Рішення

від 05.12.2018 по справі 2-2089/11

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-2089/11

Провадження № 2/504/23/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2018 року смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

при секретарі Мельниковій В.М.,

за участі адвоката Гарчевої Л.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 4, смт. Доброслав матеріали цивільної справи за позовом (уточненим) ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про припинення права співвласника на частку у майні, належного йому на праві власності зі сплатою грошової компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , яким, з урахуванням уточнення, просив суд припинити право приватної власності ОСОБА_2 на одну чверть у житловому будинку АДРЕСА_1 , з житловими будівлями і спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 2500 кв.м.; визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на чверть у житловому будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 90,3 кв.м., житловою площею 47,3 кв.м., з надвірними господарчими будівлями і спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 2500 кв.м; стягнути з відповідача судові витрати на оплату судового збору, витрат на проведення судової експертизи.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Гарчева Л.М. позовні вимоги свого довірителя підтримала повністю, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилась, повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, причини своєї неявки суду не повідомила.

В раніше проведених судових засіданнях представник ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнавала, просила у їх задоволенні відмовити.

Представник Петрівської (Курісовської) сільської ради Комінтернівського (Лиманського) району Одеської області подав заяву від 05.06.2013 року № СР-12-347 про розгляд справи у свою відсутність.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд встановив на ступні правовідносини:

ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 13 вересня 2006 року, який посвідчений державним нотаріусом Комінтернівської районної державної нотаріальної контор Одеської області, і зареєстрований у реєстрі за № 3285, належить на праві власності три четвертих частин у житловому будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 90,3 кв.м., житловою площею 47,3 кв.м., з надвірними господарчими будівлями і спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 2500 кв.м.

ОСОБА_2 на підставі свдоцтва про право на спадщину за законом від 26.08.2005 року, що видано державним нотаріусом Комінтернівської районної державної нотаріальної контори Одеської області, і зареєстрований у реєстрі за № 3259, належить на праві власності одна четверта частина у житловому будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 90,3 кв.м., житловою площею 47,3 кв.м., з надвірними господарчими будівлями і спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 2500 кв.м.

ОСОБА_2 є громадянкою РФ (паспорт НОМЕР_1 , виданий 03.06.2003 року Загорянським відділенням міліції Щелковського УВС Московської області, і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

З часу отримання власності і у теперішній час ОСОБА_2 у вказаному будинку не проживає.

ОСОБА_1 фактично з дня отримання власності переїхав проживати у вказаному будинку зі своєю сім`єю, здійснює його належне утримання, догляд, поточний ремонт.

Спільне проживання ОСОБА_2 та сім`ї ОСОБА_1 неможливо.

Згідно висновку № 2768 від 15.04.2013 року Одеського науково- дослідного інституту судових експертиз, враховуючи архітектурно- планувальні особливості житлового будинку, провести розділ (виділ в натурі) на дві ізольовані частини, які б мали можливість самостійного функціонування, і відповідали б нормативно технічним вимогам технічно не є можливим, встановити порядок користування земельною ділянкою неможливо з цих самих підстав.

Згідно складеного на замовлення ОСОБА_1 висновку судового експерта Чорній Ю.П. № 34/2018 від 23.08.2018 року, яка попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за надання завідомо неправдивого експертного висновку, та у якому є відмітка про те, що висновок підготовлений для подання до суду, ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 90,3 кв.м., житловою площею 47,3 кв.м., з надвірними господарчими будівлями і спорудами, станом на 23.08.2018 року складає 166513 грн, або 6009 доларів США.

Згідно квитанції № 19-1141/L від 21.11.2018 року ОСОБА_1 вніс на депозитний рахунок суду вартість частки ОСОБА_2 в спірному житловому будинку у розмірі 41628,25 грн.

В силу ч.2 ст. 346 ЦК України право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

В силу ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Суд приймає до уваги те, що визначальною умовою при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників є те, що шкода не буде істотною.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у справі № 6-68цс14 від 02 липня 2014 року.

Суд оцінюючи можливість припинення права власності співвласників вищевикладеного нерухомого майна приймає до уваги те, що ОСОБА_2 , а також члени її сім`ї спірне нерухоме майно не використовують для свого проживання, не проводять будь-якої діяльності щодо цього нерухомого майна, отже, мають інше житло для проживання, проживають в іноземній державі РФ, тому, на переконання суду, в даному конкретному випадку, шкода від припинення права на частку ОСОБА_2 у спірному спільному нерухомому майні за вимогою іншого співвласника не буде істотною.

Суд приймає до уваги, що співвласник ОСОБА_1 подав суду належний та допустимий доказ попереднього внесення суми компенсації за частку ОСОБА_2 у спірному нерухомому майні, тому у суду не має сумніву в дотриманні ОСОБА_1 умов ст. 365 ЦК України.

Відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Андрій Руденко проти України» від 21 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 21.03.2011 року, Суд констатував, "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

Суд також зауважив, що умови щодо компенсації є суттєвими для оцінки того, чи дотримав оскаржуваний захід справедливий баланс відповідно до ст. 1 Першого протоколу (див., наприклад, рішення у справі «Україна-Тюмень» проти України» № 22603/02 п. 57 від 22 листопада 2007 року.

Отже, суд має визначити чи було втручання виправданим відповідно до цього положення.

Суд вважає, що оскільки протилежна сторона завчасно внесла на відповідний депозитний рахунок суму компенсації вартості частки іншій стороні (співвласнику) у вищенаведеному нерухомому майні, то, в даному конкретному випадку, в повній мірі дотримана передумова для можливого винесення судом рішення про припинення права на частку у спільному майні.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 в частині припинення права власності відповідача на часту у нерухомому майні, яка не є значною, є правомірними і підлягають задоволенню.

В силу ст. 392 ЦК України підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання права власності на спірну частку нерухомого майна, право відповідача на яку припинено в порядку ст. 365 ЦК України.

В силу ст. 267 ЦПК України суд вважає можливим встановити порядок виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_2 розміру компенсації її частки у спірному нерухомому майні.

Також суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4621,12 грн. витрат на проведення судової експертизи, оскільки ці витрати є документально підтвердженими згідно акту - рахунку на оплату проведення експертизи.

Також, підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 188,20 грн., оскільки його сплата позивачем підтверджена відповідними квитанціями, які містяться в матеріалах справи.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 346, 365, 392 ЦК України, ст. ст. 258, 259, 263-265, 267, 353,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Припинити право приватної власності ОСОБА_2 на одну чверть у житловому будинку АДРЕСА_1 , з житловими будівлями і спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 2500 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за чверть у житловому будинку АДРЕСА_1 , з надвірними господарчими будівлями і спорудами в сумі 41628,25 грн.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на чверть у житловому будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 90,3 кв.м., житловою площею 47,3 кв.м., з надвірними господарчими будівлями і спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 2500 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи в сумі 4621,12 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 188 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначенихчастиною другоюстатті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи,апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.К. Барвенко