Постанова

від 21.01.2019 по справі б-19/30-06

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2019 р. Справа № Б-19/30-06

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: при секретарі судового засідання: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 За участю представників сторін: від апелянта від ГТУЮ у Харківській обл. від прокуратури Харківської обл. від Мінагро від боржника розпорядник майна розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 - за довіреністю №01-20/688 від 14.06.2018 року; ОСОБА_6 - за довіреністю №50 від 27.12.2018 року; ОСОБА_7 - за посвідченням №032167 від 11.02.2015 року; ОСОБА_8 - за довіреністю №31-4/7 від 15.01.2019 року; ОСОБА_9 - на підставі наказу №143-К від 15.01.2019 року; не з'явився; Акціонерного товариства "Скай Банк", м. Київ (вх. №671 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.10.2018 року (повний текст від 05.10.2018 року) у справі за заявою до боржника про№Б-19/30-06 (головуючий Яризько В.О., судді Аюпова Р.М., Прохоров С.А. ) Відкритого акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки, Дергачівського району Харківської області Державного підприємства "Івашківський спиртзавод", с. Івашки, Золочівського району Харківської області банкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.10.2018 року у справі №Б-19/30-06, серед іншого, припинено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Івашківський спиртзавод" (надалі - ДП "Івашківський спиртзавод") та скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений у даній справі ухвалою від 17.03.2006 року.

Не погодившись з постановленою ухвалою, до Східного апеляційного господарського суду звернулось Акціонерне товариство "Скай Банк" (надалі - АТ "Скай Банк") з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.10.2018 року у справі №Б-19/30-06, що перешкоджає подальшому провадженню у справі про банкрутство ДП "Івашківський спиртзавод" та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному судовому акті, обставинам справи. Зазначає про наступні порушення, які на його думку допущені місцевим судом:

- безпідставно вчинено таку процесуальну дію, як припинено провадження у справі, зважаючи на те, що в ст. 231 ГПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), яка також узгоджується зі ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство), передбачено можливість саме закрити провадження у справі, а не припинити;

- оскільки приписами ст. 83 Закону про банкрутство (в редакції з 19.01.2013 року), так і ст. 30 цього Закону (в попередній редакції) законодавцем наведено вичерпний перелік підстав для закриття/припинення провадження у справі про банкрутство, але такі підстави як: 1) відсутність пропозиції щодо укладення мирової угоди; 2) неможливість переходу до процедури санації; 3) провадження у справі про банкрутство боржника щодо якого чинним законодавством не передбачено можливості здійснення подальшої процедури банкрутства (переходу до наступних судових процедур) не визначено, місцевий господарський суд помилково застосував вказані норми, у зв'язку з чим прийняв незаконне рішення;

- в постановах Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 року та від 13.10.2013 року, якими скасовувались ухвали місцевого господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство ДП "Івашківський спиртзавод" з аналогічних підстав, вже зроблено наступний висновок: якщо провадження вже порушено та не визначена подальша процедура банкрутства, то ненадання суду мирової угоди на затвердження у справі про банкрутство не є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство;

- зважаючи на вичерпність у чинному законодавстві переліку підстав для закриття/припинення провадження у справі, до якого підстави наведені господарським судом першої інстанції не віднесені, суд безпідставно припинив провадження у справі про банкрутство ДП "Івашківський спиртзавод".

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2018 року здійснено розподіл судової справи №Б-19/30-06 та визначено наступний склад колегії суддів для її розгляду: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2018 року апеляційну скаргу АТ "Скай Банк" залишено без руху та зобов'язано заявника усунути встановлені недоліки, а саме надати докази надсилання скарги сторонам у справі відповідно до вимог ст. 259 ГПК України.

08.11.2018 року на адресу апеляційного суду надійшов супровідний лист з додатками згідно переліку, за яким АТ "Скай Банк" надало докази надсилання апеляційної скарги іншим сторонам у справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Скай Банк" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.10.2018 року у справі №Б-19/30-06; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 27.11.2018 року; призначено справу до розгляду на 18.12.2018 року о 10:30 год.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 року, у зв'язку із відрядженням судді Шутенко І.А. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 року оголошено перерву у судовому засіданні у справі №Б-19/30-06 до 21.01.2019 року о 14:15 год.

У відзивах на апеляційну скаргу, які надійшли на адресу апеляційного суду: 1) 27.11.2018 року від ДП "Івашківський спиртзавод"; 2) 17.12.2018 року від розпорядника майна, арбітражного керуючого ОСОБА_10; 3) 18.12.2018 року від Слобожанської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, означені учасники справи підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги АТ "Скай Банк", просили суд скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.10.2018 року у справі №Б-19/30-06 та направити справу до господарського суду першої інстанції для подальшого розгляду. Узагальнено мотивували свої позиції з посиланням на обставинами та норми законодавства, які є аналогічними доводам Банку.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 року оголошено перерву у судовому засіданні у справі №Б-19/30-06 до 21.01.2019 року.

28.12.2018 року на адресу апеляційного суду від Міністерства аграрної політики та продовольства України надійшло клопотання про проведення судового засідання 21.01.2019 року в режимі відеоконференції з Господарським судом м. Києва.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 року, у зв'язку із відпусткою судді Геза Т.Д. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 року задоволено клопотання Міністерства аграрної політики та продовольства України про участь у судовому засіданні призначеному на 21.01.2019 року о 14:15 год. в режимі відеоконференції та доручено Господарському суду м. Києва забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції за участю заявника.

До початку розгляду справи по суті інші учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не надали його до суду.

Судове засідання апеляційної інстанції 21.01.2019 року проводилось в режимі відеоконференції з Господарським судом м. Києва за участю представників:

1) АТ "Скай Банк", прокуратури Харківської області, ДП "Івашківський спиртзавод", які підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили суд скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.10.2018 року у справі №Б-19/30-06 та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції;

2) ГТУЮ у Харківській області та Міністерства аграрної політики та продовольства України, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили суд залишити ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.10.2018 року у справі №Б-19/30-06 без змін.

Уповноважені представники інших кредиторів та розпорядник майна у судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 21.01.2019 року не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних учасників справи, у зв'язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги і відзивів на неї, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, не заперечується сторонами у справі, та підтверджується матеріалами справи, дослідженими судом апеляційної інстанції:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.03.2006 року порушено провадження у справі №Б-19/30-06 про банкрутство ДП "Івашківський спиртзавод" в порядку ст.ст. 7, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-ХІІ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.04.2006 року введено процедуру розпорядження майном ДП "Івашківський спиртзавод" та призначено розпорядника майном боржника - арбітражного керуючого ОСОБА_11

В газеті "Голос України" №78-79 від 28.04.2006 року опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Івашківський спиртзавод".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.07.2006 року за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів у кількості 20 заяв на загальну суму грошових вимог 10322183,29 грн. та 307810,31 дол. США.

Протягом 2007 - 2010 років розгляд даної справи багаторазово відкладався, розпорядника майна боржника зобов'язувалось надати суду рішення щодо подальшої процедури банкрутства ДП "Івашківський спиртзавод"; Мністерство аграрної політики України та Кабінет Міністрів України зобов'язувалось надати докази вжиття заходів щодо запобігання банкрутства боржника, а також порядок проведення розрахунків з кредиторами при проведенні реорганізації підприємства.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.12.2010 року провадження у справі №Б-19/30-06 припинено; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою господарського суду від 16.03.2006 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 року ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.12.2010 року у справі №Б-19/30-06 скасовано; справу №Б-19/30-06 направлено на розгляд до господарського суду Харківської області. При цьому, апеляційним судом зазначено, що відсутність пропозиції щодо укладання мирової угоди у справі про банкрутство не є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2011 року клопотання голови комітету кредиторів про відкладення розгляду справи, спонукання державного органу, уповноваженого управляти майном боржника, щодо надання пропозицій відносно умов укладання мирової угоди та винесення окремої ухвали відхилено; клопотання боржника про відкладення розгляду справи відхилено; припинено провадження у справі про банкрутство ДП "Івашківський спиртзавод"; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою господарського суду Харківської області від 17.03.2006 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 року ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.09.2011 року у справі №Б-19/30-06 скасовано; справу №Б-19/30-06 направлено на розгляд до господарського суду Харківської області. Апеляційним господарським судом зазначено, що відсутність пропозиції щодо укладання мирової угоди у справі про банкрутство не є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.

З листопада 2011 року господарський суд першої інстанції неодноразово відкладав розгляд даної справи та зобов'язував розпорядника майна, комітет кредиторів та боржника визначитись на повноважних зборах комітету кредиторів з подальшою процедурою банкрутства відносно боржника.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.02.2014 року припинено провадження у справі про банкрутство ДП "Івашківський спиртзавод".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.02.2014 року у справі №Б-19/30-06 скасовано; справу №Б-19/30-06 направлено на розгляд до Господарського суду Харківської області. У вказаному судовому рішенні апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки ті обставини, що банкрутом є державне підприємство, щодо якого не можуть бути застосовані процедури ліквідації та санації, не можуть бути підставами неможливості розгляду справи в господарських судах, оскільки ДП "Івашківський спиртзавод" має ознаки неплатоспроможності, тобто спір про визнання банкрутом має місце.

Після цього, з 2014 по 2018 роки господарський суд першої інстанції багаторазово відкладав розгляд справи, зобов'язував боржника надати суду, розпоряднику майна та кредиторам свої пропозиції щодо можливих умов мирової угоди, зокрема, стосовно врегулювання питань погашення заборгованості перед кредиторами, а також зобов'язував розпорядника майна провести збори комітету кредиторів на яких розглянути питання щодо подальшої стадії розгляду справи про банкрутство.

Зважаючи на те, що за цей час, тобто з 2006 по 2018 рік, відновлення платоспроможності боржника за допомогою існуючого механізму банкрутства не відбулося, вимоги кредиторів не задоволені, щодо боржника не було укладено мирову угоду, яка була б затверджена господарським судом, як і не виключено боржника у встановленому порядку з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, Господарським судом Харківської області 03.10.2018 року винесено оскаржувану ухвалу, якою, як вже зазначалось, припинено провадження у справі про банкрутство ДП "Івашківський спиртзавод" та скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений у даній справі ухвалою від 17.03.2006 року. При цьому, судом констатовано, що подальше безпідставне затягування процедури банкрутства на стадії розпорядження майном, за відсутності будь-якої реальної можливості переходу до наступних процедур банкрутства (санації), призведе лише до порушення прав як боржника, так і поточних кредиторів та заподіяння ним додаткових збитків.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених у ст. 269 ГПК України, колегія Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №4212-VI, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Пунктом 1-1 Розділу X "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

У справі, що розглядається, провадження порушено 17.03.2006 року та на час постановлення оскаржуваної ухвали інші судові процедури банкрутства щодо ДП "Івашківський спиртзавод" не вводились, отже застосуванню підлягають норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 14.05.1992 року №2343-ХІІ (зі змінами та доповненнями) до набрання чинності з 19.01.2013 змін, внесених Законом України від 22.12.2011 №4212-VI.

Згідно з преамбулою до Закону №2343-ХІІ, він встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до Додатку 1 Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" ДП "Івашківський спиртзавод" віднесено до Переліку об'єктів прав державної власності, що не підлягають приватизації.

Частиною 1 ст. 4 Закону про банкрутство передбачено застосування щодо боржника таких судових процедур банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

За приписами ч. 5 ст. 5 Закону про банкрутство положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.

Положеннями ч. 3 ст. 214 Господарського кодексу України унормовано, що процедури щодо неплатоспроможних боржників, передбачені цим Кодексом, не застосовуються до казенних підприємств. До державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, вказані процедури застосовуються в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.

Крім того, обмеження у застосуванні норм Закону про банкрутство (щодо процедур санації чи ліквідації) до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, та які включені до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації встановлені спеціальним Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

За таких обставин, оскільки з моменту порушення провадження у даній справі про банкрутство до винесення оскаржуваної ухвали боржника не було виключено з переліку об'єктів прав державної власності, що не підлягають приватизації, тому на ДП "Івашківський спиртзавод" поширюється дія ч. 5 ст. 5 Закону про банкрутство, а відтак, щодо підприємства боржника у даній справі не можуть бути застосовані процедури санації чи ліквідації, а єдиним успішним завершенням процедури банкрутства такого боржника залишається укладення мирової угоди на стадії розпорядження майном.

Судом встановлено, що боржник є містоутворюючим підприємством згідно довідки виконавчого комітету Одноробівської Першої сільської ради Золочівського району Харківської області №533 від 13.04.2006 року, що свідчить про особливості банкрутства (ст. 42 Закону про банкрутство) боржника як містоутворюючого підприємства.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що Закон про банкрутство надає можливість відновити платоспроможність ДП "Івашківський спиртзавод" та задовольнити вимоги його кредиторів повністю або частково лише за допомогою положень судової процедури мирової угоди (ст.ст. 35-38 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону про банкрутство, засновники (учасники) боржника - юридичної особи, власник майна, центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати заходів для запобігання банкрутству підприємства - боржника.

Обставини даної справи свідчать про те, що учасники провадження, а саме власник майна боржника в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, центральні органи виконавчої влади, орган місцевого самоврядування в особі Одноробівської Першої сільської ради Золочівського району Харківської області не вжили відповідних заходів та кроків, направлених на відновлення платоспроможності боржника. ДП "Івашківський спиртзавод", не представили суду порядку проведення розрахунків з кредиторами боржника, враховуючи особливості провадження у справах про банкрутство таких підприємств. Навпаки КМУ погоджуючись з пропозицією Міністерства аграрної політики своєю постановою №672 від 28.07.2010 року "Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості" створив ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (ДП "Укрспирт"), до якого переходить майно, з використанням якого виготовляється підакцизна продукція ДП "Івашківський спиртзавод", через проведення реорганізації (Додаток № 2). Жодна норма цієї постанови не визначає порядку задоволення вимог кредиторів спиртзаводів, які знаходяться у процедурах банкрутства.

Як вбачається з матеріалів справи, на загальних зборах кредиторів ДП "Івашківський спиртзавод" 08.11.2006 було визначено кількісний склад комітету кредиторів, а саме у кількості чотирьох кредиторів: 1. ТОВ "Транспортна компанія "Індустрія", 2. Дергачівська МДПІ, 3. Акціонерний комерційний регіональний банк "Регіон-банк", 4. КФ "Єдність" ОСОБА_12 на цих зборах обрано голову - ТОВ ТК "Індустрія".

В подальшому, на загальних зборах кредиторів 20.03.2007 прийнято рішення щодо відкликання голови комітету кредиторів - ТОВ ТК "Індустрія" та обрано нового голову комітету кредиторів - кредитора АКРБ "Регіон-банк". ОСОБА_12 на зазначених зборах комітету кредиторів прийнято рішення щодо можливості укладення Мирової угоди та доручено розпоряднику майна та боржнику протягом місяця розробити проект та надіслати цей проект членам комітету кредиторів.

Із протоколу загальних зборів комітету кредиторів №4 від 11.05.2007 вбачається, що кредиторами прийнято рішення щодо відправлення проекту Мирової угоди на доопрацювання з урахуванням активів підприємства-боржника, його фінансового стану та реальних можливостей підприємства-боржника, а також зауважень та пропозицій кредиторів.

В проміжок часу з 2007 по 2010 року, як слідує із досліджених матеріалів справи, засідання місцевого суду неодноразово відкладались, місцевий суд зобов'язував сторони визначитись у відповідності до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо подальшої процедури банкрутства у відношенні боржника.

25.05.2010 року відбулось засідання комітету кредиторів боржника на якому більшістю голосів кредиторів було прийнято рішення про укладення мирової угоди, текст якої було надано суду 06.07.2010 року.

21.08.2010 року відбулись збори комітету кредиторів боржника, на якому членами комітету кредиторів боржника одноголосно було прийнято рішення про скасування рішення комітету кредиторів про укладення з боржником мирової угоди в зв'язку з набранням чинності постанови КМУ №672 від 28.07.2010 року "Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості". Відповідно до цієї постанови державні підприємства спиртової та лікеро - горілчаної промисловості, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики, у тому числі і боржник - ДП "Івашківський спиртовий завод", підлягають реорганізації шляхом виділу майна, з використанням якого виготовляється підакцизна продукція. Як вбачається з листа від 01.11.2010 №37-11-3-15/18580 Міністерства аграрної політики України, який було отримано розпорядником майна боржника ОСОБА_13, визначений КМУ спосіб реорганізації шляхом виділу майна боржника надасть можливість перепрофілювати підприємство, освоїти нові ринки збуту та поліпшити платіжній баланс, а утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості дозволить централізувати та поліпшити контроль зі використанням державного майна, переоснастити застаріле обладнання боржника.

Як вже зазначалось, ухвалами Господарського суду Харківської області від 21.12.2010 року, від 05.09.2011 року, 04.02.2014 року провадження у справі №Б-19/30-06 неодноразово припинялось та скасовувався мораторій на задоволення вимог кредиторів. Вказані судові рішення мотивовані відсутністю укладеної мирової угоди. Зокрема, суд виходив з того, що процедура розпорядження майном триває з перевищенням максимально допустимого строку, визначеного Законом про банкрутство, і за цей час щодо боржника не було укладено мирову угоду, яка б була затверджена господарським судом, а з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації ДП "Івашківський спиртзавод" у встановленому порядку не виключено. Крім того, місцевий суд додатково зазначив, що подальше безпідставне затягування процедури банкрутства на стадії розпорядження майном, за відсутності будь-якої реальної можливості переходу до наступних процедур банкрутства, призведе лише до порушення прав як боржника, так і кредиторів та заподіяння ним додаткових збитків, зокрема, з оплати праці арбітражного керуючого.

Постановами Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 року, від 13.10.2011 року, від 03.03.2014 року вищевказані ухвали місцевого суду року припинення провадження скасовувались, а справа №Б-19/30-06 направлялась на розгляд до господарського суду Харківської області.

Після продовження розгляду справи, з березня 2014 року, місцевий господарський суд неодноразово зобов'язував розпорядника майна, комітет кредиторів та боржника визначитись на повноважних зборах комітету кредиторів з подальшою процедурою банкрутства відносно боржника, враховуючи наявний правовий статус боржника та особливості, які визначені ч. 5. ст. 5 Закону про банкрутство.

Проте, на численних засіданнях комітету кредиторів, а саме: від 16.03.2012 року, від 11.04.2013 року, від 16.05.2013 року, від 11.07.2013 року, від 07.10.2013 року комітетом кредиторів не було прийнято рішення про укладення мирової угоди, яка могла б бути затверджена судом.

Водночас, місцевим господарським судом встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що затверджена на комітеті кредиторів 25.05.2010 року, а 06.07.2010 року надана суду, та підписана зі сторони комітету кредиторів ОСОБА_14 угода, яка направлялась на адресу Міністерства аграрної політики України, на даний час (тобто більш ніж 8 років) органом, уповноваженим управляти майном боржника не погоджена та не підписана Міністерством.

Колегія суддів зазначає, що мирова угода, за визначенням, наведеним у ст. 1 ст. Закону про банкрутство, це - домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін (далі - прощення боргів).

Згідно ст. 35 Закону про банкрутство під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. ОСОБА_14 угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 37 Закону про банкрутство мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. ОСОБА_14 угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що мирова угода у відповідності до приписів ст.ст. 35, 37 Закону про банкрутство, на стадії розпорядження майном, яка була введена ухвалою Господарського суду Харківської області 17.04.2006 року та триває більше 12 років, за умови законодавчо встановленої заборони на застосування щодо боржника процедури санації чи ліквідації, сторонами не укладена і судом не затверджена.

Викладені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування судового рішення місцевого суду, оскільки перед усім ґрунтуються на неповному відображенні обставин справи та фактично зводяться до довільного, з надмірним формалізмом, тлумачення норм процесуального права на свою користь, зважаючи на наступне.

Як свідчать досліджені матеріали справи, на засіданнях комітету кредиторів 16.05.2013 року, 11.07.2013 року та 10.01.2014 року розглядаються питання щодо умов мирової угоди та її проект.

Однак, з початку 2014 року судовою колегією не встановлено наявності жодних дій, направлених на укладення мирової угоди, незважаючи на те, що і наявність таких дій у 2013 - 2014 роках, направлених на укладення мирової угоди ще не свідчить про обов'язкове її укладання та в подальшому затвердження господарським судом.

Судом апеляційної інстанції також не встановлено, що кредитори з 2014 року намагались врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди та, як вбачається з матеріалів справи і не заперечується ані апелянтом - АТ "Скай Банк", ані іншими учасниками справи, домовленості між кредиторами, боржником та Міністерством аграрної політики України досягнуто не було, мирову угоду на стадії розпорядження майном впродовж досить тривалого часу (12 років) не укладено.

Численні рішення комітету кредиторів, їх клопотання, звіти розпорядника майна свідчать не про обговорення пропозицій та умов мирової угоди та пропозицій щодо порядку погашення кредиторських вимог, а констатують лише факти неможливості укладення мирової угоди, відкладення розгляду цих питань та відсутність визначення реальних пропозицій з укладення мирової угоди.

В контексті зазначеного, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року та є частиною національного законодавства, кожний має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суду з прав людини у Рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 року визнав порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке тривало у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.

При розгляді даної справи місцевим господарським судом обґрунтовано надано оцінку всім обставинам справи та доводам сторін щодо можливості в розумні строки укладення у даній справі мирової угоди, зокрема, мирової угоди, затвердженої на комітеті кредиторів 25.05.2010 року.

За таких обставин, колегією Східного апеляційного господарського суду, виходячи з того, що процедура розпорядження майном ДП "Івашківський спиртзавод" триває вже більше 12 років, досліджено та з'ясовано відсутність реальної можливості затвердження мирової угоди у даній справі.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує при розгляді даного спору, що діючий у справі мораторій упродовж значного строку забороняє задоволення вимог кредиторів боржника, а безпідставне затягування процедури банкрутства на стадії розпорядження майном призводить до порушення прав боржника, кредиторів та заподіює додаткові витрати у даній справі.

Тому подальше безпідставне затягування процедури банкрутства на стадії розпорядження майном, за відсутності будь-якої реальної можливості переходу до наступних процедур банкрутства (санації), призведе лише до порушення прав як боржника, так і поточних кредиторів та заподіяння ним додаткових збитків.

Крім того, внаслідок дії мораторію на задоволення вимог кредиторів останні позбавлені можливості отримати задоволення своїх грошових вимог, а також нараховувати на ці вимоги штрафні санкції, а подальше знаходження в процедурі розпорядження майном також зачіпає інтереси і поточних кредиторів.

З урахуванням викладеного, з метою дотримання п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також взявши до уваги, що чинним законодавством не передбачено право суду з власної ініціативи переходити до наступних процедур банкрутства або зобов'язувати сторони укладати мирову угоду, за 12 років знаходження підприємства боржника в процедурі розпорядження майном жодних рішень комітетом кредиторів або засновниками підприємства на укладення мирової угоди або введення процедури санації прийнято не було, суд апеляційної інстанції погоджується з вірними висновками місцевого суду щодо недоцільності та неможливості подальшого затягування процедури банкрутства на стадії розпорядження майном, за відсутності будь-якої реальної можливості переходу до наступних процедур банкрутства.

Щодо аргументів скаржника про відсутність в процесуальному законодавстві визначених підстав для припинення провадження у зв'язку з неможливістю переходу до наступної судової процедури банкрутства, судова колегія зазначає, що у випадку тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство з неможливістю його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство, при вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для закриття провадження у справі, суд не позбавлений можливості застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строки розгляду справи та забезпечення балансу інтересів кредиторів і боржника в ході судового провадження.

Аналогічна правова позиція висвітлена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 року у справі №910/3704/13, в якій провадження у справі про банкрутство тривало 6 років, але за цей час сторони не уклали мирової угоди.

Посилання апелянта на те, що перелік підстав для припинення провадження у справі про банкрутство, наведений в ст. 231 ГПК України та ст. 40 Закону про банкрутство є вичерпним, апеляційним господарським судом відхиляються з огляду на те, що, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 12 ГПК України, у справах про банкрутство підстави закриття провадження у справі не обмежуються наведеним в ст. 231 ГПК України переліком, а перелік таких підстав (припинення), викладених у ст. 40 Закону має застосовуватись, з урахуванням інших особливостей провадження у справі, передбачених, зокрема нормами ст. 5 цього Закону.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з того, що відповідно до положень ч. 6 ст. 12 ГПК України законодавець допускає субсидіарне застосування процесуальних норм права (зокрема, чинного ГПК України) у випадках відсутності відповідного регулювання спеціальними нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Статтею 5 Закону про банкрутство виключається можливість подальшого провадження у справах про банкрутство з переходом до процедур санації та ліквідації щодо суб'єктів, які перебувають в переліку підприємств, що не підлягають приватизації. Однак, зазначена підстава відсутня у переліку підстав, за якими припиняється провадження у справі відповідно до ст. 40 Закону.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За таких обставин саме закриття провадження у справі щодо боржника, як щодо суб'єкту по відношенню якого чинним законодавством не передбачено можливості здійснення подальшої процедури банкрутства, а відтак, його справа не підлягає розгляду в господарських судах України є обґрунтованим відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України та узгоджується з положеннями ч. 6 ст. 12 ГПК України, ст. 5 Закону про банкрутство.

Що стосується наполягання апелянта про необхідність врахування висновків, викладених в постановах Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 року та від 13.10.2013 року, якими скасовувались ухвали місцевого господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство ДП "Івашківський спиртзавод" з аналогічних підстав, де вже зроблено наступний висновок: якщо провадження вже порушено та не визначена подальша процедура банкрутства, то ненадання суду мирової угоди на затвердження у справі про банкрутство не є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство, колегія суддів зауважує, що положення ст. 75 ГПК України преюдиційність надають лише певним фактам (обставинам), але у вказаних постановах апеляційної інстанції такий висновок містив лише правову оцінку суду під час розгляду справи про банкрутство, був зроблений за наслідком дослідження природи та характеру цих правовідносин, та з урахуванням реальних обставин справи, які склалися на той час. Проте, у даному випадку, колегія суддів дійшла іншого висновку, в тому числі враховуючи обставини справи щодо не укладення мирової угоди з часу скасування останньої ухвали місцевого суду про припинення провадження у справі, а також наявності установленої судової практики Верховного Суду в аналогічному випадку.

Крім того, судова колегія зауважує, що розпорядженням майном, згідно приписів ст. 1 Закону про банкрутство, це система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища.

З досліджених у справі доказів судом встановлено обставини проведення призначеними розпорядниками майна вичерпних заходів у даній процедурі, яка триває понад 12 років, зокрема вже розглянуті всі заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника; складено реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку; вжито заходи для захисту майна; проаналізовано господарську діяльність боржника; скликано збори та комітет кредиторів, інше.

Враховуючи максимально можливий строк процедури розпорядження майном, який згідно ч. 2 ст. 22 Закону про банкрутство становить 115 календарних днів і може бути продовжений господарським судом не більше ніж на 2 місяці, колегія суддів зазначає, що на даний час, вичерпаний строк цієї судової процедури банкрутства, при цьому будь-які заходи і пропозиції по укладенню мирової угоди - відсутні.

Водночас, посилаючись на відсутність правових підстав для закриття провадження у справі про банкрутство за відсутності укладеної мирової угоди, апелянтом - АТ "Скай Банк" не наведено жодних аргументів щодо порушення його права як кредитора ДП "Івашківський спиртзавод", не вказано в чому саме відбувається порушення прав інших кредиторів за умови абсолютної неможливості навіть часткового погашення їх грошових вимог. Крім того, апеляційна скарга не містить жодних доводів щодо реальних та доцільних шляхів подальшого проведення процедури банкрутства, в той час як в матеріалах справи відсутні докази можливості і наявності в учасників справи заінтересованості укласти мирову угоду.

У взаємозв'язку з наведеним вище суд апеляційної інстанції наголошує, що основною метою процедури банкрутства є забезпечення максимального задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного суб'єкта господарювання на принципах черговості та пропорційності, в тому числі з урахуванням інтересів боржника.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що станом на кінець 2013 - початок 2014 року діяльність ДП "Івашківський спиртзавод" була прибутковою, чистий прибуток склав 710 тис. грн.

З матеріалів справи, а саме: звітів розпорядника майна та реєстру вимог кредиторів встановлено, що боржником протягом 12 років не здійснювалось жодних погашень конкурсних кредиторських вимог, незважаючи на здійснення фактичної прибуткової господарської діяльності боржника по 2014 рік. Але у даному випадку, наполягаючи на продовженні проведенні безрезультатної процедури банкрутства, апелянтом залишено поза увагою як відсутність законодавчо визначених механізмів, так й адекватних і реальних заходів та інструментів з боку кредиторів, боржника та органу управління боржника для досягнення мети з погашення вимог кредиторів в процедурі розпорядження майном , не враховано наявність факту завдання збитків як боржнику, так і кредиторам через затягуванням процедури банкрутства, неможливість подальшого розгляду даної справи про банкрутство в силу встановленої в ч. 5 ст. 5 Закону про банкрутство заборони застосування до ДП "Івашківський спиртзавод" інших процедур банкрутства. АТ "Скай Бканк" як апелянт, звертаючись з вимогами про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи на стадію процедури розпорядження майном не зазначає, які ще інші заходи в цій судовій процедурі банкрутства не виконані на теперішній час з 17.04.2006 року.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги позицію власника майна боржника - Міністерства аграрної політики та продовольства України, який не вбачає перспективи продовження процедури банкрутства, реальних шляхів укладення будь-якої мирової угоди та погашення кредиторської заборгованості, у зв'язку з чим зазначає про відсутність виділення коштів з Державного бюджету для погашення боргів підприємства боржника.

Враховуючи викладені обставини справи та наведені норми законодавства, суд першої дійшов цілком правомірного висновку про відсутність підстав для продовження провадження у справі про банкрутство боржника за спливом терміну проведення процедури розпорядження майном та законодавчо встановленою забороною на введення щодо ДП "Івашківський спиртзавод" процедури санації і ліквідації. Відтак, місцевим судом хоч вірно застосовано положення п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, але суд, дійшовши висновку про необхідність припинення провадження у справі не врахував, що припинення провадження не передбачено вказаною нормою чинного процесуального законодавства, у зв'язку з чим така помилка підлягає виправленню апеляційним судом шляхом зміни другового абзацу резулятивної частини ухвали Господарського суду Харківської області від 03.10.2018 року у справі №Б-19/30-06 та його викладення в редакції цієї постанови.

Таким чином, посилання скаржника на те, що ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині винесена з неправильним застосуванням норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду про відсутність підстав для подальшого продовження провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній судовій ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим: апеляційна скарга АТ "Скай Банк" не підлягає задоволенню; резулятивна частина ухвали Господарського суду Харківської області від 03.10.2018 року у справі №Б-19/30-06 підлягає зміні, шляхом викладення другого абзацу в редакції цієї постанови; а в решті ухвала в оскаржуваній частині є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін.

Відмова у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України є підставою для віднесення судового збору за її подання на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Скай Банк" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.10.2018 року у справі №Б-19/30-06 - залишити без задоволення.

Резолютивну частину ухвали Господарського суду Харківської області від 03.10.2018 року у справі №Б-19/30-06 - змінити, шляхом викладення другого абзацу в наступній редакції:

"Закрити провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Івашківський спиртзавод" (ідентифікаційний код 00375250) ".

В решті ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.10.2018 року у справі №Б-19/30-06 в оскаржуваній частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.А. Шутенко

(У судовому засіданні 21.01.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано суддями 28.01.2019 року).