Постанова

від 24.01.2019 по справі 826/7205/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7205/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Каракашьян С.К.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Кузьмишиної О.М., Кузьменка В.В.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2018 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 04 вересня 2018 року) у справі за адміністративним позовом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Приватного акціонерного товариства Орфей про застосування заходів реагування, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Орфей (далі - відповідач ПрАТ Орфей ), в якому просить суд : застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень ПрАТ Орфей (Код ЄДРПОУ 21631756) за адресою: вул. Волинська, 48/50 у місті Києві; визначити спосіб виконання судового рішення у порядку, передбаченому наказом МНС України від 21.10.2004 №130 Про затвердження Інструкції про порядок та умови застосування органами державного пожежного нагляду запобіжних заходів , зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2004 р. за №1416/10015 шляхом відключення джерела електроживлення, накладення печаток на розподільчі електрощити та вхідні двері приміщень підприємства за адресою: вул. Волинська, 48/50 у місті Києві; в разі задоволення даного адміністративного позову про застосування заходів реагування, обов'язок щодо забезпечення виконання рішення суду покласти на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в ході проведення позапланової перевірки щодо додержання та виконання вимог у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки відповідача встановлено ряд порушень, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, які перебувають на об'єкті, що, в свою чергу, є підставою для застосування заходів реагування у сфері господарської діяльності у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень позивача.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачем неодноразово було проведено перевірки відповідача.

Так, за результатами останньої перевірки відповідачем було складено акт №218, за результатами проведення позапланової перевірки приміщення ПрАТ ОРФЕЙ м. Київ, вул. Волинська, 48/50, щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки на підставі наказу від 13.06.2018 № 365 виданого ГУ ДСНС України у м. Києві та посвідчення на перевірку від 18.06.2018 № 1696.

Даним актом встановлено порушення позивачем :

- розділу V п. 1.2 Правил пожежної безпеки України, яке полягало в тому, що коридори адміністративно-офісної будівлі без природного освітлення не обладнані системами проти димного захисту в порушення п. 10.2.4. ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту ; п. 8.3.3., п. 8.3.5. ДБН В.2.2-9-2009 Громадські будинки та споруди ;

- та ст. 57, п. 2 Кодексу цивільного захисту України, яке полягало в тому, що здійснюється використання приміщень орендарями без поданих декларацій відповідності матеріально - технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки та позитивного висновку за результатами оцінки (експертизи) протипожежного стану приміщень.

Відповідачем зазначено, що на приміщення адміністративно-офісної будівлі, не розповсюджується дія будівельних норм, зазначених в акті перевірки.

Згідно з п.8.3.5. ДБН В.2.2-9-2009 Громадські будинки та споруди при освітленні коридорів природним світлом з одного торця їх довжина не повинна перевищувати 24 м, при освітленні з двох торців - 48 м, якщо довжина коридору більша, слід передбачати світлові розширення (кармани). Відстань між світловими карманами не повинна перевищувати 24 м, а між світловим карманом і вікном у торці коридору - 36 м. Ширина світлового кармана повинна бути не менше половини його глибини, ширина прилеглого коридору при цьому не враховується.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1.1 затверджених наказом від 30 грудня 2009 року N 705 Міністерства регіонального розвитку та будівництва України Про затвердження ДБН В.2.2-9-2009 Громадські будинки та споруди. Основні положення (далі - ДБН В.2.2-9-2009 ), ці Норми встановлюють вимоги до проектування нових і тих, що реконструюються, будинків, споруд та комплексів громадського призначення (далі - громадських будинків) з умовною висотою до 73,5 м (включно), а також вбудовано-прибудованих приміщень громадського призначення.

Натомість, будь - яких доказів реконструкції споруди відповідача або її проектування та створення позивачем не надано.

Щодо другого порушення, колегія суддів зазначає наступне.

Кодексом цивільного захисту України регулюються відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначаються повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до частини 3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України, забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання.

Як зазначено в пунктах першому, четвертому та десятому ч.1 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (частина 2 статті 70 Кодексу цивільного захисту України).

Відповідно до ч. 2 ст.68 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежо небезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Таким чином, що законодавець пов'язує настання реальної загрози життю та здоров'ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалась Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалі від 27.11.2014 р. у справі № К/800/51577/14.

При цьому, порушення, яке полягає у неподання декларації, саме по собі, до займання, розповсюдження, погашення вогню не призводить.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 25 січня 2019 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: О.М. Кузьмишина,

В.В. Кузьменко