Постанова

від 14.01.2019 по справі 482/2204/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 січня 2019 року

м. Київ

справа № 482/2204/17-ц

провадження № 61-46041 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4;

суб'єкт оскарження - державний виконавець Новоодеського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управляння юстиції у Миколаївській області;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області у складі судді Баранкевич В. О. від 11 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Прокопчук Л. М., Самчишиної Н. В., від 13 вересня 2018 року,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Новоодеського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управляння юстиції у Миколаївській області (далі - Новоодеський районний ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області).

Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні у Новоодеському районному ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого 22 жовтня 2015 року Новоодеським районним судом Миколаївської області, на виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 боргу у розмірі 181 075 грн 85 коп.

17 листопада 2017 року нею було подано заяву до головного державного виконавця Новоодеського районного ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області Кайряк К. А., в якій вона просила відповідно до статті 56 Закону України Про виконавче провадження винести постанову про передачу їй на зберігання нерухомого майна, що належить боржнику - ОСОБА_5, а саме земельну ділянку, на яку 22 березня 2002 року видано державний акт Новоодеською районною державною адміністрацією Миколаївської області, із визначенням права користування до повного виконання боржником грошового зобов'язання перед стягувачем згідно виконавчого документа.

21 грудня 2017 року на її заяву було надано відповідь начальником Новоодеського районного ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області Черновою І. М. за вих. № 14.17/3-13197 від 13 грудня 2017 року, за змістом якої їй було відмовлено у задоволені заяви.

Вважала, що дії та бездіяльність головного державного виконавця Новоодеського районного ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області Кайряк К. А. є незаконними, так як заява була передана державним виконавцем на розгляд начальнику ДВС, яка не має повноважень здійснювати виконавче провадження та приймати будь-які рішення. При цьому на підставі поданої нею заяви повинна була складена постанова державного виконавця, а не лист начальника.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просила суд: визнати незаконним та скасувати рішення посадової особи Новоодеського районного ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області Чернової І. М., яке викладене у відповіді за вих. № 14.17/3-13197 від 13 грудня 2017 року; визнати незаконним бездіяльність головного державного виконавця Новоодеського районного ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області Кайряк К. А. у здійсненні виконавчого провадження; зобов'язати головного державного виконавця Новоодеського районного ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області Кайряк К. А. здійснити виконавчі дії шляхом винесення постанови про арешт та опис із передачею на зберігання нерухомого майна боржника ОСОБА_5, а саме земельної ділянки, на яку 22 березня 2002 року видано державний акт Новоодеською районною державною адміністрацією Миколаївської області, площею 6,61 га, стягувачу ОСОБА_4 із визначенням права користування до повного виконання боржником грошових зобов'язань перед стягувачем згідно виконавчого документа.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 11 липня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_4 відмовлено.

Судове рішення районного суду мотивовано тим, що відповідь-роз'яснення, яка надана начальником Новоодеського районного ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області Черновою І. М. за вих. № 14.14/3-13197 від 13 грудня 2017 року на заяву ОСОБА_4 від 17 листопада 2017 року, не є рішенням державного виконавця, а тому не може бути оскаржена. Крім того, державний виконавець не звертався до суду із заявою про звернення стягнення на вищезазначену земельну ділянку сільськогосподарського призначення у порядку частини четвертої статті 50 Закону України Про виконавче провадження , оскільки боржник ОСОБА_5 отримав вказану земельну ділянку у спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_8 та на час розгляду скарги не оформив на неї свої спадкові права і не зареєстрував в установленому законом порядку право власності на неї. Також суд першої інстанції зазначив, що арешт, опис та вилучення вищезазначеної земельної ділянки не забезпечить реальне виконання рішення суду у зв'язку з продовженням мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення.

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 11 липня 2018 року - без змін.

Погоджуючись із висновком районного суду, апеляційний суд також зазначив, що Законом України Про виконавче провадження не передбачено такого заходу примусового виконання рішення як передача на зберігання земельної ділянки, що належить боржнику, стягувачу із визначенням права користування до повного виконання боржником грошового зобов'язання перед стягувачем згідно виконавчого документа, а тому державний виконавець, діючи в межах цього Закону, позбавлений можливості застосувати такий захід примусового виконання рішення до боржника ОСОБА_5

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її скаргу задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки ухвалені з порушенням строків розгляду скарги, що унеможливило своєчасне виконання судового рішення про стягнення на її користь боргу з боржника, який безперешкодно користується земельною ділянкою, збирає врожай та приховує кошти від його реалізації, незважаючи на наявність боргу та арешту на його нерухоме майно. Крім того, начальник ДВС не має повноважень здійснювати виконавче провадження та приймати будь-які рішення у ньому, а, відтак, надана нею відповідь на її заяву є незаконною, оскільки на заяву про передачу їй на зберігання належної боржнику земельної ділянки із визначенням права користування до повного виконання боржником грошового зобов'язання перед стягувачем згідно виконавчого документа повинна була бути винесена державним виконавцем постанова. Висновок суддів про те, що арешт, опис та вилучення земельної ділянки боржника не забезпечить реальне виконання рішення суду у зв'язку з продовженням заборони на відчуження земель сільськогосподарського призначення є помилковим, оскільки суперечить положенням статті 56 Закону України Про виконавче провадження . Передача майна на зберігання не припиняє права власності боржника та не є відчуженням його права або виникнення майнових прав у іншої особи, а тому передача земельної ділянки на зберігання іншій особі не підпадає під дію мораторію.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що на примусовому виконанні у Новоодеському районному ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого 22 жовтня 2015 року Новоодеським районним судом Миколаївської області, на виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 боргу у розмірі 181 075 грн 85 коп.

17 листопада 2017 року ОСОБА_4 було подано заяву до головного державного виконавця Новоодеського районного ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області КайрякК. А., в якій вона просила відповідно до статті 56 Закону України Про виконавче провадження винести постанову про передачу їй на зберігання нерухомого майна, що належить боржнику - ОСОБА_5, а саме земельну ділянку, на яку 22 березня 2002 року видано державний акт Новоодеською районною державною адміністрацією Миколаївської області, із визначенням права користування до повного виконання боржником грошового зобов'язання перед стягувачем згідно виконавчого документа.

06 грудня 2017 року головним державним виконавцем Новоодеського районного ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області Кайряк К. А. було зроблено запит до Бузької сільської ради Новоодеського районну Миколаївської області щодо правового статусу вказаної земельної ділянки, на який була надана відповідь про те, що зазначена земельна ділянка, якою користується боржник - ОСОБА_5, у 2017 році була оброблена та засіяна соняшником; ця земельна ділянка під урожай 2018 року оброблена, проте не засіяна; згідно з інформацією Держгеокадастру у Новоодеському районі Миколаївської області земельна ділянка в оренді не перебуває.

Тобто державним виконавцем вчинено дії щодо розгляду заяви ОСОБА_4, чим спростовуються її доводи про його бездіяльність.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з положеннями частини третьої статті 74 Закону України Про виконавче провадження контроль за діями та рішеннями державного виконавця здійснює начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

21 грудня 2017 року на заяву ОСОБА_4 було надано відповідь начальником Новоодеського районного ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області Черновою І. М. за вих. № 14.17/3-13197 від 13 грудня 2017 року, за змістом якої заявнику роз'яснено положення статті 56 Закону України Про виконавче провадження та ЗК України у частині реалізації земель сільськогосподарського призначення.

За таких обставини висновок судів про те, що відповідь начальника Новоодеського районного ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області на заяву ОСОБА_4 не є процесуальним рішенням державного виконавця, яке проведено у межах виконавчого провадження, а за своєю суттю є лише роз'ясненням положень закону, є правильним та відповідає обставинам справи.

Також суди дійшли вірного висновку про те, що такого заходу примусового виконання рішення як передача на зберігання земельної ділянки, що належить боржнику, стягувачу із визначенням права користування до повного виконання боржником грошового зобов'язання перед стягувачем згідно виконавчого документа чинним законодавством не передбачено, а тому державний виконавець, який діє виключно в межах Закону України Про виконавче провадження , позбавлений можливості застосувати такий захід примусового виконання рішення до боржника у виконавчому провадженні.

Посилання касаційної скарги на те, що передача майна на зберігання не припиняє права власності боржника та не є відчуженням його права або виникнення майнових прав у іншої особи на нього, а тому передача земельної ділянки на зберігання іншій особі не підпадає під дію мораторію, є безпідставним, так як встановлено, що право власності на земельну ділянку боржник у встановленому законом поряду не оформив, а державний виконавець в межах своїх повноважень позбавлений можливості ставити питання про звернення стягнення на цю земельну ділянку.

Разом з тим, заявник, стягувач, не позбавлена можливості вимагати від державного виконавця виконання судового рішення у способи, передбачені Законом України Про виконавче провадження .

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу та залишити судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 11 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк