Рішення

від 15.01.2019 по справі 527/851/18

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/851/18

провадження 2/527/8/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 січня 2019 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

за участю секретаря

судових засідань - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине в режимі відеоконфереції з Автозаводським районним судом м. Кременчука цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватної агрофірми Урожай про розірвання договору оренди земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

10 травня 2018 року позивач звернулася до суду з позовом про розірвання договору оренди землі.

В позові позивача зазначила, що їй на праві приватної власності, належить земельна ділянка площею 4,81 га, яка розташована на території Фрунзівської сільської ради Глобинського району Полтавської області. Вказану земельну ділянку вона згідно договору оренди землі № У-0009 укладеного 21.11.2014 року та зареєстрованого 20.01.2015 року передала в оренду строком на п'ять років Приватній агрофірмі Урожай . Відповідно до п.п.9-10 Договору оренди, відповідач зобов'язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати 5 % від нормативно грошової оцінки даної земельної ділянки, не пізніше 31 грудня кожного року з подальшими індексаціями. Однак відповідач порушує свої зобов'язанні та за весь період користування земельною ділянкою ним не здійснено сплату грошових коштів та ніяких послуг в рахунок орендної плати вона не отримувала. На її неодноразові звернення про здійснення повного розрахунку за Договором відповідач відповідає відмовою. Посилаючись на викладене, позивач просила суд, розірвати Договір оренди землі № У-0009 від 21.11.2014 року, укладений між нею та відповідачем 21.11.2014 року та зобов'язати відповідача негайно передати їй земельну ділянку загальною площею 4,81 га, що розташована на території Фрунзівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер: 5320689400:00:017:0066 в стані придатному для її цільового використання.

05 червня 2018 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вартість орендованої земельної ділянки на момент укладення Договору оренди за погодженням сторонами склала 131871, 39 грн., а тому 5 % від вказаної суми складає 6539,56 грн. на рік. Крім того, як податковий агент відповідач при нарахуванні орендодавцю доходу сплачує податки за ставкою 18% та військовий збір за ставкою 1,5 %. Оскільки договір оренд було зареєстровано 20.01.015 року, тому і орендна плата мала б нараховуватися з 2015 року. Разом з тим, відповідачем у 2014 році було сплачено орендну плату натуральною продукцією на загальну суму 5604,53 грн. В 2015 році у зв'язку зі збільшенням грошової оцінки відповідач здійснив виплату відповідачу в натуральній формі на загальну суму 8083,11 грн. У 2016 році відповідачем було сплачено орендодавцю виплату в грошовій формі на суму 975,00 грн. та в натуральній формі на загальну суму 15000,00 грн. В 2017 році ОСОБА_4 отримала готівкові кошти в сумі 7500,00 грн. та оплату в натуральній формі на загальну суму 15000,00 грн. Посилаючись на те, що виплата орендної плати позивачу підтверджується відповідними письмовими доказами, представник відповідача, просив суд відмовити за задоволенні позову.

17 липня 2018 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що оплати здійснені відповідачем за 2014-2017 роки це оплата заборгованості за попереднім договором, оскільки в жодному з документів відсутні відомості за яким саме договором здійснюється оплата та за який період. Крім того, нарахування позивачу орендної плати відбувалося без врахування інфляції, також не враховано, що відповідач перед позивачем мав заборгованість по виплаті орендної плати за 2014,2015, 2016 роки. Доказів сплати відповідачем як податковим агентом сум ПДФО та військового збору також не надано.

В судовому засіданні позивач пояснила, що у 2012 році уклала договір оренди з відповідачем строком на 5 років та вважала, що термін його дії закінчиться в 2017 році. Але коли звернулася до відповідача з вимогою повернути її земельну ділянку, їй було надано примірник договору оренди з датою укладення 2014 рік. На даний час вона бажає забрати земельну ділянку та передати її в оренду іншому орендарю. При цьому пояснила, що отримувала від відповідача в рахунок орендної плати: у 2015 році - кукурудзу, ячмінь, пшеницю та соняшник, у 2016 році - кукурудзу, ячмінь, пшеницю та соняшник, у 2017 році - отримала 7000 грн. та кукурудзу, ячмінь, пшеницю та соняшник.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог із підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 4,81 га, яка розташована на території Фрунзівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер: 5320689400:00:017:0066, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 9).

21 листопада 2014 року між орендодавцем ОСОБА_4 з одного боку та орендарем ПАФ Урожай укладений договір оренди земельної ділянки № У-0009 (далі Договір) (а.с.6-9).

20 січня 2015 року зазначений Договір було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 8437839 (а.с.5).

У справі яка розглядається судом, виникли правовідносини пов'язані з орендою землі, які регулюються Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі , Цивільним кодексом України, а також договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.3 ЗУ Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як зазначено в ч.1 ст.14 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.2 ст.207 ЦК України).

Частина перша статті 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Позивач та представник позивача як підставу для розірвання Договору в судовому засіданні зазначали, що позивач підписувала спірний Договір з відповідачем у 2012 році отже його дата є підробленою.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд до таких тверджень позивача та її представника відноситься критично, оскільки зазначене спростовується поясненнями даними в ході судового розгляду позивача, яка пояснювала суду, що лише один раз підписувала договір оренди з відповідачем.

Зазначене також спростовується дослідженим в ході судового розгляду спірним Договором, в якому датою його укладення є 21.11.2014 рік, в розділі Місцезнаходження та Реквізити сторін з боку орендодавця зазначено ОСОБА_4 з боку орендаря ПАФ Урожай в особі директора ОСОБА_5 та в розділі Підписи сторін стоїть підпис орендодавця ОСОБА_4 та орендаря ОСОБА_5 та стоїть печатка (а.с.6-9).

Інших будь-яких екземплярів договорів суду надано не було.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Будь-яких доказів стосовно того, що ОСОБА_4 спірний договір не підписувала, а також стосовно того, що дату договору підроблено суду не надано, договір не визнаний в судовому порядку недійсним, клопотань про призначення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертиз до суду не надходило, тому суд дійшов висновку, що зазначені твердження позивача та її представника є лише припущенням, що суперечить принципу доказування, а спірний Договір є правомірним.

Однією з підстав для розірвання Договору, позивач та представник позивача зазначає невиконання орендарем умов договору в частині оплати орендної плати.

Згідно ст. 409 Цивільного кодексу України , власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди може бути достроково розірваний на вимогу однієї зі сторін договору за рішенням суду в порядку встановленому законом.

Згідно із пунктом д ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України,підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Як зазначено в ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду зокрема в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. 24 і 25 цього закону та умовами договору.

Як зазначено в п. 45 Договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Приймаючи до уваги те, що Договір було зареєстровано 20.01.2015 року, суд дійшов висновку, що орендна плата орендодавцю повинна виплачуватися за період з 2015 року.

Оскільки позивач звернулася з позовом до суду в травні 2018 року, а відповідно до п. 11 Договору, орендна плата вноситься у строки до 31 грудня поточного року, на час звернення з позовом до суду строк виплати орендної плати за 2018 рік не настав, тому перевірці підлягають виконання відповідачем умов Договору за період з 2015 по 2017 роки.

Відповідно до п. 9 Договору, орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі: в грошовій формі 5 % від вартості земельної ділянки. Виплату орендної плати погоджено між сторонами у грошовій та натуральній формі.

Як вбачається з довідки відділу у Глобинському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 111/104-18 від 31.05.2018 року, грошова оцінка земельної частки пай у 2015 році становила 160383,29 грн., у 2016 році -192443,90 грн., у 2017 році - 192443,90 грн. (а.с.59).

Отже у 2015 році - 5% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки становила 8019,16 грн.

ОСОБА_4 за 2015 рік було нараховано до виплати орендну плату в розмірі 8083,11 грн. (а.с.39).

Відповідно до копій відомостей видачі орендної плати за 2015 рік, навпроти прізвища ОСОБА_4 стоять підписи про отримання 100 кг соняшника, 600 кг ячменю, 1300 кг пшениці, 1050 кг кукурудзи загальною вартістю 8083,11 грн. (а.с.40-43).

Отримання орендної плати за 2015 рік у натуральній формі підтвердила в судовому засіданні позивач.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем було виконано зобов'язання за Договором оренди перед позивачем за 2015 рік.

У 2016-2017 роках - 5% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки становила 9622,19 грн.

ОСОБА_4 за 2016 рік було нараховано до сплати орендну плату в розмірі 15000,68 грн. (а.с.45).

Як вбачається з копії відомості на виплату грошей за 2016 рік, навпроти прізвища ОСОБА_6 стоїть підпис про одержання 975,00 грн. (а.с.44).

Відповідно до копій відомостей видачі орендної плати за 2016 рік, навпроти прізвища ОСОБА_4 стоять підписи про отримання 200 кг соняшника, 600 кг ячменю, 1300 кг пшениці, 1300 кг кукурудзи загальною вартістю 14025,68 грн. (а.с.46-49).

ОСОБА_4 за 2017 рік було нараховано до вплати орендну плату в розмірі 15000,00 грн. (а.с.51).

Відповідно до копій довідок за 2017 рік, навпроти прізвища ОСОБА_4 стоять підписи про отримання 650 кг пшениці, 300 кг ячменю, 100 кг соняшника, 650 кг кукурудзи, загальною вартістю 7500,00 грн. (а.с.52-55).

Згідно копії видаткового касового ордеру від 13 червня 2017 року, ОСОБА_4 отримала від ПАФ Урожай в рахунок орендної плати за земельний пай за 2017 рік 7500,00 грн. (а.с.56).

Отримання орендної плати за 2016-2017 роки у грошовій та натуральній формах підтвердила в судовому засіданні позивач.

Крім того, відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про джерела доходів за період з 01.01.2014 року по 30.09.2018 року ОСОБА_4, рнокпп:НОМЕР_1, за період з 01.10.2015 по 31.12.2015 року, 01.01.2016 по 31.03.2016 року, 01.10.2016 по 31.12.2016 року, 01.07.2017 по 30.09.2017 року, ОСОБА_4 отримувала дохід від ПАФ Урожай (код 30901811) (а.с.136).

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що у даній довідці зазначено надання майна в лізи , що не підтверджує отримання позивачем доходу по спірному договору оренди, крім того, суду не надано доказів на підтвердження того, що ПАФ Урожай сплачувало податки за отриманий дохід ОСОБА_4

До таких тверджень представника позивача суд відноситься критично з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. абзацу першого підпункту 170.1.1 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України, податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Крім того, як вбачається із зазначених вище відомостей, ОСОБА_4 отримувала дохід від ПАФ Урожай за кодом доходу 106 , який відповідно до Довіднику ознаку доходів фізичних осіб передбачає отримання доходу вiд надання майнa в лізинг, оренду абo суборенду (строкове володіння тa/абo користування).

Отже за таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було виконано зобов'язання за Договором оренди перед позивачем за 2016-2017 рік, оскільки нарахована та виплачена орендна плата за 2016-2017 роки значно перевищує розмір оплати встановленої Договором.

Позивачем та її представником не надано суду доказів стосовно того, що між позивачем та відповідачем існували будь-якій інші договірні відносини, на виконання яких відповідач повинен був сплачувати грошові кошти та продукцію в рахунок орендної плати, тому твердження представника позивача, що відповідач погашав заборгованість за іншим договором є лише його припущенням.

Також не заслуговують на увагу твердження представника позивача стосовно того, що з позивачем не було погоджено вартість та кількість продукції, оскільки позивач після отримання орендної плати у натуральній формі не вчиняла будь-яких дій, які б свідчили про незгоду з кількістю та вартістю продукції.

Крім того, викладені в позовній заяві підстави для розірвання договору оренди, яка підписана позивачем суперечать поясненням наданим нею в ході судового розгляду, що дає суду підстави вважати, що в позовній заяві викладено обставини, які не відповідають фактичним обставинам, які виникли між позивачем та відповідачем.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що підписавши спірний договір оренди сторонами було погоджено усі його істотні умови, договір оренди не визнаний судом недійсним, крім того, відповідачем доведено факт виконання умов спірного Договору в частині виплати орендної плати позивачу за 2015-2017 роки, тому суд дійшов висновку що підстави для його розірвання відсутні, отже позовні вимоги до задоволення не підлягають.

В зв'язку з відмовою у задоволенні позову позивачу, не підлягають стягненню з відповідача також судові витрати.

Представником відповідача заявлено клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14767,20 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно матеріалів справи, 02 травня 2018 року між адвокатом ОСОБА_3 та ПАФ Урожай було укладено договір про надання правової допомоги (а.с.22-24).

У акті виконаних робіт наведено перелік наданих клієнту послуг (а.с.82-83).

Відповідно до рахунку - фактури від 12.06.2018 року, платіжного доручення від 12.06.2018 року, виписки по рахунку, відповідачем було сплачено 14767,20 грн. за договором про надання правової допомоги (а.с.84-86).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналізуючи зазначені норми процесуального закону, суд дійшов висновку, що суд має право зменшити розмір витрат на правову допомогу виключно за наявності двох умов, а саме за наявності клопотання іншої сторони, а також у випадку доведення цією стороною не співмірності витрат.

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що позивачем та її представником не було заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які поніс відповідач, суд дійшов висновку, що такі витрати підлягають стягненню з позивача. Разом з тим, підлягають частковому стягненню на суму 13517,20 грн. за виключенням стягнення коштів за підготовку клопотання про виклик в судове засідання свідків, оскільки представник відповідача в судовому засіданні відмовився від їх допиту судом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 13,14, 21, 31, 32 ЗУ Про оренду землі , ст.ст. 93, 141 Земельного кодексу України, ст.ст. 204, 409, 628, 638, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76-81,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Приватної агрофірми Урожай про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Приватної агрофірми Урожай витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13517,20 грн. (тринадцять тисяч п'ятсот сімнадцять гривень 20 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_4 (Полтавська область, Глобинський район, с. Сиротенки, рнокпп: НОМЕР_1).

Відповідач: Приватна агрофірма Урожай (39000, Полтавська область, м. Глобине, вул. Карла Маркса, буд. 170, код ЄДРПОУ 30901811).

Повний текст рішення складено 23 січня 2019 року.

Суддя А. О. Олефір