Рішення

від 21.01.2019 по справі 463/1554/18

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/1554/18

Провадження № 2/463/295/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Нора Н.В.

при секретарі - Кисиличин М.В.

з участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Львівського обласного управління ОСОБА_4 акціонерного товариства Державний ощадний банк України , третьої особи ОСОБА_5 про відшкодування шкоди завданої злочином, суд -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду із позовом до відповідача про відшкодування шкоди завданої злочином. Просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача матеріальну шкоду завдану злочином в розмірі 127078,31 грн. і 1918,50 доларів США.

Позов мотивує тим, що третя особа ОСОБА_5, будучи службовою особою відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства Державний ощадний банк України , шляхом обману заволоділа грошовими коштами ОСОБА_3. Личаківським районним судом м. Львова було визнано позивача потерпілою у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_5 Винність працівника відповідача у скоєнні злочину відносно неї стверджується вироком Личаківського районного суду м. Львова від 9 березня 2017 року та ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 жовтня 2017 року. Посилаючись на ст. 1172 ЦК України вважає, що завдану майнову шкоду повинен нести відповідач ОСОБА_6 акціонерне товариство Державний ощадний банк України . В обґрунтування позовних вимог посилається на додані до позовної заяви письмові докази, які підтверджують право вимоги до відповідача та розмір заборгованості.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав з мотивів викладених в ньому, просив такий задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства Державний ощадний банк України ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд ухвалити законне і справедливе рішення, підтвердивши при цьому, що зібраними у справі доказами доводиться факт вчинення злочину (заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 у сумі 57014 грн.) працівником відповідача ОСОБА_5 , яка за вчинення вказаного злочину засуджена вироком Личаківського районного суду м. Львова від 9 березня 2017 року та ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 жовтня 2017 року. Крім того вважає безпідставним стягнення інфляційних втрат, а також, що відсутні докази понесення позивачем витрат на правову допомогу. Тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлена про дату судового розгляду, про причини неявки не повідомила. З врахуванням зібраних доказів, суд вважає можливим розглянути справу у її відсутності.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до ст. 28 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальній справі, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 9 березня 2017 року, залишеним у цій частині без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 жовтня 2017 року, встановлено, що ОСОБА_5 16 січня 2009 року, 24 липня 2009 року, 28 жовтня 2009 року, 28 квітня 2010 року,28 липня 2010 року, 28 жовтня 2010 року, 28 січня 2011 року, 29 квітня 2011 року, 30 травня 2012 року, 30 листопада 2012 року, 3 червня 2013 року, 11 липня 2012 року та 3 червня 2013 року, знаходячись на своєму робочому місці в приміщенні ТВБВ № 10013/0332 територіально-відокремленого безбалансового відділення 10013/0289 АТ Ощадбанк за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 39, зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_7 на загальну суму 3100 доларів США, якими розпорядилась на власний розсуд, за що її було засуджено за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. У вказаному кримінальному провадженні позивач була визнана потерпілою у справі, цивільний позов у кримінальній справі було залишено без розгляду за заявою ОСОБА_3

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, заподіяння майнової шкоди позивачу внаслідок вчинення злочину ОСОБА_5 встановлено судом у кримінальному провадженні та не підлягає доказуванню в ході розгляду цієї цивільної справи.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду є заподіяння майнової шкоди.

Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.

Загальні положення про відшкодування заподіяної майнової шкоди закріплені в нормах статті 1166 ЦК України.

Як встановлено судом і підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, а тому не потребує доказуванню, ОСОБА_5 перебувала на посаді завідуюча ТВБВ № 10013/0332 територіально-відокремленого безбалансового відділення 10013/0289 м. Львів (І-типу) філії - Львівського обласного управління АТ Ощадбанк в період заволодіння коштами ОСОБА_7.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.

Під час розгляду цивільної справи № 6-229цс14 Верховний Суд України сформулював правову позицію, згідно якої роз'яснив, що під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.

Таким чином, судом встановлено, що протиправними діями працівника відповідача ОСОБА_5 під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків позивачу завдано майнової шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При таких обставинах суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення інфляційних втрат. Судом перевірено і прийнято до уваги представлений розрахунок суми, яка підлягає до стягнення.

За таких обставин, враховуючи розмір заявлених позовних вимог і виходячи з принципу диспозитивності закріпленого в ст. 13 ЦПК України, суд приходить до переконання, що з відповідача в користь позивача слід стягнути матеріальну шкоду в розмірі 127078,31 грн. і 1918,50 доларів США.

При цьому, судом не можуть братись до уваги доводи відповідача про розмір заподіяної шкоди нарахованої на час постановлення вироку Личаківського районного суду м. Львова від 9 березня 2017 року в сумі 24778,30 гривні, оскільки вказаним вироком встановлено факт спричинення позивачу шкоди. Право позивачів визначати розмір позовних вимог, в тому числі валюту стягнення.

Враховуючи вимоги ст.ст. 133, 137 ЦПК України, слід також стягнути 6000 грн. понесених судових витрат позивачем на надання правової допомоги, понесення яких підтверджено долученою до справи квитанцією №22909418-1 від 19.06.2018р. (а.с. 78)

Крім того у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати, які складаються з 1811,22 гривень судового збору, оскільки позивач від сплати такого звільнена на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 1172 ЦК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства Державний ощадний банк України ( 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12Г, ЄДРПОУ 00032129 ) на користь ОСОБА_3 (м. Львів, вул. Пасічна, 77/15 ) матеріальну шкоду в розмірі 127078,31 грн. і 1918,50 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства Державний ощадний банк України ( 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12Г, ЄДРПОУ 00032129 ) на користь ОСОБА_3 (м. Львів, вул. Пасічна, 77/15 ) 6000 грн. судових витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги.

Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства Державний ощадний банк України ( 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12Г, ЄДРПОУ 00032129 ) 1811,22 грн. судового збору в дохід держави.

Дата складення повного судового рішення - 23.01.2019 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Нор Н. В.