Постанова

від 23.04.2019 по справі б-19/30-06

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № Б-19/30-06

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Лавричнук О.Ю.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Відкрите акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5",

боржник - Державне підприємство "Івашківський спиртзавод",

представник - Забайрачна С.Ю. (довіреність №15 від 14.02.2019),

кредитор - Акціонерне товариство "Скай Банк",

представник - адвокат Єпіфанов Я.В. (договір про надання правової допомоги №17/12-18 від 17.12.2018)

розпорядник майна - арбітражний керуючий Кардаш Владислав Сергійович

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Скай Банк"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 21.01.2019

у складі суддів: Мартюхіна Н.О. (головуючий), Плахов О.В., Шутенко І.А.

та на ухвалу Господарського суду Харківської області

від 03.10.2018

у складі суддів: Яризько В.О. (головуючий), Аюпова Р.М., Прохоров С.А.

у справі № Б-19/30-06

за заявою Відкритого акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5",

про банкрутство Державного підприємства "Івашківський спиртзавод"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 08.02.2019 Акціонерне товариство "Скай Банк" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.10.2018 у справі №Б-19/30-06 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №Б-19/30-06 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2019.

3. Ухвалою від 25.02.2019 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №Б-19/30-06 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Скай Банк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.10.2018, призначив розгляд касаційної скарги Акціонерного товариства "Скай Банк" на 23.04.2019 о 10 год. 45 хв.

4. Від ДП "Івашківський спиртзавод", арбітражного керуючого Кардаша В.С., ТОВ "Юридична компанія "РІГОР" та Слобожанської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області надійшли відзиви на касаційну скаргу АТ "Скай Банк" (далі - скаржник).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

5. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.03.2006 за заявою ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" порушено провадження у справі №Б-19/30-06 про банкрутство Державного підприємства "Івашківський спиртзавод" відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

5.1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.04.2006 введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника Максічка Д.О. , визнано учасником провадження у справі про банкрутство Одноробівську Першу сільську раду Золочівського району Харківської області та зобов`язано кредитора ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" опублікувати в газеті "Голос України" або "Урядовий кур`єр" оголошення про порушення справи про банкрутство боржника -ДП "Івашківський спиртзавод".

5.2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.07.2006 затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів, зобов`язано розпорядника майна Максічка Д.О., керівника підприємства боржника, кредиторів боржника провести збори кредиторів в порядку, визначеному статтею 16 Закону про банкрутство, на яких вирішити питання, передбачені зазначеною статтею Закону, в тому числі утворити комітет кредиторів і прийняти обґрунтоване рішення про відкриття процедури санації боржника, про відкриття ліквідаційної процедури, чи підписання мирової угоди з посиланням на фактичні обставини, що призвели до прийняття такого рішення.

5.3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.12.2010 провадження у справі №Б-19/30-06 припинено, скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою Господарського суду Харківської області, а постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 зазначену ухвалу скасовано, справу №Б-19/30-06 направлено на розгляд до місцевого суду.

6. 25.09.2018 розпорядник майна ДП "Івашківський спиртзавод" звернувся до суду з клопотанням, в якому просив суд затвердити оплату послуг розпорядника майна в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення своїх повноважень та відшкодувати витрати розпорядника майна відповідно до наданих фінансових документів.

6.1. Ухвалою від 03.10.2018 Господарський суд Харківської області задовольнив клопотання розпорядника майна та затвердив звіт про оплату послуг розпорядника майна в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення своїх повноважень та відшкодування витрат арбітражного керуючого - розпорядника майна ДП "Івашківський спиртзавод" Кардаш В.С., припинив провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Івашківський спиртзавод" (ідентифікаційний код 00375250), скасував мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.03.2006.

6.2. Місцевим судом встановлено, що під час нового розгляду справи, з березня 2014 року господарський суд неодноразово зобов`язував розпорядника майна, комітет кредиторів та боржника визначитись на повноважних зборах комітету кредиторів з подальшою процедурою банкрутства щодо боржника, враховуючи наявний правовий статус боржника та особливості, які визначені частиною 5 статті 5 Закону про банкрутство. При цьому, на численних засіданнях комітету кредиторів, зокрема, від 16.03.2012, від 11.04.2013, від 16.05.2013, від 11.07.2013, від 07.10.2013 комітетом кредиторів рішення про укладення мирової угоди, яка могла би бути затверджена судом, не прийнято. Разом з тим, суд зазначив, що боржник є містоутворюючим підприємством (довідка виконавчого комітету Одноробівської Першої сільської ради Золочівського району Харківської області №533 від 13.04.2006), що свідчить про особливості проведення процедури банкрутства відповідно до статті 42 Закону про банкрутство.

6.3. Місцевим судом встановлено, що учасники провадження - власник майна боржника в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, центральні органи виконавчої влади, орган місцевого самоврядування в особі Одноробівської Першої сільської ради Золочівського району Харківської області не вжили відповідних заходів, направлених на відновлення платоспроможності боржника - ДП "Івашківський спиртзавод", не представили суду порядку проведення розрахунків з кредиторами боржника, враховуючи особливості провадження у справах про банкрутство таких підприємств, а Кабінет Міністрів України, погоджуючись з пропозицією Міністерства аграрної політики своєю постановою №672 від 28.07.2010 "Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості" створив Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (Державне підприємство "Укрспирт"), до якого перейшло майно, з використанням якого виготовляється підакцизна продукція ДП "Івашківський спиртзавод", через проведення реорганізації (додаток №2). При цьому, місцевий суд зазначив, що жодна норма цієї постанови не визначає порядку задоволення вимог кредиторів спиртзаводів, які знаходяться у процедурах банкрутства.

6.4. Ухвала місцевого суду мотивована тим, що за час провадження у справі відновлення платоспроможності боржника за допомогою існуючого механізму банкрутства не відбулося, вимоги кредиторів не задоволені, щодо боржника не було укладено мирову угоду, яка була б затверджена господарським судом, рівно як і не виключено боржника у встановленому порядку з переліку об`єктів, що не підлягають приватизації. Відтак, подальше безпідставне затягування процедури банкрутства на стадії розпорядження майном, за відсутності будь-якої реальної можливості переходу до наступних процедур банкрутства (санації), призведе лише до порушення прав як боржника, так і поточних кредиторів та заподіяння їм додаткових збитків. При цьому, суд зауважив, що внаслідок дії мораторію на задоволення вимог кредиторів останні позбавлені можливості отримати задоволення своїх грошових вимог, а також нараховувати на ці вимоги штрафні санкції. Подальше знаходження в процедурі розпорядження майном також ускладнює механізми задоволення вимог поточних кредиторів. Відтак, місцевий суд, врахувавши, що чинним законодавством не передбачено право суду з власної ініціативи переходити до наступних процедур банкрутства або зобов`язувати сторони укладати мирову угоду, а за дванадцять років знаходження підприємства боржника в процедурі санації жодних рішень комітетом кредиторів, або засновниками підприємства жодного рішення на укладення мирової угоди або введення процедури санації прийнято не було, дійшов висновку, що подальше затягування процедури банкрутства на стадії розпорядження майном за відсутності реальної можливості переходу до наступних процедур банкрутства є недоцільним, подальший розгляд такого спору не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, що узгоджується з положеннями статті 11 ГПК України, статті 5 Закону про банкрутство.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

7. Постановою від 21.01.2019 Східний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу АТ "Скай Банк" залишив без задоволення, резолютивну частину ухвали Господарського суду Харківської області від 03.10.2018 у справі №Б-19/30-06 змінив, шляхом викладення її другого абзацу в такій редакції: "Закрити провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Івашківський спиртзавод" (ідентифікаційний код 00375250)", в решті ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.10.2018 у справі №Б-19/30-06 в оскаржуваній частині залишив без змін.

7.1. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що викладені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування судового рішення місцевого суду, оскільки перед усім ґрунтуються на неповному відображенні обставин справи та фактично зводяться до довільного, з надмірним формалізмом тлумачення норм процесуального права на свою користь. Апеляційний суд зазначив, що численні рішення комітету кредиторів, їх клопотання, звіти розпорядника майна свідчать не про обговорення пропозицій та умов мирової угоди та пропозицій щодо порядку погашення кредиторських вимог, а констатують лише факти неможливості укладення мирової угоди, відкладення розгляду цих питань та відсутність визначення реальних пропозицій з укладення мирової угоди. Разом з тим, при розгляді даної справи місцевим господарським судом обґрунтовано надано оцінку всім обставинам справи та доводам сторін щодо можливості в розумні строки укладення у даній справі мирової угоди, зокрема, мирової угоди, затвердженої на комітеті кредиторів 25.05.2010. За таких обставин, апеляційний суд, виходячи з того, що процедура розпорядження майном ДП "Івашківський спиртзавод" триває вже більше 12 років, судами досліджено та з`ясовано відсутність реального волевиявлення учасників провадження на досягнення компромісу та укладення мирової угоди у даній справі, врахувавши, що при розгляді провадження у справі про банкрутство діючий у справі мораторій упродовж значного строку забороняє задоволення вимог кредиторів боржника, а безпідставне затягування процедури банкрутства на стадії розпорядження майном призводить до порушення прав боржника, кредиторів та заподіює додаткові витрати у даній справі, погодився з висновком місцевого суду про те, що подальше безпідставне затягування процедури банкрутства на стадії розпорядження майном за відсутності реальної можливості переходу до наступних процедур банкрутства (санації) призведе лише до порушення прав як боржника, так і поточних кредиторів та заподіяння їм додаткових збитків.

7.2. Апеляційний суд зазначив, що у випадку тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство з неможливістю його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство при вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для закриття провадження у справі, суд не позбавлений можливості застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строки розгляду справи та забезпечення балансу інтересів кредиторів і боржника в ході судового провадження. При цьому, посилання скаржника на те, що перелік підстав для припинення провадження у справі про банкрутство, наведений в статті 231 ГПК України та статті 40 Закону про банкрутство, є вичерпним, апеляційним господарським судом відхилені, оскільки, з урахуванням приписів частини 6 статті 12 ГПК України, у справах про банкрутство підстави закриття провадження у справі не обмежуються наведеним в статті 231 ГПК України переліком, а перелік таких підстав (припинення), викладених у статті 40 Закону має застосовуватись, з урахуванням інших особливостей провадження у справі, передбачених, зокрема, нормами статті 5 цього Закону. Крім того, апеляційним судом враховано, що відповідно до положень частини 6 статті 12 ГПК України законодавець допускає субсидіарне застосування процесуальних норм права (зокрема, чинного ГПК України) у випадках відсутності відповідного регулювання спеціальними нормами Закону про банкрутство.

7.3. З досліджених у справі доказів судом встановлено обставини проведення призначеними розпорядниками майна вичерпних заходів у даній процедурі, яка триває понад 12 років, зокрема, вже розглянуті всі заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника; складено реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку; вжито заходи для захисту майна; проаналізовано господарську діяльність боржника; скликано збори та комітет кредиторів, інше. Водночас, посилаючись на відсутність правових підстав для закриття провадження у справі про банкрутство за відсутності укладеної мирової угоди, скаржником не наведено жодних аргументів щодо порушення його права як кредитора ДП "Івашківський спиртзавод", не вказано в чому саме відбувається порушення прав інших кредиторів за умови неможливості навіть часткового погашення їх грошових вимог. Крім того, апеляційна скарга не містить жодних доводів щодо реальних та доцільних шляхів подальшого проведення процедури банкрутства, в той час як в матеріалах справи відсутні докази досягнення учасників справи про укладення мирової угоди. Апеляційний суд звернув увагу на те, що матеріалами справи підтверджується досягнення прибутковості боржника станом на кінець 2013 року початок 2014 року (чистий прибуток склав 710 тис. грн.), а також, що боржником протягом 12 років не здійснювалось жодних погашень конкурсних кредиторських вимог, незважаючи на здійснення фактичної прибуткової господарської діяльності.

Апеляційний суд прийняв до уваги позицію власника майна боржника Міністерства аграрної політики та продовольства України, який не вбачає перспективи продовження процедури банкрутства, реальних шляхів укладення будь-якої мирової угоди та погашення кредиторської заборгованості, у зв`язку з чим зазначає про відсутність виділення коштів з Державного бюджету України для погашення боргів підприємства боржника.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (АТ "Скай Банк")

8. Скаржник доводив, що статтею 83 Закону про банкрутство (в новій редакції) та статтею 40 Закону про банкрутство (в старій редакції) передбачений перелік підстав для закриття провадження у справі про банкрутство. При цьому, з урахуванням того, що приписи пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України та частини 6 статті 12 ГПК України у поєднанні зі статтею 5 Закону про банкрутство вступають між собою у протиріччя, їх одночасне застосування судом унеможливлюється, як і закриття провадження у справі про банкрутство з цих підстав. Крім того, скаржник зазначив, що підстави, передбачені статтею 231 ГПК України, є вичерпними, а висновок суду апеляційної інстанції про те, що з урахуванням приписів частини 6 статті 12 ГПК України у справах про банкрутство підстави закриття провадження не обмежуються зазначеною статтею і перелік підстав, передбачених статтею 40 Закону про банкрутство має застосовуватись з урахуванням інших особливостей провадження у справі, передбачених статтею 5 Закону про банкрутство, є по суті вільним тлумаченням норм законодавства.

Доводи інших учасників справи

9. У відзиві представника Слобожанської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області зазначено, що відповідно до статті 83 Закону про банкрутство та статті 231 ГПК України, законодавцем передбачений вичерпний перелік підстав для закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство, серед яких не зазначено такої підстави припинення провадження, як відсутність пропозицій щодо укладення мирової угоди, переходу до процедури санації, провадження у справі щодо боржника як щодо суб`єкта, по відношенню до якого чинним законодавством не передбачено можливості здійснення подальшої процедури банкрутства. На думку представника ОДПІ судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права такими рішеннями суду.

10. У відзиві ТОВ "ЮК "РІГОР" зазначено, що апеляційний суд не мав права припиняти (зупиняти) провадження з підстав, не передбачених в пункті 1 частини 1 статті 231 ГПК України, а касаційна скарга АТ "Скай Банк" є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

11. Арбітражний керуючий Кардаш В.С. та представник ДП "Івашківський спиртзавод" у відзиві зазначили, що відсутність пропозиції щодо укладення мирової угоди у справі про банкрутство не є підставою для припинення провадження у справі. При цьому, суди дійшли самостійних висновків про врахування інтересів боржника, кредиторів і власника та відступили від вимог статей 6-16 Закону про банкрутство.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

12. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Частина 1 статті 5 - засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника.

Частина 2 статті 5 - у разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.

Частина 3 статті 5 - засновниками (учасниками, акціонерами) боржника, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов`язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і відновлення платоспроможності боржника (санація боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство).

Частина 1 статті 83 - господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо:

1) боржник - юридична особа не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

2) юридичну особу, яка є боржником, припинено в установленому законодавством порядку, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника;

4) затверджений звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом;

5) затверджена мирова угода в порядку, передбаченому цим Законом;

6) затверджений звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Законом;

7) боржник виконав усі зобов`язання перед кредиторами;

8) до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про його банкрутство не висунуто вимог;

9) згідно із законом справа не підлягає розгляду в господарських судах України ;

11) господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника;

12) в інших випадках, передбачених законом .

Частина 2 статті 83 - провадження у справі про банкрутство може бути припинено у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5, 9 і 10 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом); у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 і 11 частини першої цієї статті - лише до визнання боржника банкрутом , а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.

13. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 231 - господарський суд закриває провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства ;

2) відсутній предмет спору;

3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини 1 статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 2 статті 175 цього Кодексу;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

14. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 5, 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 231 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

15. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Також, відповідно до частини 6 статті 12 ГПК України, розгляд у процедурі банкрутства спорів з майновими вимогами до боржника повинен здійснюватися з дотриманням загальних норм процесуального законодавства, якщо Законом про банкрутство не передбачено спеціальних норм, що визначають процедуру подання і розгляду заяви (позовної) з майновими вимогами до боржника .

Отже, по відношенню до загальних норм ГПК України, процесуальні норми, які передбачені у Законі про банкрутство, повинні застосовуватися переважно, як спеціальні.

16. Положеннями статті 83 Закону про банкрутство визначені підстави закриття провадження у справі про банкрутство, а зокрема, згідно із законом справа не підлягає розгляду в господарських судах України (пункт 9), в інших випадках, передбачених законом (пункт 12).

Отже, перелік підстав для закриття провадження у справі про банкрутство відповідно до статті 83 Закону про банкрутство відрізняється від підстав закриття звичайного позовного провадження за статтею 231 ГПК України, не має ознак вичерпності та повинен, як сукупність процесуальних норм, застосовуватися переважно щодо загальних норм процесуального кодексу.

17. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, провадження у даній справі про банкрутство Державного підприємства "Івашківський спиртзавод" порушено ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.03.2006, ухвалою місцевого господарського суду від 17.04.2006 введено процедуру розпорядження майном, строк якої неодноразово продовжувався судом.

Отже, процедура розпорядження майном боржника ДП "Івашківський спиртзавод" триває більш як 12 років і за цей час комітетом кредиторів та боржником не було укладено мирової угоди з поданням її на затвердження до господарського суду. Також, орган управління майном боржника - Міністерство аграрної політики та продовольства України не вбачало перспективи продовження процедури банкрутства, реальних шляхів укладення будь-якої мирової угоди та погашення кредиторської заборгованості, у зв`язку з чим зазначило про відсутність виділення коштів з Державного бюджету України для погашення боргів підприємства-боржника.

Колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновками судів про застосування до боржника у даній справі положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №2343-ХІІ станом на 04.11.2012, оскільки провадження у справі перебувало на стадії розпорядження майном боржника, введеній 17.03.2006.

Отже, щодо боржника слід застосовувати приписи частини 5 статті 5 Закону про банкрутство, згідно яких положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб-підприємств, що є об`єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об`єктів.

Закон про банкрутство у зазначеній редакції (стаття 40) не містив спеціальних положень щодо визначення процедури провадження у справі про банкрутство після того, як державне підприємство-боржник, яке не підлягає приватизації, не уклало мирової угоди у справі про банкрутство зі своїми кредиторами. Відтак, у спірному випадку суд повинен приймати рішення із застосуванням норм Господарського процесуального кодексу України, які визначають процедуру розгляду справ загального позовного провадження.

18. Частиною 3 статті 214 Господарського кодексу України передбачено, що до державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, процедури банкрутства застосовуються в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об`єктів, що не підлягають приватизації.

Отже, законодавець застосував заборону щодо здійснення подальшого провадження у справі про банкрутство в частині санації чи ліквідації, якщо державне підприємство-боржник не виключено з переліку об`єктів, що не підлягають приватизації.

19. Виходячи з аналізу положень статті 2 ГПК України, на господарське судочинство покладено обов`язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами. Крім того, виходячи з аналізу статті 5 ГПК України, звернення до господарського суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав.

Закриваючи провадження у праві про банкрутство, апеляційний суд прийняв до уваги вчинення розпорядниками майна боржника належних заходів у процедурі розпорядження майном, яка триває понад 12 років, розглянувши вимоги усіх кредиторів, склавши реєстр вимог кредиторів та подавши його суду на затвердження, організувавши збори кредиторів, на яких було утворено комітет кредиторів боржника, як орган колективного представництва інтересів кредиторів, організувавши ведення господарської діяльності з досягненням прибутковості боржника. Разом з тим, комітет кредиторів боржника та орган управління боржником не проявили упродовж тривалого періоду процедури розпорядження майном боржника здатності на досягнення компромісу та волевиявлення на укладення мирової угоди на стадії розпорядження майном.

Відтак, враховуючи баланс інтересів боржника та кредиторів (як конкурсних, так поточних), відсутність ефективних наслідків діяльності кредиторів та арбітражного керуючого протягом тривалого продовження справи про банкрутство на стадії розпорядження майном (понад 12 років), відсутність наслідків з укладення мирової угоди між кредиторами та боржником, прийнявши до уваги завдання господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що провадження у справі мало бути закритим згідно з пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК України, оскільки законодавцем заборонено введення подальших процедур банкрутства, а заходів до укладення мирової угоди та закриття провадження у зв`язку з цим сторони спірних правовідносин не вчинили.

20. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17.07.1997 та є частиною національного законодавства, кожний має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом .

Згідно з Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке тривало у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.

Приймаючи до уваги, що провадження у справі №Б-19/30-06 про банкрутство Державного підприємства "Івашківський спиртзавод" триває більш як 12 років на стадії розпорядження майном, неукладення комітетом кредиторів та боржником мирової угоди в процедурі розпорядження майном у даній справі упродовж 10 років, а також те, що існуючий у справі про банкрутство мораторій упродовж значного періоду в часі забороняє задоволення вимог конкурсних кредиторів боржника, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом та правової певності кредиторів, вимоги яких є визнаними за судовими рішеннями, зокрема, згідно з ухвалою попереднього засідання у справі про банкрутство, та не можуть задовольнятися упродовж більше 10 років через існуючий мораторій у справі про банкрутство, Верховний Суд вважає обґрунтованим та справедливим прийняття у справі рішення про закриття провадження у справі про банкрутство, виходячи також з принципів судочинства, закладених у статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такий принцип узгоджується з національним законодавством та відповідає приписам частини 1 статті 231 ГПК України, яка унеможливлює судове провадження в господарському судочинстві у випадках. прямо заборонених законом, що має місце в даній справі згідно частини 3 статті 214 Господарського кодексу України.

21. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Верховний Суд вважає, що апеляційний суд належно виконав свій обов`язок щодо перевірки законності та обґрунтованості ухвали місцевого суду від 03.10.2018 про закриття провадження у справі про банкрутство ДП "Івашківський спиртзавод" та, встановивши помилку у формулюванні процесуального рішення про "припинення процедури банкрутства", правильно змінив резолютивну частину ухвали суду першої інстанції шляхом викладення її в редакції, яка відповідає приписам частини 1 статті 231 ГПК України про "закриття провадження у справі".

Верховний Суд зазначає, що відсутність прямого обмеження строків на укладення мирової угоди в процедурі банкрутства не є підставою для порушення строків процедури розпорядження майном, які визначені частиною 11 статті 11 Закону про банкрутство, яка застосовується до боржника, а кредитори, за наявності ознак прибутковості у підприємства, отримають можливість задовольнити власні вимоги в загальному порядку без відкриття провадження у справі про банкрутство, що спростовує порушення їх майнових прав та інтересів закриттям провадження у даній справі.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

22. Доводи скаржника, зазначені в пункті 8 описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених в пунктах 15-21 мотивувальної частини цієї постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови апеляційним судом, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та залишення без змін постанови апеляційного суду.

В. Судові витрати

24. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 231, 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Скай Банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі №Б-19/30-06 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк