Рішення

від 28.01.2019 по справі 910/13667/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ м. Київ 28.01.2019Справа №  910/13667/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу № 910/13667/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХАВІА», м. Київ, до державного підприємства «Завод 410 ЦА», м. Київ, про стягнення 28   480,02 грн., без виклику учасників справи, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 11.10.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХАВІА» (далі – Товариство) до державного підприємства «Завод 410 ЦА» (далі – Підприємство) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу від 14.09.2017 №УМТЗ-17-190/2 (далі – Договір): 88    613,95 грн. основного боргу; 3    223,59 грн. втрат від інфляції; 1    195,63 грн. 3 % річних, 6    202,91 грн. штрафу та 14    644,554 грн. пені, а всього 114    680,02 грн. Товариство обґрунтовує позовні вимоги таким: - 14.09.2017 Товариством (продавець) і Підприємством (покупець) було укладено Договір, за умовами якого продавець зобов'язується протягом строку дії Договору поставити покупцю товари, зазначені в Договорі, а покупець прийняти і оплатити товар; - на виконання умов Договору Товариством за період з 20.09.2017 по 29.03.2018 було передано у власність Підприємству товари у сумі 281    942,35 грн. відповідно до видаткових накладних; - позивачем було виконано всі зобов'язання за Договором у повному обсязі  та належним чином; - Підприємством не було оплачено товар відповідно до таких видаткових накладних: від 27.11.2017 №152 на суму 2    213,95 грн.; від 14.12.2017 №185 – 62    400 грн.; від 14.12.2017 №184 – 86    400 грн.; - 20.07.2018 Товариством було направлено на адресу Підприємства вимогу №81Л про сплату заборгованості за поставлені товари у сумі 151    013,95 грн.; -  відповідна вимога була задоволена часткова та сплачено суму заборгованості за поставлений товар за видатковою накладною від 14.12.2017 №185 у сумі 62    400 грн.; - сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 88    613,95 грн. - крім суми заборгованості позивачем нараховано 3    223,59 грн. втрат від інфляції; 1    195,63 грн. 3 % річних, 6    202,91 грн. штрафу та 14    644,554 грн. пені. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/13667/18; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. 07.11.2018 Підприємство подало суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що: оплата зобов'язань за Договором буде здійснена після завершення відповідних робіт та розрахунків замовником відновлення льотної придатності та капітальних ремонтів літаків. Також, відповідач просив суд розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та розпочати процедуру врегулювання спору за участю судді. 19.11.2018 позивач подав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 2   413,95 грн. основного боргу та 26   066,07 грн. штрафних санкцій, 3 % річних і втрат від інфляції. Також, Товариство подало суду оригінали документів копії яких були додані до позовної заяви. Заява про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду як така, що відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 було повідомлено Товариство про подання Підприємством заяви про врегулювання спору за участю судді у порядку статей 186-190 Господарського процесуального кодексу України; зобов'язано Товариство подати суду письмові пояснення з приводу поданої заяви, надавши згоду або заперечення. 28.12.2018 позивач подав суду письмові пояснення, в яких заперечив проти можливості врегулювання спору за участю судді. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2019 відмовлено Підприємству в задоволенні заяви про проведення процедури врегулювання спору за участю судді у справі № 910/13667/18; повідомлено сторони про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено відповідачу строк надання суду доказів погашення до 01.01.2019 заборгованості - три робочі дні з моменту отримання даної ухвали. Відповідач отримав вказану ухвалу 08.01.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення; проте вимоги ухвали суду не виконав та у визначений судом строк документи не подав. На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, надавши оцінку всім аргументам позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва ВСТАНОВИВ: 14.09.2017 Товариством (продавець) і Підприємством (покупець) було укладено Договір, за умовами якого: - продавець зобов'язується протягом строку дії Договору поставити покупцю товари, зазначені у пункті 1.3 Договору а покупець – прийняти і оплатити такі товари (пункт 1.1 Договору); - строки поставки партії зазначаються в кожній специфікації (додатку) окремо (пункт 5.1 Договору); - покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари (підпункт 6.1.1 пункту 6.1 Договору); - Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2018, а в частині виконання зобов'язань – до повного виконання сторонами (пункт 10.1 Договору). Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками. Договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним. Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Сторонами були укладені додаткові угоди, якими була змінена ціна Договору, зокрема додатковою угодою від 05.03.2018 № 6, сторони визначили, що ціна Договору визначається специфікаціями № 1-7 та складає 484   996,17 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 80   832,70 грн. Сторонами було підписано такі специфікації: № 1 на суму 7   200 грн.; № 2 на суму 112   124,95 грн.; № 3 на суму 154   059,26 грн.; № 4 на суму 24   000 грн.; № 5 на суму 62   400 грн.; № 6 на суму 86   400 грн.; № 7 на суму 38   811,96 грн. За умовами специфікацій № 1-5, 7 покупець зобов'язався провести 100 % оплату після проходження вхідного контролю з відстрочкою платежу до 14 банківських днів, а специфікації № 6 – 15 банківських днів. На виконання умов Договору позивач здійснив відповідачу поставку товару на суму 281   924,35 грн., який був прийнятий Підприємством без зауважень, що підтверджується такими видатковими накладними: - від 20.09.2017 № 49 на суму 7   200 грн.; - від 02.10.2017 № 61 на суму 4   939,49 грн.; - від 04.10.2017 № 63 на суму 2   815,20 грн.; - від 30.10.2017 № 128 на суму 1   782 грн.; - від 06.11.2017 №132 на суму 47   993,09 грн.; - від 10.11.2017 № 137 на суму 3   360 грн.; - від 27.11.2017 № 152 на суму 2   213,95 грн.; - від 27.11.2017 № 153 на суму 26,66 грн.; - від 14.12.2017 № 182 на суму 24   000 грн.; - від 14.12.2017 № 184 на суму 86   400 грн.; - від 14.12.2017 № 185 на суму 62   400 грн.; - від 29.03.2018 № 92 на суму 38   811,96 грн. У свою чергу, відповідач умови Договору не виконав належним чином та сплатив на користь позивача грошові кошти у сумі 279   728,40 грн., що підтверджується такими платіжними дорученнями: - від 03.10.2017 № 879 на суму 7   200 грн.; - від 17.10.2017 № 1069 на суму 2   815,20 грн.; - від 15.11.2017 № 1451 на суму 4   939,49 грн.; - від 22.11.2017 № 1582 на суму 1   782 грн.; - від 11.12.2017 № 1825 на суму 51   353,09 грн.; - від 26.12.2017 № 2073 на суму 24   000 грн.; - від 11.01.2018 № 124 на суму 26,66 грн.; - від 16.04.2018 № 1291 на суму 38   811,96 грн.; - від 18.07.2018 № 2378 на суму 62   400 грн.; - від 19.10.2018 № 3549 на суму 86   400 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 2   413,95 грн. (281   942,35 грн. – 279   728,40 грн.). Що ж до строків оплати товару, то слід вказати таке. Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Умовами Договору та специфікацій сторони чітко визначили строк оплати товару. Матеріалами справи підтверджено прострочення щодо оплати товару за такими накладними: від 27.11.2017 № 152 на суму 2   213,95 грн.; від 14.12.2017 № 185 на суму 62   400 грн. та від 14.12.2017 № 184 на суму 86   400 грн. Так, за видатковою накладною від 27.11.2017 № 152 строк оплати закінчився 29.12.2017 (вхідний контроль мали провести до 07.12.2017 включно згідно із вимогами Інструкції від 25.04.1966 № П-7 «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения товаров народного потребления по качеству»; з 08.12.2017 розпочався строк у 14 банківських дня відстрочки платежу, який закінчився 29.12.2017); за видатковою накладною від 14.12.2017 № 184 строк оплати закінчився 19.01.2018 (вхідний контроль мали провести до 26.12.2017 (оскільки 24.12.2017 був вихідний день неділя, а 25.12.2017 – Різдво Христове) включно згідно із вимогами Інструкції від 25.04.1966 № П-7 «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения товаров народного потребления по качеству»; з 27.12.2017 розпочався строк у 15 банківських дня відстрочки платежу (товар був поставлений за специфікацією № 6), який закінчився 19.01.2018); за видатковою накладною від 14.12.2017 № 185 строк оплати закінчився 18.01.2018 (вхідний контроль мали провести до 26.12.2017 включно згідно із вимогами Інструкції від 25.04.1966 № П-7 «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения товаров народного потребления по качеству»; з 27.12.2017 розпочався строк у 14 банківських дня відстрочки платежу, який закінчився 18.01.2018). Слід зазначити, що до подання даного позову, після отримання вимоги від 20.07.2018 № 81 Л, відповідач оплатив отриманий товар за видатковою накладною від 14.12.2017 № 185 на суму 62   400 грн., а після відкриття провадження у даній справі Підприємством було перераховано на користь Товариства 86   400 грн. Що ж до тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, то вказані Підприємством обставини (завершення відповідних робіт та розрахунків з замовником відновлення льотної придатності та капітальних ремонтів літаків) не є підставою для звільнення від обов'язку виконати умови Договору в частині оплати отриманого товару. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення боргу у сумі 2   413,95 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 1   195,63 грн. 3 % річних; 3   223,59 грн. втрат від інфляції; 14   644,54 грн. пені та 6   202,91 грн. штрафу. Товариство визначило періоди нарахування за такими накладними: від 27.11.2017 № 152 на суму 2   213,95 грн.: з 19.12.2017 по 10.10.2018 (для 3 % річних і втрат від інфляції), з 19.12.2017 по 20.06.2018 (для пені); від 14.12.2017 № 184 на суму 86   400 грн.: з 09.01.2018 по 10.10.2018 (для 3 % річних і втрат від інфляції), з 09.01.2018 по 09.07.2018 (для пені). За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України). Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі – ГК України) і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань, винна сторонам сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (простроченого) зобов'язання, вираженого в гривнях за кожний день прострочення, у встановленому законом порядку від суми заборгованості. Згідно з пунктом 7.3 Договору за прострочення виконання зобов'язань за Договором понад тридцять днів з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості. За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ. Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони неправильні в частині визначення розміру втрат від інфляції, 3 % річних і пені. Судом встановлено, що позивачем неправильно визначено початок періодів нарахування (з 19.12.2017 та з 09.01.2018), оскільки прострочення починається після спливу строку, який визначено як 14 банківських дня. Отже, правильними є такі періоди нарахування втрат від інфляції, 3% річних: - з 02.01.2018 по 10.10.2018 (3 % річних і втрати від інфляції) для заборгованості за накладною від 27.11.2017 № 152 на суму 2   213,95 грн., враховуючи, що 30.12.2017, 31.12.2017 та 01.01.2018 були вихідними днями; - з 02.01.2018 по 20.06.2018 (пеня) для заборгованості за накладною від 27.11.2017 № 152 на суму 2   213,95 грн., враховуючи, що 30.12.2017, 31.12.2017 та 01.01.2018 були вихідними днями та позивачем визначено останній день періоду 20.06.2018; - з 22.01.2018 по 10.10.2018 (3 % річних і втрати від інфляції) для заборгованості за накладною від 14.12.2017 № 184 на суму 86 400 грн., враховуючи, що 20.01.2018 та 21.01.2018 були вихідними днями; - з 22.01.2018 по 09.07.2018 (пеня) для заборгованості за накладною від 14.12.2017 № 184 на суму 86 400 грн., враховуючи, що 20.01.2018 та 21.01.2018 були вихідними днями та позивачем визначено останній день періоду 09.07.2018. За розрахунком суду стягненню з відповідача підлягає: 3   620,06 грн. втрат від інфляції; 1   911,88 грн. 3 % річних і 13   727,52 грн. пені. Що ж до нарахованого штрафу, то слід вказати, що позивачем неправильно вираховано суму штрафу 7 % від суми прострочення 2   213,95 грн., а саме 154,91 грн. Так, за розрахунком суду сама штрафу складає 154,98 грн. (7 % від 2   213,95 грн.). Разом з тим, суд позбавлений права виходити з межі позовних вимог, а тому стягненню з відповідача підлягає 6   202,91 грн. штрафу (154,91 грн. штраф за прострочення 2   213,95 грн. + 6   048 грн. штраф за прострочення 86   400 грн.). Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає частковому задоволенню. За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За результатами розгляду справи, суд вважає за необхідне зазначити, що час розгляду справи є тривалим і виправданим у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному та надмірною завантаженістю. Згідно з частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відповідно до частини другої цієї статті суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. При цьому суд враховує пріоритети визначені частиною третьої статті 2 згідно до якої основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;  4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; … 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Враховуючи процесуальну поведінку учасників судового процесу суд неодноразово відкладав підготовче засідання для забезпечення засад верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивності, а також змагальності сторін. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи “Федіна проти України” від 02.09.2010, “Смірнова проти України” від 08.1.2005 року, “Матіка проти Румунії” від 02 листопада 2006 року, “Літоселітіс проти Греції” від 05.02.2004 та інші). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення положення “розумний строк” вбачається що строк який можна визначити розумним не може бути однаковим для всіх справ і було би неприродно встановлювати один строк у конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва ВИРІШИВ: 1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХАВІА» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 2/10;ідентифікаційний код 39964691) до державного підприємства «Завод 410 ЦА» (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 94; ідентифікаційний код 01128297) про стягнення 28   480,02 грн. задовольнити частково. 2. Стягнути з державного підприємства «Завод 410 ЦА» (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 94; ідентифікаційний код 01128297) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХАВІА» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 2/10;ідентифікаційний код 39964691): 2   413 (дві тисячі чотириста тринадцять) грн. 95 коп. основного боргу; 3   620 (три тисячі шістсот двадцять) грн. 06 коп. втрат від інфляції; 1   911 (одну тисячу дев'ятсот одинадцять) грн. 88 коп. 3 % річних; 13   727 (тринадцять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 52 коп. пені; 6   202 (шість тисяч двісті дві) грн. 91 коп. штрафу та 1   724 (одну тисячу сімсот двадцять чотири) грн. 65 коп. судового збору. 3. У задоволенні решти позову відмовити. 4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 28.01.2019. Суддя                                                                                                             І.Д. Курдельчук