Рішення

від 16.01.2019 по справі 914/1848/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2019 Справа №914/1848/18

Господарський суд Львівської області в особі судді Пазичева В.М., розглянувши позовні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АОС", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехсервіс", м. Сколе, Львівська область;

про: зміну Договору№ 28040-01 від 11 липня 2008 року або його розірвання.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: Тарасенко Л. Л. свідоцтво № 1162 від 12.04.2006 р.

від відповідача: Мельник М.А. свідоцтво № 001052 від 26.06.2018 р.

Суд встановив: 02.10.2018 року за вх. № 1963 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АОС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехсервіс" про зміну Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року або його розірвання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.10.2018 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 23.10.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.10.2018 року, підготовче засідання відкладено на 30.10.2018 року, у зв'язку із відсутністю представника позивача. Протокольною ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.10.2018 року, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 01.11.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.11.2018 року, підготовче засідання відкладено на 06.11.2018 року, для надання доказів та згідно клопотання позивача. Протокольною ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.11.2018 року, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 08.11.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.11.2018 року, підготовче засідання відкладено на 19.11.2018 року, для надання доказів. Протокольною ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.11.2018 року, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 17.12.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.12.2018 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.01.2019 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.01.2019 року, розгляд справи відкладено на 16.01.2019 року, у зв'язку з відсутністю представника позивача.

Оскільки, за складністю та категорією дану справу, слід розглядати за правилами загального позовного провадження, суд призначив розгляд цієї справи в підготовчому провадженні.

Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 04.10.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 23.10.2018 року, від 30.10.2018 року, від 01.11.2018 року, від 06.11.2018 року, від 08.11.2018 року, від 19.11.2018 року, від 17.12.2018 року, від 10.01.2019 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

22.10.2018 р. за вх. № 39772/18 представник позивача подав клопотання про проведення підготовчого засідання без участі уповноваженого представника позивача.

30.10.2018 р. за вх. №41342/18 представник позивача подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

30.10.2018 р. за вх. № 41344/18 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

01.11.2018 р. за вх. № 41772/18 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

02.11.2018 р. за вх. № 41907/18 представник позивача подав уточнення позовних вимог.

02.11.2018 р. за вх. № 41908/18 представник позивача подав заперечення щодо заяви про застосування строків позовної давності.

02.11.2018 р. за вх. № 41909/18 представник позивача подав письмові заперечення на відзив.

08.11.2018 р. за вх. № 42997/18 представник позивача подав клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.

12.11.2018 р. за вх. № 43335/18 представник позивача подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

15.11.2018 р. за вх. № 43997/18 представник позивача подав пояснення.

19.11.2018 р. за вх. № 3072/18 представник позивача подав клопотання про продовження строку підготовчого провадження.

10.12.2018 р. за вх. № 47214/18 представник позивача подав клопотання.

12.12.2018 р. за вх. № 47544/18 представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

12.12.2018 р. за вх. № 47677/18 представник позивача подав клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.

17.12.2018 р. за вх. № 48205/18 представник позивача подав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача.

Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 04.10.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 23.10.2018 року, від 30.10.2018 року, від 01.11.2018 року, від 06.11.2018 року, від 08.11.2018 року, від 19.11.2018 року, від 17.12.2018 року, від 10.01.2019 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

16.10.2018 р. за вх. № 38849/18 представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

18.10.2018 р. за вх. № 39373/18 представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності.

01.11.2018 р. за вх. № 41771/18 представник відповідача подав заяву про долучення доказів до матеріалів справи.

07.11.2018 р. за вх. № 42838/18 представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив.

07.11.2018 р. за вх. № 42839/18 представник відповідача подав відповідь на заперечення щодо заяви про застосування строків позовної давності.

15.11.2018 р. за вх. № 44055/18 представник відповідача подав заяву про відшкодування судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 27 000,00 грн.

12.12.2018 р. за вх. № 47678/18 представник відповідача подав відповідь на пропозицію.

Відповідно до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 16.01.2019 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У позовній заяві позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Ласка Лізинг та Товариством з обмеженою відповідальністю Спецтехсервіс було укладено Договір № 28040-01 від 11 липня 2008 року (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Спецтехсервіс зобов'язалося виконати роботи з поставки та монтажу краново-маніпуляторної установки (надалі - Товар) на автомобільне шасі МАЗ-630305-220, яке повинно бути обладнано коробкою відбору потужності (надалі - Автотехніка).

Відповідно до пп. 1.2. та 2.1. Договору, сторони Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року домовилися про перелік та вартість Товару, що поставляється. Ціна робіт з поставки та монтажу Товару загалом складає: 386016,00 гривень (триста вісімдесят шість тисяч шістнадцять гривень 00 коп.).

Пунктом 2.2. (пп. 2.2.1., 2.2.2., 2.2.3.) Договору, встановлюється порядок оплати по Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року, відповідно до якого: 96504,00 гривень (дев'яносто шість тисяч п'ятсот чотири гривні 00 коп.), що складає 25% (двадцять п'ять відсотків) та 212308,80 гривень (двісті дванадцять тисяч триста вісім гривень 80 коп.), що складає 55% (п'ятдесят п'ять відсотків) від загальної вартості Товару (ціни Договору), сплачується Товариством з обмеженою відповідальністю Ласка Лізинг на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтехсервіс на умовах авансу, тобто: до монтажу Товару на Автотехніку, яка повинна бути надана Товариством з обмеженою відповідальністю Ласка Лізинг .

Позивач зазначає, що у зв'язку із тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю Спецтехсервіс отримало платежі у сумі: 96504,00 гривень (дев'яносто шість тисяч п'ятсот чотири гривень 00 коп.) та 212308,80 гривень (двісті дванадцять тисяч триста вісім гривень 80 коп.), у Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтехсервіс виникло зобов'язання щодо передачі Товару по Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року. На час подання позову зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтехсервіс щодо передачі Товару по Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року не виконано у зв'язку із тим, що Товар повинен бути змонтований на надану Товариством з обмеженою відповідальністю Ласка Лізинг Автотехніку, а Автотехніка надана не була.

Позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Ласка Лізинг (надалі - Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія АОС (надалі - Набувач) було укладено Договір відступлення права вимоги № 07/02-2009 від 25 лютого 2009 року (надалі - Договір відступлення), відповідно до п. 1.1. якого: Кредитор передає, а Набувач приймає на себе право вимоги виконання зобов'язань, що виникли або можуть виникнути у майбутньому за Договором № 28040-01 від 11.07.2008 р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Ласка Лізинг та Товариством з обмеженою відповідальністю Спецтехсервіс (код ЄДРПОУ: 32003437, місцезнаходження: 82600, Львівська обл., м. Сколе, вул. Героїв Маківки, буд. 4), яке іменується далі - Боржник. .

Відповідно до пункту 3.1. Договору відступлення права вимоги № 07/02-2009 від 25 лютого 2009 року встановлено, що: Цей договір для Набувача та Кредитора вступає в силу після його підписання сторонами, а для Боржника з дати отримання письмового повідомлення від Кредитора про уступку права вимоги. Таким чином, на думку позивача, уступка вимоги за даним Договором вважається здійсненою, а право вимоги, відповідно, вважається таким, що перейшло до Набувача з дати отримання Боржником письмового повідомлення від Кредитора про уступку права вимоги. .

Повідомлення про відступлення права вимоги від 25 лютого 2009 р. по Договору відступлення права вимоги № 07/02-2009 від 25 лютого 2009 року (з додаванням засвідченої копії зазначеного договору відступлення права вимоги) було вручено Товариству з обмеженою відповідальністю Спецтехсервіс 28 грудня 2015 року. Це підтверджується інформацією з електронного сервісу Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта . Засвідчена копія чеку, опису вкладення поштового відправлення та роздруківка з електронного сервісу Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта додана до позовної заяви.

Таким чином, за твердженням позивача, з 28 грудня 2015 року право вимоги виконання зобов'язань, що виникли або можуть виникнути у майбутньому за Договором № 28040-01 від 11.07.2008 р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Ласка Лізинг та Товариством з обмеженою відповідальністю Спецтехсервіс перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія АОС . Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС шляхом направлення пропозицій щодо зміни або розірвання договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року вжило всіх можливих заходів для врегулювання спору за взаємною згодою сторін, які передбачені п. 2. ст. 188 Господарського кодексу України, а саме: 04.02.2016 року направлено Пропозицію щодо зміни Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року (пропозиція щодо укладення додаткової угоди до Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року від 03.02.2016 року).

Позивач зазначає, що 09.03.2016 року направлено Акт звіряння розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія АОС та Товариством з обмеженою відповідальністю Спецтехсервіс від 09.03.2016 року з додатками. 09.02.2018 року направлено повторну Пропозицію (Вимогу) від 07.02.2018 р. щодо зміни Договору № 28040-01 від 11.07.2008 року або його розірвання (пропозиція щодо укладення додаткової угоди №1 до Договору № 28040-01 від 11.07.2008 року). На жодну пропозицію (звернення) Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС відповіді не отримало, а також не отримало жодного підтвердження що Товар є в наявності та готовий до передачі, чим відповідач завдав істотної шкоди позивачу. У зв'язку із такою позицією відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС несе збитки, а саме: додаткові витрати, неодержання прибутку, та інші наслідки, що суттєво впливають на інтереси сторони.

Враховуючи таку позицію Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтехсервіс та керуючись ст. 651, 652 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС просить суд змінити Договір № 28040-01 від 11.07.2008 р., з метою захисту прав та обов'язків сторін, а саме: гарантування передачі Товару та сплати грошових коштів (проведення остаточного розрахунку відповідно до 2.2.3. Договору № 28040-01 від 11.07.2008 р. в сумі 77 203,20 гривень (сімдесят сім тисяч двісті три гривні 20 коп.), що складає 20% (двадцять відсотків) від загальної вартості Товару (ціни Договору)).

В обгрунтування необхідності зміни Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року позивач зазначає наступне: Щодо монтажу Товару на Автотехніку . Товар, відповідно до п. 1.1. Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року повинен бути змонтований на надану Автотехніку, але, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС не має відповідної Автотехніки та не має грошових коштів для її придбання, навіть, у прогнозованому майбутньому. Таким чином, виконання Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року в частині надання Автотехніки Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія АОС для монтажу Товару є неможливим.

При цьому, позивач звертає увагу на те, що зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтехсервіс відповідно до п. 4.1. Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року щодо монтажу (передачі) Товару вже виникло - платежі відповідно до п. 2.2.1. та 2.2.2. сплачені в повному обсязі.

Враховуючи викладене, на думку позивача, для повного та остаточного виконання Договору № 28040- 01 від 11 липня 2008 року не існує можливості його виконання, окрім внесення змін в частині порядку передачі Товару. Зважуючи всі обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС прийняло рішення про відмову від монтажу Товару на Автотехніку та погоджується сплатити ціну Товару по Договору № 28040-01 від 11.07.2008 р. в повному обсязі без її коригування (зменшення) на вартість робіт з монтажу (зазначено в Пропозиції щодо зміни Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року від 03.02.2016 року). Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС не має власного вантажного автотранспорту, яким можливо було б здійснити перевезення Товару на адресу його подальшого зберігання (подальшої реалізації) у м. Києві (за місцем здійснення підприємницької діяльності).

Позивач наголошує, що, враховуючи цю обставину, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС погодилося за власний кошт нести в повному обсязі витрати з перевезення Товару у м. Київ із залученням до співпраці профільної компанії з перевезень вантажів, (зазначено в Пропозиції щодо зміни Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року від 03.02.2016 року). У зв'язку із тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС не має власних складів для зберігання та спеціалістів, які б могли визначити комплектність та справність Товару без його монтажу на Автотехніку, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС наполягало на внесенні пункту у Договір № 28040-01 від 11.07.2008 р., яким регулюється приймання Товару із залученням незалежної експертної організації або юридичної особи (профільної) та за місцем знаходження складів для подальшого зберігання Товару.

Позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС погодилося за власний кошт нести в повному обсязі пов'язані з цим витрати, (зазначено в Пропозиції щодо зміни Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року від 03.02.2016 року).

На підставі викладеного, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС просить змінити Договір № 28040-01 від 11.07.2008 р. та внести наступні зміни:

Пункт 1.1. Договору викласти у наступній редакції:

1.1. У відповідності з умовами цього Договору Виконавець зобов'язується виконати роботи з поставки краново-маніпуляторної установки (далі по тексту Договору - Товар), а Замовник зобов'язується прийняти Товар та сплатити його вартість у відповідності до цього Договору. Замовник зобов'язується компенсувати витрати Виконавцю, понесені ним для перевезення Товару з Львівської області, м. Сколе, вул. Героїв Маківки, 4 до визначеної Замовником адреси відповідно до п. 4.1.1. цього Договору (обмежуючись м. Київ та Київською областю).

- у пункті 1.2. Договору видалити текст: та робіт з його монтажу на автотехніку Замовника .

- Пункт 1.3. Договору видалити.

- У пункті 2.1. Договору видалити текст: та монтажу Товару .

- У пункті 2.1. Договору видалити текст: та монтажу Товару .

- Пункт 2.2.3. Договору викласти у наступній редакції:

2.2.3. Оплата в розмірі 20% від загальної ціни (суми) Договору, що складає 77 203,20 гривень (сімдесят сім тисяч двісті три гривні 20 коп.) проводиться Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця на протязі 5-ти (п'яти) робочих днів, з дати повідомлення, отриманого від компанії-перевізника про прибуття Товару за адресою, вказаної відповідно до п. 4.1.1. цього Договору. .

- Пункт 4.1. Договору викласти у наступній редакції:

4.1. Виконавець зобов'язується поставити Товар на протязі 26 (двадцять шість) тижнів з моменту виконання Замовником п. 2.2.1. цього Договору на адресу: Львівська область, м. Сколе, вул. Маківки, 4. Датою поставки Товару є дата його отримання згідно товарно-транспортної накладної.

- Додати до Договору п. 4.1.1.:

4.1.1. Після внесення платежу відповідно до п. 2.2.2. цього Договору, Замовник надсилає рекомендованим листом повідомлення з зазначенням адреси доставки Товару у м. Києві (Київській області). Після отримання цього повідомлення. Виконавець протягом 30-ти (тридцяти) робочих днів зобов'язаний передати Товар компанії-перевізнику для його перевезення на зазначену у повідомленні адресу. Виконавець самостійно (без узгодження з Замовником) обирає компанію-перевізника із переліку таких перевізників визначених у п. 4.1.4. цього Договору. Факт передачі Виконавцем Товару компанії-перевізнику повинен бути підтверджений шляхом направлення Замовнику копії товарно-транспортної накладної (з відбитками печаток Виконавця та компанії-перевізника) рекомендованим листом на протязі 5-ти (п'яти) робочих днів від дати настання такої події. .

- Додати до Договору п. 4.1.2.:

4.1.2. Виконавець, при укладенні Договору з перевезення Товару із Львівської області, м. Сколе, вул. Маківки, 4 до адреси вказаної Замовником, має право включити у договір перевезення умову про накладний (наложений) платіж у сумі останнього платежу відповідно до п. 2.2.3. Договору або аналогічну умову, відповідно до якої компанія-перевізник до видачі Товару Замовнику, зобов'язана отримати від Замовника оригінал розрахункового документу (банківську виписку), що підтверджує сплату Замовником Виконавцю платежу відповідно до п. 2.2.3. цього Договору.

- Додати до Договору п. 4.1.3.:

4.1.3. Перевезення із Львівської області, м. Сколе, вул. Маківки, 4 до адреси вказаної Замовником здійснюється за рахунок Замовника. У разі, якщо Виконавець, при укладенні договору перевезення вимушений був сплатити перевізнику грошові кошти на умовах авансу. Замовник зобов'язаний їх компенсувати в повному обсязі Виконавцю на протязі 5-ти (п'яти) робочих днів із дати отримання відповідного повідомлення (за умови надання підтверджуючих документів).

- Додати до Договору п. 4.1.4.:

4.1.4. Визначений сторонами Договору перелік можливих компаній-перевізників:

• Компанія Автолюкс (будь-яке представництво або підприємство, що працює

під цією торговою маркою);

• Національна служба доставки ІнТайм (будь-яке представництво або

підприємство, що працює під цією торговою маркою);

• Нова пошта (будь-яке представництво або підприємство, що працює під цією

торговою маркою);

• DHL (будь-яке представництво або підприємство, що працює під цією торговою

маркою); .

- Пункт 4.2. Договору видалити.

- Пункт 4.3. Договору викласти у наступній редакції:

4.3. Виконавець вважається таким, що своєчасно та в повному обсязі виконав свій обов'язок з поставки Товару належної якості та комплектації за таких умов:

• Товар був переданий визначеній компанії-перевізнику у встановлений у п. 4.1.1. Договору термін;

• Товар був отриманий Замовником від компанії-перевізника згідно товарно- транспортної накладної (Товар вважається переданим Виконавцем в момент його передачі компанії-перевізнику, а прийнятий Замовником в момент його передачі від компанії-перевізника. Момент передачі Товару визначається на підставі відповідних відбитків на товарно-транспортній накладній);

• Якщо на протязі 40 (сорока) робочих днів Замовник на направив Виконавцю претензії щодо якості та комплектації отриманого Товару (претензії щодо якості та комплектації Товару повинні бути підтверджені відповідним висновком незалежної експертної організації або компанії, яка має спеціалістів з вантажопідйомної техніки). Залучення сторонніх спеціалістів відбувається за кошт Замовника. .

- Пункт 4.4. Договору викласти у наступній редакції:

4.3. Виконавець передає компанії-перевізнику наступний пакет документів на Товар:

• Технічний паспорт;

• Інструкцію з експлуатації;

• Видаткову накладну;

• Податкову накладну;

• Рахунок-фактуру.

- Всі інші пункти Договору № 28040-01 від 11.07.2008 р. залишаються без змін. .

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Ласка Лізинг (код в ЄДРПОУ: 33104543) (надалі - ТОВ Ласка Лізинг ) укладено 11.07.2008 року Договір № 28040-01 (надалі - Договір № 28040-01). Згідно договору відступлення права вимоги № 07/02-2009 від 25.02.2009 року (надалі - Договір відступлення права вимоги № 07/02-2009) ТОВ Ласка Лізинг передав позивачу право вимоги виконання зобов'язань, що виникли або можуть виникнути у майбутньому за Договором № 28040-01.

Відповідно до п. 1.1 Договору № 28040-01, його предметом є виконання відповідачем (виконавцем) робіт по поставці та монтажу краново-маніпуляторної установки на автомобільне шасі МАЗ-630305-220, а ТОВ Ласка Лізинг (замовник) зобов'язується прийняти товар та виконані роботи та оплатити їх на умовах та порядку, визначених Договором.

Відповідач зазначає, що порядок розрахунків між відповідачем та ТОВ Ласка Лізинг встановлений п. 2.2 Договору № 28040-01 та передбачає, зокрема, наступне: п.п. 2.2.1. Договору - оплата в сумі 25% від суми Договору, що становить 96504,00 грн. здійснюється на протязі 5 днів з моменту підписання вищезазначеного договору; п.п. 2.2.2. Договору - оплата в розмірі 55% від загальної суми договору, що становить 212308,80 грн. здійснюється на протязі 5 днів з дня повідомлення відповідачем (виконавцем) ТОВ Ласка Лізинг (замовника) про готовність товару до відвантаження із Зальцбурга, Австрія, виконаного в письмовій формі і переданого замовнику факсимільним способом чи по електронній пошті; п.п. 2.2.3. Договору - оплата у розмірі 20% від загальної суми договору, що складає 77203,20 грн., здійснюється на протязі 5 днів з дня повідомлення ТОВ Ласка Лізинг (замовника) про готовність встановленого товару на автотехніку ТОВ Ласка Лізинг (замовника), виконаного у письмовій формі і переданого відповідачу факсимільним способом чи по електронній пошті.

Відповідач наголошує, що на виконання п.2.2.1. Договору № 28040-01, ТОВ Ласка Лізинг здійснено оплату у сумі 96504,00 грн., відповідачем ж, у свою чергу, здійснено закупівлю краново- манінуляторної установки та повідомлено 05.11.2008 року ТОВ Ласка Лізинг про необхідність надання відповідного автомобільного шасі для проведення монтажу кранового обладнання. ТОВ Ласка Лізинг ж не надало автомобільного шасі та відмовилось здійснювати подальшу оплату, згідно умов Договору № 28040-01.

За таких обставин відповідачем в судовому порядку було стягнуто з ТОВ Ласка Лізинг , в рахунок оплати згідно п.п. 2.2.2. Договору № 28040-01, суми відповідного боргу (Рішення Господарського суду м. Києва у справі № 12/145 від 16.03.2010 року, Постанова Київського апеляційного господарського суду у справі № 12/145 від 11.08.2010 року. Постанова Вищого господарського суду України у справі № 12/145 від 23.11.2010 року, Рішення господарського суду м. Києва у справі № 12/145-48/669 від 10.01.2011 року).

Відповідач зазначає, що позивач в абз. 2 розділу III позовної заяви зазначає, що На жодну пропозицію (звернення) Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС відповіді не отримало, а також не отримало жодного підтвердження, що Товар є в наявності та готовий до передачі, чим відповідач завдав істотної шкоди позивачу . У зв'язку із такою позицією відповідача. Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС несе збитки , а саме: додаткові витрати, неодержання прибутку, та інші наслідки, що суттєво впливають на інтереси сторони.

Однак, відповідач стверджує, що по-пепше, відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Згідно ч. 3 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцяти денний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. Відповідно до ч. 4 ст. 188 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Оскільки, позивач не одержав відповіді відповідача на пропозиції щодо зміни Договору № 28040-01, у нього виникло право на звернення до суду для вирішення спору, проте сам Договір № 28040-01 продовжує дію на погоджених раніше умовах, виконувати які відповідач не відмовлявся. Тим більше, ГК України не зобов'язує сторону договору надавати відповіді іншій стороні на її пропозиції щодо зміни чи розірвання договору, про що свідчить положення ч. 4 ст. 188 ГК України.

По-друге, позивач стверджує, що відповідачем не надавались жодних підтверджень щодо готовності краново-маніпуляторної установки для встановлення на автомобільне шасі. З таким твердженням відповідача погодитись не може. Так, як вище зазначалось. відповідачем було стягнуто в судовому порядку з ТОВ Ласка Лізинг в рахунок оплати за п.п. 2.2.2. Договору № 28040-01, відповідну плату. Умовою оплати суми, визначеної п.п. 2.2.2. Договору № 28040-01 було здійснення відповідачем письмового повідомлення про готовність товару до відвантаження із Зальцбурга, Австрія. Правову оцінку щодо факту здійснення повідомлення відповідачем ТОВ Ласка Лізинг про готовність товару до відвантаження було найповніше надано у рішенні Господарського суду м. Києва по справі № 12/145-48/669 від 10.01.2011 року (новий розгляд справи здійснювався у зв'язку із скасуванням Вищим господарським судом, постанова від 23.11.2010 року, рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2010 р. по справі № 12/145 у частині стягнення основного боргу у сумі 77203,20 грн., а також інфляційних у сумі 19976,33 грн., пені у сумі 38505,09 грн. та річних у сумі 2990,04 грн.).

Відповідач підтверджує, що вищезазначеним рішенням встановлено, що: ... 05.11.2008 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 081105/01, в якому просив надати автомобіль для монтажу крана маніпулятора. Листом № 081105/02 від 05.11.2008 р. відповідач звернувся до позивача з повідомленням про готовність товару до відвантаження з Австрії та просив сплатити 55% від загальної суми Договору. Також, факт повідомлення відповідачем ТОВ Ласка Лізинг про готовність товару до відвантаження встановлений у рішенні Господарського суду Львівської області від 24.02.2009 року по справі № 13/9, в якому зазначено ...Після укладення договору та сплати коштів позивачем, 05.11.2008 р. відповідач звернувся до позивача з проханням надати транспортний засіб для монтажу товару... ; у постанові Київського апеляційного господарського суду по справі № 12/145 від 11.08.2010 року : В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що 05.11.2008 р. від ТОВ „Спецтехсервіс" було отримано повідомлення про готовність товару до відвантаження з Австрії та про необхідність сплати 55% від загальної суми договору, що складає 212308,80 грн...

Відповідно до п. 2.1. Договору відступлення права вимоги № 07/02-2009, кредитор (ТОВ Ласка Лізинг ), у момент підписання цього Договору передає Набувачу (позивачу) усі документи (оригінали або засвідчені копії), що підтверджують дійсність вимоги. Тобто, ТОВ Ласка Лізинг передав позивачу у момент підписання (25.02.2009 року) Договору відступлення права вимоги № 07/02-2009 відповідне повідомлення про готовність товару та необхідність сплатити відповідну суму грошей.

Тому, відповідач вважає необгрунтованим твердження позивача про неповідомлення його про готовність товару, адже в силу умов Договору відступлення права вимоги № 07/02-2009, останній одержав усі документи, що стосувались виконання Договору № 28040-01.

По-третє, відповідач наголошує, що позивач стверджує, що у зв'язку із позицією відповідача, він зазнав істотної щкоди, а саме поніс додаткові витрати, не одержав прибутку, зазнав інших наслідків, що суттєво впливають на його інтереси.

Як зазначалось відповідачем, абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України передбачає, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Можливість застосування цього положення ЦК України, пов'язується із:

А) наявністю порушення стороною договору.

Відповідач наголошує, що діях відповідач відсутні порушення умов Договору № 28040-01, він не відмовляється від його виконання і вчинив усі дії пов'язані із його належним виконанням, зокрема здійснив повідомлення про готовність монтажу кранового обладнання.

Б) наявністю шкоди, у зв'язку якою сторона договору значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, позивач ж зазначає, що він поніс додаткові витрати, не одержав прибутку, зазнав інших наслідків, що суттєво впливають на його інтереси.

Відповідач звертає увагу на те, що позивач в обгрунтування необхідності зміни Договору № 28040-01, вказує на відсутність у нього відповідної автотехніки та грошових коштів для придбання такої, у зв'язку із чим ним прийнято рішення про відмову від монтажу кранової установки.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власниіі ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку

Згідно ч. 1 ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється, зокрема, на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

У ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має викопуватися належінім чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарюваїпія та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно ч. 7 цієї ж статті ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, на думку відповідача, внаслідок укладення Договору № 28040-01 між відповідачем та ТОВ Ласка Лізинг виникли відповідні цивільні зобов'язання в силу положень ст. 11 ЦК України. Зобов'язання за договором повинні виконуватись обома сторонами належно, а відмова від таких - не допускається. Господарювання (підприємництво) ж здійснюється на власний ризик. Відповідач як сторона Договору № 28040-01 дотримується своїх зобов'язань, в той час як позивач таких не виконує. Позивач, набуваючи права вимоги виконання зобов'язань за Договором № 28040-01, набув і усіх ризиків та зобов'язань за цим Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Тому, за твердженням відповідача посилання позивача на відсутність відповідної автотехніки та коштів для придбання такої, відповідач вважає необгрунтованими, адже позивач, як сторона договору, набув обов'язок із виконання власних зобов'язань за Договором № 28040-01, а також несенням усіх ризиків із належним виконанням таких.

ЦК України пов'язує можливість зміни договору з підстав істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Відповідач зазначає, що позивачем не обґрунтовується жодна із вищезазначених умов, сукупність яких необхідна для зміни Договору № 28040-01 з підстав істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Проте, відповідач вважає за необхідне зазначити, що судом надавалась правова оцінка можливості розірвання Договору № 28040-01 з підстав істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (рішення Господарського суду Львівської області у справі № 13/9 від 24.02.2009 року залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі № 13/9 від 01.07.2009 року).

Відповідач звертає увагу на те, що як на підставу розірвання Договору № 28040-01 позивач вказує на обгрунтовану підозру про можливу відсутність кранової установки у відповідача, що, як наслідок, тягне неможливість виконання Договору № 28040-01. ЦК України ж пов'язує можливість розірвання договору лише з істотним порушенням договору другою стороною або істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а не з припущеннями сторони договору. Позивачем не надається жодних пояснень та доказів, які обґрунтовують істотне порушення договору чи істотну зміну обставин.

Відповідач наголошує, що ним виконується Договір № 28040-01 і буде виконуватись надалі, але виключно на умовах та в порядку, що встановлені первинною редакцією цього Договору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

В ході розгляду справи суд встановив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Ласка Лізинг та Товариством з обмеженою відповідальністю Спецтехсервіс було укладено Договір № 28040-01 від 11 липня 2008 року (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Спецтехсервіс зобов'язалося виконати роботи з поставки та монтажу краново-маніпуляторної установки (надалі - Товар) на автомобільне шасі МАЗ-630305-220, яке повинно бути обладнано коробкою відбору потужності (надалі - Автотехніка).

Відповідно до пп. 1.2. та 2.1. Договору, сторони Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року домовилися про перелік та вартість Товару, що поставляється. Ціна робіт з поставки та монтажу Товару загалом складає: 386016,00 гривень (триста вісімдесят шість тисяч шістнадцять гривень 00 коп.).

Порядок розрахунків між відповідачем та ТОВ Ласка Лізинг встановлений п. 2.2 Договору № 28040-01 та передбачає зокрема, наступне: п.п. 2.2.1. Договору - оплата в сумі 25% від суми Договору, що становить 96504,00 грн. здійснюється на протязі 5 днів з моменту підписання вищезазначеного договору; п.п. 2.2.2. Договору - оплата в розмірі 55% від загальної суми договору, що становить 212308,80 грн. здійснюється на протязі 5 днів з дня повідомлення відповідачем (виконавцем) ТОВ Ласка Лізинг (замовника) про готовність товару до відвантаження із Зальцбурга, Австрія, виконаного в письмовій формі і переданого замовнику факсимільним способом чи по електронній пошті; п.п. 2.2.3. Договору - оплата у розмірі 20% від загальної суми договору, що складає 77203,20 грн., здійснюється на протязі 5 днів з дня повідомлення ТОВ Ласка Лізинг (замовника) про готовність встановленого товару на автотехніку ТОВ Ласка Лізинг (замовника), виконаного у письмовій формі і переданого відповідачу факсимільним способом чи по електронній пошті.

На виконання п. 2.2.1. Договору № 28040-01, ТОВ Ласка Лізинг здійснено оплату у сумі 96504,00 грн., відповідачем ж, у свою чергу, здійснено закупівлю краново- манінуляторної установки та повідомлено 05.11.2008 року ТОВ Ласка Лізинг про необхідність надання відповідного автомобільного шасі для проведення монтажу кранового обладнання. ТОВ Ласка Лізинг ж не надало автомобільного шасі та відмовилось здійснювати подальшу оплату, згідно умов Договору № 28040-01.

За таких обставин відповідачем в судовому порядку було стягнуто з ТОВ Ласка Лізинг , в рахунок оплати згідно п.п. 2.2.2. Договору № 28040-01 суми відповідного боргу (Рішення Господарського суду м. Києва у справі № 12/145 від 16.03.2010 року, Постанова Київського апеляційного господарського суду у справі № 12/145 від 11.08.2010 року. Постанова Вищого господарського суду України у справі № 12/145 від 23.11.2010 року, Рішення господарського суду м. Києва у справі № 12/145-48/669 від 10.01.2011 року).

На час звернення з позовом, Товариством з обмеженою відповідальністю Спецтехсервіс зобов'язання щодо передачі Товару по Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року не виконано у зв'язку із тим, що Товар повинен бути змонтований на надану Товариством з обмеженою відповідальністю Ласка Лізинг Автотехніку, а Автотехніка надана не була.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю Ласка Лізинг (надалі - Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія АОС (надалі - Набувач) було укладено Договір відступлення права вимоги № 07/02-2009 від 25 лютого 2009 року, відповідно до п. 1.1. якого Кредитор передає, а Набувач приймає на себе право вимоги виконання зобов'язань, що виникли або можуть виникнути у майбутньому за Договором № 28040-01 від 11.07.2008 р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Ласка Лізинг та Товариством з обмеженою відповідальністю Спецтехсервіс (код ЄДРПОУ: 32003437, місцезнаходження: 82600, Львівська обл., м. Сколе, вул. Героїв Маківки, буд. 4), яке іменується далі - Боржник.

Пунктом 1.2. Договору відступлення права вимоги № 07/02-2009 від 25 лютого 2009 року встановлено, що за цим Договором Набувач отримує право вимоги виконання зобов'язання, що виникло, або виникне у майбутньому за Договором № 28040-01 від 11.07.2008 р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Ласка Лізинг та Товариством з обмеженою відповідальністю Спецтехсервіс , в тому числі: отримання Товару від Боржника в повному обсязі (під поняттям Товар розуміється краново- маніпуляторна установка згідно умов та комплектації, визначених у п. 1.1. та 1.2. Договору № 28040-01 від 11.07.2008 р.).

Відповідно до пункту 3.1. Договору відступлення права вимоги № 07/02-2009 від 25 лютого 2009 року, встановлено, що цей договір для Набувача та Кредитора вступає в силу після його підписання сторонами, а для Боржника з дати отримання письмового повідомлення від Кредитора про уступку права вимоги. Таким чином, уступка права вимоги за даним Договором вважається здійсненою, а право вимоги, відповідно, вважається таким, що перейшло до Набувача з дати отримання Боржником письмового повідомлення від Кредитора про уступку права вимоги.

Повідомлення про відступлення права вимоги від 25 лютого 2009 р. по Договору відступлення права вимоги № 07/02-2009 від 25 лютого 2009 року (з додаванням засвідченої копії зазначеного договору відступлення права вимоги) було вручено Товариству з обмеженою відповідальністю Спецтехсервіс 28 грудня 2015 року. Це підтверджується інформацією з електронного сервісу Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта . Засвідчена копія чеку, опису вкладення поштового відправлення та роздруківка з електронного сервісу Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта додані до позовної заяви.

Таким чином, з 28 грудня 2015 року право вимоги виконання зобов'язань, що виникли або можуть виникнути у майбутньому за Договором № 28040-01 від 11.07.2008 р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Ласка Лізинг та Товариством з обмеженою відповідальністю Спецтехсервіс перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія АОС .

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС шляхом направлення пропозицій щодо зміни або розірвання договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року вжило заходів для врегулювання, які передбачені п. 2. ст. 188 Господарського кодексу України, а саме: 04.02.2016 року направлено Пропозицію щодо зміни Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року (пропозиція щодо укладення додаткової угоди до Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року) від 03.02.2016 року. 09.03.2016 року направлено Акт звіряння розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія АОС та Товариством з обмеженою відповідальністю Спецтехсервіс від 09.03.2016 року з додатками. 09.02.2018 року направлено повторну Пропозицію (Вимогу) від 07.02.2018 р. щодо зміни Договору № 28040-01 від 11.07.2008 року або його розірвання (пропозиція щодо укладення додаткової угоди № 1 до Договору № 28040-01 від 11.07.2008 року). На вказані пропозиції (звернення) Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС відповіді не отримало. Враховуючи, таку позицію Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтехсервіс та керуючись ст. 651, 652 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС просить суд змінити Договір № 28040-01 від 11.07.2008 р., з метою захисту прав та обов'язків сторін, а саме: гарантування передачі Товару та сплати грошових коштів (проведення остаточного розрахунку відповідно до 2.2.3. Договору № 28040-01 від 11.07.2008 р. в сумі 77 203,20 гривень (сімдесят сім тисяч двісті три гривні 20 коп.), що складає 20% (двадцять відсотків) від загальної вартості Товару (ціни Договору).

В обгрунтування необхідності зміни Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року позивач зазначив, що щодо монтажу Товару на Автотехніку, Товар, відповідно до п. 1.1. Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року повинен бути змонтований на надану Автотехніку, але, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС не має відповідної Автотехніки та не має грошових коштів для її придбання, навіть, у прогнозованому майбутньому. Таким чином, виконання Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року в частині надання Автотехніки Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія АОС для монтажу Товару є неможливим.

Зважуючи всі обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС прийняло рішення про відмову від монтажу Товару на Автотехніку та погоджується сплатити ціну Товару по Договору № 28040-01 від 11.07.2008 р. в повному обсязі без її коригування (зменшення) на вартість робіт з монтажу (зазначено в Пропозиції щодо зміни Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року від 03.02.2016 року), однак доказів такої оплати, як і доказів звернення до відповідача з пропозицією отримати від нього незмонтовану установку, а також погодження відповідачем на такі зміни умов Договору суду не надано.

Позивач стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС не має власного вантажного автотранспорту, яким можливо було б здійснити перевезення Товару на адресу його подальшого зберігання (подальшої реалізації) у м. Києві (за місцем здійснення підприємницької діяльності), однак, це ніяким чином не доводить виникнення такого обов'язку у відповідача навіть при умові, що Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС погодилося за власний кошт нести в повному обсязі витрати з перевезення Товару у м. Київ із залученням до співпраці профільної компанії з перевезень вантажів, (зазначено в Пропозиції щодо зміни Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року від 03.02.2016 року). Така пропозиція позивача виходить за рамки зобов'язань сторін за існуючим Договором і може бути, як предметом добровільної обоюдної зміни умов договору або предметом окремого договору.

При обставинах, що Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС не має власних складів для зберігання та спеціалістів, які б могли визначити комплектність та справність Товару без його монтажу на Автотехніку, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія АОС не є підставою для задоволення в односторонньому порядку, без погодження з відповідачем, вимог позивача щодо односторонньої зміни Договору № 28040-01 від 11.07.2008 р., якими регулюється приймання Товару із залученням незалежної експертної організації або юридичної особи (профільної) та за місцем знаходження складів для подальшого зберігання Товару, незважаючи на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС погодилося за власний кошт нести в повному обсязі пов'язані з цим витрати, (зазначено в Пропозиції щодо зміни Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року від 03.02.2016 року).

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У випадку недосягнення згоди щодо зміни чи розірвання договору, якої між позивачем та відповідачем досягнуто не було, законодавство передбачає можливість зміни чи розірвання договору у судовому порядку виключно з підстав, передбачених ЦК України , якими є:

1) Істотне порушення договору другою стороною, де істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2 ст. 651 ЦК України).

2) Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч. 1 ст. 652 ЦК України).

Щодо твердження позивача про те, що у зв'язку із позицією відповідача, він зазнав істотної щкоди, а саме поніс додаткові витрати, не одержав прибутку, зазнав інших наслідків, що суттєво впливають на його інтереси, слід зауважити, що абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України передбачає, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Можливість застосування цього положення ЦК України, пов'язується із:

А) наявністю порушення стороною договору.

Однак, позивач не надав будь-яких доказів того, що у діях відповідача наявні порушення умов Договору № 28040-01. Він не відмовляється від його виконання і вчинив усі дії, пов'язані із його належним виконанням, зокрема, здійснив повідомлення про готовність монтажу кранового обладнання.

Б) наявністю шкоди, у зв'язку з якою сторона договору значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Позивач зазначає, що він поніс додаткові витрати, не одержав прибутку, зазнав інших наслідків, що суттєво впливають на його інтереси, доказів наявності яких суду не надав. Позивач в абз. 2 розділу III позовної заяви зазначає, що на жодну пропозицію (звернення Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС відповіді не отримало, а також не отримало жодного підтвердження що Товар є в наявності та готовий до передачі, чим відповідач завдав істотної шкоди позивачу. У зв'язку із такою позицією відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія АОС несе збитки, а саме: додаткові витрати, неодержання прибутку, та інщі наслідки, що суттєво впливають на інтереси сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У Постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 р. у справі № 6-75цс13 встановлено, що у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Позивач ж не конкретизує, в чому полягають понесені ним збитки, не надає жодних доказів понесення таких, а лише вказує про несення ним додаткових витрат, неодержання прибутку, заподіяння інших наслідків, що суттєво впливають на його інтереси, не підкріплюючи свою позицію жодними доказами.

Щодо твердження позивача про те, що відповідачем не надавались жодних підтверджень щодо готовності краново-маніпуляторної установки для встановлення на автомобільне шасі, слід зазначити, що відповідачем було стягнуто в судовому порядку з ТОВ Ласка Лізинг в рахунок оплати за п.п. 2.2.2. Договору № 28040-01 відповідну плату. Умовою оплати суми, визначеної п.п. 2.2.2. Договору № 28040-01, було здійснення відповідачем письмового повідомлення про готовність товару до відвантажування із Зальцбурга, Австрія. Правову оцінку щодо факту здійснення повідомлення відповідачем ТОВ Ласка Лізинг про готовність товару до відвантаження було найповніше надано у рішенні Господарського суду м. Києва по справі № 12/145-48/669 від 10.01.2011 року (новий розгляд справи здійснювався у зв'язку із скасуванням Вищим господарським судом, постанова від 23.11.2010 року, рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2010 по справі № 12/145 у частині стягнення основного боргу у сумі 77203,20 грн., а також інфляційних у сумі 19976,33 грн., пені у сумі 38505,09 грн. та річних у сумі 2990,04 грн.). Так, вищезазначеним рішенням встановлено, що 05.11.2008 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 081105/01 в якому просив надати автомобіль для монтажу крана маніпулятора. Листом № 081105/02 від 05.11.2008 р. відповідач звернувся до позивача з повідомленням про готовність товару до відвантаження з Австрії та просив сплатити 55% від загальної суми Договору. Також, факт повідомлення відповідачем ТОВ Ласка Лізинг про готовність товару до відвантаження встановлений у рішенні Господарського суду Львівської області від 24.02.2009 року по справі № 13/9, де зазначено, що після укладення договору та сплати коштів позивачем, 05.11.2008 р. відповідач звернувся до позивача з проханням надати транспортний засіб для монтажу товару, а у постанові Київського апеляційного господарського суду по справі № 12/145 від 11.08.2010 року, постановив, що в апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що 05.11.2008 р. від ТОВ „Спецтехсервіс" було отримано повідомлення про готовність товару на відвантаження з Австрії та про необхідність сплати 55% від загальної суми договору, що складає 212308,80 грн.

Разом з тим, позивач в обгрунтування необхідності зміни Договору № 28040-01 вказує на відсутність у нього відповідної автотехніки та грошових коштів для придбання такої, у зв'язку із чим ним прийнято рішення про відмову від монтажу кранової установки.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власниіі ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку

Згідно ч. 1 ст. 44 ГК України, підприємництво здійснюється, зокрема, на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

У ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належінім чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарюваїпія та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно ч. 7 цієї ж статті ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, внаслідок укладення Договору № 28040-01 між відповідачем та ТОВ Ласка Лізинг виникли відповідні цивільні зобов'язання в силу положень ст. 11 ЦК України. Зобов'язання за договором повинні виконуватись обома сторонами належно, а відмова від таких - не допускається. Господарювання (підприємництво) ж здійснюється на власний ризик. Відповідач як сторона Договору № 28040-01 дотримується своїх зобов'язань, в той час як позивач таких не виконує. Позивач, набуваючи права вимоги виконання зобов'язань за Договором № 28040-01, набув і усіх ризиків та зобов'язань за цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Тому, посилання позивача на відсутність відповідної автотехніки та коштів для придбання такої, є необгрунтованими, адже позивач, як сторона договору, набув обов'язок із виконання власних зобов'язань за Договором № 28040-01, а також несенням усіх ризиків із належним виконанням таких.

Також, ЦК України пов'язує можливість зміни договору з підстав істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, (ч. 2 ст. 652 ЦК України).

Позивачем не обґрунтовується жодна із вищезазначених умов, сукупність яких необхідна для зміни Договору № 28040-01 з підстав істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Крім того, як на підставу розірвання Договору № 28040-01 позивач вказує на обгрунтовану підозру про можливу відсутність кранової установки у відповідача, що як наслідок тягне неможливість виконання Договору № 28040-01.

ЦК України пов'язує можливість розірвання договору лише з істотним порушенням договору другою стороною або істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а не з припущеннями сторони договору.

Позивачем не надається жодних пояснень та доказів, які обґрунтовують істотне порушення договору чи істотну зміну обставин.

Відповідач наголошує, що ним виконується Договір № 28040-01 і буде виконуватись надалі, але виключно на умовах та в порядку, що встановлені первинною редакцією цього договору.

Отже, обґрунтування вимог позивачем щодо розширення зобов'язання відповідача за існуючим договором, в зв'язку з невиконанням позивачем взятих на себе зобов'язань без погодження обома сторонами не відповідають критеріям рівності сторін в господарському договорі, а будь-яких доказів наявності порушень господарських зобов'язань за договором з боку відповідача, або істотної зміни обставин, які мали місце на час підписання сторонами договору, позивачем не надано. Відсутність коштів у позивача на придбання Автотехніки для монтажу краново-маніпуляційної установки відсутність персоналу у позивача для перевірки її якості, а також місця для зберігання не є обставинами, що автоматично без погодження з відповідачем можуть розширити його зобов'язання за Договором в односторонньому порядкую.

На підставі викладеного, слід зазначити, що позивачем не надано будь-яких доказів для задоволення його вимоги щодо внесення змін у Договір № 28040-01 від 11.07.2008 р. або його розірвання.

Крім того, згідно ст. 256 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідач зазначає, що оскільки позивачем заявлений позов про зміну чи розірвання договору, то строки позовної давності обчислюються, за загальними правилами встановленими ЦК України, з наступного дня після укладення правочину. Так, Договір № 28040-01 датований 11.07.2008 р. роком, тобто загальна позовна давність, яка становить З роки, повинна обчислюватись із 12.07.2008 року. Як вбачається, крайнім терміном звернення сторони Договору № 28040-01 з вимогою про його зміну/розірвання є 12.07.2011 року, позовна заява ж датована 18.09.2018 роком, а провадження у справі відкрите 04.10.2018 року. Тобто, позивачем пропущенні строки позовної давності. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Заміна сторони у зобов'язанні, що виникло із Договору № 28040-01, та яка відбулася на підставі Договору відступлення права вимоги № 07/02-2009 (який в силу положення п.3.1. цього договору вступив у силу для відповідача з 28.12.2015 року), не впливає на порядок обчислення, перебігу строків позовної давності. Так, виключні підстави зупинення чи переривання перебігу позовної давності, які визначені ст.ст. 263, 264 ЦК України не передбачають, що заміна сторони у зобов'язанні якимось чином впливає на перебіг позовної давності. Більше того, у ст. 262 ЦК України встановлено, що заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем не представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АОС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехсервіс" про зміну Договору № 28040-01 від 11 липня 2008 року або його розірвання є не обґрунтованим та не підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 0.0.1094793628.1 від 26.07.2018 року на суму 1762,00 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. У задоволені позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.01.2019 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.