Рішення

від 17.12.2018 по справі 362/3380/18

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/3380/18

Провадження № 2/362/1895/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Корнієнка С.В., при секретарі - Дрозденко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Авістар до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и в:

Позивач, як правонаступник від ПАТ Комерційний Індустріальний Банк після ВАТ Райффайзен Банк Аваль , звернувся до суду з вимогами про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0001/81/2089 від 12 грудня 2006 року, укладеним між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та відповідачем ОСОБА_1, в сумі 588709,07 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 4 671 229,86 грн., та на підставі договору іпотеки від 20 березня 2008 року, укладеним між банківською установою та відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_3, посвідченим приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Довбнею І.В., за реєстровим № 623, на наступні об'єкти нерухомого майна: житловий будинок, загальною площею 381,3 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянки: площею 0,0329 га, кадастровий НОМЕР_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 911004932214) та площею 0,2171 га, кадастровий НОМЕР_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 911026532214).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги позову не визнав, просив відмовити в його задоволенні через відсутність у позивача права вимоги.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши письмові матеріали справи приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з положеннями ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 і 3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до вимог ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог ст.ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не пропустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з положень ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ст.35 Закону України Про іпотеку (на далі Закон ), у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення ст.3 Закону передбачають, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені ним вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Відповідно до положень ст.33 Закону та ст.ст. 589, 590 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

З урахуванням положень ч.3 ст.33, ст.36, ч.1 ст.37 Закону, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотеко держателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Положеннями п.39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що згідно виникають із кредитних правовідносин № 5 від 30 березня 2012 року передбачено, що з урахуванням положень ч.3 ст.33, ст.36, ч.1 ст.37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

В правовій позиції постанови Верховного суду України від 28 вересня 2016 року у справі 6-1243цс16 зазначено, що відповідно до ч.3 ст.33 Закону України Про іпотеку , звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до положень ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями ст.513 ЦК України, правочин щодо зміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Положеннями ст.514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Згідно з положеннями ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до положень ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦК України).

Відповідно до положень ч.3 ст.24 Закону, правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Судом встановлено, що 20 березня 2008 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль , як іпотекодержателем, та відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_3., як іпотекодавцями, було укладено Договір іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Довбнею І.В., за реєстровим № 623, відповідно до положень розділу 6 якого, визначений порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, з метою забезпечення вимог іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору № 014/0001/81/2089 від 12.12.2006 року, іпотекодавцями з метою забезпечення виконання своїх зобов'язань було передано в іпотеку наступне майно: домоволодіння, загальною площею 365,9 кв. м., втому числі житловою площею: 159,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельна ділянка, загальною площею 0,2500 га, що знаходиться за зазначеною вище адресою, кадастровий НОМЕР_3, який передбачає звернення стягнення на зазначену нерухомість за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-який особі на підставі договору купівлі-продажу, то що (т.1 а.с.27-33).

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 серпня 2011 року по цивільній справі № 2-1417/2011 за позовом ВАТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 та ОСОБА_3, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0001/81/2089 від 12 грудня 2006 року, укладеним між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 було звернуто стягнення за Договором іпотеки від 20 березня 2008 року, на нерухоме майно: житловий будинок та земельну ділянку в АДРЕСА_1 (т.1 а.с.24-26).

Відповідно до рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17.08.2011 року по цивільній справі № 2-1367/2011 за позовом ВАТ Райффайзен Банк Аваль , було вирішено про стягнення з боржника за кредитним договором ОСОБА_1 заборгованості.

Згідно з договорами про відступлення права вимоги від 31.07.2017 року, ПАТ Комерційний індустріальний банк набув від ПАТ Райффайзен Банк Аваль права вимоги за договорами кредиту та іпотеки та відступив від цього права вимоги ТОВ Фінансова компанія Авістар , відповідно до яких, позивач набув права вимоги за кредитним договором № 014/0001/81/2089 від 12 грудня 2006 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та відповідачем ОСОБА_1,та, на виконання за його зобов'язаннями, договором іпотеки від 20 березня 2008 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль , як іпотекодержателем, та відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_3 до відповідачів.

За положеннями п.5.2 зазначених договорів передбачається, що протягом 3-х робочих днів з дати відступлення прав вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення, первісний кредитор повинен виконати дії, необхідні для внесення змін до діючих державних реєстрів, що містять записи про обтяження/іпотеку на користь нового кредитора (т.1 а.с.35-41, 43-50).

Як вбачається з повідомлення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. від 04.12.2017 року, не можливо вчинити нотаріальні дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 20.03.2008 року, укладеного між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 і ОСОБА_3, оскільки нерухоме майно, що є предметом іпотеки, наразі не перебуває у власності Іпотекодавця, оскільки за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 04.08.2015 року відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 продали відповідачеві ОСОБА_2 земельну ділянку в АДРЕСА_1, площею 0,2500 га, кадастровий НОМЕР_3 (т.1 а.с.52).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 належить земельна ділянка, кадастровий НОМЕР_5, площею 0,0805 га, в АДРЕСА_1 (т.1 а.с.81-82).

На підставі рішення Путрівської сільської ради № 32 від 30.07.2015 року, поштову адресу на об'єкти нерухомого майна - домоволодіння та земельну ділянку в АДРЕСА_1 (т.1 а.с.114 і 115).

Відповідно до договорів купівлі-продажу від 04.08.2015 року, посвідчених приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Семенцем О.А., за реєстровими № 1399 та № 1402, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 продали, а співвідповідач ОСОБА_2 купила житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, загальною площею 365,9 га, в АДРЕСА_1 та земельну ділянку на якій він розташований, площею 0,2500 га, кадастровий НОМЕР_3 (т.1 а.с.83-84, 85-86).

31 серпня 2015 року відповідачеві ОСОБА_2 надано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації зазначеного вище житлового будинку та видано технічний паспорт (т.1 а.с.91-95, 96-101).

На підставі заяви відповідача ОСОБА_2, зазначену вище земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий НОМЕР_3, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1, поділено на дві: площею 0,0329 га, та 0,2171 га, що підтверджується Витягами з Державного земельного кадастру та присвоєння кадастрових НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (т.1 а.с.102, 103-112).

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 27 квітня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Леончук І.Б., за реєстровим № 582, відповідач ОСОБА_2 продала, а відповідач ОСОБА_1 придбав житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, загальною площею 381,3 га, в АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці, площею 0,2171 га, кадастровий НОМЕР_2 (т.1 а.с.126-129, 130-135).

Отже, у разі наявного завіреного договору про забезпечення кредиту, на виконання припису ст.513 ЦПК України, додатково укладається договір права вимог за яким новий кредитор набуває прав заставодержателя або іпотекодержателя за відповідним договором, проте такий договір має бути нотаріально посвідчений та підлягає державній реєстрації, та згідно п.2.7 Договорів відступлення не пізніше 5 робочих днів з дати відступлення Прав вимоги сторони зобов'язуються укласти в нотаріальній формі договір про відступлення прав за Договором іпотеки, укладеним між ВАТ Райффайзен банк Аваль та ОСОБА_1 і ОСОБА_3

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що до нього перейшло право вимоги за іпотечним договором, а саме, після укладення ним 31 липня 2017 року договору відступлення права вимоги з ПАТ Комерційний Індустріальний банк , не була здійснення відповідна державна реєстрація щодо відповідних обтяжень, а саме, набуття заявником права іпотекодержателя.

При цьому, суд звертає увагу про відсутність вчинення аналогічних дій при укладенні відповідного договору відступлення права вимоги в той самий день, тобто 31 липня 2017 року, між ВАТ Райффайзен банк Аваль та ПАТ Комерційний Індустріальний банк .

Зазначена обставина підтверджується фактом перебування у провадження Васильківського міськрайонного суду цивільної справи № 362/328/18ц за позовом ФК Авістар до відповідачів про визнання за значеного підприємства Іпотекодержателем спірної нерухомості.

Крім того, суд зазначає, що після набуття 31 липня 2017 року права вимоги, позивач не скористався своїм правом, передбаченим умовами договору іпотеки (щодо позасудового способу звернення стягнення) та на звернення до виконавчої служби з відповідними вимогами, в тому числі, при необхідності, про заміну сторони виконавчого провадження.

Суд також звертає увагу, що на час звернення до суду, спірні земельні ділянки за адресою розташування спірного житлового будинку, належать не іпотекодавцям, а іншій сторонній особі, та правових підстав звернення, саме, на її майно, заявником не наведено.

На вказані обставини судом було звернуто увагу представника позивача та роз'яснено наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, зокрема роз'яснено обов'язок доведення належними і допустимими доказами заявлені позовних вимог.

Приймаючи у справі рішення, суд також враховує положення постанови Великої Палати Верховного Суду України від 21 березня 2018 року по справі № 760/14438/15-ц.

У зв'язку з наведеним, в задоволені позову ТОВ ФК Авістар про звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.512-517, 525, 526, 530, 611, 612, 1054 ЦК України, ст.ст.3, 24, 33, 35-37, 39 Закону України Про іпотеку ст.ст.2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 266, 273 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Авістар відмовити.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду від 26 жовтня 2018 року про заборону державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії скасувати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського Апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Корнієнко С.В.