Постанова

від 24.01.2019 по справі 826/22472/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №826/22472/15

адміністративне провадження №К/9901/27295/18, № К/9901/27293/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарова І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ"

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року (суддя - Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року (судді - Ганечко О.М., Хрімлі О.Г., Коротких А.Ю.)

та на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2015 року (суддя - Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року (судді - Собків Я.М., Вівдиченко Т.Р., Петрик І.Й.)

у справі №826/22472/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ"

до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, Державної регуляторної служби України, Державного підприємства "Українська правова інформація"

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Нікея (далі - Товариство, позивач у справі, скаржник у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, Державної регуляторної служби України, Державного підприємства "Українська правова інформація" в якому просило:

- визнати незаконним та скасувати рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва в особі правонаступника Державної регуляторної служби України про погодження проекту наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966;

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966;

- визнати незаконним та скасувати рішення Міністерства юстиції України про державну реєстрацію наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966 14 жовтня 2014 року за №1267/26044;

- визнати незаконним та скасувати рішення Державної регуляторної служби України про погодження проекту наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 13;

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 13;

- визнати незаконним та скасувати рішення Міністерства юстиції України про державну реєстрацію наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №13 30 січня 2015 року за №102/26547;

- визнати незаконним та скасувати рішення (лист) Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 18 лютого 2015 року вих.№3876/10/26-58-11-02-18 "Про відмову у прийнятті податкової звітності";

- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 28 квітня 2015 року вих.№7180/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги;

- визнати незаконним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 22 липня 2015 року №15359/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві включити відомості з поданої Товариством податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць січень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України;

- зобов'язати Державне підприємство "Українська правова інформація" опублікувати у журналі "Офіційний вісник України" резолютивну частину судового рішення про задоволення позовних вимог про визнання незаконними і скасування (втрату чинності) наказів Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966 та від 23 січня 2015 року №13.

Ухвалою суду від 28 вересня 2015 року залишено без розгляду адміністративний позов Товариства в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування Рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва в особі правонаступника Державної регуляторної служби України про погодження проекту наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966; визнання незаконним та скасування Наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966; визнання незаконним та скасування Рішення Міністерства юстиції України про державну реєстрацію наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966 14 жовтня 2014 року за №1267/26044; визнання незаконним і скасування Рішення Державної регуляторної служби України про погодження проекту наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 13; визнання незаконним і скасування Наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 13; визнання незаконним та скасування Рішення Міністерства юстиції України про державну реєстрацію наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №13 30 січня 2015 року за №102/26547, зобов'язання ДП "Українська правова інформація" (код ЄДРПОУ 35811817) опублікувати у журналі "Офіційний вісник України" резолютивну частину судового рішення про задоволення позовних вимог про визнання незаконними і скасування (втрату чинності) наказів Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966 та від 23 січня 2015 року №13.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року в іншій частині позовну заяву залишено без руху та запропоновано Товариству подати до суду документ про сплату судового збору. Ухвали обґрунтовані тим, що позивачем заявлено чотири вимоги немайнового характеру, тоді як судовий збір сплачено лише за одну немайнову вимогу.

У зв'язку з не усуненням недоліків зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2015 року позовну заяву Товариства повернуто. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2015 року залишено без змін.

04 лютого 2016 року Товариством подана касаційна скарга на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, якими позовну заяву в частині залишено без руху.

27 квітня 2016 року Товариством подана касаційна скарга на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року, якими позовну заяву повернуто позивачу у справі.

У поданих касаційних скаргах скаржник у справі, із посиланням на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2016 року та 07 вересня 2016 року відповідно відкрито касаційне провадження за зазначеними касаційними скаргами.

У запереченні на касаційні скарги представник Головного управління ДФС у місті Києві зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Згідно з частиною першою статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Як вбачається з ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року про залишення позовної заяви Товариства без руху, недоліком позовної заяви є те, що позивач заявив чотири позовних вимог немайнового характеру, проте судовий збір сплатив лише за одну позовну вимогу, що підтверджується платіжним дорученням від 18 вересня 2015 року.

Мотивуючи своє рішення про повернення позовної заява, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачу необхідно було доплатити судовий збір, тоді як Товариство взагалі не усунуло недоліки позовної заяви.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вважає зазначений висновок судів попередніх інстанцій передчасним, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну з них.

Системний аналіз частини першої статті 6, частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Зі змісту позову Товариства вбачається, що воно заявило одну позовну вимогу немайнового характеру, за яку і був сплачений судовий збір, а не чотири, як зазначили суди попередніх інстанцій, оскільки вимога про визнання незаконним та скасування рішення податкового органу є передумовою для застосування інших способів захисту порушеного права.

Проте, неправильно визначивши кількість позовних вимог суди попередніх інстанцій, дійшли передчасного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, і як наслідок повернення позову.

За таких обставин, Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, ухваливши рішення про залишення позовної заяви Товариства без руху, і як наслідок повернення останньої порушили норми процесуального права, у зв'язку з цим ці рішення підлягають скасуванню із передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи зазначене, касаційні скарги Товариства підлягають задоволенню, а ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі №826/22472/15 підлягають скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея" задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі №826/22472/15 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф. Ханова

І.А. Гончарова

І.Я. Олендер