Ухвала

від 14.01.2019 по справі 1640/2371/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 січня 2019 року

Київ

справа № 1640/2371/18

адміністративне провадження № К/9901/273/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 у справі № 1640/2371/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лаго" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

02.01.2019 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла вказана касаційна скарга.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і надалі - в новій редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, пунктом 6 цієї частини передбачено, що справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Адміністративна справа незначної складності (малозначна справа), відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 176200 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у даній справі є вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000091408 від 15.03.2017; стягнення на користь ТОВ "Компанія "Лаго" суму 6209,32 грн., сплачених коштів по податковому повідомленню-рішенню №0000091408 від 15.03.2017 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області, що у розумінні пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України є категорією справ незначної складності.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не вбачається.

Задовольняючи позовні вимог частково, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що характеристики товару, оформлюваного позивачем, відповідають характеристикам, встановленим Державними стандартами України. Підвищений вміст вуглецю не може бути безумовною та єдиною підставою для того, щоб цей товар не відносити до категорії феросиліцій. Між тим, судами вірно встановлено, що ні наказ про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Компанія Лаго" щодо достовірності, повноти нарахування та сплати експортного мита при переміщенні товару у митному режимі ЕК "10" по митній декларації №80602002/2014/012493 від 01.12.2014 (а.с. 116), ні Акт №180/16-31-14-08-08/36396892 від 22.02.2017, складений за наслідками проведення такої перевірки, не містять жодних посилань на наявність відповідних підозр та в чому саме вони полягають.

Отже, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018, ухвалена за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції від 03.10.2017 за результатами апеляційного перегляду рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 у спорі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 у справі № 1640/2371/18.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

В.П.Юрченко Л.І. Бившева Т.М. Шипуліна Судді Верховного Суду