Постанова

від 15.01.2019 по справі 826/105/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2019 року

Київ

справа №826/105/15

касаційне провадження №К/9901/9413/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 (головуючий суддя - Грищенко Т.М., судді: Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е.) у справі №826/105/15 за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства Рембудналадка до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне виробничо-комерційне підприємство Рембудналадка звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2014 №0009262203 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 48312,5грн., в тому числі: в сумі 38650грн. основного платежу та в сумі 9962,5грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій Приватного виробничо-комерційного підприємства Рембудналадка з Товариством з обмеженою відповідальністю Логістікс Плюс щодо придбання на підставі угоди від 14.12.2012 №14/12-1 електрообладнання для ліфтів та посередницьких послуг з інжинірингових та будівельних робіт є необґрунтованими. Позивач наголошує на тому, що товар та послуги у вказаного контрагента придбавалися в межах господарської діяльності, а саме - з метою виконання договірних зобов'язань з ремонту дитячого садка, такі операції оформлені належним чином складеними первинними документами у відповідності до вимог законодавства.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 27.04.2015 у задоволенні позову відмовив.

Судове рішення вмотивоване тим, що під час судового розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт реального здійснення спірних господарських операцій, з огляду на відсутність достатніх доказів (зокрема, щодо фактичного транспортування товару, щодо надання посередницьких послуг). Крім того, суд апеляційної інстанції при дослідженні питання придбання позивачем товарів і послуг для ремонтних робіт дитячого садка встановив, що зміст відповідної угоди від 20.10.2011 №1/10-3, укладеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Торис-Ліфтосервіс , не дає можливості підтвердити факт її виконання позивачем з використанням обладнання, придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю Логістікс Плюс .

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 23.06.2015 скасував постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2015 та ухвалив нове судове рішення про задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції, спростовуючи висновки суду першої інстанції щодо правомірності формування даних податкового обліку за операціями позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Логістікс Плюс , посилався на те, що їх реальний характер підтверджується належним чином складеними первинними документами (податковими накладними, платіжними дорученнями), які за формою та змістом відповідають вимогам законодавства. Крім того, суд апеляційної інстанції врахував, що предмет укладеного між позивачем та контрагентом договору пов'язаний з основним видом господарської діяльності Приватного виробничо-комерційного підприємства Рембудналадка згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (електромонтажні роботи, інші будівельно-монтажні роботи, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту).

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві оскаржила його у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2015.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, пункту 198.1 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для прийняття податковим органом оскарженого податкового повідомлення-рішення від 08.08.2014 №0009262203, слугували висновки документальної позапланової невиїзної перевірки податкового органу, викладені в акті від 23.07.2014 №800/26-54-22-03/30729215.

Перевірка призначена відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на виконання постанови старшого слідчого слідчого управління фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві майора податкової міліції від 27.03.2014 у кримінальному провадженні №32012110100000074 від 03.12.2012 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 205, частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України.

Згідно з вказаною постановою досудовим розслідуванням встановлено, що невідомі особи з метою прикриття незаконної діяльності, вчинення фіктивного підприємництва, перебуваючи на території м. Києва, зареєстрували на підставних осіб ряд суб'єктів господарювання (серед яких Товариство з обмеженою відповідальністю Логістікс Плюс ) з ознаками фіктивності та організували схему їх незаконної діяльності.

Згідно з допитом засновника, директора та головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю Логістікс Плюс - ОСОБА_1 останній не здійснював реєстрації очолюваної ним юридичної особи, не підписував жодних документів, пов'язаних з її фінансово-господарською діяльністю.

Податковою перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий-квітень 2013 року в сумі 38650грн.

Такі порушення полягали у формуванні позивачем даних податкового обліку за наслідками операцій із придбання позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю Логістікс Плюс на підставі угоди від 14.12.2012 №14/12-1 електрообладнання для ліфтів та посередницьких послуг з інжинірингових та будівельних робіт, які, на думку податкового органу, є безтоварними.

Контролюючий орган свої висновки мотивував відсутністю достатніх доказів, які б підтверджували фактичне здійснення спірних операцій, зокрема, документів щодо перевезення, місця зберігання, оприбуткування придбаних товарів. Також вказує на те, що особа, яка є засновником, директором та головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю Логістікс Плюс заперечує свою участь у реєстрації та діяльності очолюваної нею юридичної особи.

Підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування визначено статтею 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця у зв'язку з його господарською діяльністю, дотримання ним вимог статті 198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а також оформлення таких операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст, підстави для позбавлення платника податку права на податковий кредит відсутні.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового (грошового) зобов'язання на підставі таких операцій.

В свою чергу, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів (робіт, послуг).

Вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Як зазначено вище, на обґрунтування того, що документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування ним даних податкового обліку за оспорюваними операціями, не є достатніми та достовірними, відповідач посилався, зокрема, на те, що під час допиту засновника, директора та головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю Логістікс Плюс , останній заперечував свою участь у реєстрації юридичної особи та веденні господарської діяльності.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, не надав оцінки вказаним доводам податкового органу та в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи не перевірив дані щодо участі такої особи в діяльності очолюваної ним суб'єкта господарювання, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Крім того, суду апеляційної інстанції необхідно з'ясувати, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, вирішити питання щодо допиту відповідних осіб (у тому числі посадових осіб контрагента, задіяних у такому процесі) як свідків.

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про необ'єктивність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за здійсненими спірними господарськими операціями є передчасним та не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

За правилами ж частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постановлене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість чи безпідставність заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 у справі №826/105/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк