Постанова

від 24.01.2019 по справі 759/12724/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №759/12724/17

Апеляційне провадження №22-ц/824/950/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Тімуш Д.І.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року у справі за поданням заступника начальника відділу Святошинського РВ ДВС міста Києва Макаревича Я.А., про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - приватного підприємства Спецбудкомплекс ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2017 року заступник начальника відділу Святошинського РВ ДВС міста Києва Макаревич Я.А. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон керівника боржника - приватного підприємства Спецбудкомплекс ОСОБА_1, в якому просив суд встановити тимчасове обмеження останньому шляхом заборони перетинати державний кордон України без вилучення паспортного документа до виконання зобов'язань, покладених на вказане підприємством виконавчим документом.

Подання мотивував тим, що на виконанні у відділі знаходиться виконавче провадження №54141391 по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва №910/18517/14 від 15.08.2016 року про стягнення з приватного підприємства Спецбудкомплекс боргу в сумі 8404,20 грн. на користь приватного підприємства СЕБ-Фармація . Державним виконавцем проводилися виконавчі дії, але керівник боржника ігнорує виклики виконавця, самостійно дій, спрямованих на виконання судового наказу, не вчиняє, присуджену стягувачу суму коштів не сплачує.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року подання задоволено, встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за кордонОСОБА_1 до виконання у виконавчому провадженні №54141391 приватним підприємством Спецбудкомплекс зобов'язань, покладених на нього судовим наказом господарського суду міста Києва.

Боржник, не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року як необґрунтовану та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні подання. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що висновок суду про задоволення подання передчасний та неправомірний, оскільки був зроблений без належної перевірки обставин щодо ухилення боржника та його керівника від виконання судового рішення, доведення яких з боку державного виконавця є обов'язковою умовою для встановлення щодо керівника боржника тимчасового обмеження права виїзду за межі України. Крім того вказав, що сам по собі факт не виконання боржником свого обов'язку по сплаті боргу не може свідчити про ухилення ним від виконання зобов'язань, відтак не може слугувати підставою для обмеження прав його керівника у виїзді за кордон.

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що наведеним вимогам оскаржувана ухвала не відповідає.

Згідно із ст. 377-1 ЦПК України в редакції, яка діяла на час вирішення подання, питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що, впорядку примусового виконання виконавчого провадження державним виконавцем проводяться заходи щодо забезпечення виконання рішень: накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, накладено арешт на кошти боржника, виставляються платіжні вимоги на списання коштів, здійснюється перевірка майнового стану боржника. Перевіркою рахунків боржника встановлено відсутність на них коштів. Транспортні засоби та земельні ділянки у боржника відсутні. Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником нерухоме майно не зареєстроване. Згідно з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців боржник - ПП СПЕЦБУДКОМПЛЕКС не перебуває у процесі припинення, тобто залишається діючим підприємством. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником ПП СПЕЦБУДКОМПЛЕКС є ОСОБА_1 На вимоги державного виконавця керівник не реагує, пояснень щодо виконання рішення за виконавчим документом не надає, незважаючи на попередження про звернення до суду з поданням про обмеження виїзду за кордон щодо нього. Згідно відповіді Державної міграційної служби України ОСОБА_1 документований паспортами громадянина України для виїзду за кордон .

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції погодився з доводами державного виконавця щодо того, що ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання очолюваним ним підприємством судового рішення, відтак наявні передбачені законом підстави для тимчасового обмеження останньому у праві виїзду з України.

Колегія суддів за результатами розгляду апеляційної скарги приходить до висновку про те, що наведена позиція суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, встановлена без належного з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, відтак ухвала суду не може вважатися законною.

З матеріалів справи вбачається, що 15 червня 2017 року заступником начальника Святошинського РВ ДВС міста Києва Макаревич Я.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п.19 ч.3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження в редакції на час звернення до суду державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

За змістом даної норми підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України є факт його ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, яке полягає у вчиненні боржником дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, в тому числі і безпідставна неявка на виклики державного виконавця.

Суд уваги на вказані вимоги закону не звернув та не з'ясував, чи дійсно ухиляється боржник від виконання зобов'язання, а якщо ухиляється, то в чому це полягає і якими доказами це стверджується. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та підтвердженим матеріалами виконавчого провадження. В той же час в даному випадку матеріали справи взагалі не містять жодних доказів щодо того, що боржнику взагалі було відомо наявність відкритого виконавчого провадження про стягнення з підприємства грошових коштів, зокрема доказів отримання повісток та викликів, постанов державного виконавця (в тому числі й постанови про відкриття виконавчого провадження), тощо.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. Саме по собі невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом певного строку, про що вказує державний виконавець в своєму паданні, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

Звертаючись до суду з поданням, державний виконавець будь-яких зазначених вище доказів про ухилення боржника від виконання покладених на нього наказом Господарського суду міста Києва від 15.08.2016 року обов'язків у виконавчому провадженні не надав. За таких умов у суду першої інстанції були відсутні законні підстави для задоволення подання щодо обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України без вилученням паспортного документа, що зумовлює необхідність задоволення апеляційної скарги.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року скасувати, в задоволенні подання заступника начальника відділу Святошинського РВ ДВС міста Києва Макаревича Я.А. відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: Д.О. Таргоній

К.П. Приходько