Постанова

від 17.01.2019 по справі 916/100/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/100/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Полінецька В.С.

за участю представників сторін:

від ТОВ "Мегалайн Інжиніринг" - Ігнатенко М.П., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2546 від 22.02.2013р.; довіреність № 08-2/18, дата видачі : 08.11.18;

від ТОВ "Мегалайн Інвест" - Ігнатенко М.П., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2546 від 22.02.2013р.; довіреність № б/н, дата видачі : 03.05.18;

від ТОВ "АСТОР І КО" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інвест"

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2018 року, повний текст складено 30.05.2018 року

у справі № 916/100/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОР І КО"

до відповідачів:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інжиніринг";

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інвест"

про стягнення 1 892 516,16 грн.,

Головуючий суддя: Літвінов С.В.

Місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

В судовому засіданні 17.01.2018 року згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Учасники судового процесу про час, дату розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Встановив:

18 січня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТОР І КО" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інжиніринг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інвест", в якій просило суд стягнути солідарно з відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОР І КО" 1892516,16 грн., а саме: основну заборгованість у розмірі 1733198,37 грн., пеню за несвоєчасний розрахунок у сумі 159317,79 грн., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідачів судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інжиніринг" умов договору поставки від 27.07.2016 року № Б/27/07/16 в частині своєчасної оплати за отриманий товар. Також позивач посилається на укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інжиніринг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інвест" договір поруки, відповідно до умов якого останній зобов'язався солідарно відповідати перед Товариством з обмеженою відповідальністю "АСТОР І КО" за виконання зобов'язань щодо оплати отриманого товару за договором поставки.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.05.2018 року у справі №916/100/18 (суддя Літвінов С.В.) позов задоволено повністю, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАЛАЙН ІНЖИНІРИНГ та Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАЛАЙН ІНВЕСТ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АСТОР І КО суму заборгованості у розмірі 1 733 198,37 грн. пеню в сумі 159 317,79 грн. та 28387,74 грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано правомірністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інвест" звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2018 у справі № 916/100/18 та прийняти нове, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інжиніринг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АСТОР І КО суму заборгованості у розмірі 1733198,37 грн., пеню у сумі 13770,62 грн.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення, з наступних підстав:

- при укладанні договору поруки від 14.03.2017 року № П/14/03/17 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інвест" зобов'язувалось відповідати солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інжиніринг" перед Товариством з обмеженою відповідальністю АСТОР і КО , а саме за виконання зобов'язання щодо оплати вартості товару, отриманого Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інжиніринг", які вже виникли за Договором поставки, а не за такі, які можуть виникнути чи виникнуть в подальшому;

- станом на 04.04.2017 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інжиніринг" перед Товариством з обмеженою відповідальністю АСТОР і КО відсутня, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків, у зв'язку з чим договір поруки відповідно до п.п.4.1, 4.2 припиняється;

- умовами договору поставки від 27.07.2016 року №Б/27/07/16 не визначено, у який строк та яким чином мають бути здійснені розрахунки за вже поставлений товар, у зв'язку з чим, відповідно до положень чинного цивільного законодавства, зобов'язання по оплаті поставленого товару повинно було виконано не пізніше 22.12.2017 року, тому строк прострочення зобов'язання складає 10 днів і становить 13770,62 грн.

13.09.2018 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інвест" надійшли письмові пояснення, відповідно до яких зазначено, що Господарським судом Одеської області від 11.09.2018 року у справі № 916/852/18 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю АСТОР і КО та Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАЛАЙН ІНЖИНІРИНГ , визнано зобов'язання по договору поруки від 14.03.2017 року № П/14/03/17 припиненими, у зв'язку з чим, представник товариства зазначає, що суд повинен був залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОР І КО" у даній справі - без розгляду.

У зв'язку з ліквідацією Одеського апеляційного господарського суду матеріали справи № 916/100/18 було передано до Південно-західного апеляційного господарського суду за Актом від 03.10.2018 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2018 року прийнято справу № 916/100/18 колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Колоколова С.І., суддів Принцевської Н.М., Богацької Н.С. до свого провадження та призначено розгляд апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2018 призначено справу № 916/100/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інвест" до розгляду в зміненому складі колегії суддів - Колоколов С.І. (головуючий), Принцевської Н.М., Разюк Г.П. на 17 січня 2019 року.

20.11.2018 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інвест" надійшло клопотання про зупиненні провадження у справі до набрання законної сили рішення у справі № 916/852/17 про визнання зобов'язань по договору поруки від 14.03.2017 року № П/14/03/17 - припиненими.

Судова колегія відхиляє клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 року у справі № 916/852/18 рішення Господарського суду Одеської області від 11 вересня 2018 року у справі № 916/852/18 залишено без змін, тобто рішення у справі № 916/852/17 набрало законної сили і немає необхідності у зупиненні провадження у справі.

10.12.2018 року через канцелярію суду надійшли письмові пояснення від Товариства з обмеженою відповідальністю АТСТОР і КО , в яких останній звертає увагу суду на прохальну частину апеляційної скарги, вказуючи, що скаржник без будь-яких правових підстав та повноважень перебрав на себе права іншого відповідача, вимагаючи змінити судове рішення не тільки в частині задоволення позовних вимог про солідарну відповідальність відповідачів, а й взагалі в загальному розмірі суми, що підлягає стягненню з іншого відповідача. Скаржник вважає за можливе ще раз звернути увагу суду, що інший відповідач по справі, Товариство з обмеженою відповідальністю Мегалайн Інжиніринг рішення суду не оскаржувало, отже апелянт взагалі не має права ставити питання про зміну рішення у частині зміни сум, що підлягають стягненню з іншого відповідача.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, між Товариством з обмеженою відповідальністю АСТОР І КО (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю МЕГАЛАЙН ІНЖИНІРИНГ (покупець) було укладено договір поставки від 27.07.2016 року №Б/27/07/16, за умовами якого постачальник здійснював постачання товару на адресу покупця.

Всього з моменту підписання договору та до 06.10.2017 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАЛАЙН ІНЖИНІРИНГ було відвантажено товару на загальну суму 15962772,23 грн., що підтверджується роздруківкою картки рахунку 361 даних бухгалтерського обліку позивача.

У відповідності до п. 4.1 договору товар постачається протягом п'яти днів з моменту належної передоплати вартості поставки товару, зазначеної у виставленому постачальником рахунку відповідно до підписаної сторонами специфікації.

Згідно з п. 8.4 договору поставки, у разі порушення строків розрахунків за поставлений товар (партію товару) покупець сплачує на користь постачальника за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого розрахунку за кожен день прострочення.

Позивач стверджує, що відповідач 1 свої обов'язки щодо строків оплати поставленого товару здійснював з порушенням умов договору, а, починаючи з 19.09.2017 року оплачувати отриманий товар року припинив взагалі.

Оскільки відповідач 1 здійснював розрахунки несвоєчасно, позивач грошові кошти, що надходили від відповідача 1, зараховував у порядку черговості здійснення поставок, та, відповідно, виникнення заборгованості, тому позивач вважає, що станом на 03.01.2018 року відповідачем 1 не оплачений товар на суму 1733198,37 грн., поставлений за видатковими накладними, які підписані представником відповідача 1 та скріплені печаткою відповідача1.

Позивач звернувся до відповідача 1 з претензією від 03.11.2017 року № 0311/2-17 з вимогою сплатити заборгованість, яка була отримана відповідачем 15.12.2017 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Згідно з п. 11.3 договору від 27.07.2016 року № Б/27/07/16 відповідач 1 мав розглянути отриману претензію протягом 15 днів з моменту отримання, тобто, у даному випадку - до 30 грудня 2017 року. Однак, станом на 03.01.2018 року відповідач 1 зазначений лист залишив без відповіді, а заборгованість не сплатив.

У зв'язку з постійними порушеннями відповідачем 1 строків розрахунків 14 березня 2017 року було укладено тристоронній договір поруки № П/14/03/17 між Товариством з обмеженою відповідальністю АСТОР І КО , Товариством з обмеженою відповідальністю МЕГАЛАЙН ІНЖИНІРИНГ та Товариством з обмеженою відповідальністю Мегалайн Інвест , відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю Мегалайн Інвест зобов'язалось солідарно відповідати перед Товариством з обмеженою відповідальністю АСТОР і КО за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Мегалайн Інжиніринг зобов'язань щодо оплати отриманого товару, що виникли за зазначеним договором поставки.

При цьому як пунктом 3.1 договору поруки, так і ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором не тільки за виконання зобов'язання, а й за сплату неустойки за основним договором.

Пунктом 5.1. договору поруки встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання за основним договором, поручитель зобов'язується виконати за Боржника зобов'язання останнього у п'ятиденний строк з дня отримання вимоги від кредитора.

Таку вимогу за № 49-017 позивач направив Товариству з обмеженою відповідальністю Мегалайн Інвест 16 листопада 2017 року, та її було отримано останнім 13.12.2017 року, що підтверджується даними сайту Державного підприємства Укрпошта . Однак відповідач 2 свої обов'язки як поручителя не виконав та не надав жодної відповіді на вимогу позивача.

Враховуючи, що відповідачі своїми діями порушили права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю АСТОР і КО , позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою.

Судова колегія частково не погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог і стягнення заборгованості солідарно з відповідачів та вважає, що доводи і вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції помилково стягнув заборгованість за договором поставки з відповідачів, не перевірив розрахунок пені та не надав правової оцінки заяві Товариства з обмеженою відповідальністю АСТОР і КО про відмову від частини позовних вимог.

Так, у матеріалах справи міститься заява позивача про відмову від частини позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю АСТОР і КО просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАЛАЙН ІНЖИНІРИНГ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АСТОР І КО суму заборгованості за отриманий, але не сплачений товар у розмірі 1733198,37 грн. пеню за несвоєчасний розрахунок в сумі 159317,79 грн., а всього - 1892516,16 грн. (т.2 а.с.230-231)

За приписами ч. ч. 1-3, 5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Судова колегія зазначає, що сторонами не надано жодних доказів на підтвердження того, що заявлена представником позивача заява про відмову від позову в частині стягнення заборгованості з відповідача 2 суперечить інтересам позивача, а тому прийняття відмови від позовних вимог у цій частині узгоджується з приписами процесуального законодавства України.

У зв'язку з викладеним, судова колегія приймає відмову позивача від позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інвест" про стягнення 1 892 516,16 грн. і закриває провадження у справі в цій частині, а рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2018 року у справі № 916/100/18 підлягає частковому скасуванню в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інвест" заборгованості за отриманий, але не сплачений товар у розмірі 1733198,37 грн. і пені за несвоєчасний розрахунок в сумі 159317,79 грн.

Сторони у справі посилаються на обставини, встановлені у справі №916/852/18, вважаючи їх преюдиційними у даній справі.

Судова колегія зазначає, що обставини, встановлені у справі № 916/852/18 про визнання припиненим зобов'язання по договору поруки не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на момент прийняття рішення судом першої інстанції порука була дійсною, не існувало судового рішення у справі.

Водночас, з огляду на те, що позивач скористався своїм правом і відмовився від частини позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості і пені з поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інвест", колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АСТОР і КО до Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАЛАЙН ІНЖИНІРИНГ про стягнення заборгованості за отриманий, але не сплачений товар у розмірі 1733198,37 грн. і пені за несвоєчасний розрахунок в сумі 159317,79 грн., а всього - 1892516,16 грн.

За приписами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

В силу приписів ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю МЕГАЛАЙН ІНЖИНІРИНГ не оплатило взагалі товар, поставлений за видатковими накладними від 11.08.2017 року №3056, від 12.08.2017 року № 3075, від 13.08.2018 року №3082, від 13.08.2017 року №3081, від 13.08.2017 року №3079, від 14.08.2017 року №3083, від 15.08.2017 року № 3124, від 16.08.2017 року №3148, від 17.08.2017 року № 3169, від 18.08.2017 року № 3188, від 19.08.2017 року №3205, від 21.08.2017 року №3230, від 22.08.2017 року №3249, від 24.08.2017 року №3285, від 25.08.2017 року № 3311, від 26.08.2017 року №3333, від 27.08.2017 року №3342, від 16.09.2017 року №3683, від 16.09.2017 року №3701, від 16.09.2017 року №3737, від 21.09.2017 року №3828, від 17.09.2017 року № 3746, від 01.10.2017 року № 3881, від 01.10.2017 року № 3925, від 01.10.2017 року № 4013, від 01.10.2017 року № 4041, від 04.10.2017 року № 4137, від 06.10.2017 року № 4186.

Зазначені накладні підписані представниками позивача і відповідача 1 та скріплені печатками сторін. Також у накладних зазначено, що товар постачається саме за договором від 27.07.2016 року № Б/27/07/16. Отже, приймаючи товар та підписуючи накладні відповідач 1 не міг не знати, що він отримує товар саме у відповідності з договором поставки від 27.07.2016 року № Б/27/07/16, тому на отриманий товар розповсюджуються всі умови щодо поставки та оплати товару, визначені умовами договору.

Матеріалами справи підтверджено та вірно встановлено судом першої інстанції, що відповідач 1, всупереч умовам договору поставки, не виконав зобов'язання з оплати поставленого товару у повному обсязі, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 1733198,37 грн. внаслідок не виконання грошового зобов'язання щодо оплати за поставлений товар на підставі договору поставки від 27.07.2016 року №Б/27/07/16 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач також просив стягнути пеню за кожною накладною у відповідності до умов договору у загальній сумі 159317,79 грн.

Порушенням зобов'язання, як встановлено ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У п. 8.4 договору поставки визначено, що у разі порушення строків розрахунків за поставлений товар (партію товару) покупець сплачує на користь постачальника за вимогою останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого розрахунку за кожен день прострочення.

Факти несвоєчасної оплати товару та існування заборгованості за отриманий товар підтверджується як даними бухгалтерського обліку позивача, наведеними у картці рахунку 361, так і даними банківської виписки.

Щодо строку, з якого має обраховуватись пеня, судова колегія зазначає наступне.

У п. 5.1 договору поставки визначено, що розрахунки за поставку товару здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України, шляхом попередньої оплати (передоплати) вартості товару, визначеної підписаною сторонами специфікацією та зазначеної у виставленому постачальником рахунку, у розмірі 100% (сто відсотків) такої вартості не пізніше 10 (десяти) банківських днів з дати отримання покупцем відповідного рахунку постачальника, якщо умовами підписаної сторонами специфікації не передбачено інше.

Разом з договором поставки сторонами були також погоджені і підписані і типові форми видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, відомостей про вантаж та специфікації, які мали використовуватись сторонами під час виконання своїх зобов'язань. При цьому у цій типовій формі специфікації вказано, умови поставки та оплати товару визначаються договором (п. 3 та 4 відповідно).

Специфікації між сторонами не укладались. Водночас, у даному випадку всі суттєві умови, у тому числі і щодо порядку поставки і оплати товару у договорі визначені.

Так, строк, з якого має нараховуватись пеня за умовами п. 5.1 договору поставки відраховується від дня отримання покупцем рахунку.

Судова колегія зазначає, що у кожній видатковій накладній у призначенні платежу вказано, крім договору поставки, рахунок, на підставі якого необхідно було сплатити грошові кошти за поставлений товар, але самі рахунки сторонами до матеріалів справи не додані, а також не додано сторонами доказів на підтвердження того коли саме відповідачем 1 було отримано кожний з рахунків, за якими нараховано пеню.

У зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що пеню, за відсутності доказів отримання рахунків відповідачем 1, можна нараховувати у відповідності з приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України після закінчення 7-денного строку на виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги, а саме за період з 25.12.2017 року по 03.01.2018 року.

Перевіривши наданий скаржником розрахунок пені за період з 25.12.2017 року по 03.01.2018 року у сумі 13770,62 грн., судова колегія вважає його обґрунтованим, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АСТОР і КО до Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАЛАЙН ІНЖИНІРИНГ про стягнення пені за несвоєчасний розрахунок в сумі підлягають частковому задоволенню на суму 13770,62 грн.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України визначено підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення якими, зокрема, є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Оскільки при винесенні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, останнє підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову і стягнення заборгованості з відповідача 1 та закриття провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 2.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інвест" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2018 року у справі № 916/100/18 частковому скасуванню.

З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись статтями 129, 191, 269, 270, 274, 275, 276, 277, 282

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інвест" задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2018 року у справі №916/100/18 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АСТОР і КО до Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАЛАЙН ІНЖИНІРИНГ про стягнення 1892516 грн. 16 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАЛАЙН ІНЖИНІРИНГ , (код ЄДРПОУ 40077241, 65020, м. Одеса, вул. Тираспольська, 27/29) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АСТОР І КО (08202, Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, 152, код ЄДРПОУ 39812547, Р/р 26008455011035 в АТ ОТБ БАНК МФО 300528) суму заборгованості у розмірі 1733198 грн. 37 коп., пеню в сумі 13770 грн. 62 коп. та 26116 грн. 72 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю АСТОР і КО до Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАЛАЙН ІНЖИНІРИНГ про стягнення 145547 грн. 17 коп. пені.

Закрити провадження у справі №916/100/18 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю АСТОР і КО до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інвест" про стягнення 1892516 грн. 16 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АСТОР І КО (08202, Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, 152, код ЄДРПОУ 39812547, Р/р 26008455011035 в АТ ОТБ БАНК МФО 300528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАЛАЙН ІНВЕСТ , ( код ЄДРПОУ 39245283, 65012, м. Одеса, вул. Осипова, 44) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 42581 грн. 61 коп.

Видачу наказів за постановою із зазначенням повних реквізитів сторін доручити Господарському суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню в порядку та строки передбачені ст.ст.287-288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено 25.01. 2019 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Н.М. Принцевська