Постанова

від 22.01.2019 по справі 264/5957/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/344/19

264/5957/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„22" січня 2019 року місто Маріуполь Донецької області

Єдиний унікальний номер 264/5957/17

Номер провадження 22-ц/804/344/19

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Гаврилової Г.Л., Пономарьової О.М.

за участю секретаря: Єфремової О.В

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ПАТ Банк Форум

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 листопада 2018 року головуючого судді Литвиненко Н.В. із складанням повного тексту судового рішення 16 листопада 2018 року по цивільній справі про захист порушеного права споживача фінансових послуг шляхом визнання кредитного договору із договором про внесення змін та доповнень недійсними,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до публічного акціонерного товариства Банк Форум ( далі - ПАТ Банк Форум ), мотивуючи вимоги тим, що 29 липня 2008 року між позивачем та Акціонерним комерційним банком Форум , правонаступником якого є ПАТ Банк Форум , було укладено кредитний договір №0307/08/15-Z, за яким ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 10 000 доларів США для споживчих потреб, зі строком до 29 липня 2018 року згідно з встановленою платою в розмірі 13,5% річних. Вважає, що кредитний договір не відповідає вимогам ст.ст.11, 18 Закону України Про захист прав споживачів .В тому числі несправедливими є положення договору, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. На підставі викладеного, просив визнати недійсним кредитний договір від 29 липня 2008 року із договором про внесення змін та доповнень.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 листопада 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ Банк Форум про захист порушеного права споживача фінансових послуг шляхом визнання кредитного договору із договором про внесення змін та доповнень недійсними - відмовлено.

Рішення суду мотивовано недоведеністю позовних вимог .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що спірний кредитний договір не відповідає вимогам ст.ст.11,18 Закону України Про захист прав споживачів , крім того вказує, що судом першої інстанції залишено поза увагою посилання позивача на положення постанови Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 ,тому суд дійшов помилкового висновку про дотримання кредитором вказаної постанови. Крім того, вказує, що кредитний договір був укладений з прямим порушенням законодавства, отримувач кредиту був введений банком в оману щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки , що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215, ч. 1, 3 ст. 203 ЦПК України. До того ж зазначає, що судом першої інстанції не проаналізовано та не зроблено в мотивувальній частині рішення висновків щодо відповідності вимогам законодавства п. 2.10 кредитного договору, яким встановлено, що за обслуговування кредиту в перший місяць кредитування позичальник в день отримання кредиту сплачує банку кошти в розмірі 1, 5 процентів від суми кредиту, тобто 150 доларів США.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України ,відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції .

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з*явився,належним чином був повідомлений про дату,час і місце розгляду справи шляхом отримання телефонограми,зареєстрованої в журналі телефонограм № 3.10-12 за № 53 та шляхом отримання судової повістки, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.135,138,149). Представник ПАТ Банк Форум у судове засідання не з*явився,належним чином були повідомлені про дату,час і місце розгляду справи шляхом отримання телефонограми,зареєстрованої в журналі телефонограм № 3.10-12 за № 55 та шляхом отримання судової повістки, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.137,138,154). Від представника ПАТ Банк Форум Комарова К.П електронною поштою надійшла заява про можливість розгляду справи за відсутністю представника (а.с150-151).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення відповідає.

Судом встановлено,що 29 липня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком Форум , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Банк Форум в особі Маріупольської філії АКБ Форум , було укладено кредитний договір № 0307/08/15-Z за яким позивач отримав кредитні кошти у розмірі 10 000 доларів США, зі строком до 29 липня 2018 року згідно з встановленою платою, яка передбачена п.1.3 кредитного договору у розмірі 13,5% річних.

Згідно п.2.3 зазначеного кредитного договору позичальник здійснює повернення кредиту частинами щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту в сумі не менше 84 доларів США на відкритий йому позичковий рахунок №22032500500057 в Маріупольській філії АКБ Форум (а.с.6-9).

На виконання вимог п.п.3.2.,3.3 Правил надання банком України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту ,затверджених постановою правління Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 року , до підписання кредитного договору позичальником було отримано графік сплати відсотків та повернення кредиту (орієнтований ) ,на якому 29 липня 2008 року ОСОБА_1 власноручно зазначив про ознайомлення з умовами кредиту (а.с.36).

Зі змісту п. 7.2. кредитного договору вбачається,що сторони фіксують свою згоду з тим,що ними узгоджені усі істотні умови ,і зобов*язуються надалі ніяких претензій одна до одної з цього приводу не мати. Цей договір відображає повне розуміння сторонами його предмету та інших питань,зазначених в цьому договорі. Умови кредитування,відповідно до п.2 ст.11 Закону України Про захист прав споживачів позичальником отримано до укладення цього договору.

18 липня 2012 року між ПАТ Банк Форум , та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору , про доповнення розділу 5 особливі умови п.5.5. щодо надання письмової згоди позичальником на доступ до його кредитної історії та/або на передачу інформації до відповідного бюро кредитних історій. Всі інші положення кредитного договору ,що не змінені даним договором,зберігають для сторін свою силу (а.с.10) .

Рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 19 липня 2017 року позов ПАТ "Банк Форум" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було частково задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 0307/08/15-Z від 29 липня 2008 року станом на 22 вересня 2015 року у розмірі 3 158,31 доларів США,яка складається із заборгованості з повернення кредитних коштів -3 027,93 долара США та заборгованості за нарахованими процентами 130,38 долара США. (а.с.34-35).

Звернувшись до суду,позивач просив визнати недійсним кредитний договір та договір про внесення змін та доповнень,з тих підстав,що кредитний договір не відповідає вимогам ст.ст.11, 18 Закону України Про захист прав споживачів , оскільки, відсутні належні та допустимі докази надання позичальнику як споживачу фінансових послуг банку повної інформації про кредитні умови, а саме: орієнтовану сукупну вартість кредиту в процентному значенні та грошовому виразі з урахуванням процентної ставки за кредитом і вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням кредиту та укладення договору про надання споживчого кредиту, податковий режим сплати процентів та про державні субсидії або інформацію про те, від кого споживач може одержати такі відомості, не роз'яснено, що валютні ризики під час виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором покладено на споживача і не надано інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних із конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, що передбачено Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції кредитний договір підписаний обома сторонами та зазначено, що договір отриманий позичальником - позивачем по справі.

Судом встановлено,що позивачем суду не надано жодного доказу, що в нього була відсутня цивільна дієздатність, вільне волевиявлення на укладення кредитного договору, окремих його частин, та що не наступили наслідки, які були обумовлені договором. Кредитний договір та договір про внесення змін та доповнень №1 до нього містять всі істотні умови, передбачені законодавством України, з якими позивач був ознайомлений при їх укладенні.Зважаючи на тривале виконання позивачем умов кредитного договору та підписання договору про внесення змін та доповнень №1 до нього,позивач фактично вчиняв дії на схвалення укладеного правочину, чим фактично підтверджував намір на подальше виконання умов договору та відсутність порушення його законних прав та інтересів при їх укладенні.

Договір чи його частина можуть бути визнані недійсними у випадках,передбачених ст.215 ЦК України.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За вимогами ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вимогами ч.1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Позивачем не заперечувалося, що зазначені у кредитному договорі кредитні кошти були отриманні позивачем.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з кредитного договору,на виконання вимог ч.ч.1,2 ст.11 Закону України Про захист прав споживачів , а саме п.1.1 кредитного договору ,п.п.1.3.,п.п.2.3-2.7,п.1.2. позивачу при укладенні вказаного договору були відомі усі суттєві умови договору, про що свідчать його особисті підписи в кредитному договорі, та не існувало ніяких інших умов, які б примусили останнього прийняти умови на вкрай невигідних для себе умовах.

Волевиявлення позивача під час укладання кредитного договору було вільним, свідомим та повністю відповідало його внутрішній волі та було направлено на реальне настання правових наслідків, що відповідає вимогам ст. 203 ЦК України.

У пункті 2.10 договору ,передбачено сплату за обслуговування кредиту в перший місяць кредитування позичальника в день отримання кредиту банку кошти в розмірі 1,5 % від суми кредиту (оплата здійснюється в грошовій одиниці України по курсу НБУ на день оплати).

На думку апеляційного суду , цей пункт відповідає положенням ст.ст.626,627 ЦК України, був узгоджений сторонами і не суперечить вимогам закону.

Крім того,зазначена у договорі сума є фіксованою та була відома позивачеві при укладені договору, її розмір умовами договору не збільшується, тому вказаний розмір не впливає на графік платежів, який погоджено сторонами при укладені договору .

Відповідно п.3.3.2. позичальник зобов*язувався щомісячно повертати частини кредитних коштів,згідно з п.2.3. цього договору. Не пізніше визначеного п.1.2. цього договору строку повернути банку всю суму наданих кредитних коштів,сплачувати проценти за користування кредитними коштами .

За умовами п.5.3. сторони домовилися,що невиконання або неналежне виконання позичальником зобов*язань по поверненню суми кредиту,сплаті процентів та інших зобов*язань,передбачених п.3.3. цього договору є умовами,при настанні яких припиняється кредитування банком позичальника,а позичальник здійснює повернення отриманих кредитних коштів банку,сплачує банку проценти за користування кредитним коштами.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності зазначення в мотивувальній частині рішення висновків щодо відповідності вимогам законодавства п. 2.10 кредитного договору,не вплинули в цілому на висновки суду щодо обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог.

Як встановлено ,згода позичальника з умовами кредитного договору ,підтверджується особистим підписом останнього на кожній його сторінці та на додатковій угоді,яка була укладена в подальшому,на умовах кредитування,та відсутністю застережень чи зауважень,що свідчить про його згоду зі всіма його умовами.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України Про захист прав споживачів , перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Відповідно до положень п.п.2.1., 2.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007року за №168, також вбачається, що банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке: а) найменування та місцезнаходження банку - юридичної особи та його структурного підрозділу; б) умови кредитування, зокрема: можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; в) орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умов дострокового повернення кредиту; г) інші умови, передбачені законодавством.

Банки розробляють форму (бюлетень, довідка, повідомлення тощо) надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про банки і банківську діяльність , банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. З урахуванням вищезазначеного до переліку супутніх послуг, які можуть бути надані споживачеві при наданні банком споживчого кредиту, зокрема, можуть відноситися: відкриття поточного (карткового) рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування, забезпечення обслуговування кредитної заборгованості тощо.

Крім того, згідно з ч.6 ст.11 Закону України Про захист прав споживачів , споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини. З відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержані згідно з договором. Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі.

Таким чином, Законом України Про захист прав споживачів передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцю про відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного/разом з відкликанням згоди/ повернення виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих процентів, які були нараховані банком за весь час користування грошовими коштами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав можливість ознайомитися з типовими умовами кредитного договору та отримати консультацію у будь-якого фахівця,обраного ним за власним бажанням,до моменту укладення кредитного договору.

В разі незгоди з його умовами,позичальник міг скористатись своїм правом,визначеним ч.6 ст.11 Закону України Про захист прав споживачів ,відповідно до якого,споживач має право протягом 14-календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Також,право на відкликання згоди на укладення кредитного договору передбачено й умовами оспорюваного правочину (п.п.3.4.2,7.4 кредитного договору ),разом з тим,позичальник не скористався своїм правом на відкликання згоди на укладення кредитного договору.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, законодавством передбачений вичерпний перелік підстав для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст.36 Закону України Про Національний банк України офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється НБУ. Валютні курси,як зазначено у ч.1 ст.8 Декрету КМУ Про систему валютного регулювання та валютного контролю ,встановлюються НБУ за погодженням КМУ.

Згідно з Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів ,затвердженого постановою правління НБУ № 496 від 12 листопада 2003 року,офіційний курс гривні до іноземних валют,зокрема до долару США,встановлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. Викладене дає підстави стверджувати,що незмінність курсу гривні до іноземної валюти законодавчо не закріплена.

Укладаючи оспорюваний кредитний договір в іноземній валюті,сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу,та в момент укладання кредитного договору ,не мали будь-яких законних підстав вважати ,що зміна встановленого валютного курсу не настане. Позивач ,ознайомившись з умовами кредитування,та повідомлений про валютні ризики,чітко усвідомлював,що курс української гривні по відношенню до долара США не є незмінним та враховував підвищений валютний ризик за таким кредитом.

Аналіз змісту кредитного договору ,договір про внесення змін та доповнень № 1 ,свідчать про те,що всі пункти договору відповідають вимогам чинного законодавства . Перед укладенням оспорюваного кредитного договору із позивачем, останній отримав умови кредитування, про що свідчить п.7.2. оспорюваного договору, який позивач підписав прочитавши зміст договору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ,суд першої інстанції правильно встановив,що позивач на власний розсуд погодився на запропоновану вартість споживчого кредиту в сумі 10 000 доларів США та суму щомісячного платежу, а також розмір процентної ставки і строк повернення отриманого кредиту, вважаючи їх прийнятними для себе. При цьому ОСОБА_1 був вільний у виборі фінансових установ для отримання кредиту, так і у виборі форми кредитування (у національній чи іншій валюті), а його особистий підпис на спірному договорі та визнання обставин отримання кредитних коштів на споживчі цілі свідчить про вільне волевиявлення учасників спірного правочину під час його укладення.Кредитний договір про отримання споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного правочину та в подальшому виконував його умов, відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, а тому правові підстави для визнання недійсним оспорюваного правочину відсутні.

В укладеному між сторонами у письмовій формі договору, чітко визначені всі умови кредитування, зокрема, розмір наданого кредиту, строк, на який наданий кредит, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов'язки позикодавця і позичальника, відповідальність сторін.Судом не встановлено, що відповідачем порушено права ОСОБА_1, як споживача фінансової послуги в розрізі Закону України "Про захист прав споживачів".

При цьому, суд зазначив,що Закон України Про захист прав споживачів №1023-ХІІ (в редакції чинній на момент укладення кредитного договору) та Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року), не встановлюють обов'язок банку надавати споживачу жодних додаткових повідомлень про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту при укладанні додаткових угод до кредитного договору.

Будь - яких належних та допустимих доказів, які б вказували, що на момент укладення кредитного договору сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору, або було порушено форму укладення договору, сторона не була ознайомлена з умовами договору, або не було дійсним волевиявлення сторін,що кредитний договір укладений під впливом обману, та існування на момент вчинення правочину помилки з боку позивача, позивач, ані суду першої інстанції ,ані суду апеляційної інстанції не надав.

За змістом статей 11, 18 Закону України Про захист прав споживачів до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України Про захист прав споживачів застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), встановив, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

ОСОБА_1 на момент укладання кредитного договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови.

ПАТ Банк Форум надав позичальнику документи, які передували укладанню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки.

Тому , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки відсутні правові підстави для визнання недійсними оспорюваних договорів.

Аргументи позивача про зміни курсу гривні по відношенню до курсу долара США не є підставою вважати умови кредитного договору несправедливими, в розумінні вимог статті 18 Закону України Про захист прав споживачів .

Зазначені висновки відповідають установленим обставинам справи та нормам матеріального права, а аргументи, викладені у апеляційній скарзі, цих висновків не спростовують.Наведенні в апеляційній скарзі аргументи апеляційним судом відхиляються, оскільки судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи ,перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку .

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 25 січня 2019 року .

Судді: