Постанова

від 22.01.2019 по справі 803/1541/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2019 року

Київ

справа №803/1541/15

адміністративне провадження №К/9901/28046/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інстанції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.07.2015 (суддя - Плахтій Н.Б.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2016 (головуючий суддя - Кушнерик М.П., судді: Мікула О.І., Курилець А.Р.) у справі №803/1541/15 за адміністративним позовом Приватного підприємства Торгівельна компанія Укр-Петроль до Луцької об'єднаної державної податкової інстанції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Торгівельна компанія Укр-Петроль звернулося до адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інстанції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу від 30.06.2015 №343 Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки .

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.07.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.03. 2016, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Луцька об'єднана державна податкова інстанція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.07.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.03. 2016 у справі №803/1541/15 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 11, 69, 70, 71, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Луцької об'єднаної державної податкової інстанції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області зводяться до того, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятого наказу від 30.06.2015 №343 Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки . Зокрема, відповідач зазначає, що приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судами попередніх інстанцій в порушення вимог статей 11 та 86 Кодексу адміністративного судочинства України, належним чином не досліджено всіх доводів, доказів та документів наданих відповідачем на підтвердження позиції органу доходів і зборів. Відповідач стверджує, що у останнього були всі законні підстави для призначення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства Торгівельна компанія Укр-Петроль та виконано всі встановлені законодавством вимоги для допуску до перевірки працівників Луцької об'єднаної державної податкової інстанції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області. А тому, суб'єкт владних повноважень не погоджується з вказаними судовими рішення суді попередніх інстанцій та вважає їх такими, що підлягають скасуванню.

Приватне підприємство Торгівельна компанія Укр-Петроль не скористалося своїм правом та не надало заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.05.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Луцької об'єднаної державної податкової інстанції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.07.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.03. 2016 у справі №803/1541/15.

Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2019 справу №803/1541/15 призначено до касаційного розгляду у судовому засіданні без повідомлення сторін на 22.01.2019 о 12.00 год.

Касаційний розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні без повідомленням сторін в поряду спрощеного позовного провадження у відповідності до положень статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.04.2015 Луцькою об'єднаною державною податковою інстанцією Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області було складено акт №518/1501/36905994 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій декларації з акцизного податку Приватного підприємства Торгівельна компанія Укр-Петроль за лютий 2015 року, яким встановлено порушення позивачем вимог статей 213, 214, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215, статті 216 Податкової кодексу України, внаслідок заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за лютий 2015 року, на суму 183472,00грн.

Не погоджуючись з висновками камеральної перевірки викладеними у вказаному акті, позивачем 29.04.2014 за вих.№144 на адресу податкового органу подано заперечення.

Листом від 13.05.2015 №1950/03-11/10/15-012/36905994 орган доходів і зборів повідомив позивача, що за результатами розгляду заперечення №144 від 29.04.2015 (вх.№1727/10 від 05.05.2015) до акту камеральної перевірки №518/1501/36905994 від 17.04.2015 відповідачем прийнято рішення про проведення згідно підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства Торгівельна компанія Укр-Петроль з питань, що становлять предмет заперечення.

Наказом Луцької об'єднаної державної податкової інстанції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області від 30.06.2015 №343 Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та враховуючи заперечення позивача №144 від 29.04.2015 на акт камеральної перевірки, організовано проведення позапланової виїзної документальної перевірки Приватного підприємства Торгівельна компанія Укр-Петроль з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині сплати акцизного збору за лютий 2015 року по АЗС, що знаходиться за адресою: Маневицький р-н, с. Оконськ, вул. Київська, 3. Термін проведення перевірки визначено з 06.07.2015 по 10.07.2015.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити, зокрема, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) перевірки. При цьому, цим же пунктом визначено, що документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Податковим кодексом України.

Положення підпункту 75.1.2 пункту 75.2 статті 75 та пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначають загальний порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки.

Аналіз змісту зазначеної правової норми дозволяє дійти висновку, що проведення документальної позапланової перевірки на цій підставі є законним лише у випадку дотримання сукупності умов, а саме: подання заперечень до акта перевірки, або скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення, наявність вимог про повний або частковий перегляд результатів перевірки або скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вказівка платником податків на обставини, які не були досліджені під час перевірки, неможливість перевірки таких обставин без проведення перевірки.

За умови наявності сукупності усіх цих вимог, проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є правомірним. Водночас законодавець передбачає ще один запобіжник від зловживань посадовими особами податкового органу - обмежує предмет такої перевірки виключно питаннями, що стали предметом оскарження.

Втім, пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Крім того, згідно з пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що у разі подання платником податків заперечення на акт перевірки, рішення про визначення грошових зобов'язань приймається з урахуванням результатів їх розгляду. До того ж заперечення повинні бути розглянуті контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), а відповідь про результати їх розгляду надсилається платнику у відповідності до вимог статті 58 Податкового кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний адміністративний суд, виходив з протиправності прийняття оскаржуваного наказу з огляду на недотримання органом доходів і зборів вимог підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78, пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, оскільки наказ від 30.06.2018 №343 Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки було прийнято Луцькою об'єднаною державною податковою інстанцією Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області без надіслання платнику відповіді про результати розгляду його заперечення на акт камеральної перевірки. До того ж, судами встановлено, що рішення про визначення позивачу грошового зобов'язання на підставі висновків акту камеральної перевірки передувало винесенню відповідачем спірного наказу від 30.06.2018 №343, а тому призначення відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки є необґрунтованим та безпідставним.

Проте, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалено без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

При цьому, відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте, судами попередніх інстанцій всупереч вказаним положенням закону не надано належної оцінки обставинам справи щодо надіслання податковим органом на адресу позивача відповіді про результати розгляду його заперечення на акт камеральної перевірки від 17.04.2015 №518/1501/36905994, з огляду на доводи відповідача про наявність доказів щодо такого отримання.

Суди, задовольняючи заявлені позовні вимоги, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, не перевірили дані щодо наявності інформації про надходження на адресу позивача та отримання підприємством листа з інформацією про прийняття органом доходів і зборів рішення про проведення позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства Торгівельна компанія Укр-Петроль .

Слід зазначити, що встановлення вказаних обставин входять до предмета доказування в даній справі та мають істотне значення для вирішення питання щодо правомірності прийняття оскаржуваного наказу від 30.06.2018 №343 Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки та дотримання органом доходів і зборів порядку призначення документальної позапланової перевірки у відповідності до положень статті 78 Податкового кодексу України.

Верховний Суд зазначає, що з метою констатації правомірності спірного наказу судам необхідно перевірити наявність сукупності всіх вимог, передбачених підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зазначені вище вимоги процесуального законодавства не виконано, обставини справи встановлено неповно, не досліджено комплекс доказів, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Виходячи з положень частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інстанції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.07.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.03. 2016 у справі №803/1541/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду