Постанова

від 23.01.2019 по справі 910/2995/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/2995/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

перший заступник прокурора Автономної Республіки Крим

від прокуратури - не з'явився

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Проксима"

представник позивача - Кириченко Т.О.

відповідачі - (1) Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, (2) Приватна компанія "Судекс Плейс Консалтансі Лімітед"

представник відповідача - 1 - не з'явився

представник відповідача - 2 - Решетило С.В.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Севастопольської міської ради

представник третьої особи - 1 - не з'явився

та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Колеснік Ольги Ігорівни

представник третьої особи - 2 - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги (1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксима" (2) першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим

на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Куксова В.В. - головуючого, Гончарова С.А., Станіка С.Р. від 19 вересня 2018 року

Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України постанова Верховного Суду прийнята після перерви, оголошеної в судовому засіданні 05.12.2018.

Історія справи

Обставини, встановлені судами

1. 09.11.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проксима" (далі - ТОВ "Проксима", позивач) та Приватним підприємством "Грін" укладено договір про поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній часткові власності, в результаті чого Товариство з обмеженою відповідальністю "Проксима" (далі - ТОВ "Проксима", позивач) набуло право власності на групу приміщень і споруд у місті Севастополі по вул. Льотчиків, 10. У подальшому належному ТОВ "Проксима" нерухомому майну присвоєно нову адресу - вул. Льотчиків, 12.

2. Рішенням Севастопольської міської ради від 13.02.2008 №3802 "Про передання в оренду ТОВ "Проксима" земельної ділянки по вул. Льотчиків, 12 для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 7,8203 га в районі парку Перемоги по вул. Льотчиків, 12 для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу з віднесенням цих земель до категорії земель рекреаційного призначення, передано ТОВ "Проксима" в оренду строком на 25 років вказану земельну ділянку для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу з віднесенням цих земель до категорії земель рекреаційного призначення.

3. 28.03.2008 між ТОВ "Проксима" та Севастопольською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки комунальної власності у м. Севастополі по вул. Льотчиків, 12, загальною площею 7,8203 га для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу з цільовим призначенням - землі рекреаційного призначення, строком на 25 років. Кадастровий номер земельної ділянки - 8536400000:01:015:0036.

4. 18.02.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на вказану земельну ділянку за Севастопольською міською радою.

5. 14 грудня 2010 року Головним управлінням Держкомзему у місті Севастополі видано Приватній компанії "Судекс Плейс Консалтансі Лімітед" (Кіпр) чотири державних акта на право приватної власності на чотири земельні ділянки площею відповідно 2,200, 2,400, 2,600, 2,100 га з відповідними кадастровими номерами 536400000:01:015:0181, 8536400000:01:015:0182, 8536400000:01:015:0183, 8536400000:01:015:0184, місце розташування - місто Севастополь в районі пляжу парку Перемоги, цільове призначення земельних ділянок - індивідуальне дачне будівництво. У самих державних актах вказано, що вони видані на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 02.11.2010, зареєстрованих в реєстрі за №№1910, 1912, 1914, 1916.

5.1 . 26.04.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І. здійснено державну реєстрацію права власності Приватної компанії "Судекс Плейс Консалтансі Лімітед" на вказані чотири земельні ділянки, підстава виникнення права власності - вищезазначені державні акти на право власності на земельні ділянки від 14.12.2010.

Короткий зміст позовних вимог

6. У лютому 2017 року ТОВ "Проксима" звернулося з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, (2) Приватної компанії "Судекс Плейс Консалтансі Лімітед" (далі - ПК "Судекс Плейс Консалтансі Лімітед", відповідач-2) про визнання недійсними та скасування виданих ПК "Судекс Плейс Консалтансі Лімітед" чотирьох державних актів на право власності на чотири земельні ділянки.

7 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оформлені на відповідача за спірними державними актами ділянки накладаються на земельну ділянку комунальної власності площею 7,8230 га по вул. Льотчиків, 12 у місті Севастополі, яка перебуває в оренді позивача за договором оренди від 28.03.2008 та на якій розташовано належне йому нерухоме майно. Отже, відчуження спірних ділянок комунальної власності на користь відповідача-2, який є іноземною компанією, відбулося в порушення встановленого законодавством порядку - без згоди та в порушення переважного права на викуп земельних ділянок позивача, як орендаря та власника розташованої на цій землі нерухомості, а також без згоди Кабінету Міністрів України, що є порушенням імперативних приписів статті 129 Земельного кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06 грудня 2017 року позов задоволений частково. Визнано недійсними видані відповідачу 14.12.2010 державні акти на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 8536400000:01:015:0181, 8536400000:01:015:0182, 8536400000:01:015:0183, 8536400000:01:015:0184 . У задоволенні позовних вимог про одночасне скасування цих актів відмовлено.

9. Суд першої інстанції шляхом дослідження наявних у справі офіційних відомостей з Державного земельного кадастру (публічної кадастрової карти) встановив, що оформлені на відповідача-2 земельні ділянки накладаються на земельну ділянку комунальної власності площею 7,8203 га з кадастровим номером 8536400000:01:015:0036, яка перебуває в оренді позивача. При цьому жодних рішень про вилучення цієї землі з комунальної власності у встановленому порядку не приймалося, а дозвіл Кабінету Міністрів України на відчуження цієї землі іноземній юридичній особі не надавався.

10 . Зі змісту спірних державних актів вбачається, що майнові права на вказані в них земельні ділянки набуті відповідачем-2 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 02.11.2010, зареєстрованих за номерами 1910, 1912, 1914, 1916. У зв'язку з чим з метою повного та всебічного розгляду справи суд першої інстанції відповідними ухвалами неодноразово зобов'язував ПК "Судекс Плейс Консалтансі Лімітед" надати суду зазначені договори купівлі-продажу, а також документально підтверджені письмові пояснення щодо правових підстав набуття права власності на спірні земельні ділянки. Проте вимоги судових ухвал відповідачем-2 не виконано, не надано жодних підтверджуючих документів, які б, зокрема, давали змогу встановити особу, у якої відповідач-2 придбав спірну землю та форму власності на неї.

11 . Крім того, спірні державні акти оформлені з порушенням вимог Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43, оскільки не містять підпису голови (керівника) органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади та особи, яка здійснила державну реєстрацію таких актів.

12 . З урахуванням вказаних обставин суд першої інстанції констатував, що відповідачем-2 на виконання вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) не доведено наявності правових підстав (відповідних первинних правовстановлюючих документів) для набуття права власності на спірні земельні ділянки, яке посвідчено спірними державними актами. Отже, внаслідок видачі відповідачу-2 спірних державних актів, на підставі яких у подальшому було здійснено державну реєстрацію речових прав останнього на землю, було порушено майнові права позивача, як законного орендаря земельної ділянки комунальної власності, яке підлягає захисту шляхом визнання таких державних актів недійсними.

13 . Стосовно строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем-2, суд зазначив, що державна реєстрація права власності відповідача-2 на спірні ділянки, правовою підставою для чого були саме спірні державні акти, здійснена 26.04.2016 і саме з цієї дати позивач мав об'єктивну можливість дізнатися про факт видачі спірних актів, за відсутності у справі доказів про наявність у позивача такої можливості до 26.04.2016. Отже, встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності позивачем не пропущено.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

14. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2018 року рішення Господарського суду міста Києва від 06 грудня 2017 року скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові повністю.

15. Щодо висновків суду першої інстанції в пункті 11 Постанови суд апеляційної інстанції, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини, зазначив, що порушення державним органом порядку оформлення спірних державних актів не може бути підставою для позбавлення відповідача-2 права власності, оскільки помилки держави не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

16. Наведені ж пункті 9 Постанови висновки суду першої інстанції про накладення земельних ділянок ґрунтуються на припущеннях та суб'єктивному тлумаченні судом картографічних відомостей, що містяться в публічній кадастровій карті України. При цьому всі учасники справи заперечили проти призначення у справі судової експертизи з метою з'ясування факту накладення земельних ділянок. Суд апеляційної інстанції також надав власну оцінку листу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 25.09.2017 № 28-21-0.203-4202/2-17 та зазначив, що вказані в ньому відомості про накладення земельних ділянок документально не підтверджені, оскільки у тексті цього листа міститься вказівка на відсутність документації на спірні ділянки (у т.ч. технічної) в паперовому вигляді внаслідок їх перебування на тимчасово окупованій території міста Севастополя.

17. Отже, суд апеляційної інстанції констатував, що позивачем не доведено належними та допустимими в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (у чинній редакції) доказами порушення відповідачем-2 його прав та інтересів, внаслідок не доведення факту накладення набутих відповідачем-2 спірних земельних ділянок на земельну ділянку позивача.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

18 . Не погоджуючись із указаною постановою суду апеляційної інстанції, позивач та перший заступник прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради звернулися з касаційними скаргами, в яких просять її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

19 . Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд залишає без розгляду подані відповідачем-2 16.01.2019 відзиви на касаційні скарги внаслідок пропуску встановленого Судом в ухвалі від 06.11.2018 строку для вчинення відповідних процесуальних дій.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

20. Про накладення спірних земельних ділянок очевидно свідчать наявні у справі дані Державного земельного кадастру, які відповідно до законодавства є офіційними та достовірними, вказана обставина також підтверджується офіційним листом Держгеокадастру у Херсонській області. Натомість апеляційним господарським судом без наведення мотивів відхилено відповідні висновки суду першої інстанції та не застосовано відповідні положення Закону України "Про Державний земельний кадастр". При цьому проведення у справі судової земельної експертизи з метою встановлення факту накладення земельних ділянок є неможливим внаслідок відсутності документації з землеустрою, яка перебуває на тимчасово окупованій території, що і стало безпосередньою причиною заперечення позивача проти призначення такої експертизи.

21. Відповідачем-2, не зважаючи на неодноразові вимоги суду першої інстанції у відповідних ухвалах, не надано жодного первинного документа у підтвердження набуття відповідного права на земельні ділянки, яке посвідчено спірними державними актами.

22. Продаж наданої позивачу в оренду земельної ділянки третім особам міг відбутися виключно за згодою орендаря (позивача) та за умови відмови останнім від переважного права придбання такої ділянки, що прямо передбачено статтею 9 Закону України "Про оренду землі", що не мало місця у даному випадку. Більше того, продаж землі комунальної власності іноземцям може відбуватися виключно за згодою Кабінету Міністрів України, який згоди на відчуження землі відповідачу-2 не надавав. Натомість орендована позивачем земельна ділянка з комунальної власності не вибувала і на даний час зареєстрована за Севастопольською міською радою, що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Доводи прокурора, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

23 . Факт накладення земельних ділянок є очевидним, підтверджується офіційними відомостями з Державного земельного кадастру та листами Держгеокадастру у Херсонській області, а неможливість надання технічної документації на спірні ділянки не впливає на здатність підтвердити або спростувати факт накладення ділянок.

24. Спірні земельні ділянки комунальної власності не могли бути відчужені нерезиденту України - відповідачу-2 без згоди Кабінету Міністрів України, а також позивача, як законного орендаря.

25 . Відповідачем-2, попри неодноразові вимоги суду, не надано жодних первинних документів у підтвердження набуття права власності на спірні ділянки, тобто не доведено наявності правових підстав для оформлення відповідного речового права на землю.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

26 . Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

27 . У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

28. Так, відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

29 . Як встановлено судами, позивач звернувся з даним позовом з метою захисту речового права користування (оренди) земельною ділянкою комунальної власності площею 7,8203 га з кадастровим номером 8536400000:01:015:0036 внаслідок виявлення факту здійснення державної реєстрації за відповідачем-2 на підставі спірних державних актів чотирьох земельних ділянок, які повністю накладаються на належну позивачу земельну ділянку. У підтвердження факту накладення земельних ділянок позивачем долучено, зокрема, картографічні відомості з публічної кадастрової карти, листи Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 29.05.2017 № 28-21-0.203-4202/2-17 та Міжрегіонального управління Держгеокадастру в м. Херсоні та Автономній республіці Крим від 31.05.2017 № 0-21-0.171-37/118-17, у яких містяться дані з Державного земельного кадастру щодо накладення чотирьох спірних земельних ділянок відповідача-2 на земельну ділянку, якою законно користується позивач, за відсутності доказів правомірного набуття першим оформлених на нього земельних ділянок.

30 . При цьому Верховний Суд враховує, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який, зокрема реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, до повноважень якого відноситься у тому числі здійснення ведення та адміністрування Державного земельного кадастру (п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 №15).

31. Також, відповідно до статей 1, 2, 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" метою ведення Державного земельного кадастру є інформаційне забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших осіб офіційними, об'єктивними, достовірними відомостями про землі, розташовані в межах державного кордону України. При цьому кадастрова карта (план) - це графічне зображення, що містить відомості про об'єкти Державного земельного кадастру (стаття 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

32 . Саме за наслідками дослідження та аналізу долучених позивачем до матеріалів справи офіційних та достовірних відомостей з публічної кадастрової карти України та офіційних листів Держгеокадастру місцевий господарський суд встановив накладення земельних ділянок відповідача-2 на земельну ділянку позивача.

33. Також, враховуючи врегульований статтею 126 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порядок посвідчення права на земельну ділянку та з метою повного та всебічного розгляду справи, суд першої інстанції у відповідних ухвалах неодноразово зобов'язував відповідача-2 підтвердити факт набуття ним права власності на земельні ділянки відповідними первинними правовстановлюючими документами, на підставі яких були видані спірні державні акти. Проте вимоги суду відповідач-2 не виконав, як і не спростував офіційні відомості щодо накладення земельних ділянок, які містяться у наданих позивачем доказах. У зв'язку з чим, враховуючи принцип змагальності господарського судочинства, саме відповідач-2 несе ризик настання наслідків, пов'язаних із невчиненням ним відповідних процесуальних дій.

34. У даному випадку Верховний Суд констатує виконання судом першої інстанції вимог статей 4-3, 43, частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття судового рішення) та, як наслідок, законність та обґрунтованість його висновків у пунктах 9, 12 Постанови як про накладення земельних ділянок, так і не доведення відповідачем-2 наявності правових підстав для набуття речового права на земельні ділянки, яке оформлено спірними державними актами, що свідчить про порушення набутого у встановленому порядку права позивача на користування орендованою ним земельною ділянкою внаслідок повного накладення на цю ділянку земельних ділянок, безпідставно оформлених на відповідача-2. У зв'язку з чим Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційних скарг в пунктах 20, 21, 23, 25 Постанови.

35. Оцінюючи висновки суду апеляційної інстанції в пунктах 15-17 Постанови, Верховний Суд констатує, що фактично підставою для скасування рішення суду першої інстанції став висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем факту порушення його речового права на землю внаслідок відсутності доказів накладення земельних ділянок і обґрунтування апеляційного суду в цій частині зводилось до неможливості встановлення такої обставини без проведення у справі судової земельно-технічної експертизи.

36 . У той же час судом апеляційної інстанції не враховано, що за приписами статті 99 Господарського процесуального кодексу України призначення судової експертизи є правом суду, а не обов'язком, яке може бути реалізовано за наявності одночасно двох умов: (1) необхідність спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для справи; (2) неможливість встановити відповідні обставини без таких спеціальних знань.

37 . Проте у даному випадку обставина накладення земельних ділянок встановлена судом першої інстанції на підставі інших доказів, які містять офіційні дані Державного земельного кадастру та дають змогу встановити обставини справи без застосування спеціальних знань. Більше того, сам суд апеляційної інстанції вказав про наявність заперечень проти призначення експертизи всіма учасниками справи, тобто як позивачем, так і відповідачем-2.

38. При цьому поза увагою суду апеляційної інстанції залишились обставини ненадання відповідачем-2 жодних доказів у підтвердження правових підстав для видачі спірних державних актів, що також в якості однієї з підстав було покладено в основу рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

39. Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд дійшов висновку про порушення судом апеляційної інстанції принципу змагальності сторін як однієї з основних засад господарського судочинства, регламентованої статтями 2, 13 Господарського процесуального кодексу України. У даному випадку саме відповідач-2 не виконав вимоги вказаного процесуального законодавства та не спростував, у тому числі шляхом надання відповідних первинних документів та інших доказів, встановлених судом першої інстанції обставин, які і стали безпосередньою підставою для задоволення позовних вимог.

40. Стосовно доводів касаційних скарг в пунктах 22, 24 Постанови, то такі обставини не були предметом дослідження суду апеляційної інстанції та, відповідно, підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а тому не оцінюються Верховним Судом у силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж перегляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

41. Враховуючи вищевикладене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені статтею 312 Господарського процесуального кодексу України, скасувати постанову суду апеляційної інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції залишити в силі. У зв'язку з чим касаційні скарги позивача та прокурора підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат

42 . Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України внаслідок задоволення касаційних скарг та залишення в силі судового рішення про задоволення позову витрати обох скаржників зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача-2.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1 . Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксима" та першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.

2 . Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2018 року у справі № 910/2995/17 скасувати.

3 . Рішення Господарського суду міста Києва від 06 грудня 2017 року у справі № 910/2995/17 залишити в силі.

4. Стягнути з Приватної компанії "Судекс Плейс Консалтансі Лімітед" (Темістоклі Дерві, 48, Сентанніал Білдінг, 3-й поверх, офіс 303, 1066, Нікосія, Кіпр; реєстраційний номер НЕ 217373) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксима" (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 36-г; ідентифікаційний код 32738038) 12 800 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

5. Стягнути з Приватної компанії "Судекс Плейс Консалтансі Лімітед" (Темістоклі Дерві, 48, Сентанніал Білдінг, 3-й поверх, офіс 303, 1066, Нікосія, Кіпр; реєстраційний номер НЕ 217373) на користь Прокуратури Автономної Республіки Крим (03150, м. Київ, вул. Ділова, 24; ідентифікаційний код 02911088) 12 800 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

6. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.