Постанова

від 03.06.2019 по справі 910/13667/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/13667/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Браславець Ю.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 (повний текст складено 28.01.2019)

у справі №910/13667/18 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХАВІА"

до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

про стягнення 114 680,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХАВІА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 114 680,02 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 14.09.2017 №УМТЗ-17-190/2, а саме: 88 613,95 грн. основного боргу, 3 223,59 грн. втрат від інфляції; 1 195,63 грн. 3 % річних, 6 202,91 грн. штрафу та 14 644,554 грн. пені.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 14.09.2017 №УМТЗ-17-190/2.

19.11.2018 позивач подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 2 413,95 грн. основного боргу та 26 066,07 грн. штрафних санкцій, 3 % річних і втрат від інфляції, яка прийнята судом до розгляду.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 у справі №910/13667/18 позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХАВІА" 2 413,95 грн. основного боргу, 3 620,06 грн. втрат від інфляції, 1 911,88 грн. 3 % річних, 13 727,52 грн. пені, 6 202,91 грн. штрафу та 1 724,65 грн. судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення вмотивовано частковою доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 18.02.2019 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального права, не врахуванням положень статей 22, 551 ЦК України та стягнення неустойки у розмірі, що значно перевищує суму збитків.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує її доводи та вказує, що не вбачає підстав для застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 07.03.2019 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 у справі №910/13667/18 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, з огляду на неподання документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі та належних доказів надсилання копії апеляційної скарги позивачу у справі.

28.03.2019 від відповідача надійшла заява про усунення недоліків, до якої, зокрема, додано платіжне доручення №625 від 18.02.2019 про сплату 1 921,00 грн. судового збору та опис вкладення до цінного листа на підтвердження направлення копії апеляційної скарги ТОВ "ТЕХАВІА".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 у справі №910/13667/18 поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

14.09.2017 між Державним підприємством "Завод 410 ЦА" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХАВІА" (продавець) було укладено договір купівлі - продажу №УМТЗ-17-190/2.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язується протягом строку дії Договору поставити покупцю товари, зазначені у пункті 1.3 Договору а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Строки поставки партії зазначаються в кожній специфікації (додатку) окремо (пункт 5.1 договору).

Згідно з підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2018, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами (пункт 10.1 Договору).

Судом встановлено, що договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним, у зв`язку з чим він є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами договору були укладені додаткові угоди, якими була змінена ціна договору, зокрема, додатковою угодою № 6 від 05.03.2018 сторони визначили, що ціна договору визначається специфікаціями №№ 1-7 та складає 484 996,17 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 80 832,70 грн.

Сторонами було підписано специфікації: № 1 на суму 7 200,00 грн.; № 2 на суму 112 124,95 грн.; № 3 на суму 154 059,26 грн.; № 4 на суму 24 000,00 грн.; № 5 на суму 62 400,00 грн.; № 6 на суму 86 400,00 грн.; № 7 на суму 38 811,96 грн.

За умовами специфікацій №№ 1-5, 7 покупець зобов`язався провести 100 % оплату після проходження вхідного контролю з відстрочкою платежу до 14 банківських днів, а специфікації № 6 - 15 банківських днів.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов Договору позивач здійснив відповідачу поставку товару на суму 281 924,35 грн., який був прийнятий Державним підприємством "Завод 410 ЦА" без зауважень, що підтверджується видатковими накладними:

- від 20.09.2017 № 49 на суму 7 200,00 грн.;

- від 02.10.2017 № 61 на суму 4 939,49 грн.;

- від 04.10.2017 № 63 на суму 2 815,20 грн.;

- від 30.10.2017 № 128 на суму 1 782,00 грн.;

- від 06.11.2017 №132 на суму 47 993,09 грн.;

- від 10.11.2017 № 137 на суму 3 360,00 грн.;

- від 27.11.2017 № 152 на суму 2 213,95 грн.;

- від 27.11.2017 № 153 на суму 26,66 грн.;

- від 14.12.2017 № 182 на суму 24 000,00 грн.;

- від 14.12.2017 № 184 на суму 86 400,00 грн.;

- від 14.12.2017 № 185 на суму 62 400,00 грн.;

- від 29.03.2018 № 92 на суму 38 811,96 грн.

Відповідач умови Договору не виконав належним чином та сплатив на користь позивача грошові кошти у сумі 279 728,40 грн., що підтверджується такими платіжними дорученнями:

- від 03.10.2017 № 879 на суму 7 200,00 грн.;

- від 17.10.2017 № 1069 на суму 2 815,20 грн.;

- від 15.11.2017 № 1451 на суму 4 939,49 грн.;

- від 22.11.2017 № 1582 на суму 1 782,00 грн.;

- від 11.12.2017 № 1825 на суму 51 353,09 грн.;

- від 26.12.2017 № 2073 на суму 24 000,00 грн.;

- від 11.01.2018 № 124 на суму 26,66 грн.;

- від 16.04.2018 № 1291 на суму 38 811,96 грн.;

- від 18.07.2018 № 2378 на суму 62 400,00 грн.;

- від 19.10.2018 № 3549 на суму 86 400,00 грн.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 2 413,95 грн. боргу з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог є обґрунтованими, також за розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню 3 620,06 грн. втрат від інфляції, 1 911,88 грн. 3 % річних, 13 727,52 грн. пені та 6 202,91 грн. штрафу.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами Договору та специфікацій сторони чітко визначили строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено прострочення оплати товару за накладними: від 27.11.2017 № 152 на суму 2 213,95 грн.; від 14.12.2017 № 185 на суму 62 400,00 грн. та від 14.12.2017 № 184 на суму 86 400,00 грн.

Так, за видатковою накладною від 27.11.2017 № 152 строк оплати закінчився 29.12.2017 (вхідний контроль мали провести до 07.12.2017 включно згідно із вимогами Інструкції від 25.04.1966 № П-7 "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения товаров народного потребления по качеству"; з 08.12.2017 розпочався строк у 14 банківських дня відстрочки платежу, який закінчився 29.12.2017);

за видатковою накладною від 14.12.2017 № 184 строк оплати закінчився 19.01.2018 (вхідний контроль мали провести до 26.12.2017 (оскільки 24.12.2017 був вихідний день неділя, а 25.12.2017 - Різдво Христове) включно згідно із вимогами Інструкції від 25.04.1966 № П-7 "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения товаров народного потребления по качеству"; з 27.12.2017 розпочався строк у 15 банківських дня відстрочки платежу (товар був поставлений за специфікацією № 6), який закінчився 19.01.2018);

за видатковою накладною від 14.12.2017 № 185 строк оплати закінчився 18.01.2018 (вхідний контроль мали провести до 26.12.2017 включно згідно із вимогами Інструкції від 25.04.1966 № П-7 "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения товаров народного потребления по качеству"; з 27.12.2017 розпочався строк у 14 банківських дня відстрочки платежу, який закінчився 18.01.2018).

Судом першої інстанції враховано, що до подання даного позову до суду, після отримання вимоги від 20.07.2018 № 81 Л, відповідач оплатив отриманий товар за видатковою накладною від 14.12.2017 № 185 на суму 62 400,00 грн., а після відкриття провадження у даній справі відповідачем було сплачено позивачу 86 400,00 грн.

При цьому, твердження відповідача, викладені у відзиві на позов, відхилені судом з тих підстав, що обставини завершення відповідних робіт та розрахунків з замовником відновлення льотної придатності та капітальних ремонтів літаків, не є підставою для звільнення від обов`язку виконати умови Договору в частині оплати отриманого товару.

Враховуючи викладене, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача 2 413,95 грн. заборгованості перед позивачем за договором купівлі-продажу №УМТЗ-17-190/2 від 14.09.2017.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 1 195,63 грн. 3 % річних, 3 223,59 грн. втрат від інфляції, 14 644,54 грн. пені та 6 202,91 грн. штрафу.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що останнім визначено періоди нарахування за такими накладними: від 27.11.2017 № 152 на суму 2 213,95 грн.: з 19.12.2017 по 10.10.2018 (для 3 % річних і втрат від інфляції), з 19.12.2017 по 20.06.2018 (для пені); від 14.12.2017 № 184 на суму 86 400,00 грн.: з 09.01.2018 по 10.10.2018 (для 3 % річних і втрат від інфляції), з 09.01.2018 по 09.07.2018 (для пені).

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України та статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань, винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (простроченого) зобов`язання, вираженого в гривнях за кожний день прострочення, у встановленому законом порядку від суми заборгованості.

Згідно з пунктом 7.3 Договору за прострочення виконання зобов`язань за Договором понад тридцять днів з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивачем неправильно визначено початок періодів нарахування (з 19.12.2017 та з 09.01.2018), оскільки прострочення починається після спливу строку, який визначено як 14 банківських дня.

Отже, правильними є такі періоди нарахування втрат від інфляції, 3% річних:

- з 02.01.2018 по 10.10.2018 (3 % річних і втрати від інфляції) для заборгованості за накладною від 27.11.2017 № 152 на суму 2 213,95 грн., враховуючи, що 30.12.2017, 31.12.2017 та 01.01.2018 були вихідними днями;

- з 02.01.2018 по 20.06.2018 (пеня) для заборгованості за накладною від 27.11.2017 № 152 на суму 2 213,95 грн., враховуючи, що 30.12.2017, 31.12.2017 та 01.01.2018 були вихідними днями та позивачем визначено останній день періоду 20.06.2018;

- з 22.01.2018 по 10.10.2018 (3 % річних і втрати від інфляції) для заборгованості за накладною від 14.12.2017 № 184 на суму 86 400,00 грн., враховуючи, що 20.01.2018 та 21.01.2018 були вихідними днями;

- з 22.01.2018 по 09.07.2018 (пеня) для заборгованості за накладною від 14.12.2017 № 184 на суму 86 400,00 грн., враховуючи, що 20.01.2018 та 21.01.2018 були вихідними днями та позивачем визначено останній день періоду 09.07.2018.

Таким чином, беручи до уваги умови договору та норми чинного законодавства, здійснивши власні розрахунки пені, інфляційних втрат та 3 % річних за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЕЛІТ , колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 620,06 грн. втрат від інфляції, 1 911,88 грн. 3 % річних та 13 727,52 грн. пені.

Одночасно колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про неправильне обрахування позивачем штрафу у розмірі 7 % від простроченої до сплати суми 2 213,95 грн., що складає за розрахунком позивача 154,91 грн., оскільки за розрахунком суду 7 % штрафу від 2 213,95 грн. складає 154, 98 грн.

Разом з тим, суд позбавлений права виходити з межі позовних вимог, а тому стягненню з відповідача підлягає 6 202,91 грн. штрафу (154,91 грн. штрафу за прострочення сплати 2 213,95 грн. + 6 048,00 грн. штрафу за прострочення сплати 86 400,00 грн.).

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Твердження скаржника про можливість зменшення розміру неустойки з підстав перевищення розміру завданих збитків на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України є необґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні положення містяться і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до приписів ст. 616 ЦК України, якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачем не заперечується факт несвоєчасного розрахунку за отримані від позивача згідно спірного договору товари, а обставини, які б давали підстави вважати про зловживання своїм правом кредитора, в апеляційній скарзі не наведені.

Посилання апелянта на неправильне застосування судом положень ст. 625 ЦК України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним господарським судом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книга 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання й поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

За положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Отже, зважаючи на юридичну природу таких правовідносин сторін, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 1 911,88 грн. 3 % річних та 3 620,06 грн. інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.

Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 у справі №910/13667/18.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 у справі №910/13667/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 у справі №910/13667/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/13667/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 15.07.2019.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська