см, дата першої реєстрації транспортного засобу 11.10.2013 належить позивачу на праві власності, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 19.09.2013 № ВДиА-0001/262 (а.с.14-15), видатковою накладною Авто № ВДиРА-000990 від 10.10.2013 та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САТ № 295400 (а.с.13), (а.с.16).

Згідно з даними вказаного договору ціна вказаного автомобіля станом на 19 вересня 2013 року становила 935534,10 грн., а згідно з даними видаткової накладної - 912769, 36 грн.

Водночас, відповідач вважаючи, що розмір вартості автомобіля позивача становить понад 1033500 грн. та є об'єктом оподаткування відповідно до вимог ПК України, 30 червня 2016 прийняв податкове повідомлення-рішення, згідно якого визначив позивачу грошове зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб у сумі 25000,00 грн. з визначенням періоду оподаткування 2016 рік (а.с. 66).

05 серпня 2016 року позивачем сплачено транспортний податок у сумі 25000,00 грн., що підтверджується довідкою Менської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області від 29.03.2018 № 80/25-29 (а.с.17).

Разом з тим, не погодившись з таким рішенням податкового органу, 16 травня 2018 року позивач звернулась до Мінекономрозвитку з проханням надати інформацію щодо середньоринкової вартості легкового автомобіля Toyota Land Cruiser 200 універсал-В з об'ємом циліндрів двигуна 4461 куб.см, тип пального - дизельне паливо, 2013 року випуску та пробігом 116000 км, для цілей оподаткування транспортним податком у 2016 році.

30 травня 2018 року Мінекономрозвитку надало відповідь № 3805- 05/23070-09, в якій зазначено, що відповідно до інформації ДП "Держзовнішінформ" середньоринкова вартість легкового автомобіля Toyota Land Cruiser 200 з об'ємом циліндрів двигуна 4,5 літра, дизель, автоматичною коробкою переключення передач до 4 років експлуатації становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. В той же час, Мінекономрозвитку зазначає, що розрахована у 2016 році згідно з Методикою середньо ринкова вартість автомобіля Toyota Land Cruiser 200 з об'ємом циліндрів двигуна 4,5 літра, дизель, автоматичною коробкою переключення, 2013 року випуску та пробігом 116000 км, становила 988425 гривень (з ПДВ).

Колегією суддів встановлено, що аналогічні пояснення були подані представником Мінекономрозвитку до суду, в яких зазначено, що розрахована у 2016 році згідно Методикою середньоринкова вартість автомобіля Toyota Land Cruiser 200 з об'ємом циліндрів двигуна 4,5 літра, дизель, автоматичною коробкою переключення, 2013 року випуску та пробігом 116000 км. становила 988425,00 гривень (з ПДВ).

27 липня 2018 року позивач звернулась до Головного управління ДФС у Чернігівській області із заявою, в якій просила скасувати податкове повідомлення-рішення щодо нарахування їй транспортного податку в податковому періоді 2016 року за вищезазначеним транспортним засобом, та повернути їй помилково сплачений в 2016 році транспортний податок в сумі 25000 грн.

Розглянувши вказане звернення, Головне управління ДФС у Чернігівській області листом від 31 серпня 2018 року № 1925/0/25-01-13-04-33 повідомило позивачу, що оскільки податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 року про визначення податкового зобов'язання за платежем: "Транспортний податок 18011000" за 2016 рік в сумі 25000 грн. позивачем не оскаржувалось, у Головного управління ДФС у Чернігівській області відсутні підстави для повернення коштів, сплачених 05.08.2016 року в сумі 25000 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернулась до суду з позовом про його оскарження.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана податковим органом від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача, яка розрахована у відповідності до вищенаведеної ОСОБА_4. Водночас, така інформація відсутня, а тому впевнитись у наявності підстав у податкового органу для прийняття податкового повідомлення-рішення неможливо.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України у редакції, що діяла у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Колегія суддів зазначає, що станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378,00 грн. (стаття 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік"), а тому 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року складали 1033500 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн.

У свою чергу, вказана вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 (далі - ОСОБА_4), відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Таким чином, з наведених правових норм вбачається, що у визначенні середньоринкової вартості автомобіля обов'язково враховується дані марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, а також пробіг транспортного засобу.

Аналогічний правовий висновок було викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 826/15499/16. Так, у вказаному рішенні колегією суддів зазначається, що на коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 ОСОБА_4 впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів.

Наведене також підтверджується наявною у матеріалах справи інформацією вказаною Мінекономрозвитку у листі від 30 травня 2018 року № 3805-05/23070-09, а також письмових пояснень останнього, наданих суду під час розгляду справи.

Так, у вказаному листі та поясненнях Мінекономрозвитку зазначає, що розрахована у 2016 році згідно з Методикою середньоринкова вартість автомобіля Toyota Land Cruiser 200 з об'ємом циліндрів двигуна 4,5 літра, дизель, автоматичною коробкою переключення, 2013 року випуску та пробігом 116000 км. становила 988425,00 гривень (з ПДВ).

Тобто, наведені обставини свідчать про те, що контролюючий орган, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн. не пересвідчився, що транспортний засіб останньої є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, оскільки не володів достатньою та достовірною інформацією щодо середньоринкової вартості відповідного автомобіля, що у свою чергу є обов'язковою умовою для визначення платників відповідного податку.

У свою чергу, колегія суддів також звертає увагу, що як було зазначено Верховним Судом у постанові від 10 травня 2018 року у справі № 826/15499/16 межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Отже, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку саме податковим органом, а не платником податків інформація про автомобіль позивача, яка розрахована у відповідності до вищенаведеної ОСОБА_4.

Водночас, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та доводами позивача, що станом на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення відповідач такою інформацією не володів. Разом з цим, колегія суддів зауважує, що під час судового розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції відповідачем таких даних суду також не надано, а тому впевнитись у наявності підстав у податкового органу для прийняття податкового повідомлення-рішення неможливо.

При цьому, суд апеляційної інстанції також зауважує, що під час судового та апеляційного розгляду справи відповідачем не було взагалі надано жодних доказів на підтвердження того, що середньоринкова вартість автомобіля позивача становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Отже, вказані доводи ґрунтуються виключно на припущеннях суб'єкта владних повноважень, що є не припустимим з урахуванням приписів статті 19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У свою чергу, колегія суддів враховує, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов'язку доказування протилежного.

Разом з цим, відповідачами, як суб'єктом владних повноважень не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про правомірність прийняття оскаржуваного рішення. Не встановлено судом відповідних обставин і в ході розгляду справи.

Натомість, позивачем на підтвердження обґрунтованості позовних вимог та протиправності оскаржуваного рішення було надано суду лист Мінекономрозвитку щодо середньо ринкової вартості її автомобіля, з якого вбачається що вартість даного транспортного засобу розрахована у 2016 році згідно з Методикою становила 988425, 00 грн., що є меншим 750 мінімальних розмірів заробітної плати та відповідно не може бути об'єктом оподаткування транспортним податком.

Крім того, з метою встановлення об'єктивної істини у справі, а також повного та всебічного з'ясування обставин справи, судом першої інстанції було залучено до участі у справі Мінекономрозвитку. Так, останнім у ході судового розгляду справи було надано пояснення, якими підтверджено, що середньоринкова вартість автомобіля позивача, розрахована у 2016 році згідно з Методикою становила 988425, 00 грн.

Отже, наведені обставини свідчать, що у податкового органу були відсутні правові підстави для визначення позивачу грошового зобов'язання по транспортному податку та відповідно прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення. Не доведено відповідачами правомірності прийняття вказаного рішення і під час апеляційного розгляду даної справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області від 30.06.2016 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" за 2016 рік у сумі 25000,00 грн. є протиправним та таким, що підлягає до скасуванню.

У свою чергу, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини або порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.243-245, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області та Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючийсуддя А.Б. Парінов

Судді О.О. Беспалов

О.А. Губська

Повний текст постанови виготовлено 25 березня 2019 року