Рішення

від 16.01.2019 по справі 476/550/18

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/550/18

Провадження № 2/476/21/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.01.2019 року с.м.т. Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Минаєвої Н.П.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та стягнення майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди

В С Т А Н О В И В:

23.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та стягнення майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди.

Свої вимоги мотивує тим, що 10.12.2005 року між ним та відповідачкою укладено договір оренди належної останній земельної ділянки, згідно умов якого відповідачка передала йому в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 5 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, та зобов'язалася не вчиняти дії, які б перешкоджали йому користуватися вказаною земельною ділянкою. Проте, у порушення умов вказаного договору та у період його дії, відповідачка передала належну їй земельну ділянку в оренду ТДВ СГВП Правда . Унаслідок таких неправомірних дій відповідачки він не мав можливості у 2017 році користуватися земельною ділянкою, самостійно господарювати на ній, не отримав продукцію - врожай соняшнику, а також зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди у зв'язку з порушенням його цивільного права на отримання продукції і доходів.

Посилаючись на викладене, просив визнати дії відповідачки, які перешкоджали йому користуватися орендованою земельною ділянкою, неправомірними, а також стягнути з неї на свою користь майнову шкоду у вигляді упущеної вигоди у розмірі 64000,56 грн. та розподілити судові витрати у справі.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідачка та її представник у судове засідання не з'явилися, до суду направили відзив на позовну заяву, у якому заперечили проти задоволення позовних вимог. Пояснили, що укладення відповідачкою договору оренди з ТДВ СГВП Правда є наслідком незаконних дій позивача щодо порушення зобов'язань у зв'язку з несвоєчасністю розрахунку за користування земельною ділянкою за період з 2006 року по 2017 року. Крім того, вважають, що позивачем не обґрунтовано та не доведено підстав для нарахування збитків у вигляді упущеної вигоди, не подано доказів на підтвердження його реальної можливості щодо отримання доходів, не надано відомостей щодо урожайності соняшнику саме на його земельній ділянці, що є обов'язковим для з'ясування розміру недотриманих доходів.

Вислухавши позивача, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого.

Так, відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України Про оренду землі , відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 ст. 27 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, 10.12.2005 року між сторонами укладено договір оренди належної відповідачці земельної ділянки, який того ж дня посвідчено приватним нотаріусом Єланецького районного нотаріального округу Миколаївської області Волошиним В.В. та 19.07.2006 року зареєстровано у Єланецькому РО МРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040601400874 (а. с. 6-7).

Відповідно до пунктів 1, 2, 8 вказаного договору, відповідачка передала в оренду позивачу строком на 49 років належну їй на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 5 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, та зобов'язалася не вчиняти дій, які перешкоджали б позивачу користуватися вказаною земельною ділянкою.

Проте, 23.12.2016 року відповідачка уклала з ТДВ СГВП "Правда" інший договір оренди вищевказаної земельної ділянки, який 20.03.2017 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №19557774 (а. с. 8-9).

На підставі вказаного договору від 23.12.2016 року відповідачка передала земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 у користування ТДВ СГВП "Правда", що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 23.12.2016 року (а. с. 9).

Із викладеного слідує, що дійсно у 2017 році користування земельною ділянкою здійснювало ТДВ СГВП "Правда".

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 06.03.2018 року визнано недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, укладений 23.12.2016 року між ТДВ СГВП "Правда" та відповідачкою (а. с. 17-20). Вказане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося.

Крім того, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 року, визнано протиправними та скасовано рішення державного реєстратора Єланецької районної державної адміністрації про реєстрацію договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4823081700:02:000:0153, зобов'язано державного реєстратора скасувати запис про реєстрацію іншого речового права на вказану земельну ділянку (а. с. 21-26).

У зв'язку з невикористанням вказаної земельної ділянки у 2017 році, 24.04.2018 року позивач звернувся до Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області для визначення розміру упущеної вигоди - збитків, завданих йому у результаті порушення його цивільного права на отримання продукції і доходів від використання земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 (а. с. 30-31).

Висновком експерта Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області №120-543/6 від 07.05.2018 року на підставі даних Головного управління статистики у Миколаївській області про середню врожайність соняшнику та середню ціну реалізації насіння соняшнику по сільськогосподарських підприємствах Єланецького району, довідки від 25.04.2018 року про витрати на підготовку полів, посів, обробіток та збирання врожаю соняшнику у 2017 році, відповіді Єланецької райдержадміністрації від 18.08.2017 року №591/04-34/17 про те, що у 2017 році земельні ділянки засіяні соняшником, договору оренди земельної ділянки від 23.12.2016 року, визначено, що розмір упущеної вигоди - збитків, яких завдано позивачу, складає 64000,56 грн. (а. с. 13, 29, 30-31).

16.07.2018 року на адресу відповідачки направлено вимогу про відшкодування позивачу майнової шкоди у сумі 64000,56 грн. (а. с. 32-33).

Проте, вказана вимога позивача залишена відповідачкою без уваги.

У зв'язку викладеним, позивач просить визнати вказані дії відповідачки, які перешкоджали йому користуватися орендованою земельною ділянкою, неправомірними, а також стягнути з нього на свою користь майнову шкоду у вигляді упущеної вигоди у розмірі 64000,56 грн.

Так, статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави для відповідальності за заподіяння майнової шкоди встановлені статтею 1166 ЦК України, згідно з якою шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Необхідною умовою доведення наявності упущеної вигоди є встановлення, насамперед, самих збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника й збитками потерпілої сторони. При цьому потрібно довести, що протиправна дія або бездіяльність особи, яка порушила право, є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої особи, є слідством такої протиправної поведінки.

Збитки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються лише тоді, коли особа могла реально отримати вигоду, якби не протиправна поведінка відповідача.

Отже, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Заявлена позивачем вимога про визнання неправомірними дій ОСОБА_2 не містить конкретного переліку дій, які перешкоджали позивачу користуватися орендованою земельною ділянкою та які слід визнати неправомірними. У ході судового розгляду позивач не уточнив позовні вимоги у цій частині. Визначити такі дії на власний розсуд суд не може, оскільки, це буде свідчити про вихід за межі позовних вимог та є порушенням ч. 2 ст. 264 ЦПК України.

Крім того, відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року, збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи, згідно пунктом 2 Порядку та пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Разом з тим, на підтвердження розміру збитків позивачем не надано відповідного акту комісії, створеної районною державною адміністрацією, натомість ним додано висновок експерта Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області №120-543/6 від 07.05.2018 року, який суд не може вважати належним доказом для підтвердження вказаних обставин та який не може свідчити про дійсність і достовірність визначення розміру завданих позивачу збитків.

Так, відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За такого суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджено факту завдання позивачу матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди, а тому, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та стягнення майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди.

З огляду на викладене, не підлягають задоволенню вимоги позивача про розподіл між сторонами судових витрат по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та стягнення майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 25.01.2019 року.

Суддя Н.В. Чернякова