Ухвала

від 24.01.2019 по справі 816/2137/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 січня 2019 року

Київ

справа №816/2137/18

адміністративне провадження №К/9901/66425/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., під час розгляду в письмовому провадженні у касаційному порядку справи № 816/2137/18

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року

за позовом ОСОБА_2

до Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області

треті особи: ОСОБА_3, Теплівська сільська рада Пирятинського району Полтавської області

про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2018 року позивач, ОСОБА_2, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання протиправним та скасування розпорядження голови районної державної адміністрації від 03 травня 2018 року № 190 "Про внесення змін до Розпорядження голови райдержадміністрації від 01 грудня 2015 року № 342".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржуваним Розпорядженням голови Пирятинської РДА від 03 травня 2018 року № 190 незаконно зменшено площу наданої в оренду земельної ділянки з 8,64 га до 4,31 га, збільшено розмір орендної плати з 1800 гривень за 1 га в рік до 4324,45 гривень за 1 га в рік, фактично внесено зміни до договору оренди землі в односторонньому порядку за відсутності підстав, встановлених договором та законом. Стверджував, що ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса місця проживання: АДРЕСА_1) до Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області (код ЄДРПОУ 040507497, адреса місцезнаходження: вул. Соборності, 42, м. Пирятин, Полтавська область, 37000), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Теплівська сільська рада Пирятинського району Полтавської області, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування розпорядження - закрито.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вказаний спір не є публічно-правовим спором в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

На ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року до суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, в якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для розгляду до Полтавського окружного адміністративного суду.

Касаційна скарга подана 23 листопада 2018 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 листопада 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 816/2137/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 24 січня 2019 року.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що вказана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки судами було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначає також, що спір по цій справі є публічно-правовим, так як виник з приводу рішення суб'єкта владних розпоряджень при реалізації управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Враховуючи, що учасник справи оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, то за правилами частини шостої статті 346 КАС України є підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010 прийшов до наступних висновків. Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною. Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. В Україні систему судів утворено згідно з положеннями Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23, 24 та тексті свого рішення у справа "Сокуренко і Стригун проти України" (№ 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом" (Zand v. Austria № 7360/76); фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини у Рішенні від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держави-учасниці організувати їхню судову систему в такий спосіб, щоб їхні суди і трибунали виконували кожну зі своїх функцій (пункт 44), притаманну відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Керуючись статтями 341, 345, 346, 347, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Передати справу № 816/2137/18 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року за позовом ОСОБА_2 до Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області, треті особи: ОСОБА_3, Теплівська сільська рада Пирятинського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування розпорядження на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко