ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
24 січня 2019 року
справа №826/16301/13-а
адміністративне провадження №К/9901/36443/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2016 року
у складі суддів Літвінової А.В., Кузьменка В.А., Федорчука А.Б.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року
у складі суддів Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л., Файдюка В.В.
у справі №826/16301/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АДМ Україна
до Офісу великих платників податків ДФС, Державної фіскальної служби України
про скасування рішення,
У С Т А Н О В И В :
14 жовтня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю АДМ Україна (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю АДМ Трейдінг Україна ) звернулося до суду з позовом, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 06 листопада 2013 року, до Офісу великих платників податків ДФС, Державної фіскальної служби України (далі - власна назва, податковий орган, відповідач у справі, перший з яких є правонаступником міжрегіонального головного управління державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення міжрегіонального головного управління державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 17 липня 2013 року №0000133720, скасування рішення Міністерства доходів і зборів України від 30 вересня 2013 року №12183/6/99-99-10-01-15 та визнання протиправними дії міжрегіонального головного управління державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників з винесення податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2013 року №0000133720, з мотивів безпідставності прийняття рішень та протиправності вчинення дій.
Розгляд справи здійснювався судами неодноразово, судові рішення які є предметом цього касаційного перегляду прийнятті в результаті нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 липня 2015 року.
02 листопада 2016 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року, позов Товариства задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 17 липня 2013 року №0000133720. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що позивач мав ділову мету, укладаючи договори з Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Сервістрансмаш , Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Імперія , Товариством з обмеженою відповідальністю Шевченко-Південь-Агро , Приватним підприємством Павлоград-Інвест-Агро , ФГ Давос , ФГ Південна зірка , Приватною агрофірмою Світоч-Агро , Товариством з обмеженою відповідальністю Ферко , ФГ Антар , що підтверджується подальшою реалізацію придбаних товарів третім особам.
Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивач при здійсненні фінансово-господарських операцій з вказаними контрагентами діяв як добросовісний платник. При цьому, іншого з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено.
За таких обставин, з урахуванням правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 07 липня 2015 року у даній справі, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Сервістрансмаш , Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Імперія , Товариством з обмеженою відповідальністю Шевченко-Південь-Агро , Приватним підприємством Павлоград-Інвест-Агро , ФГ Давос , ФГ Південна зірка , Приватною агрофірмою Світоч-Агро , Товариством з обмеженою відповідальністю Ферко , ФГ Антар - не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2013 року №0000133720 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому з метою належного захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
30 березня 2017 року податковим органом, а саме Офісом великих платників податків ДФС подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акту перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
25 травня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 03 квітня 2017 року та витребувано справу №826/16301/13-а з Окружного адміністративного суду міста Києва.
19 червня 2017 року Товариством надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у яких позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
20 липня 2017 року справа №826/16301/13-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.
12 березня 2018 року справа 826/16301/13-а разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/36443/18 передані до Верховного Суду.
27 грудня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання позивача про процесуальне правонаступництво у зв'язку з реорганізацією Товариства з обмеженою відповідальністю АДМ Україна шляхом здійснення заміни позивача на Товариство з обмеженою відповідальністю АДМ Трейдінг Україна (код ЄДРПОУ 20027449), яке задоволено Судом на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ, перебуває на податковому обліку, є платником податку на додану вартість.
Податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питання правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за 2010, 2011, 2012, 2013 роки, за результатами якої складено акт від 27 червня 2013 року № 761/40-50/37-20/33546533, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2, пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями (далі - Закон №168/97-ВР), підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, що призвело до завищення податкового кредиту по операціях, які оподатковуються на загальних підставах та призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму податку на додану вартість у сумі 7247770,00 грн.
17 липня 2013 року керівником податкового органу на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000133720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7 247 770,00 грн. та нараховані (застосовані) штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 584 654,00 грн. Невідповідність вимогам податкового законодавства податкового повідомлення - рішення обумовила його визнання неправомірним судами попередніх інстанцій.
Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статті 1, частини першої та частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (№996-ХІV), який зумовив висновок про те, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на тому, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами (ТОВ Фірма Сервістрансмаш , ТОВ Фірма Імперія , ТОВ Шевченко-Південь-Агро , ФГ Південна зірка , ТОВ Давос , ПП Павлоград-Інвест-Агро , Приватна Агрофірма Світоч-Агро , ТОВ Ферко та ФГ Антар ) не створюють юридичних наслідків, є нереальними та на їх підставі неправомірно сформовано податкову звітність позивача.
Оцінюючи спірні правовідносини, судами попередніх інстанцій встановлено укладення та виконання між Товариством та його контрагентами - ТОВ Фірма Сервістрансмаш , ТОВ Фірма Імперія , ТОВ Шевченко-Південь-Агро , ФГ Південна зірка , ТОВ Давос , ПП Павлоград-Інвест-Агро , Приватна Агрофірма Світоч-Агро , ТОВ Ферко та ФГ Антар договорів на придбання соняшника, виконання яких підтверджено наданням позивачем договорів купівлі-продажу, видаткових накладних, податкових накладних, виписок з банківських рахунків, товарно-транспортної накладної, карток аналізу зерна, складських квитанцій на зерно, актів прийому-передачі товару, які відповідають положенням Податкового кодексу України та чинному законодавству.
Висновки контролюючого органу про завищення Товариством суми бюджетного відшкодування ґрунтуються, в першу чергу, на висновках актів перевірок (неможливості проведення зустрічних звірок) контрагентів останнього.
За висновками судів попередніх інстанцій недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.
Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентами позивача товару.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаного позивачем товару.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .
Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання товару та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.
Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірок податковим органом з його контрагентами, з огляду на те, що зафіксовані актами податкових інспекцій факти неможливості проведення звірок посвідчують виключно ці обставини і жодним чином не впливають на склад податкового (податкових) правопорушення (правопорушень) в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.
Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 52, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі №826/16301/13-а залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.А. Гончарова
І.Я. Олендер
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 24.01.2019 |
Оприлюднено | 27.01.2019 |
Номер документу | 79409392 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Ханова Р.Ф.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні