Постанова

від 24.01.2019 по справі 824/542/16-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/542/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк Олександр Петрович

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

24 січня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Охрімчук І.Г. Моніча Б.С.

за участю:

секретаря судового засідання: Ткач В.В.,

представників сторін,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року (постанова в повному обсязі складена 23.09.2018 року у м.Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 05 квітня 2016 року №000013/24-06-22/НОМЕР_1 про застосування до нього фінансових санкцій в розмірі 6204470,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем вимог статті 61 Конституції України та вказав на протиправність застосування до нього фінансових санкцій у вигляді штрафу за зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка у зв'язку з тим, що його може бути двічі притягнуто до відповідальності за одне й те саме правопорушення, адже наразі триває досудове розслідування у кримінальному провадженні №32015260000000075, розпочатому СУ ФР ГУ ДФС у Чернівецькій області 12 листопада 2015 року за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 204 Кримінального кодексу України.

Також зазначав, що рішення прийняте не за формою, передбаченою для податкового повідомлення-рішення, що суперечить Податковому кодексу України (далі - ПК України).

Крім цього, вважає, що він не є суб'єктом правовідносин, які регулює Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки не здійснював та не здійснює будь-якої діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Також вказував, що будь-якої процесуальної дії відносно нього відповідачем не проводилось. Натомість протоколом огляду від 17 листопада 2015 року не встановлено приналежність йому вилучених під час обшуку тютюнових виробів та причетність його до порушення законодавства.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням позивачем у справі подано до суду апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати зазначену постанову та прийняти нову - про задоволення позову.

Від відповідача до суду надійшло заперечення проти апеляційної скарги позивача в якому, просить судове рішення залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження здачи належних йому приміщень в оренду.

Вислухавши пояснення осіб, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, який перебуває на обліку в Кіцманській ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області з 03 квітня 2007 року на загальній системі оподаткування, основний вид економічної діяльності якого за КВЕД - розведення свійської птиці, а також - роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (а.с.48)

Згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 18 червня 2007 року належить нерухоме майно, а саме будівля свинарника, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.32).

Як вбачається з обставин справи, слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Чернівецькій області при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №32015260000000075, розпочатому СУ ФР ГУ ДФС у Чернівецькій області 12 листопада 2015 року за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 204 Кримінального кодексу України, здійснено обшук в будівлях, приміщеннях та спорудах АДРЕСА_1, власником яких є ОСОБА_2

Згідно протоколу обшуку від 12-13 листопада 2015 року слідчим виявлено та вилучено 557 ящиків тютюнових виробів без марок акцизного податку України (марки Джин Лінг , марки Мінськ , марки Мерілін ) та емності з рідиною із різким запахом спирту в кількості 3203 шт. (а.с.33-38).

05 квітня 2016 року Кіцманська ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області на підставі отриманих матеріалів кримінального провадження СУ ФР ГУ ДФС і Чернівецькій області (протоколу огляду від 17.11.2015 року), внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015260000000075 від 12.11.2015 року винесла рішення про застосування фінансових санкцій №000013/24-06-22/НОМЕР_1, яким встановлено порушення вимог статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі Закону №481/95-ВР), згідно якого: "Алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством", а саме зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка (а.с.10).

Вказаним рішенням згідно з абзацом 15 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 6204470,00 грн. "за зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка - 200 відсотків вартості товару але не менше 17000 грн.".

Згідно пояснень відповідача, рішення від 05 квітня 2016 року №000013/24-06-22/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій до позивача, відповідачем приймалось на підставі протоколу обшуку від 12 листопада 2015 року, продовження протоколу обшуку від 13 листопада 2015 року, протоколу огляду від 17 листопада 2015 року, протоколу допиту свідка від 18 листопада 2015 року, протоколу отримання зразків для експертизи від 15 січня 2016 року, постанови про призначення товарознавчої експертизи від 26 лютого 2016 року, висновку управління товарознавчої, інженерно-технічної та криміналістичної експертизи №142005901-0475 від 11 березня 2016 року, які є в матеріалах даної справи.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач приймаючи оскаржене рішення діяв у відповідності до наданих йому повноважень та обґрунтовано притягнув позивача, як суб'єкта господарювання (суб'єкта підприємницької діяльності) до фінансової відповідальності - штрафу, за зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка, які були виявлені працівниками слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Чернівецькій області у приміщенні, що належить позивачу.

При цьому, суд врахував, що позивач не заперечував факт знаходження у належному йому приміщенні тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка. Твердження позивача, що зазначені тютюнові вироби йому не належать, а належне йому приміщення, в якому їх було виявлено, він здавав в оренду іншим особам, за усною домовленістю судом не взято до уваги так як позивач не надав жодних належних доказів на підтвердження зазначених доводів. Зокрема, ним не було надано документів, які б підтверджували здачу в оренду належного йому приміщення, не вказано яким саме особам було здано в оренду таке приміщення, тощо.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції вважав доведеним факт скоєння позивачем виявленого порушення, яке, підтверджується наданими матеріалами правоохоронних органів та які, відповідно до пункту 5 Порядку №790 вважав достатніми для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Суд вважав, що можливе притягнення позивача до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 204 Кримінального кодексу України (незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів) не може виключає застосування до нього як суб'єкта господарювання фінансових санкцій відповідно до абзацу 15 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР і це не буде носити подвійного покарання.

Стосовно ж доводів позивача про протиправність оскаржуваного рішення з тих підстав, що законом передбачена можливість визначення грошових зобов'язань платників податків, у т.ч. застосування штрафних (фінансових) санкцій, виключно у формі прийняття податкових повідомлень-рішень, то суд погоджуючись з наявним порушенням форми рішення але вважав, що окремі дефекти рішення контролюючого органу не можуть сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо його протиправності. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах його повноважень та з його змісту можна чітко визначити суть встановленого порушення законодавства, таке рішення не підлягає скасуванню.

Запропонований підхід є універсальним принципом розгляду податкових спорів, відповідно до якого перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною, зокрема, в інформаційному листі від 28 березня 2014 року №375/11/14-14.

Отже, доводи позивача і в цій частині суд вважав безпідставними.

Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та прийнятому судовому рішенню, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон №481/95-ВР.

Згідно положень статті 1 Закону №481/95-ВР тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування.

Статтею 11 Закону №481/95-ВР визначено обов'язковість маркування тютюнових виробів, які реалізуються в Україні, а статтею 17 Закону №481/95-ВР встановлена відповідальність за порушення норм цього Закону.

Так, згідно абзацу 15 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Згідно частини четвертої статті 17 Закону №481/95-ВР рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481/95-ВР визначає Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790 (далі - Порядок №790).

За змістом пунктів 2 та 3 Порядку №790 за порушення, передбачені статтею 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом.

Згідно пункту 5 Порядку №790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: акт перевірки додержання суб'єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта господарювання, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Разом з тим, приписи статті 17 Закону України №481/95-ВР не встановлюють форм та вимог до рішень про застосування санкцій за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Такі норми містить Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 р. №790. Зокрема, додатком до цього Порядку визначено форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Водночас відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу ПК України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.

Зазначене стосується також і норм, які регулюють повноваження контролюючих органів у розумінні ПК України.

У свою чергу згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наведена норма в імперативному порядку зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.

Визначений аналізованою законодавчою нормою обов'язок контролюючого органу є безумовним і виникає в тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.

Водночас статтею 113 ПК України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Таким чином, обов'язком контролюючих органів у розумінні ПК України є визначення суми грошових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.

При цьому відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов'язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Зазначена норма встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.

При цьому в пункті 58.1 статті 58 ПК України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.

Зазначене цілком стосується органів доходів і зборів України, які контролюють дотримання вимог законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.

Тому прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні Податкового кодексу України в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме Податковому кодексу України.

Відповідно до пункту 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Згідно з пунктом 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Також пунктом 5 Порядку №790 встановлено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: акт перевірки додержання суб'єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта господарювання, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Беручи до уваги фактичні обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку, що податковим органом було допущено порушення як щодо форми, так і щодо підставності (доведеності складу правопорушення) при прийнятті рішення про застосування фінансових санкцій за порушення вимог статті 17 Закону України №481/95-ВР.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам позивача, що вилучення хоча й було здійснено з належних позивачу приміщень але він не має відношення до вилученого.

Взяті відповідачем матеріали кримінальної справи, як за основу прийнятого оскарженого рішення, не доводять вини позивача щодо незаконності зберігання саме ним тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка.

Таким чином, відсутність складу правопорушення в діях позивача, а саме об'єктивної сторони - не доведення факту вчинення протиправного діяння позивачем, виключає склад правопорушення, інкримінованого позивачу у цій справі та свідчить про безпідставність застосування до нього штрафних санкцій спірним рішенням.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2018 року по справі № 805/4340/16-а.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішення Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 фінансових санкцій у сумі 6204470,00 грн. є правомірним.

Крім того, на час перегляду справи судом апеляційної інстанції, зазначені обставини підтверджуються копією вироку Кіцманського районного суду Чернівецької області від 03.10.2017 року винесеного за результатами розгляду кримінального провадження №32015260000000075 з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості щодо ОСОБА_3, яка, відповідно до вироку, визнала, що саме вона в листопаді 2015 року незаконно зберігала спирт та тютюнови вироби різних марок за адресою: АДРЕСА_1.

У вказаному процесуальному документі ФОП ОСОБА_2 не згадується.

Зрозуміло, на час винесення судом першої інстанції рішення, останнім, не могло було бути враховано зазначений вирок, виходячи з його дати. Але його зміст також спростовує причасність ОСОБА_2 до правопорушення за яке відповідачем було накладено штраф та свідчить, що на час притягнення ОСОБА_2 до фінансової відповідальності не було враховано не доведеність контролюючим органом факту вчинення протиправного ним діяння.

Частиною другою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення судових рішень судами попередніх інстанцій) передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини четвертої цієї статті вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відтак, відсутність складу правопорушення в діях позивача, а саме об'єктивної сторони - не доведення факту вчинення протиправного діяння позивачем, виключає склад правопорушень, інкримінованих позивачу у цій справі та свідчить про безпідставність застосування до неї штрафних санкцій спірним рішенням.

В ході розгляду даної справи відповідач - суб'єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваного позивачем рішення. Натомість доводи позивача, з огляду на викладене вище, свідчать про його протиправність.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову по даній справи становить 6204470,00 грн.

Отже, при зверненні до суду першої інстанції позивачу необхідно було сплатити 6890,00 грн. судового збору, а при зверненні до суду апеляційної інстанції - 7579,00 грн.

Таким чином, понесені скаржником судові витрати в сумі 14469 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення скасувати.

Прийняти нову постанову якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кіцманської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 05 квітня 2016 року №000013/24-06-22/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в розмірі 6204470,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Кіцманської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області (59300, м.Кіцмань, Кіцманський район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 38561619) витрат по сплаті судового збору у сумі 14469 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят дев'ять грн.).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 24 січня 2019 року.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Охрімчук І.Г. Моніч Б.С.