Постанова

від 24.01.2019 по справі 370/2000/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 370/2000/17

Номер провадження в апеляційному суді 11-сс/780/433/18

Провадження № 51 7064 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника ТОВ «Спец-Електро» адвоката ОСОБА_6 ,

розглянув у судовому засіданні матеріали провадження за касаційною скаргою директора ТОВ «Спец-Електро» ОСОБА_7 та представника ТОВ «Спец-Електро» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 липня 2018 року.

Обставини справи та зміст оскарженого судового рішення

Ухвалою слідчого судді Макарівського районного суду Київської області від 04 липня 2018 року задоволено клопотання прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_8 та надано йому тимчасовий доступ до документів ТОВ «СПЕЦ-ЕЛЕКТРО» (Київська область, Макарівський р-н, с. Бишів, вул. Першотравнева, 4), з можливістю їх вилучення у копіях, а саме: 1) технічного паспорту на газозаправний модуль (АГЗП) VPS заводський номер НО 37529 (матеріалів з інвентаризаційної справи); 2) проектної документації щодо улаштування газозаправного модуля (АЕЗП) VPS заводський номер НО 37529, що вилучений із земельної ділянки з кадастровим номером 3222780600:06:012:0026 за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Бишів, вул. Київська, 1Б; 3) висновку експертно-технічного центру щодо технічного стану вказаного газозаправного модуля (АЕЗП) VPS заводський номер НО 37529, 4) технологічних карт на виконання робіт на вказаному газозаправному модулі (АЕЗП) VPS заводський номер НО 37529.

Не погодившись із таким рішенням слідчого судді, представники ТОВ «Спец-Електро» - адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_9 подали спільну апеляційну скаргу, за якою ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 липня 2018 року закрито апеляційне провадження на підставі ст. 399 ч. 4 КПК України.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі директор та представник ТОВ «Спец-Електро» просять скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Зазначають, що судом апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 398 ч. 1 КПК України без прийняття рішення про відкриття апеляційного провадження постановлено ухвалу про його закриття. Вказують на те, що нормами КПК України не передбачено такого процесуального рішення як «закриття апеляційного провадження», зокрема частиною 3 статті 407 КПК України, яка визначає перелік рішень за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді. Вважають, що ухвала слідчого судді від 04 липня 2018 року відповідно до ст. 309 ч. 1 п. 10 КПК України підлягає перегляду в апеляційному порядку. Також зазначають, що ухвала слідчого судді від 04 липня 2018 року підлягає перегляду в апеляційному порядку з врахуванням правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року (№ 5-142 кс (15), а також у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року (справа № 237/1459/17).

Заперечень на касаційну скаргу від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Представник ТОВ «Спец-Електро» в судовому засіданні підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідача, вислухавши доводи учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370, ст. 418 ч. 2 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Відповідно до частини 3 статті 392 КПК України вапеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 422 КПК України отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, суддя-доповідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніш як за день повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.

Такий порядок дій та обмежені строки щодо розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді не передбачає прийняття рішення щодо відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до ст. 309 ч. 1 п. 10 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність.

При цьому, частиною 4 статті 399 КПК України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннямистатті 394цього Кодексу.

Апеляційний суд, приймаючи рішення щодо апеляційної скарги представників ТОВ «Спец-Електро» - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Макарівського районного суду Київської області від 04 липня 2018 року керувався цими нормами процесуального закону. Так, апеляційний суд, виконавши вимоги статті 422 КПК України, в судовому засіданні встановив, що зазначені в оскаржуваній ухвалі слідчого судді документи не посвідчують користування правомна здійснення підприємницької діяльності та їх вилучення не позбавить можливості ТОВ «Спец-Електро» здійснювати свою діяльність, а тому вказана ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Встановивши в судовому засіданні, що призначена до розгляду апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, апеляційний суд обґрунтовано закрив апеляційне провадження, оскільки розгляд апеляційної скарги вже було призначено до судового розгляду та суддею-доповідачем не було відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Враховуючи особливості процедури оскарження ухвали слідчого судді про надання тимчасового доступ до документів, не постановлення суддею-доповідачем на стадії прийняття апеляційної скарги ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження не є порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки пунктом 10 частини 1 статті 309 КПК України визначено умови оскарження такої ухвали слідчого судді. При цьому з`ясувати наявність або ж відсутність таких умов апеляційний суд може в судовому засіданні.

Не відповідають вимогам закону і доводи касаційної скарги про те, що ухвала слідчого судді Макарівського районного суду Київської області від 04 липня 2018 року про тимчасовий доступ до документів ТОВ «СПЕЦ-ЕЛЕКТРО» не передбачена КПК України, у зв`язку із чим апеляційний суд мав переглянути її в апеляційному порядку з врахуванням правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року (№ 5-142 кс (15), а також у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року (справа № 237/1459/17), з огляду на наступне.

Так, главою 15 КПК України «Тимчасовий доступ до речей і документів» визначено загальні положення тимчасового доступу до речей і документів, вимоги до клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, а також порядок розгляду такого клопотання.

При цьому, можливість постановити слідчим суддею ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів прямо передбачена частиною 5 статті 163 КПК України, а стаття 164 КПК України встановлює вимоги до такого рішення слідчого судді.

Отже, доводи касаційної скарги про те, що рішення слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей і документів не передбачене КПК України є безпідставними, а тому в даному випадку не може бути застосовано правовий висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 12 жовтня 2017 року (№ 5-142 кс (15).

Не підлягає застосуванню і висновок Верховного Суду викладений у постанові від 23 травня 2018 року (справа № 237/1459/17), оскільки він стосується ухвал слідчих суддів про надання дозволу на проведення позапланових перевірок.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що, відмовивши у перегляді в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, апеляційний суд залишив поза увагою загальні засади кримінального провадження, якими забезпечується право на апеляційне оскарження тих судових рішень, які прямо не передбачені нормами КПК України, то вони не ґрунтуються на законі.

За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.

Відмова апеляційного суду у перегляді в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, окреме оскарження якої на цій стадії законом не передбачене, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, як про це йдеться в касаційній скарзі.

В ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).

За таких обставин, наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

Таким чином, порушень прав ТОВ «Спец-Електро» на доступ до правосуддя не встановлено, в зв`язку з чим ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що відповідає вимогам ст.ст. 370, 418 КПК України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги, скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу директора ТОВ «Спец-Електро» ОСОБА_7 та представника ТОВ «Спец-Електро» - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 липня 2018 року - без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3