Постанова

від 10.04.2019 по справі 826/105/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/105/15 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Рембудналадка" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства Рембудналадка до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне виробничо-комерційне підприємство Рембудналадка звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2014 року №0009262203.

27 квітня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва відмовлено у задоволенні позову.

23 червня 2015 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2015 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 15 січня 2016 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві задоволено частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у справі №826/105/15 скасовано. Справу направлено до Шостого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 20 березня 2019 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року з метою дослідження спірних податкових правопорушень (системно) в розрізі звітних податкових періодів, контрагента, спірних операцій, складу податкового правопорушення по контрагенту та звітному спірному податковому періоді, з метою оцінки доказів за правилами встановленими ст. 90, ч. 3 ст. 91 Кодексу адміністративного судочинства України, було викликано для допиту в судове засідання, яке відбудеться 10 квітня 2019 року о 11:20 год.,

в якості свідка директора ТОВ Логістікс Плюс ОСОБА_2. Також, запропоновано свідку надати письмові пояснення з приводу господарських взаємовідносин з Приватним виробничим-комерційним підприємством Рембудналадка в період з 01.02.2013 року по 30.04.2013 року.

10 квітня 2019 року у судове засідання директор ТОВ Логістікс Плюс не з'явився, письмових пояснень з приводу господарських взаємовідносин з Приватним виробничим-комерційним підприємством Рембудналадка не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, в період з 10.07.2014 року по 16.07.2014 року Державною податковою інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі наказу № 1377 від 10.07.2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного виробничо-комерційного підприємства Рембудналадка з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин із TOB Логістікс Плюс за період з 01.02.2013 року по 30.04.2013 року.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено пункт 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток у 2013 році на 200,00 грн. та, пункт 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 38650,00 грн.

Такі порушення полягали у формуванні позивачем даних податкового обліку за наслідками операцій із придбання позивачем у ТОВ Логістікс Плюс на підставі угоди від 14.12.2012 року №14/12-1 електрообладнання для ліфтів та посередницьких послуг з інжинірингових та будівельних робіт, які, на думку податкового органу, є безтоварними.

Результати перевірки оформлені Актом № 800/26-54-22-03/30729215 від 23.07.2014 року.

28 серпня 2015 на підставі висновків Акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №9262203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 48 312,50 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 9662,50 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив того, що позивачем не надано суду Угоди №14/12-1 від 14.12.2012 року та достатніх первинних документів, які мали підтвержувати факт здійснення фінансово-господарських відносин між ПВКП Рембудналадка та TOB Логістікс Плюс , а також те, що ПВКП Рембудналадка не надано суду належних доказів на підтвердження здійснення транспортування товару, отриманого від зазначеного контрагента, та використання його у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ПВКП Рембудналадка не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово-господарських відносин з TOB Логістікс Плюс , а, отже, не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з зазначеним контрагентом та наявність правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з TOB Логістікс Плюс .

Суд апеляційної інстанції, спростовуючи висновки суду першої інстанції щодо правомірності формування даних податкового обліку за операціями позивача з ТОВ Логістікс Плюс , посилався на те, що їх реальний характер підтверджується належним чином складеними первинними документами (податковими накладними, платіжними дорученнями), які за формою та змістом відповідають вимогам законодавства. Крім того, суд апеляційної інстанції врахував, що предмет укладеного між позивачем та контрагентом договору пов'язаний з основним видом господарської діяльності Приватного виробничо-комерційного підприємства Рембудналадка згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (електромонтажні роботи, інші будівельно-монтажні роботи, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту).

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу до Шостого апеляційного адміністративного суду на новий судовий розгляд, Верховний Суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції, не надав оцінки доводам відповідача про те, що під час допиту засновника, директора та головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю Логістікс Плюс , останній заперечував свою участь у реєстрації юридичної особи та веденні господарської діяльності, та в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи не перевірив дані щодо участі такої особи в діяльності очолюваної ним суб'єкта господарювання, що має істотне значення для правильного вирішення спору. Крім того, Верховний Суд зазначив, що суду апеляційної інстанції необхідно з'ясувати, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, вирішити питання щодо допиту відповідних осіб (у тому числі посадових осіб контрагента, задіяних у такому процесі) як свідків.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та нормативними актами, прийнятими на їх виконання.

За змістом статті 198 ПК України право платника податків на включення сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником-платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пункт 201.11 статті 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 ПК України).

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також включення витрат до складу оподатковуваного доходу є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено, що за перевіряємий період відбулися господарські відносини між позивачем та його контрагентом TOB Логістікс Плюс .

Позивач в позовній заяві та апеляційній скарзі зазначив, що 14.12.2012 року між ним та ТОВ Логістікс Плюс було укладено Угоду № 14/12-1 про виконання посередницьких послуг по інжініринговим і будівельним роботам та поставки електрообладнання для ліфтів.

За твердженням позивача протягом лютого-квітня 2013 року ПВКП Рембудналадка замовляло у TOB Логістікс Плюс необхідні запчастини та обладнання, їх привозили разом з податковими накладними, після чого проводився розрахунок безготівковими платежами. Кінцевим результатом господарських відносин з TOB Логістік Плюс є поставка запасних частин при ремонті ліфтів.

На підтвердження фактичного виконання вказаної Угоди позивачем надано до суду: податкові накладні, платіжні доручення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутня Угода від 14.12.2012 року № 14/12-1, що не дає можливості суду перевірити предмет угоди, вартість предмету угоди, обов'язки сторін, порядок розрахунків, строк дії угоди тощо.

Водночас, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, у платіжному дорученні № 159 від 13.02.2013 року в графі "Призначення платежу" зазначено: "Оплата по договору № 14/12-1 від 14.12.2012р. за ел. монтажні роботи у т.ч. ПДВ 20% - 5333,33 грн.", в той час, як позивач і у позовній заяві і у апеляційній скарзі зазначив, що від ТOB Логістікс Плюс ним було отримано лише обладнання.

Будь-які докази, які б підтверджували транспортування товару на адресу позивача та подальше використання ним у власній господарській діяльності отриманих від контрагента запасних частин з метою отримання прибутку у матеріалах справи відстуні.

В акті перевірки зазначено, що документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування ним даних податкового обліку за оспорюваними операціями, не є достатніми та достовірними. Зокрема, відповідач посилався на те, що під час допиту засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ Логістікс Плюс , останній заперечував свою участь у реєстрації юридичної особи та веденні господарської діяльності, а саме гр.ОСОБА_2 зазначив, що втратив документи у м.Києві, паспорт гр. України, ідентифікаційний код та пенсійне посвідчення працівника МВС на власне прізвище, про те хто та яким чином міг зареєструвати на його ім'я підприємство йому не відомо, оскільки він жодних реєстраційних документів не підписував. Довіреностей на реєстрацію на своє ім'я підприємства нікому не надавав.

З метою дослідження спірних податкових правопорушень (системно) в розрізі звітних податкових періодів, контрагента, спірних операцій, складу податкового правопорушення по контрагенту та звітному спірному податковому періоді, з метою оцінки доказів за правилами встановленими ст. 90, ч. 3 ст. 91 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостим апеляційним адміністративним судом було викликано для допиту в судове засідання в якості свідка директора ТОВ Логістікс Плюс ОСОБА_2. Також, вказаній особі було запропоновано надати письмові пояснення з приводу господарських взаємовідносин з Приватним виробничим-комерційним підприємством Рембудналадка в період з 01.02.2013 року по 30.04.2013 року.

У судове засідання призначене на 10 квітня 2019 року вказана особа не прибула та письмових пояснень з приводу господарських взаємовідносин з Приватним виробничим-комерційним підприємством Рембудналадка не надала.

Колегія суддів вважає що в даному випадку відсутня необхідність застосовувуння до вказаного свідка заходів приводу до суду у відповідності до вимог ст.148 КАС України, з огляду на те, що у матеріалах справи і без показів вказаного свідка наявно достанньо належних доказів, які свідчать про порушення позивачем вимог Податкового законодавства.

Разом з тим, колегія суддів враховує правовову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 20.01.2016 року у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

При цьому, висловлюючи свою позицію щодо оцінки доданих до матеріалів справи пояснень посадових осіб платника податків - постачальника товарів (послуг), Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Згідно правового висновку Верховного суду України, податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами.

Колегія суддів вважає, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту ПВКП Рембудналадка по операціям з контрагентом, підписані від імені особи (директора ТОВ Логістікс Плюс ОСОБА_2), яка заперечує свою участь у господарській діяльності товариства і у складанні та підписанні будь-яких бухгалтерських документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженою особою звітними документами, є лише формально складеними і не надають належних та необхідних правових підстав для легалізації відображених у них господарських операцій.

Враховуючи вище викладене у сукупності, колегія суддів вважає, що відповідач при винесені спірного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно та своєчасно, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.08.2014 року №0009262203 є таким, що не підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Рембудналадка" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 10.04.2019 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В.Файдюк

Є.І.Мєзєнцев