Рішення

від 23.01.2019 по справі 918/763/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/763/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В.,

при секретарі судового засідання Лиманському А.Ю.

розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДІКС"

до Приватне підприємство "ГАЛАФРУТ"

про стягнення в сумі 245 718,82 грн.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Трейдікс" звернулося в Господарський суд Рівненської області із позовом до Приватного підприємства "Галафрут" про стягнення заборгованості в сумі 245 718,82 грн., з яких 232 159,45 грн. основного боргу, 13 559,37 грн. пені, також просить стягнути 11 185,79 грн. - судових витрат. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами Договору поставки товару від 31.01.2018 р., тому покликаючись на п. 7.2. Договору та ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 13 559,37 грн. пені. Також просить покласти на відповідача 11 185,79 грн. судових витрат, що складаються з : 3 685,79 грн. судового збору, 7 500,00 витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою господарського суду від 10 грудня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/763/18, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання в судовому засіданні на 03 січня 2019 року.

Ухвалою від 03.01.2019 р. розгляд справи відкладено на 23.01.2019 р.

02 січня 2019 року представник відповідача подав відзив на позов, у якому вимоги позивача не визнав, вважає позов про стягнення Позивачем з Відповідача суми коштів в розмірі 245 718,82 грн. такими, що не відповідає дійсним обставинам справи та порушує права Відповідача.

Представник позивача 15 січня 2019 року подав до суду відповідь на відзив від 11.01.20149 року, в якій вважає його формальним, таким, що не містить жодних обгрунтованих спростувань законних позовних вимог ТОВ "Трейдікс".

В судове засідання 23 січня 2018 року представник відповідача не з'явився, про місце дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення. Одночасно через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника прибути до суду 23.01.2019 р. по причині зайнятості у іншому судовому процесі.

Суд, заслухавши думку присутніх у судовому засіданні учасників у справі, без виходу до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому суд зазначає, що 03 січня 2019 року представник відповідача також не з'явився у судове засідання, про що наявна відмітка у формулярі (протоколі) судового засідання від 03.01.2019 р. та ухвалі від 03.01.2019 р. Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За наведеного суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи №918/763/18 без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Згідно положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

31 січня 2019 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Трейдікс" (далі - Позивач, Постачальник) та Приватним підприємством "Галафрут" (далі - Відповідач, Покупець) укладено договір поставки товару (далі - Договір) (арк.с. 10).

Згідно п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю продукти харчування і матеріали, далі товар, в асортименті, обсягах і за ціною, узгоджених сторонами та вказаних в накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити ОСОБА_3 у строки, зазначені в цьому Договорі.

Згідно до вимог п. 2.2. Договору, Покупець перераховує грошові кошти на поточний рахунок Постачальника за кожну отриману партію товару на умовах відстрочки платежу 21 календарних днів. Датою оплати товару є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.2.3. Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору ОСОБА_3 поставляється партіями. Кількість, асортимент і вартість ( у т.ч. ПДВ) товару в партіях, визначаються сторонами у видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною Договору, накладні формуються Постачальником на основі діючої , на момент замовлення Специфікації і погодженого замовлення Покупця. Вартість товару в партії містить у собі в тому числі вартість навантажувальних робіт, вартість доставки, вартість тари й пакування.

Так на вимогу п.1.1. Договору, Позивачем в строк, обумовлений умовами Договору, відвантажено Відповідачу ОСОБА_3 на загальну суму 549 901,84 грн., що підтверджується видатковими накладними №194 та № 195 від 04.09.2018 року на суму 359 762,40 грн. (арк.с. 11-12), видатковими накладними №218 від 02.10.2018 року на суму 110 988,00 грн. та № 230 від 11.10.2018 року на суму 79 171,44 грн. (арк.с. 18, 16).

Отримав ОСОБА_3 представник Відповідача бухгалтер ОСОБА_4 за довіреностями № 219 від 04.09.2018 року, № 227 від 02.10.2018 року, № 232 від 11.10.2018 року.

Таким чином, Позивач виконав свої зобов'язання за вищевказаним Договором в строк, обумовлений договором.

Відповідач здійснив часткову оплату коштів за товар в сумі 317 762,40 грн., що підтверджується виписка звітності по дебетних та кредитних операціях по рахунку 26002053128416 ТОВ "Трейдікс"( арк.с. 18).

Таким чином, загальна сума боргу Відповідача за поставлений товар за вищевказаними видатковими накладними складає 232 159,45 грн.

У подальшому позивач надіслав відповідачу претензію № 08/01 від 08.11.2018 року відповідно до змісту якої, позивач повідомив відповідача, що з його боку повністю не виконані зобов'язання щодо оплати отриманого товару на суму 210 159,44 грн. та щодо нарахування останньому пені в сумі 12 609,57 грн. (арс.к. 19-20). та запропонував на протязі 3-х днів, з моменту отримання даної претензії перерахувати на рахунок позивача суму заборгованості.

Вказана вимога була направлена на адресу відповідача, яка залишена без відповіді. Суд зазначає, що адреса, за якою позивач направляв вимогу відповідає адресі вказаній у витязі з ЄДР юридичних осіб.

Матеріали справи не містять доказів сплати коштів за договором поставки товару від 31.01.2018 року.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Трейдікс" до Приватного підприємства "Галафрут" про стягнення 232 159,45 грн. заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, а відтак підлягають задоволенню.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов Договору у визначений строк оплату за поставлений позивачем товар в сумі 232 159,45 грн. не здійснив, а отже за приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Оскільки відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого товару на підставі пункту 7.2. Договору позивачем здійснено нарахування пені в сумі 13 559 грн. 37 коп., яку позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.

В п. 7.2. Договору зазначено, що за кожний день прострочення оплати поставленого товару, Покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочки, від суми простроченого платежу.

За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як вказано у ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені за Договором від 31.01.2018 року суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 13 559,37 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Трейдікс" до Приватного підприємства "Галафрут" про стягнення 232 159,45 грн. заборгованості за поставлений товар та 13 559,37 грн. - пені, є законними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак такими що підлягають до задоволення.

Судовий збір в сумі 3 685,79 грн., згідно положень статті 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Представником позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Трейдікс" було подано розрахунок витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 7 500,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім того, частинами четвертою та п'ятою зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку із поданням даного позову ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Трейдікс" звернулося до адвоката ОСОБА_2 з метою надання позивачу правової допомоги.

Однак, представником ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Трейдікс" вказано, що докази фактичних витрат, пов'язаних з професійною правничою допомогою адвоката, також Договір про надання правничої допомоги, акт виконання робіт (надання послуг) будуть надані протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення у справі. Так, згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Враховуючи повідомлення представника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Трейдікс" про подання відповідних доказів відповідно до вимог ст.129 ГПК України, суд на даному етапі не вирішує питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (послуги адвоката) у сумі 7 500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Галафрут" (33013, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Кавказька, 3, оф. 305, код ЄДРПОУ 36182137) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Трейдікс" (02091, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39389982) - 232 159 (двісті тридцять дві тисячі сто п'ятдесят дев'ять) грн. 45 коп. заборгованості за поставлений товар, 13 559 (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 37 коп. пені, та 3 685 (три тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн. 79 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 25 січня 2019 року.

Суддя Бережнюк В.В.