Постанова

від 24.01.2019 по справі 826/22472/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №826/22472/15

адміністративне провадження №К/9901/27290/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарова І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ"

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року (суддя - Келеберда В.І.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року (судді - Ганечко О.М., Хрімлі О.Г., Коротких А.Ю.)

у справі №826/22472/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ"

до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, Державної регуляторної служби України, Державного підприємства "Українська правова інформація"

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Нікея (далі - Товариство, позивач у справі, скаржник у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, Державної регуляторної служби України, Державного підприємства "Українська правова інформація" в якому просило:

- визнати незаконним та скасувати рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва в особі правонаступника Державної регуляторної служби України про погодження проекту наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966;

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966;

- визнати незаконним та скасувати рішення Міністерства юстиції України про державну реєстрацію наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966 14 жовтня 2014 року за №1267/26044;

- визнати незаконним та скасувати рішення Державної регуляторної служби України про погодження проекту наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 13;

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 13;

- визнати незаконним та скасувати рішення Міністерства юстиції України про державну реєстрацію наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №13 30 січня 2015 року за №102/26547;

- визнати незаконним та скасувати рішення (лист) Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 18 лютого 2015 року вих.№3876/10/26-58-11-02-18 "Про відмову у прийнятті податкової звітності";

- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 28 квітня 2015 року вих.№7180/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги;

- визнати незаконним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 22 липня 2015 року №15359/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві включити відомості з поданої Товариством податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць січень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України;

- зобов'язати Державне підприємство "Українська правова інформація" опублікувати у журналі "Офіційний вісник України" резолютивну частину судового рішення про задоволення позовних вимог про визнання незаконними і скасування (втрату чинності) наказів Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966 та від 23 січня 2015 року №13.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, залишено без розгляду адміністративний позов Товариства в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування Рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва в особі правонаступника Державної регуляторної служби України про погодження проекту наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966; визнання незаконним та скасування Наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966; визнання незаконним та скасування Рішення Міністерства юстиції України про державну реєстрацію наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966 14 жовтня 2014 року за №1267/26044; визнання незаконним і скасування Рішення Державної регуляторної служби України про погодження проекту наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 13; визнання незаконним і скасування Наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 13; визнання незаконним та скасування Рішення Міністерства юстиції України про державну реєстрацію наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №13 30 січня 2015 року за №102/26547, зобов'язання ДП "Українська правова інформація" (код ЄДРПОУ 35811817) опублікувати у журналі "Офіційний вісник України" резолютивну частину судового рішення про задоволення позовних вимог про визнання незаконними і скасування (втрату чинності) наказів Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966 та від 23 січня 2015 року №13.

Залишаючи позовну заяву в цій частині без розгляду суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржувані накази були опубліковані в Офіційному віснику України, відповідно у Товариства була можливість з ними ознайомитися, окрім того суди зазначають про те, що позивач увесь період часу був учасником врегульованих спірними наказами правовідносин.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій позивачем подано касаційну скаргу, в якій останній, із посиланням на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по сутті.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Положеннями частин 1 та 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд, на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Таким чином, позов залишається без розгляду в разі його подання поза межами шестимісячного строку з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та відсутності підстав, які б вказували на поважність причин пропуску строку звернення до суду.

В той же час, для оскарження нормативно-правових акти міністерств, зокрема Міністерства фінансів України, процесуальним законодавством встановлені певні особливості.

Частиною 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Відтак зазначена норма виділяє два види суб'єктів, які можуть звернутися до суду з вимогою про скасування нормативно-правового акту, а саме суб'єкт, щодо якого застосовано оскаржуваний акт та особа, яка є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Необхідно зазначити, що незважаючи на набрання чинності нормативно-правового акту, останній може бути застосований до кожної конкретної особи не безпосередньо в день набрання чинності, а, наприклад, при настанні якоїсь конкретної обставини. Наприклад, наказ Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966, яким затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість вперше міг бути застосований особою як і в перший день набрання чинності, так і протягом всього строку його дії, оскільки зазначеним Порядком визначенні строки подання декларації, які в кожної особи застосовуються індивідуально в залежності від моменту закінчення звітного періоду.

Однак зазначений факт не означає, що суб'єкт до якого застосований оскаржуваний акт пізніше (можливо навіть після закінчення шестимісячного строку з дня опублікування акту) не зможе його оскаржити, оскільки це буде звуженням встановлених статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прав.

Окрім того, особа не завжди може передбачити, що вона стане суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт і на момент набрання чинності нормативно-правового акту вона не матиме необхідності його оскаржити.

Наприклад у справі №826/17492/16 оскаржується постанова Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року №819 Про створення Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях . У позивача у цій справі не було необхідності звернутися з позовом про оскарження зазначеної постанови до 2016 року, оскільки положення цієї постанови не поширювались на цю особу раніше, і, відповідно, не обмежували її прав.

Таким чином, висновок про початок перебігу шестимісячного строку на оскарження нормативно-правового акту з моменту його офіційного опублікування є передчасним з огляду на положення 171 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

На підтвердження цього свідчить стаття 264 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року), в якій зазначається, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом усього строку їх чинності.

За таких обставин, Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, ухваливши рішення про залишення позовної заяви Товариства без розгляду, порушили норми процесуального права, у зв'язку з цим ці рішення підлягають скасуванню із передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у справі №826/22472/15 підлягають скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея" задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у справі №826/22472/15 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф. Ханова

І.А. Гончарова

І.Я. Олендер