Ухвала

від 25.01.2019 по справі 914/137/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

          25.01.2019 р.                                                            Справа№ 914/137/19

                                                                                          м.Львів

За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтекс» від 22.01.2019р. (вх.№171/19 від 23.01.2019р.)

про забезпечення позову

у справі за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтекс», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Білдінгз», м.Львів

про: стягнення заборгованості. Ціна позову 616934,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

23.01.2019 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтекс», до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Білдінгз», про стягнення заборгованості у розмірі 616934,58 грн., в тому числі основний борг - 494 458,00 гривень, пеня - 87 701,95 гривень, інфляційні нарахування - 25 711,82 гривень, 3 % річних - 9 062,81 гривень. Позов мотивовано невиконанням відповідачем вимог договору підряду №02/18 від 24.03.2018р.

Крім того, разом з позовною заявою ТзОВ «Галтекс» подало заяву про забезпечення позову від 22.01.2019р. (вх.№171/19 від 23.01.2019р.), у якій просить суд накласти арешт на грошові кошти, які обліковуються на рахунках у фінансових установах України, що будуть встановлені державним виконавцем в межах розміру позовних вимог – 616934 ,58 грн.

В обгрутування заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю «Галтекс» зазначає, що позовні вимоги мотивовані тим, що 24 березня 2018 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір підряду № 02/18 (надалі - Договір).

Позивачем, на виконання умов Договору, було виконано підрядні роботи на загальну суму 1 516 056,00 (один мільйон п'ятсот шістнадцять тисяч п'ятдесят шість гривень 00 копійок) належним чином і в погоджений строк, що підтверджується фактом підписання обома сторонами відповідних Актів виконаних робіт та Довідок, які були підписані ними без зауважень. Однак, виконані підрядні роботи за Договором були оплачені лише частково на суму 1 021 598,00 грн.

На претензію, яка надсилалась Відповідачу і вручена 18.12.2018 р., відповіді Позивач не отримав.

Станом на сьогоднішній день, Відповідач свої зобов'язання щодо сплати заборгованості за Договором не виконує.

Заявник вважає, що Відповідач ухиляється від виконання покладеного на нього Договором обов'язку по сплаті коштів за виконані роботи, не виконує законні вимоги Позивача, що викладені у надісланій на його адресу претензії, своїми діями фактично використовує кошти Позивача та безпідставно ними користується на власний розсуд, а відтак, у Позивача є підстави побоюватись, що така позиція Відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглянувши подану заяву суд зазначає наступне.

Стаття 136 ГПК України визначає підстави для забезпечення позову. Так зокрема, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.п. 2, 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії та іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З огляду на положення ст.ст.13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

В свою чергу слід відзначити, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

З огляду на предмет спору у даній справі та заходи забезпечення позову, які позивач просить вжити, звертаючись із даною заявою про забезпечення позову, позивач повинен довести, що наявні у відповідача грошові кошти можуть зникнути або зменшитись в результаті об'єктивних (незадовільний фінансовий стан, наявність невиконаних безспірних зобов'язань, відкритих виконавчих проваджень щодо відповідача тощо) або суб'єктивних (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування або відчуження майна або вчинення інших дій з метою уникнення виконання зобов'язань за спірним договором) причин.

Посилання на невиконання відповідачем зобов'язань за договором підряду №02/18 від 24.03.2018р. як на підставу для забезпечення позову у даній справі господарським судом не приймаються до уваги, оскільки такі обставини є безпосередньо предметом позову у даній справі, а факт ухилення відповідача від виконання зобов'язань не є встановленим та підлягає доведенню під час вирішення справи по суті і сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

При цьому, господарським судом враховується висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13.04.2018р. у справі №916/2828/17 та від 14.06.2018р. у справі №910/361/18.

Суд погоджується, що виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи будуть наявними у відповідача грошові кошти у відповідному розмірі. Однак на переконання суду, позивач не довів суду наявності фактичних обставин, що утруднять в майбутньому виконання рішення суду. Зокрема, відсутність у відповідача нерухомого майна не може свідчити, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду. В матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до суду (витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем тощо). Можливе порушення відповідачем умов договору (рішення у цій справі ще не ухвалено, а фактичні обставини у повному обсязі не встановлено) не може бути самостійною підставою для висновку, що відповідач навмисне ухиляється від виконання договору та що наявні підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти наявні на рахунках відповідача.

Так, заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Будь-яких інших доказів на підтвердження наявності обставин щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у даній справі позивачем до суду не надано.

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам позовної заяви щодо забезпечення позову в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в заяві відсутнє належне обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також обгрутування того, у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтекс» від 22.01.2019р. (вх.№171/19 від 23.01.2019р.) про забезпечення позову – відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

3. Ухвала може бути оскаржена у порядку ст.256,257 ГПК України

Повний текст ухвали складено 25.01.2019 р.

Суддя                                                                                                     Кітаєва С.Б.