Постанова

від 16.01.2019 по справі 910/3225/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2019 р. Справа№ 910/3225/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 16.01.2019

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Київенерго

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 (повний текст рішення складено 04.10.2018)

у справі №910/3225/18 (суддя - Якименко М.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго

до Товариства з обмеженою відповідальністю Промінь

про стягнення заборгованості у розмірі 297 211,07 грн

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство Київенерго (далі - ПАТ Київенерго ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Промінь (далі - ТОВ Промінь ) про стягнення заборгованості у розмірі 297 211,07 грн.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов договору № 1532976100001 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання від 19.11.2014 за період з лютого 2015 по лютий 2018 (включно) не сплачував спожиті комунальні послуги з постачання гарячої води вартістю 229 849, 38 грн, у зв'язку з чим має заборгованість перед позивачем в розмірі 229 846, 38 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Промінь на користь ПАТ Київенерго 120 349, 38 грн - основного боргу, 55 619, 77 грн - інфляційних втрат, 11 741, 93 грн - 3 % річних, 2 815, 67 грн - судового збору. В решті задоволення позовних вимог відмовлено. Заяву ТОВ Промінь про розстрочку виконання рішення суду -задоволено частково. Розстрочене виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі № 910/3225/18 строком на 6 місяців, визначивши сплату боргу ТОВ Промінь на користь ПАТ Київенерго наступним чином: до 04.11.2018 сплатити: 20 058, 23 грн - основного боргу; 9 269, 97 грн - інфляційних втрат; 1 957, 03 грн - 3% річних; 2 815, 67 грн судового збору; до 04.12.2018 сплатити: 20 058, 23 грн - основного боргу; 9 2690 96 грн - інфляційних втрат; 1 956, 98 грн - 3% річних; до 04.01.2019 сплатити: 20 058, 23 грн - основного боргу; 9 269, 96 грн - інфляційних втрат; 1 956, 98 грн - 3% річних; до 04.02.2019 сплатити: 20 058, 23 грн - основного боргу; 9 269, 96 грн - інфляційних втрат; 1 956, 98 грн - 3% річних; до 04.03.2019 сплатити: 20 058, 23 грн - основного боргу; 9 269, 96 грн - інфляційних втрат; 1 956, 98 грн - 3% річних; до 04.04.2018 сплатити: 20 058, 23 грн - основного боргу; 9 269, 96 грн - інфляційних втрат; 1 956, 98 грн - 3% річних. В решті задоволення заяви - відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, згідно умов договору, а відповідач у порушення умов договору не сплатив на користь позивача повну вартість отриманих послуг (за період з 01.02.2015 по 01.02.2018), у зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість з їх повної оплати в розмірі 120 349,38 грн (з врахуванням часткової оплати заборгованості в розмірі 109 500,00 грн до пред'явлення позову).

Частково відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в період часу з 16.02.2018 по 25.04.2018 відповідачем сплачено позивачу 109 500,00 грн (розмір заборгованості, в якій було відмовлено), що підтверджується платіжними дорученнями наданими відповідачем.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

У жовтні 2018 ПАТ Київенерго звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 в частині відмови і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Також скаржник просив відшкодувати витрати з оплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ Київенерго на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі №910/3225/18, запропоновано учасникам провадження надати відзиви та заперечення на відзив, встановлено строк для подачі заяв, скаргу призначено до розгляду.

У зв'язку з участю судді Суліма В.В. у позачерговому з'їзді суддів України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 прийнято апеляційну скаргу ПАТ Київенерго на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 оголошено перерву у розгляді справи № 910/3225/18 Господарського суду міста Києва до 16.01.2019.

В судове засідання 16.01.2019 з'явились представники позивача, та відповідача.

26.12.2018 на адресу Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Заяв про продовження строку для подачі клопотання не подано. Усною ухвалою із занесенням до протоколу судового засідання вказане клопотання залишено без розгляду на підставі ст. 207 ГПК України.

Представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в них доводів

ПАТ Київенерго в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки, на переконання заявника, суд не дослідив у повному обсязі докази та не надав їм належної оцінки.

Так, скаржник стверджує, що судом першої інстанції було помилково враховано оплати відповідача в період часу з 16.02.2018 по 25.04.2018, що підтверджується платіжними дорученнями № 19, 29, 47, 52 на загальну суму 109 500, 00 грн, оскільки призначення платежу, у вказаних бухгалтерських документах, передбачало оплату за іншим договором (№1532976-04 від 01.10.2015). Що це за договір, заявнику не відомо.

Посилаючись на п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 скаржник зазначає, що призначення платежу заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж за документ, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Платник відповідає за дані, зазначені в реквізиті платіжного доручення призначення платежу . А тому, на думку скаржника, надані відповідачем докази не підтверджують суми оплати по спірному договору.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив

27.11.2018 ТОВ Промінь надіслало відзив на апеляційну скаргу на адресу Північного апеляційного господарського суду та клопотання про продовження терміну на прийняття відзиву на апеляційну скаргу. Усною ухвалою із занесенням до протоколу судового засідання було задоволено клопотання про продовження строку для прийняття відзиву та прийнято його до розгляду.

У відзиві відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ТОВ Промінь зазначає, що платіжне доручення № 52 від 25.04.2018 не містить посилань на договір, про який зазначає скаржник в апеляційній скарзі (№1532976-04 від 01.10.2015). А тому вважає безпідставним неврахування такої оплати позивачем.

Крім того, відповідач зазначає, що звернувся до позивача з листом про уточнення мети, з якою були сплачені гроші за платіжними дорученнями та на погашення якої заборгованості вони мають бути спрямовані. З указаним листом відповідач звернувся до скаржника після подачі останнім апеляційної скарги.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

19.11.2014 між ПАТ Київенерго (виконавець) та ТОВ Промінь (споживач) укладено договір №1532976100001 про надання послуг із централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання, за умовами п. 1 якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а споживач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 8 договору плата за надані послуги справляється згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.

Згідно з п. 10 договору споживач, який не має засобів обліку, оплачує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з нормативами споживання гарячої води, визначеними в залежності від кількості та виду водорозбірних пристроїв, встановлених у приміщенні та графіку роботи приміщень. Нормативи споживання визначаються відповідно до умов даного договору, з урахуванням рішень органів місцевого самоврядування та інших нормативних актів, зокрема СНІП 2.04.01-8/5 Внутрішній водопровід та каналізація .

Пунктом 13 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісяця. У разі застосування щомісячної систем оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Плата за послуги вноситься у безготівковій формі на рахунки підприємства: за централізоване постачання гарячої води: №260363060201 ПАТ КИЇВЕНЕРГО , ЄДРПОУ 00131305 в АТ Ощадбанк м. Київ, МФО 322669; за централізоване опалення №260313065201 ПАТ КИЇВЕНЕРГО , ЄДРПОУ 00131305 в АТ Ощадбанк м. Київ, МФО 322669; за теплову енергію №260393030201 ПАТ КИЇВЕНЕРГО , ЄДРПОУ 00131305 в АТ Ощадбанк м. Київ, МФО 322669 (п. 14 договору).

Так, звертаючись з позовом ПАТ Київенерго , позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості отриманих від позивача послуг, відповідно до умов договору, у відповідача перед позивачем (за період з 01.02.2015 по 01.02.2018 включно) виникла заборгованість за спожиті комунальні послуги з постачання гарячої води з їх повної оплати в розмірі 229 849,38 грн.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з постачання централізованого опалення та постачання гарячої води. Спір між сторонами виник з приводу оплати послуг з постачання гарячої води та опалення за умовами договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг урегульовано Закону України Про житлово-комунальні послуги

Відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги ).

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Пунктом 18 вказаних Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, положення яких кореспондуються зі ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Суд першої інстанції встановив, що позивач фактично надав, а відповідач прийняв послуги за період з 01.02.2015 по 01.02.2018 включно.

Частково відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в період часу з 16.02.2018 по 25.04.2018 відповідачем сплачено позивачу 109 500,00 грн (розмір заборгованості, в якій відмовлено), що підтверджується платіжними дорученнями, в саме: №19 від 16.02.2018 на суму 15 000, 00 грн, № 29 від 02.03.2018 на суму 9 500,00 грн, №47 від 19.04.2018 на суму 45 000, 00 грн; № 52 від 25.04.2018 на суму 40 000,00 грн.

Північний апеляційний господарський суд вважає такий висновок передчасним з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжними дорученнями №19 від 16.02.2018, № 29 від 02.03.2018, №47 від 19.04.2018 було здійснено оплату за наступними реквізитами: код банк 322669 , розрахунковий рахунок 260393030201 , призначення платежу централізоване опалення зг. рах. №1532976-04/2016-12 від 31.12.2016 (договір 1532976-04 від 01.10.2015) , платіжним дорученням № 52 - код банку 322669 , розрахунковий рахунок 260353067201 , призначення платежу: централізоване пос-ня гаряч. води рах. №153297602450100/03/2018/1 від 31.03.2018 .

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначено законом Про платіжні системи та переказ коштів в Україні .

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні платіжне доручення -розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.35 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно з п. 3.8. вказаної Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті реквізит: Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення: Призначення платежу . Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу в платіжних документах згідно вказаних норм належить виключно платнику.

Аналогічна позиці викладена в постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № Б8/036-11.

Північний апеляційний господарський суд зазначає, що платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення: Призначення платежу .

Відтак, з урахуванням наведеного вище, саме на відповідача покладається обов'язок визначення повної та достовірної інформації щодо сплачених ним коштів як на підставу їх перерахування за наступними платіжними дорученнями: №19 від 16.02.2018, № 29 від 02.03.2018, №47 від 19.04.2018, № 52 від 25.04.2018 (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 903/333/17).

Водночас, як вбачається з платіжних доручень №19 від 16.02.2018, № 29 від 02.03.2018, №47 від 19.04.2018, № 52 від 25.04.2018, кошти сплачені за договором 1532976-04 від 01.10.2015 на централізоване пос-ня гаряч. води рах. №153297602450100/03/2018/1 від 31.03.2018 . Тобто, вказані платіжні доручення, враховуючи положення Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, в розумінні ст. 73, 76, 77, 78, 79 ГПК України, не може вважатись належним доказом оплати відповідачем послуг за гаряче водопостачання позивачу за договором від 19.11.2014 №1532976100001 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути за договором від 19.11.2014 №1532976100001 заборгованість зі сплати послуг з постачання гарячої води.

Пунктом 14 договору сторони погодили, що плата за централізоване постачання гарячої води здійснюється за такий розрахунковий рахунок: №260363060201. Докази зміни вказаного рахунку матеріали справи не містять.

Проте, як вбачається з наступних платіжних доручень: №19 від 16.02.2018, № 29 від 02.03.2018, №47 від 19.04.2018, № 52 від 25.04.2018 оплати здійснювались на рахунки №260393030201 та № 260353067201, тобто відмінні від того, що погоджений сторонами у договорі.

Також суд апеляційної інстанції відхиляє посилання відповідача на те, що ним було направлено лист позивачу про уточнення мети, з якою були сплачені гроші за платіжними дорученнями № 19, 29, 47, 52 з огляду на те, що такі обставини не були предметом розгляду в суді першої інстанції і матеріали справи не містять доказів узгодження сторонами зарахування таких оплат в рахунок заборгованості відповідача.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження факту часткової оплати відповідачем послуг позивача саме за централізоване постачання гарячої води, оскільки такі обставини не підтверджуються матеріалами справи. А тому докази оплати відповідачем 109 500, 00 грн за договором від 19.11.2014 №1532976100001 саме за ті послуги, заборгованість за які стягується, в матеріалах справи відсутні.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, згідно умов договору, а відповідач в порушення умов договору не сплатив на користь позивача повну вартість отриманих послуг (за період з 01.02.2015 року по 01.02.2018 року включно), в зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість з їх повної оплати в розмірі 120 349, 38 грн. (з врахуванням часткової оплати заборгованості в розмірі 109 500,00 грн. до пред'явлення позову).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 2 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Скаржник не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в стягненні 109 500, 00 грн.

Отже, враховуючи те що позивач виконав належним чином покладені на нього обов'язки з постачання гарячої вода, а відповідач не в повній мірі виконав свої зобов'язання з оплати таких послуг в розмірі 109 500, 00 грн, рішення суду першої інстанції про відмову у позові у вказаній сумі підлягає скасуванню, а позовні вимоги, відповідно, - задоволенню.

Водночас, за приписами ч. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, також частково задовольнив заяву ТОВ Промінь про розстрочку виконання рішення (розстрочив виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі №910/3225/18 строком на 6 (шість) місяців).

Частиною 1 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

За приписами ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання судового рішення, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановленні наперед.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Задовольняючи заяву відповідача про розстрочку виконання рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявником надано докази, які підтверджують неможливість виконання рішення суду, а також докази відсутності грошових коштів для погашення наявної заборгованості.

Водночас, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Стаття 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства відносить принцип верховенство права.

Один із елементів змісту принципу верховенства права Європейського суду з прав людини розглянув у справі Христов проти України (рішення від 19 лютого 2009 року), в якому суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, варто розглядати як складник судового розгляду за змістом ст. 6 Конвенції (див. Рішення ЄСПЛ у Справі Хорнсбі проти Греції ).

Ідея передбачуваності (очікуваності) суб'єктом відносин правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам, утворює основу принципу правової визначеності і відображена в практиці Європейського суду з прав людини, що визнається в Україні джерелом права (ст. 17 Закону Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

Суд першої інстанції, застосовуючи норму ст. 331 ГПК України послався на постанову пленуму Вищого господарського суду України № 9, яка надавала рекомендації щодо застосування норм процесуального права, яке вже не діяло на момент ухвалення рішення.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що Господарський суд міста Києва, задовольняючи заяву про розстрочку виконання рішення, не встановив виключне коло обставин з яким закон пов'язує можливість розстрочки виконання рішення в контексті правомірних очікувань (ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод) стягувача на виконання судового рішення та не з'ясував його матеріальний інтерес (як стягувача) щодо можливості такої розстрочки. Такі обставини також є порушенням принципів рівності сторін.

Так, як вбачається з матеріалів справи, розгляд останньої здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження (ухвала суду першої інстанції від 18.05.2018). Клопотання про розстрочку виконання судового рішення було додано до відзиву на позовну заяву. Водночас, відзив містив шість додатків, в тому числі, клопотання про розстрочку. У свою чергу, до клопотання про розстрочку виконання рішення було додано також шість додатків (всього до відзиву - дванадцять додатків). Тоді як, згідно з опису вкладення (а.с. 123) позивачу було надіслано відзив на позовну заяву та додані документи до відзиву, загальною кількістю шість предметів. У зв'язку з чим не можливо дійти безперечного висновку про надіслання іншій стороні вищенаведеного клопотання з усіма додатками, які його обґрунтовували.

Отже, оскаржуване рішення у частині розстрочки виконання рішення не відповідає принципу правомірного очікування (ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод), у зв'язку з чим не відповідає нормам матеріального права та, відповідно, підлягає скасуванню у вказаній частині на підставі ч. 4 ст. 269 ГПК України.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що боржник не обмежений в праві звернутись повторно до суду з клопотанням про розстрочку виконання рішення на підставі ст. 331 ГПК України, надавши необхідні докази на підтвердження обставин, з яким законом пов'язує можливість розстрочки виконання судового рішення.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України із застосуванням положень ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог у частині заявлених до стягнення 109 500, 00 грн.

Суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 269 ГПК України із застосуванням положень ст. 17 Закону Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод дійшов висновку про необґрунтованість задоволення заяви про розстрочку виконання судового рішення.

Таким чином, керуючись ст. 2, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги у даній справі та скасування рішення місцевого господарського суду у відповідній частині з ухваленням нового - про задоволення позовних вимог та відмові у задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення.

9. Судові витрати

Враховуючи викладене, з урахуванням задоволення апеляційної скарги, понесені судові витрати (судовий збір) за розгляд справи в суді апеляційної та першої інстанції (в частині відмови в позові) покладаються на відповідача в порядку ст. 129, пп. б, в, п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Київенерго на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі №910/3225/18 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі №910/3225/18 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 109 500, 00 грн та задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Промінь про розстрочку виконання рішення суду, з прийняттям нового рішення в цій частині - про задоволення позову та відмову у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Промінь (01034, м. Київ, вулиця Пушкінська, будинок 1/3-5, код 19495978) на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; код 00131305) 109 500, 00 (сто дев'ять тисяч п'ятсот) грн - основного боргу.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Промінь про розстрочку виконання рішення суду - відмовити.

У решті рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі №910/3225/18 - залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Промінь .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Промінь (01034, м. Київ, вулиця Пушкінська, будинок 1/3-5, код 19495978) на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; код 00131305) 4 285, 50 (чотири тисячі двісті вісімдесят п'ять) грн 50 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Видачу відповідного наказу доручити суду першої інстанції.

4. Матеріали справи № 910/3225/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 25.01.2019

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова