Ухвала

від 14.01.2019 по справі 814/729/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 січня 2019 року

Київ

справа №814/729/18

касаційне провадження №К/9901/346/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.

розглянув матеріали касаційної скарги Державної фіскальної служби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 у справі №814/729/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оптімус-М до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Оптімус-М у березні 2018 року звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 31.01.2017 №579761/38955654, від 31.01.2017 №579762/38955654, від 31.01.2017 №579763/38955654, від 31.01.2017 №579764/38955654, від 31.01.2017 №579765/38955654; зобов'язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №46 від 27.11.2017, №4 від 04.12.2017, №31 від 14.12.2017, №26 від 11.12.2017, №29 від 14.12.2017.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 адміністративний позов задоволено.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 залишено без змін.

Державна фіскальна служба України 27.12.2018 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 201 Податкового кодексу України, та процесуального права.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суд першої інстанції ухвалою від 21.03.2018 прийняв позовну заяву та призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що надані позивачем документи підтверджували реальність здійснення господарських операцій по поданим податковим накладним, документи складені з дотриманням вимог законодавства і були достатніми для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.

За таких обставин суд касаційної інстанції вважає касаційну скаргу на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018, ухвалену за результатами апеляційного перегляду рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 у справі щодо визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, необґрунтованою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини першої, пунктом 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Державній фіскальній службі України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 у справі №814/729/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оптімус-М до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.П.Юрченко